Постанова

від 18.09.2024 по справі 240/11869/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11869/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

18 вересня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Держмитслужби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" до Житомирської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

03 травня 2023 року ТОВ «Агрочемпіон» звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці Держмитслужби України, в якому просило: визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці UA 101020/2023/000145 та рішення про коригування митної вартості товарів UA 101020/2023/000008/2 від 02.02.2023 Житомирської митниці Держмитслужби України.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

ТОВ «Агрочемпіон» відповідно до контракту №17-01-2023 від 17.01.2023 придбало добрива UREA (зернистий) в 500/1000 кг ББ, код УКТЗЕД: 31021010 у Литовській Республіці (Литва). Надалі з метою імпорту товару на територію України було подано до Житомирської митниці митну декларацію для митного оформлення імпорту товару. На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/00008/2 від 02.02.2023 на підставі інформації, наявної в митному органі.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці UA 101020/2023/000145 та рішення про коригування митної вартості товарів

UA 101020/2023/000008/2 від 02.02.2023 Житомирської митниці Державної митної служби України.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрочемпіон» понесені судові витрати у розмірі 7184 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Держмитслужби України.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із судовим рішенням першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Як на підставу апеляційного оскарження апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не встановив поняття «партія товару», не врахував, яка саме партія товару була надана для митного оформлення, а яка сплачена позивачем, не врахував занижену вартість транспортних витрат та неправильно визначив відповідача.

Представник позивача копію апеляційної скарги та ухвалу про відкриття апеляційного провадження в електронному вигляді отримав 06.05.2024 та 28.05.2024 відповідно (згідно з довідками про доставку апеляційної скарги та копії ухвали в електронному кабінеті).

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

5. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2024 року з Житомирського окружного адміністративного суду витребувано адміністративну справу.

28 травня 2024 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду.

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1. Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1.2. Статтею 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

1.3. Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

1.4. З аналізу вказаної норми випливає, що перелік документів, визначених статтею 53 МК України, є вичерпним для митного органу та не є вичерпним для декларанта.

1.5. Судом першої інстанції правильно враховано, що системний аналіз норм статей 53, 54, 57, 58 МК України породжує обов`язок декларанта щодо доведення заявленої митної вартості товару. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

1.6. Декларант на підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів подав до митного органу: сертифікат якості LTFERJ22000401 від 28.03.2020; рахунок-фактуру (інвойс) 12963 від 26.01.2023; автотранспортну накладну (CMR) EUD-164 від 26.01.2023; декларацію про походження товару 12963 від 26.01.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 26.01.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №17-01-2023 від 17.01.2023; договір про надання послуг митного брокера 15/06-22 від 15.06.2022; договір про перевезення 2501-1 від 25.01.2023; заяву декларанта або уповноваженої ним особи від 30.01.2023 у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що агрохімікати та пестициди не підлягають державній реєстрації в Україні.

1.7. 02.02.2023 відповідач відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України позивачеві надіслав повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

1.8. У відповідь на вказане повідомлення, позивач додатково надав: проформу інвойс 17 №01-2023 від 17.01.2023; банківський платіж, що стосується товару від 25.01.2023; оферту від 12.01.2023; рахунок про здійснення платежів третім особам; біржові котирування; витяг про ціну товару на внутрішньому ринку України від 01.02.2023; копію митної декларації країни відправлення від 26.01.2023.

1.9. Надалі 02.02.2023 Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/00008/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 101020/2023/000145.

1.10. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач під час митного оформлення надав договір, на підставі якого придбано товар, видатковий документ, на підставі якого здійснено відпуск партії товару, товаросупровідний документ, що підтверджує його транспортування, а також митну декларацію, на підставі якої такий товар виїхав з країни, в якій його придбав позивач. Зазначена у названих документах інформація узгоджується між собою, а оформлені сторонами договірних відносин документи підписані обома сторонами правочину.

1.11. Так, згідно з пунктом 5.1 контракту № 17-01-2023 від 17.01.2023, контрактна ціна товару, на умовах поставки FCA Литва (склад), складає 620 євро за метричну тонну.

1.12. Згідно з проформою інвойсом серії 17 №01-2023/2 від 17.01.2023 визначено вартість 115 тонн товару за ціною 620 євро/тонна, що загалом складає 71300 євро, які сплачені згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті №141 від 25.01.2023, як передоплата за товар, згідно з контрактом №17-01-2023 від 17.01.2023, а не оплати за партію товару, як стверджує відповідач.

1.13. Судом першої інстанції правильно визначено, що на виконання умов контракту позивач провів попередню оплату за товар, а факт відвантаження партії товару вагою 22 тонни підтверджує автотранспортна накладна (CMR), що також узгоджується з умовами контракту.

1.14. Доводи відповідача щодо не встановлення в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, чим є партія товару, спростовуються вищевказаним висновком суду, з яким погоджується колегія апеляційного суду.

1.15. Таким чином, позивач документально підтвердив, що партія товару у кількості 22 тонни, яка транспортувалась транспортним засобом, номер: ВС2847ОС/ВС5920XF, і надана на митне оформлення, поставлена позивачу за умовами контракту та сплачена із розрахунку 620 євро/тонна, у загальному розмірі 13640 євро, як правильно визначено у митній декларації № 23UA101020003650U4.

1.16. Постановою Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 809/872/17 зроблено висновок, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, що також узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 р. у справі №1.380.2019.004752.

1.17. Щодо твердження відповідача про невідповідність суми транспортних витрат, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не здійснював перевезення товарів власним транспортом, а скористався послугою ТзОВ «АВЕН-ЕЗЕР ГРУП», яким надано довідку про транспортні витрати по маршруту: м. Кібартай (Литва) до митного контролю Гребенне (кордон України), які склали 28860,95 гривні.

1.18. Згідно з умовами договору-заявки № 2501-3 від 25 січня 2023 року, транспортування вантажу по маршруту м. Кібартай (Литва) с. Парипси (Україна, Житомирська область) здійснювалось автомобілем, номерний знак: НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , що відповідає декларації позивача та автотранспортній накладній.

1.19. Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

1.20. Отже, Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування, з чого випливає, що такі витрати можуть підтверджуватися тими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

1.21. Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17, у якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, де Суд дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в подібних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

1.22. Таким чином, оскільки розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у митного органу підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

1.23. Посилання відповідача на невідповідність вартості перевезення відомостям, викладеним у листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.05.2022 №416, є неспроможними й такими, що не ґрунтуються на законодавстві. Як випливає із оскаржуваного рішення Житомирської митниці, оцінка вартості перевезень проводилась загалом і в середньому по країнах Балтії, що не виключає наявність нижчих цін перевезень з деяких регіонів окремих країн Балтії, в тому числі Литви, м. Кібартай.

1.24. Відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

1.25. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності коригування митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням UA101020/2023/000008/2 від 02.02.2023 та складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці № UA 101020/2023/000145.

1.26. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

1.27. Сума визначених судом першої інстанції судових витрат позивача, пов`язаних із наданням правової допомоги, у розмірі 4500 гривень, підтверджена документально та визначається колегією суддів як така, що відповідає складності справи, є співмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг і умовами договору.

1.28. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

1.29. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому не вимагають детальної відповіді або спростування, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, та усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

2.1. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

2.2. Таким чином, порушене право позивача правильно поновлено шляхом визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці UA 101020/2023/000145 та рішення про коригування митної вартості товарів UA101020/2023/000008/2 від 02.02.2023 Житомирської митниці Державної митної служби України.

2.3. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2.4. На підставі викладеного та беручи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для скасування такого рішення не вбачається.

2.5. Враховуючи, що колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці Держмитслужби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.