Постанова

від 22.01.2024 по справі 420/6979/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6979/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року (суддя Аракелян М.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 15.09.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Одесі, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

3 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Одесі, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

1. визнати протиправною бездіяльність Малиновського ОУПФУ у м. Одесі при прийнятті рішення №155350013379 від 20 березня 2023 року в частині:

- незарахування до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, фактичного повного стажу перебування на даній посаді 28 років та 16 днів у період з 15 лютого 1995 року по 2 березня 2023 року із зазначенням лише частини такого стажу 27 років 5 місяців та 20 днів;

- невключення до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, 3 років та 20 днів строкової військової служби у період з 16 травня 1981 року по 4 червня 1984 року;

- невключення до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, 2 років та 5 місяців половини строку навчання у вищому навчальному закладі у період з 1 вересня 1984 року по 1 липня 1989 року;

- невключення до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, 2 років роботи за юридичною спеціальністю перед обранням на посаду судді у період з 14 лютого 1993 року по 14 лютого 1995 року.

2. зобов`язати Малиновське ОУПФУ у м. Одесі:

- зарахувати до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, стаж роботи безпосередньо на посаді судді 28 років та 16 днів у період з 15 лютого 1995 року по 2 березня 2023 року, замість помилково зазначеного неповного стажу 27 років 5 місяців та 20 днів;

- зарахувати до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, 3 роки та 20 днів строкової військової служби у період з 16 травня 1981 року по 4 червня 1984 року;

- зарахувати до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, 2 роки та 5 місяців половини строку навчання у вищому навчальному закладі у період з 1 вересня 1984 року по 1 липня 1989 року;

- зарахувати до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, 2 роки роботи за юридичною спеціальністю перед обранням на посаду судді у період з 14 лютого 1993 року по 14 лютого 1995 року, всього визначити загальний стаж на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, 35 років 6 місяців та 6 днів;

- у відповідності до вказаного стажу в об`ємі повних 35 років зобов`язати Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України у місті Одесі здійснити перерахунок та виплату довічного утримання судді починаючи з 03 березня 2023 року у розмірі 80 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виплатити заборгованість на день такого перерахунку з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно зобов`язання врахувати позивачу стаж роботи на посаді судді 35 років 6 місяців 6 днів, який складається з роботи безпосередньо на посаді судді 28 років 16 днів, проходження військової служби 3 роки 20 днів, половину часу навчання за денною формою навчання в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті ім. І.І. Мечникова 2 роки 5 місяців, роботи в галузі права перед призначенням на посаду судді 2 роки.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на роз`яснення Вищою радою правосуддя Верховного суду, які викладені у листі від 05.11.2018 №41783/0/9-18 "Про зарахування (перерахунку) стажу роботи на посаді судді", наполягав на відсутності підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління зарахувати у стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби та половину строку навчання за денною формою.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14.03.2023 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує довічне грошове утримання суддів у відставці у розмірі 64% суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, виходячи з фактичного стажу роботи на посаді судді 27 років відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів".

Згідно запису військового квітка НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 16.05.1981 по 04.06.1984 проходив військову службу у Збройних Силах Союзу ССР (а.с. 145-147).

Згідно архівної довідки від 13.03.2023 №24-01-538, ОСОБА_1 у період з 01.09.1984 по 30.06.1989 року навчався на юридичному факультеті за спеціальністю "Правознавство", денної форми навчання в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора державному університеті ім. І.І. Мечникова, наразі Одеський державний університет імені І.І. Мечникова (а.с. 64).

Згідно відомостей трудовій книжці НОМЕР_2 (а.с. 134-144), ОСОБА_1 :

з 14.11.1991 по 27.09.1993 працював на посаді заступника директора/начальника юридичної служби МСП-фірму "ПАРФЮР і К";

з 07.10.1993 по 15.02.1995 працював на посаді начальника юридичного відділу ПГФ "ЮВІК ЛТД";

15.02.1995 обрано суддею Каховського міського суду Херсонської області (запис №14);

02.03.2000 обрано суддею України безстроково Каховського міського суду (запис №17);

27.01.2001 призначено головою Каховського міського суду Херсонської області (запис №18);

17.01.2002 звільнено з займаної посади за переведенням на роботу на посаді судді апеляційного суду Херсонської області (запис №20);

18.01.2002 прийнято на посаду судді апеляційного суду Херсонської області (запис №21);

13.05.2019 відраховано зі штату Апеляційного суду Херсонської області у зв`язку із переведенням на роботу на посаду судді Херсонського апеляційного суду (запис №23);

14.05.2019 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №1249/0/15-19 від 23.04.2019 року "Про переведення судді апеляційного суду Херсонської області ОСОБА_1 до Херсонського апеляційного суду" зараховано суддю до штату суддів Херсонського апеляційного суду за переведенням з Апеляційного суду Херсонської області (запис №24);

22.08.2022 відповідно до рішення Верховного Суду №355/0/149-22 від 12.08.2022 року "Про відрядження судді Херсонського апеляційного суду ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду" відряджено суддю Херсонського апеляційного суду до Одеського апеляційного суду для здійснення правосуддя (запис №25);

22.08.2022 зараховано до штату Одеського апеляційного суду на посаду судді тимчасово, строком не більше ніж на один рік, на підставі рішення Верховного Суду №355/0/149-22 від 12.08.2022 року "Про відрядження судді Херсонського апеляційного суду ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду" (запис №26);

02.03.2023 відповідно до рішення ВРП від 28.02.2023 року №153/0/15-23 "Про звільнено з посади судді Херсонського апеляційного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку" відраховано зі штату Одеського апеляційного суду (запис №27).

Вважаючи, що пенсійним органом арифметично невірно підраховано стаж його роботи на посаді судді (27 років 5 місяців 20 днів замість 28 років 16 днів), а також протиправно не було враховано строк проходження строкової військової служби, половини строку навчання у вищому навчальному закладі, стаж роботи за юридичною спеціальністю перед обранням на посаду судді, за результатом чого загальний стаж на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання становить 35 років 6 місяців та 6 днів, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції погодився з доводами позивача про невірний розрахунок відповідачем спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).

З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справах №713/1064/17, №686/24597/16-а, №686/1938/17, №766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі №522/5168/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №420/1234/19.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України від 02.06.2016 року №1402-VIІI "Про судоустрій і статус суддів" (який у цій постанові застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1402-VIIІ).

Згідно з пунктом 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з пунктом 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Згідно з пунктом 11 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI (далі також Закон №2453-VI, в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень статті 137 Закону №1402-VII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України від 15.12.1992 року №2862-XII "Про статус суддів" (далі Закон №2862-ХІІ, в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді, не менше 10 років.

Положеннями пункту 1 Указу Президента України за №584/95 від 10 липня 1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

На час набрання чинності Законом №2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Колегія суддів зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 6 березня 2018 року у справі №308/6953/17 та від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17.

З урахуванням вище наведених правових норм, колегія суддів вважає, що оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 26 років (при достатніх 10), то до стажу роботи, який дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховується також стаж роботи в галузі права 2 роки, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та період проходження строкової військової служби.

Алогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2023 року у справі №360/6255/21.

Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, стажу роботи в галузі права 2 роки та половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №498/337/17, від 20 квітня 2021 року у справі №344/5707/19, від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21 та від 30 березня 2023 року у справі №280/2167/21.

Стосовно визначення відсотку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 35 років 6 місяців 6 днів, з яких:

- стаж роботи на посаді судді судів України за період з 15.02.1995 по 02.03.2023 становить 28 років та 16 днів, а не 27 років 5 місяців 20 днів, як пораховано пенсійним органом;

- стаж роботи за юридичною спеціальністю 02 роки (з 14.11.1991 по 27.09.1993 заступник директора/начальник юридичної служби МСП-фірму "ПАРФЮР і К"; з 07.10.1993 по 15.02.1995 начальник юридичного відділу ПГФ "ЮВІК ЛТД");

- період проходження строкової служби з 16.05.1981 по 04.06.1984 року (03 роки 20 днів);

- половина строку навчання у вищому навчальному закладі у період з 01.09.1984 по 01.07.1989 року (02 роки 5 місяців).

Виходячи з наведеного стаж позивача на посаді судді становить 35 років 6 місяців 6 днів, та розмір його довічного грошового утримання повинен складати 80 % суддівської винагороди (50 % + 30 % (15 відпрацьованих років понад 20 років х 2%), обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Покликання апелянта на спільний лист Голови Вищої ради правосуддя, в.о. Голови Верховного Суду, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. Голови Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 №41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878 "Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді" є безпідставним, оскільки цим листом роз`яснено, що передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом №2509-VIII, тобто з 05.08.2018. В даному випадку, судом ураховано приписи пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VІІ, відповідно до якого судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Таким чином доводи апеляційної скарги не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов