Ухвала

від 05.03.2024 по справі 420/6979/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 березня 2024 року

м. Київ

справа № 420/6979/23

адміністративне провадження № К/990/6415/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №420/6979/23 за позовом ОСОБА_1 до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Одесі, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Одесі, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Одесі при прийнятті рішення №155350013379 від 20.03.2023 в частині:

- незарахування до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, фактичного повного стажу перебування на даній посаді 28 років та 16 днів у період з 15.02.1995 по 02.03.2023 із зазначенням лише частини такого стажу 27 років 5 місяців та 20 днів;

- невключення до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, 3 років та 20 днів строкової військової служби у період з 16.05.1981 по 04.06.1984;

- невключення до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, 2 років та 5 місяців половини строку навчання у вищому навчальному закладі у період з 01.09.1984 по 01.07.1989;

- невключення до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, 2 років роботи за юридичною спеціальністю перед обранням на посаду судді у період з 14.02.1993 по 14.02.1995.

2) зобов`язати Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України у місті Одесі:

- зарахувати до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, стаж роботи безпосередньо на посаді судді 28 років та 16 днів у період з 15.02.1995 по 02.03.2023, замість помилково зазначеного неповного стажу 27 років 5 місяців та 20 днів;

- зарахувати до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, 3 роки та 20 днів строкової військової служби у період з 16.05.1981 по 04.06.1984;

- зарахувати до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, 2 роки та 5 місяців половини строку навчання у вищому навчальному закладі у період з 01.09.1984 по 01.07.1989;

- зарахувати до спеціального стажу судді, який дає позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, 2 роки роботи за юридичною спеціальністю перед обранням на посаду судді у період з 14.02.1993 по 14.02.1995, всього визначити загальний стаж на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, 35 років 6 місяців та 6 днів;

- у відповідності до вказаного стажу в об`ємі повних 35 років зобов`язати Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України у місті Одесі здійснити перерахунок та виплату довічного утримання судді починаючи з 03.03.2023 у розмірі 80 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виплатити заборгованість на день такого перерахунку з урахуванням раніше проведених виплат.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 15.09.2023 (залишеним без зміни постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024) позов задовольнив.

На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний Суд» 20.02.2024 надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2023, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2, 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №420/6979/23 за позовом ОСОБА_1 до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Одесі, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяВ.М. Шарапа