Ухвала

від 23.01.2024 по справі 160/19750/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2024 року

м. Київ

справа №160/19750/22

адміністративне провадження №К/990/856/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Кравчука В.М., Стеценка С.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №160/19750/22 за позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль", Громадської організації "Збережи Дніпро" до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, про визнання протиправними та нечинними рішень,-

УСТАНОВИВ:

12.12.2022 Громадська організація "Платформа Громадський Контроль" звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправним та нечинним пункт 1 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра";

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 "Про затвердження змін до проєкту плану зонування території м. Дніпра" зі змінами та доповненнями.

27.12.2022 Громадська організація "Збережи Дніпро" звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра" в частині зміни функціонального призначення частини території по вул. Набережна Перемоги вздовж житлових масивів 4-6 навпроти будинків 110-128 у м. Дніпро з території зелених насаджень загального користування на проектну зону громадської забудови;

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 "Про затвердження змін до проєкту плану зонування території м. Дніпра" зі змінами та доповненнями в частині зміни функціонального призначення частини території по вул. Набережна Перемоги вздовж житлових масивів 4-6 навпроти будинків 110-128 у м. Дніпро з території зелених насаджень загального користування на проектну зону громадської забудови;

- зобов`язати Дніпровську міську раду внести інформацію про території віднесені до екологічної мережі, затвердженої рішенням Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 №176-8/VII "Про затвердження проєкту формування екологічної мережі Дніпропетровської області" (зі змінами) до Генерального плану м. Дніпра та плану зонування м. Дніпра.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 справи за позовами Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" та Громадської організації "Збережи Дніпро" об`єднано в одне провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023, позовні вимоги позивачів задоволено частково:

- визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра";

- визнано протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 "Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра".

- в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

04.01.2023 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №160/19750/22 з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються у разі необхідності - клопотання особи, що подає касаційну скаргу.

Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 30.11.2023. Повний текст постанови виготовлено 04.12.2023. При цьому, касаційну скаргу надіслано до суду касаційної інстанції 04.01.2024, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Скаржником не подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18, від 03.12.2021 у справі №369/7844/17 та від 21.02.2023 у справі №369/7737/16-а.

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає яку саме норму права судами попередніх інстанції застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених ним постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Отже, наведені скаржником доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.

Окрім того, в обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини сьомої статті 17 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції на час прийняття спірного рішення) стосовно необхідності проходження усіх процедур, визначених зазначеною нормою, у разі прийняття міською радою рішення про внесення змін до тексту рішення про затвердження містобудівної документації, проте без внесення змін до самої містобудівної документації.

Колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, оскільки, ухвалюючи рішення в цій справі, суди виходили з того, що рішенням Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 було змінено функціональне призначення частини території міста Дніпро, відтак, зміни до містобудівної документації спірним рішенням органу місцевого самоврядування було внесено.

При цьому, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 04.09.2023 у справі №0940/1392/18, у правовідносинах щодо внесення змін до генерального плану населеного пункту викладав відповідні висновки стосовно застосування норм статті 17 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI " Про регулювання містобудівної діяльності".

Зазначене спростовує доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви про поновлення строку на подачу касаційної скарги з доказами на підтвердження причин пропуску строку та уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судових рішень в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №160/19750/22 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, у разі неусунення недоліків в іншій частині - касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

В.М. Кравчук

С.Г. Стеценко,

Судді Верховного Суду