Ухвала

від 23.01.2024 по справі 520/19031/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2024 року

м. Київ

справа №520/19031/2020

провадження № К/990/1671/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Радишевської О.Р., Єресько Л.О.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС»

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду 12 грудня 2023 року

у справі №520/19031/2020

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017»

до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Міністерства юстиції України Семендяєва Олександра Сергійовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС»

про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2020 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017» (далі - ОСББ «Черемушки-2017») звернулось до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 08 вересня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, винесену приватним виконавцем Виконавчого округу Харківської області Міністерства юстиції України Семендяєвим О.С. (далі - приватний виконавець) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 23 вересня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн, винесену приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 19 серпня 2020 року про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 18892,00 грн, винесену приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року до участі у справі № 520/19031/2020 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено ТОВ «ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС».

16 серпня 2021 року до суду від третьої особа ТОВ «ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС» надійшла заява про розподіл судових витрат, стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 43000 грн. та долучення до матеріалів справи відповідних доказів понесених витрат.

Клопотання про зменшення розміру судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу позивачем не заявлялось.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року відмовлено у задоволені вимог позову ОСББ «Черемушки-2017».

При ухваленні указаного судового рішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не вирішувалось.

04 жовтня 2022 року до суду від третьої особа ТОВ «ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року заяву представника третьої особи - ТОВ «ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСББ «Черемушки-2017» на користь ТОВ «ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 43000 грн.

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду, ОСББ «Черемушки-2017» подало апеляційну скаргу, в якій з посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017» - адвоката Пацурковської Олени Миколаївни задоволено. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року скасовано з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС» про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 520/19031/2020.

Ухвалюючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Судом встановлено, що в процесі судового розгляду справи ТОВ «ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС» заперечував проти задоволення позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017» та підтримував позицію відповідача, який є суб`єктом владних повноважень.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, тобто відповідно до положень частини 2 статті 139 КАС України. Вказана норма передбачає відшкодування відповідачу суб`єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов`язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз та не передбачає відшкодування інших судових витрат, при ухваленні рішення на користь такого суб`єкта.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для розподілу судових витрат за заявою третьої особи були відсутні, в зв`язку з чим також були відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення з цього питання.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, якою переглядалося в апеляційному порядку додаткове рішення суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС» звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.

Згідно до приписів частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Таким чином, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Серед іншого, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме:

1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 3 статті 143 КАС України);

2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина 6 статті 143 КАС України);

3) судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 252 КАС України).

У таких випадках суд виносить додаткове рішення у порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження першої інстанції, після його перегляду в апеляційному порядку.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Скаржник зазначає, що висновки Верховного Суду в цій справі матимуть фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Проте наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, скаржник жодним чином не посилається на різноманітність такої практики, не зазначає норму права та правовідносини, які вона врегульовує, що потребують висновку Верховного Суду стосовно питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Вживання законодавцем слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, скаржником не наведено. Суб`єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб`єкта правозастосування, не обов`язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.

Проаналізувавши ухвалені у цій справі судові рішення, які ґрунтуються на встановлених конкретних обставин по цій справі, а також доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що за таких фактичних обставин справи, рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).

Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКТІВ ОПЕРЕЙШНС» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду 12 грудня 2023 року у справі №520/19031/2020.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

СуддіА.В. Жук О.Р. Радишевська Л.О. Єресько