Ухвала

від 22.01.2024 по справі 642/6255/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року

м. Київ

Справа № 642/6255/20

Провадження № 51-5441 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року щодо ОСОБА_4 .

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2023 року залишено без задоволення заяву прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Ленінського районного суду м. Харків від 08 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України та закриття кримінального провадження щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 07 вересня 2023 року було залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора- без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Прокурор указує, що апеляційний суд безпідставно залишив без зміни ухвалу суду першої інстанції, оскільки наведені ним обставини є нововиявленими, адже вони існували на час постановлення ухвали Ленінського районного суду м. Харків від 08 грудня 2020 року, але не були відомі суду, однак стали відомі після ухвалення рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування цього зазначає, що під час розгляду клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та при ухвалені рішення суду не було відомо, що сплачені ОСОБА_4 кошти в сумі 3 154 146 грн за вказаним ним у платіжному документі від 19.11.2020 призначенням платежу «єдиний податок 2020» фактично зараховані як надмірно сплачені кошти, внаслідок чого вони були повернуті останньому за його заявами у квітні 2021 року, що свідчило про відсутність добровільної сплати ним вказаного податку до притягнення до кримінальної відповідальності й відшкодування шкоди, завданої державі його несвоєчасною сплатою як особою, яка умисно ухилилася від сплати єдиного податку.

Вказує, що вже після ухваленого рішення за наслідками вивчення Офісом Генерального прокурора стану дотримання кримінального та кримінального процесуального законодавства, зокрема на підставі відповіді ГУ ДПС у Харківській області № 08/2-80953вих.21 від 11 серпня 2021 року було встановлено факт несплати податку та невідшкодування шкоди ОСОБА_4 , зокрема факт повернення йому у квітні 2021 року коштів з державного бюджету, які надійшли як надмірно сплачені суми єдиного податку. Тому ці обставини, на думку прокурора, є нововиявленими.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як установлено судом, ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2020 року задоволено клопотання прокурора та звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.212 КК України за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, а кримінальне провадження закрито.

Клопотання прокурора було мотивовано тим, що завдані державі збитки у вигляді несплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 єдиного податку в значних розмірах (3 154 146 грн) до повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, відшкодовано у повному обсязі, що підтверджено платіжними документами, а саме квитанцією від 19.11.2020.

Пізніше в ході перевірки прокурором згідно з даними повідомлення ГУ ДПС у Харківській області №08/2-80953вих.21 від 11 серпня 2021 року було встановлено, що в зазначеному вище платіжному документі неможливо було ідентифікувати платника податків. Через це платіж було рознесено до інтегрованої картки по єдиному податку з фізичних осіб умовного платника «Платежі до вияснення». Надалі сплачені ОСОБА_4 грошові кошти були повернуті на його поточний рахунок 09 та 28 квітня 2021 року за його ж заявами.

Внаслідок цього, не погоджуючись із ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2020 року, прокурор 30 серпня 2021 року звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.

В поданій апеляційній скарзі прокурор просив скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволення клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні Офісу Генеральної прокуратури про звільнення підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.212 КК України, та повернути клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження у загальному порядку.

Крім цього, прокурор просив поновити строк на апеляційне оскарження. На поважність причин попуску строку прокурор вказував, що при проголошенні повного тексу оскаржуваної ухвали перший заступник Генерального прокурора присутнім не був; інформація про ненадходження до державного бюджету вказаної суми єдиного податку стала відома лише за результатами вивчення стану дотримання кримінального та кримінально процесуального законодавства та отримання відповіді з ГУ ДПС у Харківській області.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 18 жовтня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання прокурора про поновлення процесуального строку.

Суд апеляційної інстанції указав, що та обставина, що прокурор не був присутнім в судовому засіданні під час оголошення повного тексу оскаржуваної ухвали, не позбавляла його чи інших прокурорів можливості відповідно до функціональних обов`язків оскаржити указане судове рішення в разі незгоди з ним в установленому законом порядку.

На указану ухвалу апеляційного суду прокурором була подана касаційна скарга, за результатами розгляду якої колегія суддів ККС ВС ухвалою від 18 листопада 2021 року відмовила у відкритті касаційного провадження, оскільки апеляційний суд, відмовивши у задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження, не ухвалив жодного рішення щодо подальшої долі поданої прокурором апеляційної скарги, зокрема щодо її повернення, що й становить предмет касаційного оскарження.

В подальшому прокурор звернувся до Київського районного суду м. Полтава із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2020 року.

У поданій заяві прокурор як на нововиявлені обставини посилався на те, що під час розгляду клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та при ухвалені рішення суду не було відомо, що сплачені ОСОБА_4 кошти за вказаним ним у платіжному документі від 19.11.202 призначенням платежу «єдиний податок 2020» фактично зараховані як надмірно сплачені кошти, внаслідок чого вони були в подальшому через кілька місяців повернуті останньому за його заявами, що свідчило про відсутність добровільної сплати ним до притягнення до кримінальної відповідальності вказаного податку і відшкодування шкоди, завданої державі його несвоєчасною сплатою.

Суд першої інстанції, перевіривши заяву прокурора, дійшов висновку, що вказані обставини не є нововиявленими, й ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.09.2023 залишив заяву прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Ленінського районного суду м. Харків від 08 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі положень ч. 4 ст. 212 КК України та закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 212 КК України без задоволення.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що прокурором не наведено в заяві нововиявлених обставин, які можуть бути підставою для скасування зазначеної ухвали в розумінні положень ст.459 КПК України, оскільки відсутні будь-які дані про штучне створення або підроблення доказів з урахуванням того, що квитанція від 19.11.2020 підтвердила факт перерахування коштів до бюджету, а їх повернення відбулося через тривалий проміжок часу після ухвалення рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Також місцевим судом було вказано про відсутність в заяві прокурора обставин, які б підтверджували неправильність перекладу висновку і пояснень експерта; завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; дані про скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути, а також інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, які належить переглянути.

Із висновком суду першої інстанції погодився й апеляційний суд та, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги прокурора, зазначив, що сторона обвинувачення, констатуючи наявність обставин, передбачених ч.4 ст.212 КК України, самостійно подала до суду відповідне клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.212 КК України й закриття кримінального провадження щодо нього з долученням до матеріалів справи даних, які, на думку прокурора, свідчили про виконання ОСОБА_4 визначених у ч.4 ст.212 КК України умов.

Під час судового розгляду цього клопотання вирішувалось питання про те, чи сплатив ОСОБА_4 податки, збори (обов`язкові платежі), а також, чи відшкодував він шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Квитанція № 68632051 від 19 листопада 2020 року про перерахунок ОСОБА_4 коштів з призначенням «єдиний податок 2020» була предметом дослідження як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду.

Надалі суд встановив, що згідно з даними повідомлення ГУ ДПС у Харківській області №08/2-80953вих.21 від 11 серпня 2021 року в зазначеному вище платіжному документі неможливо було ідентифікувати платника податків, через це платіж було рознесено до інтегрованої картки по єдиному податку з фізичних осіб умовного платника «Платежі до вияснення», а потім сплачені ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3 154 146 грнбули повернуті на його поточний рахунок 09 та 28 квітня 2021 року за його заявами.

Суд апеляційної інстанції визнав оскаржувану прокурором ухвалу суду першої інстанції обґрунтованою, оскільки наведені в заяві прокурора обставини не є нововиявленими.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що сторона обвинувачення на стадіях ініціювання питання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та розгляді цього питання в суді першої інстанції мала й могла знати про обставини виконання ОСОБА_4 умов, передбачених ч.4 ст.212 КК України, шляхом достатньої перевірки та з`ясування їх із використанням необхідних засобів доказування; мала можливість зібрати й отримати необхідні дані для встановлення таких обставин до подання клопотання або у порядку судового провадження.

Також колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано зазначила, що суть доводів прокурора фактично зводиться до оспорювання встановлених судом обставин, однак для перегляду судових рішень у зв`язку з незгодою з висновками суду на підставі досліджених у судовому засіданні доказів чи навпаки з підстав їх не дослідження, не з`ясування та неврахування судом під час ухвалення рішення передбачено інший порядок, а саме інститути апеляційного та касаційного оскаржень, і це не може бути визнано судом як нововиявлені обставини.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з указаним висновком суду апеляційної інстанції, вбачаючи, що факт належної сплати особою відповідної суми податків та відшкодування шкоди мав бути встановлений в ході досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження по суті.

У разі наявності порушень вимог матеріального чи процесуального закону при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, такі порушення мають бути предметом розгляду суду апеляційної та/або касаційної інстанцій у порядку, визначеному КПК України щодо процедур апеляційного та касаційного оскарження судових рішень по суті, а не екстраординарної процедури, зокрема такої як провадження за нововиявленими обставинами, правова природа і предмет якої є іншими.

В ухвалі апеляційного суду належно проаналізовані доводи апеляційної скарги прокурора, які здебільшого є аналогічним доводам касаційної скарги, належно надано на них відповіді та наведено детальні мотиви ухваленого рішення. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року щодо ОСОБА_4 .

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3