Ухвала

від 24.01.2024 по справі 910/2334/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2334/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард»

на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард»

до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2024 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі № 910/2334/22.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 910/2334/22 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481,00 грн.

Позовну заяву у цій справі подано у 2022 році, предметом якої є вимога про визнання права власності, обґрунтована тим, що позивач набув спірне право на земельні ділянки за договором купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності від 16.11.2021, що укладений між ним та відповідачем, проте, праву власності позивача перешкоджає арешт, що накладений на спірне нерухоме майно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами пункту 1.1 вищевказаного договору, відповідач передає у власність позивачу, а позивач приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна:

1) майнові права на земельну ділянку площею 5,6003 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0049, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада за ціною 115760,00 грн.;

2) майнові права на земельну ділянку площею 5,331 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0050, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада за ціною 110160,00 грн.;

3) майнові права на земельну ділянку площею 5,2385 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0051, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада за ціною 108280,00 грн.;

4) майнові права на земельну ділянку площею 5,6005 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0020, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада за ціною 115760,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 631 від 05.10.2021, що міститься в матеріалах справи, позивачем було сплачено 496 554,38 грн.

Стаття 162 ГПК України містить положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

Пунктом 2 частини першої статті 163 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання права власності на майно, вартість якого згідно з умовами договору становить 496 554,38 грн, що менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 500 = 1 240 500,00 грн), а тому у розумінні ГПК України оскаржувані рішення у справі № 910/2334/22 не підлягають касаційному оскарженню.

Подана касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань оскарження судових рішень у цій справі з посиланням на підпункти а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а тому і підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі не має.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

З урахуванням вказаного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі № 910/2334/22, оскільки цю скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Рікард» на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі № 910/2334/22.

2. Матеріали касаційної скарги на 17 (сімнадцяти) аркушах повернути заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ