Рішення

від 24.01.2024 по справі 948/1757/23

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/1757/23

Номер провадження 2-др/948/1/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кравець С.В.,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення

в с т а н о в и в :

на розгляді Машівського районного суду перебувала цивільна справа за позовом Фермерського господарства «Черненко» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування землі недійсним.

10.01.2024р. представник відповідача звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання сторони не з`явилися, що відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, перевіривши матеріали цивільної справи, дійшов такого висновку.

Так, за рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 05.01.2024 у задоволенні позову Фермерського господарства «Черненко» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування землі недійсним відмовлено. Вирішено питання про відмову стягненні на користь позивача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Вказано про те, що представник відповідача зробила заяву про подання доказів понесених витрат в установлений законом строк (а.с.177-181).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підтвердження понесених витрат, представник відповідача надала суду: договір про надання правової допомоги від 05.10.2023р., рахунок-фактуру №41 від 10.01.2024р., довідку №41 від 10.01.2024р. про отримання коштів, квитанцію № 41, детальний опис робіт (наданих послуг), акт здачі-передачі надання правової допомоги від 10.01.2024р. (а.с.200-207).

За змістом вказаних документів сторони узгодили виплату гонорару у фіксованому розмірі за наслідками підписання акту-приймання передачі виконаних робіт. У даному провадженні адвокатом надані такі послуги: вивчення матеріалів справи, збір доказів, вивчення судової практики та нормативних документів та складення процесуальних документів у суді першої інстанції; представництво інтересів позивача у суді першої інстанції.

Всього адвокатом витрачено 20 год., зокрема: отримання копій матеріалів первісної позовної заяви з додатками та їх вивчення 1 год., пошук по реєстрах інформації відносно клієнта 0,5 год., правовий аналіз спірних правовідносин щодо визнання недійсними правочинів, пошук, вивчення та надання оцінки правовим позиціям Верховного суду, а також аналіз судової практики у подібних спорах - 3 год., підготовка відзиву з додатками на первісну позовну заяву 5 год., направлення копії відзиву на позовну заяву позивачу та подання відзиву з додатками до Машівського районного суду - 0,5 год., отримання копії заяви про збільшення позовних вимог з додатками та їх вивчення 1 год., правовий аналіз спірних правовідносин щодо визнання права постійного користування земельними ділянками, пошук, вивчення та надання оцінки правовим позиціям Верховного суду, а також аналіз судової практики у подібних спорах 3 год., підготовка пояснень до вступного слова по заяві позивача щодо збільшення позовних вимог, які включають в себе нотатки, витяги із законодавчих актів, сформованих правових позицій - 2 год., участь у судових засіданнях 3,5 год., ознайомлення з матеріалами справи в суді - 0,5 год., а тому сторонами визначений фіксований розмір 19600, 00 грн, які сплачені позивачем.

Відповідно доч.8.ст.141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До закінчення розгляду справи представник позивача зробила відповідну заяву про подання додаткових документів на підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу, які надані суду 10.01.2024р.

Так, у статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 11ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133ЦПКУкраїни передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137ЦПКУкраїни для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, зі змісту ч.4 ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, у ч.3 ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/.

Отже, враховуючи те, що у даній справі представником відповідача був поданий лише відзив на позов, який не містив великої кількості документів, матеріали справи надані відповідачем не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки відзиву, який обґрунтовувався правовою позицією ВС висловленій у іншій справі між цими сторонами, але за іншим предметом, справа була розглянута протягом двох засідань, а відтак суд вважає, що визначений відповідачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеним і не являється співмірним і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача до 7000, 00 грн.

За вказаних обставин та враховуючи те, що у задоволенні позову було відмовлено, а тому з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 7000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 270, 263-265, 354, 355 ЦПК України

у х в а л и в :

заяву представника відповідача Бульбах Н.М. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Черненко» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000, 00 грн.

В іншій частині заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В.Кравець