Постанова

від 24.01.2024 по справі 420/21676/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21676/21

Перша інстанція: суддя Цховребова М.Г.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

10 листопада 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило:

рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2021/000215/1 від 29 червня 2021 року;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2021/00420 від 29 червня 2021року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ГЕЛІОС-ВАН» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, відсутні всі відомості щодо ціни та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У зв`язку з вищевикладеним Одеською митницею обґрунтована прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 09 травня 2023 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «УІТАКА» задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних, та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України.

Аргументуючи позицію, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів встановлено, що в поданих документах містились розбіжності, а також декларантом не надано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Додатково апелянт вказує, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення зазначені умови поставка-CFR. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця;

- згідно п. 3.1 контракту FQSY-037-P180718E2 від 20.07.2018 оплата за товари здійснюється у розмірі 10% від суми договору, який становить 100 000$ згідно п. 2.1, але подані до митного оформлення банківські платіжні документи не відповідають зазначеним вимогам.

Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

20.07.2018 року між компанією «Sun-King Belt Product LTD» (Китай), як постачальником, та ТОВ «Уітака», як покупцем, укладено контракт №FQSY-037-P180718E2. (т.1 а.с.26-29)

Відповідно до п. 1.1 контракту №FQSY-037-P180718E2 від 20.07.2018 року покупець купує, а постачальник доставляє покупцеві стрічку текстильну власного виробництва згідно специфікації та/або інвойсу, у подальшому іменується «товар», найменування, кількість, ціни та загальна вартість якого вказані в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту. Інвойс може являтися специфікацією до цього контракту.

З метою митного оформлення товару - «стрічка текстильна» позивач подав до відповідача митну декларацію № UA500500/2021/028165 та документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: контракт №FQSY-037-P180718E2 від 20.07.2018 року; автотранспортну накладну; сертифікат походження товару; рішення про визначення коду товару з УКТ ЗЕД; банківські платіжні документи; виписку з бухгалтерської документації; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією; додаткові угоди; рахунки-фактури; договір про надання послуг митного брокера; вагова; копія митної декларації країни відправлення. (а.с.23-25).

За результатами опрацювання поданої позивачем вантажної митної декларації контролюючим органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/0000215/1 від 29.06.2021 року, де в пункті 33 зазначено:

1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки, або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 2.2. зовнішньоекономічного контракту № FQSY-037-P180718E2 від 20.07.2018 витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойс, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність митної вартості самого товару;

2) У наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 02.05.2019 № 350220190029505464 зазначені умови поставки CFR. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрати на транспортування товарів від продавця до покупця.

3) Згідно п. 3.1 контракту № FQSY-037-P180718E2 від 20.07.2018 року оплата за товари здійснюється у розмірі 10% від суми договору, який становить 100 000$ згідно п. 2.1, але подані до митного оформлення банківські платіжні документи не відповідають зазначеним вимогам.

Одеською митницею проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме: товар 1 - становить 3,51 дол. СШЛ/кг. (МД від 14.05.2021 № UA500490/2021/6642), ніж заявлено декларантом 1,32 дол. СШЛ/кг. (т.1 а.с. 19-20)

29 червня 20212 року Одеською митницею прийнято карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00420, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів. (т.1 а.с. 21-22)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно ч.1ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення..

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Щодо вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.2 контракту №FQSY-037-P180718E2 від 20.07.2018 року загальна вартість Контракту визначена на умовах CIF Одеса Україна відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, і включає всі витрати Продавця, пов`язані з постачанням товару до моменту його переходу через поручні судна в названому порту вивантаження, в тому числі вартість пакування та маркування.

Доповненням № 2 від 14.02.2019 року певні пункти контракту № FQSY-037-P180718E2 викладені в іншій редакції та доповнені новими пунктами, зокрема:

пункт 2.2. розділу 1 Контракту в наступній редакції:

« 2.2. За умовами цього контракту вартість товару включає вартість упаковки, мита, зборів і податків, пов`язаних з експортом товарів, витрати і фрахт, необхідні для поставки товару в порт призначення. Зобов`язання здійснити упаковку товару покладено на постачальника. Вартість упаковки товару є витратами постачальника. Вартість упаковки товару, мита, зборів і податків, пов`язаних з експортом товарів, витрати і фрахт, необхідні для поставки товару в порт призначення, не визначається будь-якими окремими (самостійними) позиціями у вартості товару, зазначеної в Специфікації, і не зазначаються в товаросупровідних/розрахункових документах окремими числовими вартісними значеннями».

додати в розділ 2 Контракт пункт 2.4:

« 2.4. Загальна вартість контракту визначена відповідно до Офіційних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року згідно з базисними умовами CFR в редакції 2010 року, та включає всі витрати Постачальника, пов`язані з постачанням товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту вивантаження.»

додати в розділ 2 Контракт пункт 2.5:

« 2.5. За умовами цього контракту Покупець не несе жодних додаткових витрат і не платить Постачальнику будь-яких інших додаткових платежів, крім оплати вартості товару, визначеної в специфікаціях до контракту та інвойсі Постачальника.». ( т.1 а.с.30-34)

Також, з митної декларацій від 25.06.2021 року, що в ній вказано процедуру постачання ZZ00 (т.1 а.с. 23).

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вартість пакування була включена в ціну товару та не мала окремо підтверджуватись під час митного оформлення товару.

Що стосується доводів митного органу, що наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 02.05.2019 року №350220190029505464 зазначені умови поставки CFR. Проте не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товару та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, колегія суддів зазначає наступне.

Доповненням № 2 від 14.02.2019 року внесено зміни до п. 4.1 контракту № FQSY-037-P180718E2 та викладено його в наступній редакції:

« 4.1. Поставка товару за цим Контрактом здійснюється у відповідності з офіційними правилами Міжнародної торгової палати для тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2010 відповідно до базисних умов CFR-Одеса. За базисними умовами поставки товару CFR, Постачальник зобов`язаний за свій рахунок здійснити митну очистку товару, завантажити його, оплатити фрахт для доставки товару в порт призначення.

Як вбачається з Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів, в національній та міжнародній торгівлі) CFR (англ. Cost and Freight (… named port of destination)), (Вартість і фрахт (… назва порту призначення)) стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження.

Також до митного оформлення позивачем надавались, специфікація, інвойси, пакувальний лист у який зазначено порт призначення Одеса, Україна, а умови поставки CFR-Одеса.

Таким чином, географічний пункт переходу відповідальності за втрату товару та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця є порт відвантаження товару - Одеса, Україна, в момент коли товар перетнув борт судна, що відповідає базисним умовам поставки.

До того ж митна декларація країни відправлення не відноситься до переліку обов`язкових документів, які визначають митну вартість товару, тому відсутність у ній зазначення порту відвантаження не впливає на заявлену митну вартість, оскільки контролюючий орган має змогу ідентифікувати маршрут поставки товару з інших документів.

Стосовно посилань апелянта, що згідно п. 3.1 контракту FQSY-037-P180718E2 від 20.07.2018 оплата за товари здійснюється у розмірі 10% від суми договору, який становить 100 000$ згідно п. 2.1, але подані до митного оформлення банківські платіжні документи не відповідають зазначеним вимогам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов контракту № FQSY-037-P180718E2 від 20.07.2018 року, загальна вартість Контракту становить 100 000,00 $ та передоплата здійснюється за узгодженням сторін, проте не менше 10% від вартості контракту.

Доповненням № 2 від 14.02.2019 року змінено умови контракту № FQSY-037-P180718E2, а саме збільшено його загальну вартість контракту до 300 000,00 $ та визначено, що попередня оплата здійснюється за узгодженням сторін, проте не менше 10% від вартості Специфікації. Остаточний розрахунок проводиться за узгодженням сторін, проте не пізніше дати прибуття вантажу в порт призначення.».

Отже, висновки контролюючого органу про невідповідність суми авансових платежів умовам контракту ґрунтувались на попередній загальній вартості та не враховували суттєві зміни умов поставки.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, судова колегія вважає вірними висновки суду, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Отже, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за методом за ціною договору подібних (аналогічних) товарів.

Твердження відповідача про ненадання декларантом виписки з бухгалтерської документації, каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, спростовуються змістом картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з яких вбачається надання митному органу виписки з бухгалтерської документації від 25.06.2019, прейскуранту (прайс-листа) від 11.02.2019, висновку про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою організацією від 24.06. тощо.

Заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Отже, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за методом за ціною договору подібних (аналогічних) товарів.

Згідно сталої практики Верховного Суду формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З оскаржуваного рішення вбачається, що в якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості аналогічних товарів обрано МД № UA500490/2021/6642 від 14.05.2021 року.

Разом з тим, відповідачем не надано суду для дослідження зазначену митну декларацію, в зв`язку з чим неможливо порівняти умови поставки товару, код та країну походження товару тощо.

Судова колегія зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не спростовані митним органом, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко