Ухвала

від 23.01.2024 по справі 347/1139/19

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1139/19

Провадження № 2/347/15/24

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2024 року м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря с/з Мошулі Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Прикарпаттяобленерго» філія «Карпатська», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад доводів заявника.

В провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Прикарпаттяобленерго» філія «Карпатська», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В судовому засіданні 23.01.2024 року ОСОБА_1 заявив відвід головуючій судді. Вимоги відводу обґрунтував тим, що на розгляді головуючої судді перебувала цивільна справа №347/841/23, позивачем в якій була дружина ОСОБА_1 ОСОБА_3 . Рішенням Косівського районного суду від 08 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовлено. У зв`язку з цим, ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на рішення Косівського районного суду, а на цей час справа №347/841/23 перебуває на розгляді в суді касаційної інстанції.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що ухвала суду від 08.08.2023 року винесена без участі їхнього адвоката, якого їм було надано безоплатною правовою допомогою.

Також ОСОБА_1 зазначає, що він є позивачем у справі № 347/1139/19, його дружина - ОСОБА_3 є третьою особою. Дана справа передана на розгляд судді Кіцулі Ю.С. Кулешыр К.Я. звернулася з дисциплінарною скаргою на дії судді.

У зв`язку з наведеним вище, у ОСОБА_1 та його дружини - ОСОБА_3 виникла недовіра до неупередженості дій судді Кіцули Ю.С. щодо їхньої сім`ї.

Позиція учасників в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 доводи заяви про відвід судді у справі, підтримав, в повному обсязі. Висловив доводи аналогічні поданій заяві. Висловив категоричну думку, що головуючу у справі суддю, слід відвести від розгляду вказаної справи, оскільки суддя неодноразово розглядала інші справи за його участю, з приводу чого постановляла судові рішення, які переглядалися судом апеляційної інстанції. А відтак суддя є упередженою до нього та його сім`ї, а тому не зможе об`єктивно розглянути вказану цивільну справу.

Представник відповідача Оліградський М.В., в режимі відеоконференції доводи заяви про відвід заперечив. Зазначив що вичерпний перелік підстав для відводу судді передбачений ст. 36 ЦПК України, а відтак в цій ситуації підстави для відводу головуючої у справі відсутні.

Заслухавши доводи заявника, думку представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Щодо доводів заяви, про існування обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до пунктів 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.1 ч. 2, ч. 8 ч. 11 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

У відповідності до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності з п. 66 Рішення ЄСПЛ (Справа «Мироненко і Мартенко проти України, заява № 4785/02») безсторонність судді за усталеною практикою Суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Відповідно до об`єктивного критерію, визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

З огляду на те, що зовнішні прояви можуть мати певну важливість, ЄСПЛ у справі «De Cubber v. Belgium» зазначив, що «правосуддя має не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві («Wettstein v. Switzerland», «Castillo Algar v. Spain», «Білуха проти України»).

Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Так, достатнім для відводу є обґрунтоване припущення, що суддя у силу дії певних чинників не зможе виглядати в очах незацікавлених спостерігачів безстороннім та неупередженим.

Право сторін на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зайнятий з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язанні між собою («Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарии», а також «Екедемі Трейдинг Лтд» та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви»).

Суд звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватись навіть гіпотетичної можливості впливу на Європейський суд іноді визнається достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду (рішення у справах «Белілос проти Швейцарії», «Очолан проти Турції»). Європейський суд застерігає, що навіть самі лише сумніви розсудливого спостерігача в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд (рішення у справах «Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії».

Згідно ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків …».

Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідним для гарантування рівності сторін перед судом (п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 КМ РЄ).

При розгляді заяви про відвід судді, слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви») наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 10 Цивільного процесуального кодексу України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Так, суд констатує той факт, що дійсно в провадженні судді перебувала цивільна справа 347/841/23, за результатами якої ухвалено рішення, яке переглядалося в суд апеляційної інстанції.

Однак, суд звертає увагу, що незгода з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу судді від розгляду цивільної справи.

Суд також констатує, що дійсно ОСОБА_3 , звернулася з скаргою у ВРП на дії судді Кіцули Ю.С.

Суд зазначає, що підстави, на які посилається ОСОБА_1 як на підстави відводу судді, за «об`єктивним критерієм» не можуть бути розцінені як обґрунтовані підстави для відводу.

Проте суд вважає правильним задовольнити клопотання про відвід судді за суб`єктивним критерієм з метою того, щоб з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді під час вирішення справи. Наявність заявленого відводу судді свідчить про наявність у заявника сумніву в об`єктивності та неупередженості судді. А тому з метою збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду суд вбачає підстави для задоволення відводу.

Відповідно допрактики Європейськогосуду зправ людини(справи«Пуллар протиСполученого Королівства»,«Томанн протиШвейцарії» та«Дактарас протиЛитви»)якщо сторонамає сумнівв безсторонностісудді,навіть хочаоб`єктивноце нічимне підкріплено,то єнеобхідність задоволеннятакої заявипро відвід,адже віншому випадкуце будерозцінено якпорушення праваособи насправедливий суд.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм та практики Європейського суду з прав людини, з метою уникнення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Кіцули Ю.С. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до АТ «Прикарпаттяобленерго» філія «Карпатська», тертя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та стягнення матеріальної та моральної шкоди, підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.33, 36-37, 39, 40-41, 260 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді задовольнити.

Матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до АТ «Прикарпаттяобленерго» філія «Карпатська», тертя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та стягнення матеріальної та моральної шкоди передати в канцелярію Косівського районного суду Івано-Франківської області, для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 25.01.2024 року.

Суддя Ю.С. Кіцула