Рішення

від 24.01.2024 по справі 626/924/23

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/924/23

Провадження № 2/626/25/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

22.01.2024 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гусара П.І.,

за участю секретаря Івашкіної Т.В.,

представника позивача - адвоката Кутовой Г.І.,

представника відповідача - адвоката Добровольського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді, в порядку загального позовного провадження цивільну справу №626/924/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в якому просить:

-стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн;

-стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.

В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_1 зазначила, що 02.12.2022 року ОСОБА_2 перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з раптово виниклим умислом, направленим на протиправне заподіяння їй смерті, умисно виконав один постріл із мисливської рушниці в область її грудної клітини, внаслідок чого вона отримала середнього ступеня тілесні ушкодження. Після цього, ОСОБА_2 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на протиправне заподіяння смерті іншій людині, виконав ще один постріл в ділянку правої руки її сина ОСОБА_3 , який зайшов в цей момент до будинку. Внаслідок виконаного пострілу ОСОБА_3 було спричинено середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження. Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 21.03.2023 року по справі №626/474/23 клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в рамках кримінального провадженні №12022221090000763 від 02.12.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України - задоволено. Застосовано відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суровим наглядом. Згідно вказаної ухвали суд дійшов до висновку про те, що відповідні час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_2 є доведеними. Таким чином, своїми протиправними та суспільно-небезпечними діями ОСОБА_2 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України тобто, як закінчений замах на умисне вбивство двох осіб. Проте в ході досудового розслідування ОСОБА_2 проведено судово психіатричну експертизу №312 від 19.12.2022 року, згідно з якої у відповідача було виявлено хронічне психічне захворювання у формі хронічного маячного розлад у зв`язку із чим ОСОБА_2 не може відповідати за свої дії та керувати ними. У період часу, до якого відноситься злочин, у якому підозрюється останній, він знаходився у стані вище вказаного психічного розладу, при якому він не міг усвідомлювати та керувати своїми діями. У даний час за своїм психічним станом ОСОБА_2 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру -госпіталізації у психіатричний заклад з суворим наглядом. Вищезазначеними протиправними діями відповідача по справі ОСОБА_2 їй було завдано моральну шкоду у розмірі, який вона оцінює у 500 000,00 грн. Завдана їй відповідачем моральна шкода полягає у душевних стражданнях, страхом втрати життя, порушення нормальних життєвих зв`язків та в іншому. Вважає, що моральну шкоду відповідач повинен відшкодувати на підставі ч. 1 ст. 1186 ЦК України. Вказує, що ч. 1 ст. 1186 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. Проте з урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі. Єдиним джерелом її існування є заробітна плата та розмір її доходу за рік є незначним, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 23.01.2023 року. Вказує, що матеріальне становище за рахунок майна відповідача, вартість якого складає 4 000 000, 00 грн, дозволяє йому відшкодувати завдану їй моральну шкоду в повному обсязі.

Рух справи в суді.

Ухвалою судді від 14.04.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовчий розгляд справи, ухвалою від 20.12.2023 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.

Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Добровольського О.В. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 241-247 том 1) в якому просить відмовити в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди в повному обсязі враховуючи наступне. Станом на 02.12.2022 року відповідач по справі ОСОБА_2 внаслідок складних життєвих обставин перебував в важкому психологічному стані, про який була обізнана позивач ОСОБА_1 . Аналіз обставин спричинення тілесних ушкоджень позивачу, можна зробити висновок, незважаючи на те, що ОСОБА_2 здійснив постріл з рушниці в ОСОБА_1 він не міг відповідати за свої дії і керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання у формі хронічного маячного розладу, викликаного важкими життєвими обставинами та в тому числі протиправними діями самої потерпілою ОСОБА_1 , які виразились в неповерненні грошових коштів, які він передав їй на зберігання. Стосовно майнового стану відповідача ОСОБА_2 вказує, що на теперішній час матеріальне становище позивача значно краще ніж матеріальне становище відповідача, який отримує останні роки дохід у вигляді лише пенсії. Крім того вказує, що порядок відшкодування шкоди, завданої особи, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, регулюється ч. 2 ст. 1186 ЦК України.

Позиція учасників судового процесу в судовому засіданні.

Представник позивача - адвокат Кутовой Г.І. в судовому засіданні позов підтримав на його задоволенні наполягав з підстав викладених у повній заяві, а також додатково пояснив, що 04.12.2023 року судовим експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» складено висновок експерта №25172 за результатами проведення судово-психологічного дослідження про відшкодування моральної шкоди, яким встановлено, що ситуація, що розглядається за матеріалами, наданими на дослідження, була психотравмувальною для ОСОБА_1 . Внаслідок психотравмувального впливу ситуації, що розглядається за матеріалами, наданими на дослідження, ОСОБА_1 завдані душевні страждання (моральна шкода). Докази додані до матеріалів справи свідчать про те, що протиправні дії відповідача завдали значних обсягів фізичних, душевних та психічних страждань позивача, потребували від неї над зусиль та витрати великої кількості часу та коштів, необхідних для відновлення попереднього стану позивача, який на даний час не відновився, а також порушили нормальні життєві зв`язки позивача та вимагають від неї значних додаткових зусиль для організації свого життя, яке змінилось після подій 02.12.2022 року. Таким чином на підставі ч. 1 ст. 1186 ЦК України, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди завданої відповідачем ОСОБА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача суму в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000, 00 грн, оскільки матеріальне становище відповідача краще за матеріальне становище позивача та позволяє відшкодувати вказану суму шкоди.

Представник відповідача - адвокат Добровольський О.В. в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки з аналізу ст. 1186 ЦК України вбачається, що в разі наявності у особи, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, моральна шкода може бути відшкодована не особою, яка таку шкоду завдала, а чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоди, тобто в даному випадку підлягає застосуванню ч. 2 ст. 1186 ЦК України, а не ч. 1 ст. 1186 ЦК України на підставі, якої позивач просить ухвалити рішення про відшкодування шкоди завданої відповідачем ОСОБА_1 .

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Позиція суду.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.12.2022 року, близько 09.15 год. ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого проживання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого він являється, діючи з раптово виниклим умислом, направленим на протиправне заподіяння смерті іншій людині, умисно виконав один постріл із мисливської рушниці ІЖ-58 НОМЕР_1 в область грудної клітини ОСОБА_1 , внаслідок чого остання отримала середнього ступеня тілесні ушкодження, які виразились у відкритому вогнепальному переломі лівої ключиці та 1, 2 ребер, розчавлення м`яких тканин надпліччя та тілесні ушкодження легкого ступеню, що виразились у дробовому сліпому пораненні м`яких тканин правого стегна. Після цього, ОСОБА_2 , продовжуючи свої злочинні дії направленим на протиправне заподіяння смерті іншій людині, виконав ще один постріл в ділянку правої руки ОСОБА_3 , який зайшов в цей момент до будинку почувши крики ОСОБА_1 . Внаслідок виконаного пострілу ОСОБА_3 було спричинено середнього ступеня тяжкі тілесні ушкодження, що виразились у вогнепальному поранені верхньої третини правого передпліччя з ушкодженням трицепса правого плеча, довгого м`яза, променевого розгинача правого передпліччя.

Таким чином, ОСОБА_2 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки після отриманих поранень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вдалося покинути будинок та вчасно звернутися за медичною допомогою, ув`язку з чим смерть останніх не настала.

Однак, в ході досудового розслідування встановлено, що у ОСОБА_2 наявне хронічне психічне захворювання.

Зазначені обставини встановлені під час розгляду кримінального провадження №12022221090000763 від 02.12.2022 року за клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_2 .

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 21.03.2023 року по справі №626/474/23 клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в рамках кримінального провадження №12022221090000763 від 02.12.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України - задоволено.

Застосовано відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суровим наглядом. Ухвала набрала законної сили (а.с. 11-16 том 1).

Як вбачається з вказаної ухвали, при розгляді кримінального провадження судом встановлено, що відповідно висновків експерта №12-14/126-КР/22 від 08.12 - 09.12.2022 року, в результаті вказаних подій потерпіла ОСОБА_1 отримала середнього ступеня тілесні ушкодження, які виразились у відкритому вогнепальному переломі лівої ключиці та 1, 2 ребер, розчавлення м`яких тканин надпліччя та тілесні ушкодження легкого ступеню, що виразились у дробовому сліпому пораненні м`яких тканин правого стегна.

Також у кримінальному провадженні проведено судово - психіатричну експертизу, згідно висновку якої № 312 від 19.12.2022 ОСОБА_2 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі хронічного маячного розладу. Відповідно до свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_2 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_2 відповідно до свого психічного стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом (а.с. 143-149 том 3).

Відповідно до висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» складеного 04.12.2023 року №25172 за результатами проведення судово-психологічного дослідження про відшкодування моральної шкоди за матеріалами кримінального провадження №12022221090000763 та матеріалами справи №626/474/23 (1-кп/626/192/2023) ситуація, що розглядається за матеріалами, наданими на дослідження, була психотравмувальною для ОСОБА_1 . Внаслідок психотравмувального впливу ситуація, що розглядається за матеріалами, наданими на дослідження, ОСОБА_1 завдані душевні страждання (моральна шкода) (а.с. 8-16 том 2).

Пунктом третім частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальною юридичною підставою всіх видів юридичної відповідальності вважається порушення норми права. Фактичною підставою цивільно-правової відповідальності є правопорушення як юридичний факт.

Цивільне правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність особи, що порушує норми актів цивільного законодавства або умови договору, і з якою договір або закон пов`язують виникнення цивільно-правової відповідальності.

Поведінка особи визнається протиправною, якщо вона не відповідає вимогам права, вираженим в актах цивільного законодавства або договорі. Недоговірна відповідальність виникає лише у разі завдання шкоди неправомірними діями правопорушника (частина 1 статті 1166 ЦК). У разі ж завдання шкоди правомірними діями, цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, протиправний характер діяння є універсальною типовою умовою цивільно-правової відповідальності. Якщо порушуються цивільні відносини, які виникають на підставі будь-яких юридичних фактів, крім договору (відповідно при недоговірній відповідальності), протиправним визнається діяння особи, що порушує заборони, а також прямі приписи певної поведінки учасників правовідносин, встановлені в нормах права.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2 , він вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України тобто вчинив закінчений замах на умисне вбивство двох людей.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 21.03.2023 року по справі №626/474/23 клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в рамках кримінального провадження №12022221090000763 від 02.12.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України - задоволено та застосовано відносно ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суровим наглядом. Ухвала набрала законної сили.

Частиною 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» складеного 04.12.2023 року №25172 внаслідок психотравмувального впливу ситуація, що розглядається за матеріалами, наданими на дослідження, ОСОБА_1 завдані душевні страждання (моральна шкода).

Разом з тим, згідно висновку судово - психіатричної експертизи в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_2 встановлено, що він страждає на хронічне психічне захворювання у формі хронічного маячного розладу та відповідно до свого психічного стану не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_2 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відповідно до статті 1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.

Якщо фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах.

Якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

Тобто ст. 1186 ЦК України передбачає два самостійні випадки відшкодування шкоди, а саме коли шкода завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними та коли шкода завдана особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством.

Наявність психічного розладу або недоумства свідчить про відсутність в діях такої особи вини, а отже, і про неможливість покладення на неї відповідальності.

Тому, відповідно до ч. 2 ст. 1186 ЦК України, суду надано право постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої такою особою, її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми але відповідальність зазначених осіб наставатиме тільки за умов, якщо вони: 1) є повнолітніми та працездатними; 2) проживали разом з цією особою; 3) знали про її психічний розлад чи недоумство.

Тобто правила цієї норми (ч. 2 ст. 1186 ЦК України) передбачають вимоги, яким повинні відповідати такі особи на момент завдання шкоди: а) бути повнолітніми; б) проживати разом з цією особою; в) знати про її психічний розлад або недоумство.

Зазначене тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 717/304/16-ц, провадження № 61-24272св18.

Така норма (ч. 2 ст. 1186 ЦК Країни) введена як в інтересах потерпілих, так і з метою посилення нагляду за психічно хворими або недоумкуватими особами, оскільки часто у відношенні осіб, які страждають різноманітними психічними захворюваннями і в силу цього не можуть оцінити небезпеку своїх дій або керувати ними, не ставиться питання про визнання їх недієздатними, а отже відсутні особи (опікуни), на яких може бути покладена відповідальність.

За таких обставин, та аналізуючи ст. 1186 ЦК України, суд приходить до висновку, що в разі наявності у особи, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, шкода в тому числі і моральна може бути відшкодована не особою, яка таку шкоду завдала, а чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоди.

У разі, якщо особа страждає на психічні розлади, але не визнана в судовому порядку недієздатною, суб`єктом відповідальності будуть особи, які зобов`язані були клопотати в суді про визнання її недієздатною і фактично виконували обов`язки опікуна.

В даному випадку позов пред`явлено до особи, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом, а не до осіб визначених у ч. 2 ст. 1186 ЦК України, які з нею проживали, знали про її психічний розлад, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що стан неосудності виключає винність завдавача шкоди, тому шкода, завдана особою в такому стані, юридично кваліфікується як така, що виникла внаслідок випадку, а отже за загальним правилом статті 1186 ЦК не відшкодовується.

Таким чином, враховуючи, що під час вчинення правопорушення та завдання шкоди ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 перебував у стані хронічного психічного захворювання, внаслідок чого не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, суд приходить до висновку, що відповідач по даній справі не може бути суб`єктом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки відповідач по справі в момент завдання шкоди перебував у стані хронічного психічного захворювання, внаслідок чого не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а отже не може бути суб`єктом цивільно-правової відповідальності в розумінні ч. 2 ст. 1186 ЦК України.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Щодо заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 14.04.2023 року (а.с. 81-82 том 1) з метою забезпечення позову накладено арешт в межах суми позовних вимог (500 000,00 грн) на наступне майно, яке належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

нежитлову будівлю - гараж (Б) з погрібом (б), 1991 року побудови, загальною площею 19,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

земельну ділянку, кадастровий номер 6323310100:04:002:0137, загальною площею 0,64 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

нежиле приміщення, напівпідвальне приміщення в п`ятиповерховому житловому цегляному будинку загальною площею 96,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

житловий будинок з надвірними будовами за адресою: АДРЕСА_1 ;

транспортний засіб SUZUKI GRAND VITARA, 2393 куб.см, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2 ;

транспортний засіб CHEVROLET NIVA, 2123 куб. см, 2005 року випуску, № кузова НОМЕР_3 .

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 137, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовної заяви відмовлено, суд приходить до висновку, що відповідні судові витрати повинні бути покладені на позивача. Однак, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

Відповідно до ст.ст. 23, 1186 ЦПК України, керуючись ст.ст. 2,12, 76-81,141,263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 14.04.2023 року, а саме скасувати арешт в межах суми позовних вимог (500 000,00 грн) на наступне майно, яке належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- нежитлову будівлю - гараж (Б) з погрібом (б), 1991 року побудови, загальною площею 19,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 6323310100:04:002:0137, загальною площею 0,64 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежиле приміщення, напівпідвальне приміщення в п`ятиповерховому житловому цегляному будинку загальною площею 96,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- житловий будинок з надвірними будовами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- транспортний засіб SUZUKI GRAND VITARA, 2393 куб.см, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2 ;

- транспортний засіб CHEVROLET NIVA, 2123 куб. см, 2005 року випуску, № кузова НОМЕР_3 .

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили даного рішення.

Судовий збір по справі компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківській апеляційний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.01.2024 року.

Суддя