Постанова

від 10.01.2024 по справі 910/20534/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2024 р. Справа№ 910/20534/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 про відмову у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню та стягненні безпідставно одержаних коштів

за заявою Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

у справі № 910/20534/21 (суддя: Усатенко І.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель"

про стягнення 301271,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" про стягнення 301271,51 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, позов Акціонерного товариства "Альфа-Банк" задоволено частково, а саме стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" на користь Акціонерного товариства "Альфа-банк" 3% річних у розмірі 69496 грн. 57 коп., судовий збір у розмірі 1042 грн. 45 коп. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 231774,94 грн - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 № 910/20534/21 змінено позивача з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на Акціонерне товариство "Сенс Банк", у зв`язку зі зміною найменування.

На виконання рішення суду від 24.11.2022 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ від 03.05.2023 про примусове виконання рішення.

11.10.2023 до суду від Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Будівельна фірма "Старатель" у визнанні наказу № 910/20534/21, виданого Господарським судом міста Києва 03.05.2023, про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" на користь Акціонерного товариства "Альфа-банк" 3% річних у розмірі 69496 грн. 57 коп., судовий збір у розмірі 1042 грн. 45 коп. таким, що не підлягає виконанню; відмовлено Приватному акціонерному товариству "Будівельна фірма "Старатель" у стягненні з Акціонерного товариства "Сенс Банк" на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" 70539,02 грн, як безпідставно одержаних коштів за наказом № 910/20534/21, виданим Господарським судом міста Києва 03.05.2023.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав на те, що встановлення у рішенні суду обставин щодо наявності переплати не свідчить про автоматичне виникнення у позивача грошового зобов`язання перед відповідачем. Зауважив, що для виникнення у позивача грошового зобов`язання мають бути вчинені дії, передбачені ст. 11 ЦК України. Підкреслив, що судом у рішенні від 24.11.2022 у справі № 910/20534/21 не було встановлено строк на повернення надмірно сплачених коштів, а було визначено лише їх суму. Для виникнення у позивача обов`язку з їх повернення, відповідач мав звернутись з відповідною заявою, тобто ініціювати (вчинити дії) повернення суми переплати. Звернув увагу на те, що матеріалами справи підтверджено виконання рішення суду в примусовому порядку в рамках виконавчого провадження № 72442133.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ПрАТ "Будівельна фірма "Старатель" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/20534/21 та ухвалити нове рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню наказ № 910/20534/21, виданий Господарським судом міста Києва 03.05.2023, про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" на користь Акціонерного товариства "Альфа-банк" 3% річних у розмірі 69496 грн. 57 коп., судовий збір у розмірі 1042 грн. 45 коп; стягнути з Акціонерного товариства "Сенс Банк" на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" 70539,02 грн, як безпідставно одержаних коштів за наказом № 910/20534/21, виданим Господарським судом міста Києва 03.05.2023.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з невірним застосуванням ст.ст. 204, 207, 601 ЦК України та з порушенням процесуального закону. Зокрема скаржник вказує на те, що строк виконання зустрічної вимоги відповідача не встановлений, а відтак ПрАТ «БВ «Старатель» має право зарахувати зустрічну вимогу банку (строк виконання якої не встановлено) відповідно до ст. 601 ЦК України.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/20534/21.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 апеляційна скарга у справі № 910/20534/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/20534/21 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 поновлено Приватному акціонерному товариству "Будівельна фірма "Старатель" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/20534/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/20534/21; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі № 910/20534/21 призначено на 10.01.2024; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.01.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів.

Представник позивача в судове засідання 10.01.2024 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся у передбаченому законодавством порядку, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, позов Акціонерного товариства "Альфа-Банк" задоволено частково, а саме стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" на користь Акціонерного товариства "Альфа-банк" 3% річних у розмірі 69496 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 57 коп., судовий збір у розмірі 1042 (одна тисяча сорок дві) грн. 45 коп. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 231774,94 грн - відмовлено.

На виконання рішення суду від 24.11.2022 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ від 03.05.2023 про примусове виконання рішення.

11.10.2023 до суду першої інстанції від Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" надійшла заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Заява відповідача мотивована тим, що 09.05.2023 ПрАТ "БФ "Старатель" надіслав АТ "Сенс Банк" заяву від 09.05.2023 № 0905-23 про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором кредиту № 24-10/165 від 04.08.2008, яку адресат отримав 11.05.2023. Заява про зарахування обгрунтована тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 № 910/20534/21 присуджено до стягнення з відповідача 69496,57 грн. Проте самим рішенням констатовано наявність переплати за процентами за користування кредитом у розмірі 307879,59 грн. На підставі ст. 601 ЦК України ПрАТ "БФ "Старатель" проведено зарахування зустрічних вимог згідно рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 у справі № 910/20534/21. Результатом зарахування має бути зменшення суми стягнення за вказаним судовим рішенням на 69496,57 грн, судовий збір 1042,45 грн. Залишок заборгованості Акціонерного товариства "Сенс Банк" перед Приватним акціонерним товариством "Будівельна фірма "Старатель" складає 237340,57 грн. За результатами відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 № 910/20534/21 з розрахункового рахунку відповідача 07.08.2023 стягнуто грошові кошти у сумі 77790,92 грн. Проте, в зв`язку з проведеним зарахування обов`язок відповідача перед позивачем припинений, що є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 ГПК України).

Отже, ч. 2 ст. 328 ГПК України містить наступні підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано.

В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №55/15479/15-ц зазначено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Враховуючи імперативні приписи ст. 129-1 Конституції України та ст.ст. 18, 326 ГПК України щодо обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, слід дійти висновку, що положення ст. 328 ГПК України надають можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

Відтак в даному випадку підлягають дослідженню обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Як зазначалось раніше, процесуальним законодавством передбачено підстави, за якими наказ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги 5 «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

За змістом положень ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16.

За змістом положень ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

За змістом положень ч. 5 ст. 203 ГК України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

Важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 23.10.2018 у справі № 910/18256/17, від 25.04.2018 у справі № 910/6781/17, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18.

Як вбачається з матерфалів справи, 04.08.2023 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С. було прийнято постанову від 04.08.2023 ВП № 72442133 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 910/20534/21 від 03.05.2023. Постановою від 04.08.2023 № 72442133 виконавець постановив стягнути з боржника основну винагороду у сумі 7053,90 грн.

Згідно платіжної інструкції № N87C0E61CY від 07.08.2023 з відповідача на рахунок приватного виконавця стягнуто грошові кошти у сумі 77790,92 грн по справі № 910/20534/21.

07.08.2023 постановою № 72442133 приватного виконавця закінчено провадження з примусового виконання наказу № 910/20534/21 від 03.05.2023.

Таким чином, присуджені до стягнення з відповідача за рішенням Господарського суду міста Києва № 910/20534/21 від 24.11.2022 грошові кошти з рахунку відповідача були списані в рамках виконавчого провадження № 72442133, а не у добровільному порядку.

Апелянт вказує на те, що його обов`язок припинився до відкриття виконавчого провадження на підставі ст. 601 ЦК України, в зв`язку з вчиненням одностороннього правочину по зарахуванню зустрічних однорідних вимог.

До матеріалів справи долучено заяву від 09.05.2023 № 0905-23 про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором кредиту № 24-10/165 від 04.08.2008, адресовану Акціонерному товариству "Альфа-Банк" (нова назва Акціонерне товариство "Сенс Банк".

В заяві про зарахування зазначено наступне: "Відповідно до Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 року у справі № 910/20534/21, з урахуванням Постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 року у цій же справі, присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" (код за ЄДРПОУ 13682121) на користь Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (нове найменування - Акціонерне товариство "Сенс банк" (код за ЄДРПОУ 23494714) 69496 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 57 коп., судовий збір у розмірі 1042 (одна тисяча сорок дві) грн. 45 коп.

Враховуючи, що цим самим судовим рішенням у справі №910/20534/21 констатовано наявність переплати за процентами за користування кредитом відповідно до Договору кредиту №24-10/165 від 04.08.2008 р. у розмірі 307879,59 грн. та відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України "Припинення зобов`язання зарахуванням", - зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Приватним акціонерним товариством "Будівельна фірма "Старатель" (код за ЄДРПОУ 13682121) проведено зарахування зустрічних вимог згідно Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 року у справі № 910/20534/21 Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" (код за ЄДРПОУ 13682121) та Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (нове найменування - Акціонерне товариство "Сенс банк" (код за ЄДРПОУ 23494714). Результатом зарахування має бути зменшення суми стягнення за вказаним судовим рішенням на 69496 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 57 коп., судовий збір у розмірі 1042 (одна тисяча сорок дві) грн. 45 коп.

Після зарахування зустрічних однорідних вимог, залишок заборгованості Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (нове найменування - Акціонерне товариство "Сенс банк" (код за ЄДРПОУ 23494714) перед Приватним акціонерним товариством "Будівельна фірма "Старатель" (код за ЄДРПОУ 13682121) у вигляді переплати за відсотками складає 237340,57 грн".

З поданих заявником доказів вбачається, що заява про зарахування зустрічних вимог від 09.05.2023 № 0905-23 була отримана позивачем 11.05.2023.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 № 910/20534/21 дійсно було встановлено обставини щодо відсутності заборгованості перед позивачем за відсотками за користування кредитом, та існування переплати у розмірі 307879,59 грн.

У той же час, вірним є висновок місцевого господарського суду про те, що у даному випадку мотивувальна частина судового рішення не є правовстановлюючим документом, з якого у позивача виникає грошове зобов`язання перед відповідачем. Отже, встановлення у рішенні суду обставин щодо наявності переплати не свідчить про автоматичне виникнення у позивача грошового зобов`язання перед відповідачем. Для виникнення у позивача грошового зобов`язання мають бути вчинені дії, передбачені ст. 11 ЦК України.

Поряд з викладеним колегія суддів наголошує, що в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2022 у справі № 917/244/21.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що у даному випадку грошові зобов`язання у сторін виникли на підставі кредитного договору № 24-10/165 від 04.08.2008, відповідачем при зарахуванні зустрічних однорідних вимог мало бути зазначено, за які саме періоди та в яких сумах згідно кредитного договору виникла переплата у відповідача перед позивачем, та зазначено, які саме зобов`язання за кредитним договором, що існують у відповідача перед позивачем, підлягають зарахуванню. Крім того, для проведення зарахування строк виконання зустрічних зобов`язань має бути таким, що настав. Натомість, встановлення у судовому рішенні суми переплати не свідчить, що у позивача виник обов`язок повернути вказані кошти. Судом у рішенні не було встановлено строк на повернення надмірно сплачених коштів, а було визначено лише їх суму. Для виникнення у позивача обов`язку з їх повернення, відповідач мав звернутись з відповідною заявою, тобто ініціювати (вчинити дії) повернення суми переплати. До відповідного звернення відповідача, строк на виконання позивачем грошового зобов`язання з повернення суми переплати не настав.

Таким чином, умова, передбачена ст. 601 ЦК України, для зарахування однорідних зустрічних вимог, строк виконання яких настав, відповідачем дотримана не була.

При цьому, виконання рішення суду в примусовому порядку в рамках виконавчого провадження № 72442133 жодним чином не свідчить про наявність правових підстав для визнання наказу № 910/20534/21 від 03.05.2023 таким, що не підлягає виконанню, та для повернення сплачених відповідачем коштів у сумі 70532,02 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з невірним застосуванням ст. ст. 204, 207, 601 ЦК України та з порушенням процесуального закону, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, ухвала Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 про відмову у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню та стягненні безпідставно одержаних коштів у справі № 910/20534/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Старатель" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 про відмову у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів у справі № 910/20534/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 про відмову у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів у справі № 910/20534/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з переглядом ухвали в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "Будівельна фірма "Старатель".

4. Справу № 910/20534/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.01.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак