Постанова

від 15.01.2024 по справі 910/5639/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. Справа№ 910/5639/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.01.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Інжиніринг" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2023 (повний текст рішення підписано 07.09.2023) та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2023 (повний текст рішення підписано 28.09.2023)

у справі № 910/5639/23 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімхаус Трейд"

про стягнення 800 000,00 грн,-

В судовому засіданні 15.01.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.09.2023 по справі №910/5639/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 25.09.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі №910/5639/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімхаус Трейд» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

10.10.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про доповнення апеляційної скарги, в якій останній просить оскаржуване додаткове рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго-Інжиніринг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімхаус Трейд» про стягнення 800 000,00 грн, сплачених за поставлений товар неналежної якості.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.09.2023 по справі №910/5639/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При відмові у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

- згідно рахунку №264 від 27.08.2021 вартість зовнішнього блоку кондиціонера R-VRF6-H 560 складає 190 086,88 грн, а позивачем заявлено до стягнення суму вартості поставленого товару низької якості у розмірі 800 000,00 грн, тобто більше, ніж вартість цього товару;

- згідно наданого позивачем висновку експерта № 12/02-2023 від 11.05.2023, експертне дослідження проведено щодо несправності зовнішнього блоку кондиціонерівR-VRF6-H 615 таVRF6-H 400, тобто щодо встановлення несправності інших зовнішніх блоків кондиціонерів, ніж вказано позивачем у позовній заяві;

- позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі №910/5639/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімхаус Трейд» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Судом першої інстанції покладено на позивача обов`язок відшкодувати відповідачу вказані витрати на правову допомогу, з посиланням на те, що платіжною інструкцією №2755 від 17.07.2023 відповідач здійснив передоплату в сумі 15 000,00 грн на підставі виставленого Адвокатським об`єднанням «Майстер права» рахунку на оплату №15 від 17.07.2023, позивач мав доплатити Адвокатському об`єднанню «Майстер права» 10 000,00 грн за надані послуги з правничої допомоги не пізніше 3-х банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.09.2023, тобто до 08.09.2023 включно, проте, матеріали справи не містять доказів здійснення ТзОВ «Клімхаус Трейд» оплати Адвокатському об`єднанню на цю суму, при цьому, представник заявника у судове засідання 25.09.2023 не з`явився, пояснень щодо ненадання доказів оплати за правничу допомогу на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.09.2023 в повному обсязі не надав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Позивач не погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 по справі №910/5639/23, вважає його незаконним і необґрунтованим та таким, що прийнято з неповним з`ясуванням обставин, порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне:

- в процесі дослідження судовою експерткою Галієвою О.М. зовнішнього блоку кондиціонера R-VRF6-Н 560 встановлено, що товарами неналежної якості, які поставив відповідач були саме зовнішні блоки кондиціонера Ricos R-VRF6-H 615 та R-VRF6-H 400 (вартість яких підтвердив сам відповідач через надання рахунку на оплату №264 від 27.08.2021), а не зовнішній блок кондиціонера R-VRF6-Y 560, як вважав позивач, який немає належних спеціальних знань, тому апелянт не міг точно визначити, який із зовнішніх блоків кондиціонерів від початку був неналежної якості, в подальшому між позивачем та судовою експерткою було укладено додаткову угоду №1 до договору №12/02-2023 на проведення судової будівельно-технічної експертизи від 29.04.2023, якою було змінено предмет договору №12/02-2023 та доручено проведення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставлено питання: «Чи наявні істотні недоліки у зовнішньому блоці кондиціонера Ricos R-VRF6-H 615 та R-VRF6-H 400, встановленого на покрівлі нежитлового будинку, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Академіка Булаховського, 5?», вказану додаткову угоду було додано позивачем разом із клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи від 18.05.2023, проте суд першої інстанції не врахував вказаний доказ та не надав йому жодної оцінки всупереч ч.3 ст.86 ГПК України;

- суд першої інстанції не обґрунтував відхилення або неврахування висновку експерта №12/02-2023 за результатами комплексної судової інженерно-технічної експертизи від 11.05.2023 та не поставив під сумнів висновки експертки, наведені у вказаному дослідженні;

- зміна предмету договору комплексної судової інженерно-технічної експертизи не вплинула на зміну предмета чи підстави позову позивача у справі №910/5639/23 в цілому, що виключило необхідність застосування права позивача вчинити таку зміну, сам факт прийняття висновку експерта судом, як належного доказу, свідчить про те, що цей доказ стосується обставин, що входять до предмета доказування;

- враховуючи вартість зовнішніх блоків кондиціонерів Ricos R-VRF6-H 615 та R-VRF6-H 400 згідно з рахунком на оплату №264 від 27.08.2021, наданого відповідачем, суд першої інстанції міг на власний розсуд вирішити питання задоволення в повному чи частковому обсязі необхідної суми стягнення з відповідача, а не відмовляти у задоволенні позову повністю.

Одночасно позивач не погоджується з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 по справі №910/5639/23, вважає його незаконним і необґрунтованим та таким, що прийнято з неповним з`ясуванням обставин, порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим додаткове рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

- позивач не отримував заяву відповідача про прийняття додаткового рішення, що повністю позбавило апелянта можливості ознайомитися з аргументами відповідача та права подати обґрунтоване заперечення проти його доводів та міркувань щодо розподілу судових витрат;

- прийняття додаткового рішення на основі незаконного та необґрунтованого рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 по справі №910/5639/23, прийнятого без здійснення належного дослідження доказів, доданих апелянтом, та не надання судом оцінки кожному доказу як окремо, так і в сукупності - свідчить на користь упередженості суду щодо позивача, що порушує принципи неупередженості та справедливості.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, зазначає, що позивачем не було подано заяву про зміну підстав позову, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відмову у задоволенні позову; зазначає, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 16.12.2022 у справі №910/10662/22 встановлено обставину відсутності з боку позивача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару; зауважує, що жодного повідомлення про порушення умов договору купівлі-продажу щодо якості поставленого обладнання для монтажу систем вентиляції та кондиціювання, зокрема і поставленого відповідно до видаткової накладної №350 від 16.12.2021 зовнішнього блоку кондиціонера Ricos R-VRF6-Н 560 від позивача на адресу відповідача не надходило, як і не надходило повідомлень щодо недоліків зовнішніх блоків кондиціонера Ricos R-VRF6-H 615 та R-VRF6-H 400; звертає увагу, що лист представника ТОВ "Арго-Інжиніринг" адвоката Єфімова О.М. №20-02-2023_1 від 20.02.2023 щодо проведення експертизи зовнішнього блоку кондиціонера стосується кондиціонера Ricos R-VRF6-Н 560, а не Ricos R-VRF6-H 615 та R-VRF6-H 400 та не є повідомленням продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо якості товару в розумінні ч.1 ст.688 ЦК України, з огляду на що заявлені позивачем вимоги щодо якості товару є передчасними; свідчить, що матеріали справи містять докази надсилання копії заяви про прийняття додаткового рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи №910/5639/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Інжиніринг" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/5639/23.

09.10.2023 матеріали справи №910/5639/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Інжиніринг" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2023 у справі №910/5639/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Інжиніринг" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2023 у справі №910/5639/23 на 27.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 оголошено перерву у справі №910/5639/23 на 15.01.2024.

07.12.2023 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.01.2024 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, а також скасувати додаткове рішення.

В судовому засіданні 15.01.2024 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, прийняте у справі рішення суду та додаткове рішення відповідач просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

16.12.2022 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/10662/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімхаус Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Інжиніринг» про стягнення заборгованості у розмірі 987 314,36 грн, в тому числі: 791 717,00 грн - основного боргу, 20 533,79 грн - 3% річних та 175 063,57 грн - інфляційних втрат, яким позов задоволено.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.05.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2022 залишив без змін.

За змістом положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені судом у справі №910/10662/22, мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи.

Так, Господарським судом міста Києва при розгляді справи №910/10662/22 встановлено таке:

«У серпні-листопаді 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клімхаус Трейд» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арго-Інжиніринг» (далі - покупець) досягнуто згоди про поставку товару - обладнання для монтажу систем вентиляції та кондиціонування.

Враховуючи наведене, постачальник виставив покупцю на оплату рахунки від 27.08.2021 року № 264 на суму 1 591 716,88 грн, від 28.09.2021 року № 304 на суму 18 674,40 грн, від 21.10.2021 року № 365 на суму 304 516,98 грн, від 19.11.2021 року № 419 на суму 811,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання досягнутих між сторонами домовленостей постачальник здійснив на користь покупця поставку погодженого між ними обладнання на загальну суму 1 925 623,91 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних видаткових накладних від 14.09.2021 року № 192 на суму 45 401,91 грн, від 20.10.2021 року № 236 на суму 200 737,99 грн, від 25.10.2021 року № 248 на суму 201 650,58 грн, від 26.10.2021 року № 237 на суму 107 901,23 грн, від 27.10.2021 року № 260 на суму 99 039,78 грн, від 16.11.2021 року № 289 на суму 751 581,67 грн, від 18.11.2021 року № 294 на суму 16 784,70 грн, від 19.11.2021 року № 300 на суму 811,50 грн (підписаних уповноваженими представниками сторін та скріпленими відбитками їх печаток), а також від 28.09.2021 року № 205 на суму 18 674,40 грн, від 16.12.2021 року № 350 на суму 380 173,75 грн, від 29.12.2021 року № 372 на суму 102 866,40 грн (підписаних електронними підписами та скріплених електронними печатками сторін за допомогою сервісу "Вчасно").

Про належне виконання ТзОВ «Клімхаус Трейд» своїх зобов`язань з поставки товару свідчить відсутність з боку ТзОВ «Арго-Інжиніринг» претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань.

У позовній заяві ТзОВ «Клімхаус Трейд» вказувало на те, що всупереч досягнутих між сторонами домовленостей, ТзОВ «Арго-Інжиніринг» отриманий товар оплатило лише частково, перерахувавши постачальнику 1 124 002,88 грн. і повернувши останньому 16.11.2021 року товар на суму 9 904,03 грн, та заборгувавши таким чином ТзОВ «Клімхаус Трейд» 791 717,00 грн».

Разом із тим, ТзОВ «Арго-Інжиніринг» стверджує, що після встановлення обладнання, було виявлено несправності зовнішнього блоку кондиціонера R-VRF6-H 560, що перешкоджають його використанню. Відтак, з метою фіксування вказаної несправності, ТзОВ «Арго-Інжиніринг» звернулося до судового експерта Галієвої О.М. із заявою про проведення експертного дослідження.

17.02.2023 між позивачем та судовим експертом Галієвою О.М. укладено договір №12/02-2023 на проведення експертного будівельно-технічного дослідження, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе проведення експертного будівельно-технічного дослідження з визначення технічного стану/експлуатаційної придатності зовнішнього блоку кондиціонера Qx = 56 кВт, R-VRF6-H 560, з питань, що будуть визначені окремим листом від 17.02.2023.

Листом за вих. №20-02-2023_1 від 20.02.2023 позивач просив відповідача направити свого представника 24.02.2022 о 09:00 год. за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5 для участі під час проведення експертного будівельно-технічного дослідження зовнішнього блоку кондиціонера Qx = 56 кВт, R-VRF6-H 560.

11.05.2023 судовим експертом Галієвою О.М. складено висновок експерта №12/02-2023 за результатами комплексної судової інженерно-технічної експертизи, на вирішення якої поставлено питання: «Чи наявні істотні недоліки у зовнішньому блоці кондиціонера Ricos R-VRF6-H 615 та R-VRF6-H 400 системи кондиціонування, встановлених покрівлі нежитлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5?».

За результатами комплексної судової інженерно-технічної експертизи у висновку судового експерта Галієвої О.М. №12/02-2023 від 11.05.2023 встановлено таке: «Мідні трубопроводи у зовнішньому другорядному блоці кондиціонера Ricos R-VRF6-H 615, який встановлено на покрівлі нежитлового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5, що розміщені за правим компресором та змонтовані в одній площині відносно одна до одної, без влаштування між ними захисної прокладки мають щільний дотик, що спричинило їх перетирання. Зважаючи на відсутність ознак втручання в конструкцію зовнішнього блоку при проведенні сервісних робіт, та технічну неможливість зміни розміщення цих трубопроводів, без демонтажу правого компресора, або під час транспортування, або при підключенні блоку до мереж, свідчить про наявність недоліків його конструкції.

Окрім цього, витік фреону на першому другорядному зовнішньому блоці (Ricos R-VRF6-H 615), який встановлено на покрівлі нежитлового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5, спричинив перегрів компресора на четвертому другорядному зовнішньому блоці (R-VRF6-H 400). Тобто недолік, у вигляді розміщення мідних трубопроводів у першому другорядному зовнішньому блоці Ricos R-VRF6-H 615, із щільним дотиком в одній площині та без захисної прокладки, спричинив необхідність зміни компресора у зовнішньому блоці, що свідчить про наявність суттєвих недоліків конструкції зовнішнього блоку кондиціонеру Ricos R-VRF6-H 615».

Отже, посилаючись на висновок судового експерта №12/02-2023 від 11.05.2023, ТзОВ «Арго-Інжиніринг» зазначає, що відповідачем поставлено товар неналежної якості, а саме зовнішній блок кондиціонера R-VRF6-H 560, у зв`язку з чим останній повинен повернути позивачу сплачені ним платіжними інструкціями №941 від 27.08.2021 та №1120 від 30.09.2021 кошти в сумі 800 000,00 грн, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

08.09.2023 до канцелярії суду від ТзОВ «Клімхаус Трейд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5639/23 про стягнення з ТзОВ «Арго-Інжиніринг» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

У відзиві на позов ТзОВ «Клімхаус Трейд» зазначило, що витрати пов`язані з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу) складають 27 500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано суду: договір №1509-1/22 про надання правничої допомоги від 15.09.2022, укладений між Адвокатським об`єднанням «Майстер права» та ТзОВ «Клімхаус Трейд»; додаток № 3 до цього договору, в якому сторони погодили можливий перелік послуг з правничої допомоги, а також вартість цих послуг; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР №21/1349; рахунок на оплату № 15 від 17.07.2023 на суму 15 000,00 грн; платіжну інструкцію № 2755 від 17.07.2023 на суму 15 000,00 грн з призначенням платежу: «сплата за послуги згідно договору №1509-1/22 про надання правничої допомоги рах. 15 від 17.07.2023»; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.09.2023 на загальну суму 25 000,00 грн.

Зокрема, в п. 4.1. договору №1509-1/22 про надання правничої допомоги від 15.09.2022 сторони погодили, що правничу допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми на поточний рахунок Адвокатського об`єднання. Орієнтовна вартість робіт (послуг) з правничої допомоги за цим договором зазначається в додатку до даного договору.

Відповідно до п. 4.2. договору №1509-1/22 остаточна вартість виконаних робіт (наданих послуг) з правничої допомоги за договором визначається сумою всіх підписаних актів за час дії договору.

Згідно п. 4.3. договору №1509-1/22 клієнт, після підписання договору може сплатити Адвокатському об`єднанню вказану в п. 4.1. суму чи частину вказаної суми наперед, згідно виставленого Адвокатським об`єднанням рахунку.

Сторони в п. 4.4. договору погодили, що у випадку відсутності передплати, передбаченої п. 4.3. даного договору чи у випадку, якщо сума передплати є меншою суми визначеної актом, оплата здійснюється клієнтом не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення та додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду та додаткове рішення, які переглядаються, підлягають залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За вірними висновками суду першої інстанції, між ТзОВ «Арго-Інжиніринг» та ТзОВ «Клімхаус Трейд» укладено договір поставки у спрощений спосіб, а саме, відповідач зобов`язався поставити товар позивачу, а останній, в свою чергу, зобов`язався його прийняти та оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Частинами 1 та 5 ст. 268 ГК України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Статтею 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Згідно ч.1 ст.688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Судом у справі №910/10662/22 встановлено, що на виконання досягнутих між сторонами домовленостей відповідач здійснив поставку позивачу погодженого між ними обладнання на загальну суму 1 925 623,91 грн, позивач в свою чергу за поставлений товар розрахувався частково в сумі 1 124 002,88 грн., а також повернув відповідачу 16.11.2021 товар на суму 9 904,03 грн, при цьому заборгованість позивача перед відповідачем за поставлений товар склала 791 717,00 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Разом із тим, ТзОВ «Агро-Інжиніринг» стверджує, що після встановлення обладнання, позивачем виявлено, що відповідач поставив йому товар неналежної якості, зокрема зовнішній блок кондиціонера R-VRF6-H 560.

17.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Інжиніринг" (замовник) уклало договір №12/02-2023 із фізичною особою-підприємцем Галієвою О.М. (виконавець) на проведення експертного будівельно-технічного дослідження з визначення технічного стану/експлуатаційної придатності зовнішнього блоку кондиціонера R-VRF6-H 560.

Листом представника ТОВ "Арго-Інжиніринг" Єфімова О.М. №20-02-2023_1 від 20.02.2023, останній просив, зокрема, ТОВ "Клімхаус Трейд" направити свого повноважного представника 24.02.2023 о 9:00 за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5 для присутності під час проведення експертного будівельно-технічного дослідження зовнішнього блоку кондиціонера R-VRF6-H 560 та можливості ставити питання, які виникнуть під час такого дослідження.

29.04.2023 (після подання позовної заяви 07.04.2023 до Господарського суду м.Києва) укладено додаткову угоду №1 до договору № 12/02-2023, якою було змінено предмет договору, а саме замовник доручає, а виконавець приймає на себе проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі №910/5639/23 за позовом ТОВ "Арго-Інжиніринг" до ТОВ "Клімхаус Трейд" про стягнення 800 000,00 грн., що розглядається суддею Бондарчук В.В. Господарського суду м.Києва, з питання: «Чи наявні істотні недоліки у зовнішньому блоці кондиціонера Ricos R-VRF6-H 615 та R-VRF6-H 400, встановленого на покрівлі нежитлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5?».

За результатами експертного дослідження експертом Галієвою О.М. надано висновок № 12/02-2023 від 11.05.2023, а саме: мідні трубопроводи у зовнішньому другорядному блоці кондиціонера Ricos R-VRF6-H 615, який встановлено на покрівлі нежитлового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5, що розміщені за правим компресором та змонтовані в одній площині відносно одна одної, без влаштування між ними захисної прокладки мають щільний дотик, що спричинило їх перетирання; зважаючи на відсутність ознак втручання в конструкцію зовнішнього блоку при проведені сервісних робіт, та технічну неможливість зміни розміщеня цих трубопроводів, без демонтажу правого компресора, або підо час транспортування, або при підключенні блоку до мереж, свідчить про наявність недоліків його конструкції; витік фреону на першому другорядному зовнішньому блоці (Ricos R-VRF6-H 615), який встановлено на покрівлі нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5, спричинив перегрів компресора на четвертому другорядному зовнішньому блоці (Ricos R-VRF6-H 400); тобто недолік, у вигляді розміщення мідних трубопроводів у першому другорядному зовнішньому блоці Ricos R-VRF6-H 615, із щилним дотиком в одній площині та без захисної прокладки, спричинив необхідність заміни компресора у зовнішньому блоці, що свідчить про наявність суттєвих недоліків конструкції зовнішнього блоку кондиціонеру Ricos R-VRF6-H 615.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З позовних матеріалів вбачається, що обґрунтовуючи позовні вимоги, ТзОВ «Агро-Інжиніринг» вказує на несправність зовнішнього блоку кондиціонера R-VRF6-H 560, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача сплачену на його користь позивачем суму вартості поставленого товару низької якості у розмірі 800 000,00 грн.

Згідно рахунку №264 від 27.08.2021 вартість 1 шт. зовнішнього блоку кондиціонера R-VRF6-H 560 складає 190 086,88 грн. з ПДВ, а позивачем заявлено до стягнення суму вартості поставленого товару низької якості у розмірі 800 000,00 грн, тобто більше, ніж вартість цього товару.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, згідно наданого позивачем висновку експерта № 12/02-2023 від 11.05.2023 експертне дослідження проведено щодо несправності зовнішнього блоку кондиціонерів Ricos R-VRF6-H 615 та R-VRF6-H 400, тобто щодо встановлення несправності інших зовнішніх блоків кондиціонерів, ніж вказано позивачем у позовній заяві.

Окрім того, в апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення вартості товару неналежної якості (зовнішніх блоків кондиціонерів Ricos R-VRF6-H 615 та-VRF6-H 400), який було поставлено відповідачем за усним договором поставки згідно з виставленим рахунком №264 від 27.08.2021.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач фактично змінює підставу позову в апеляційній скарзі, проте, наведене суперечить господарському процесуальному законодавству.

Відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

При цьому, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не подано заяву у розумінні ч.3 ст.46 ГПК України.

Також матеріали справи не містять листа позивача на адресу відповідача про відмову від договору і повернення сплаченої за товар грошової суми у розумінні до ч. 2 ст. 678 ЦК України.

Враховуючи викладене, за висновками суду першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, з огляду на що правомірно відмовлено у задоволенні позову повністю.

Положенням статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2023 від ТОВ «Арго-Інжиніринг» до Господарського суду м.Києва надійшли письмові пояснення на заяву ТОВ «Клімхаус Трейд» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу, зокрема, позивач зазначає про неотримання цієї заяви, у зв`язку з чим просить залишити її без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З наданих заявником доказів вбачається, що платіжною інструкцією №2755 від 17.07.2023 відповідач здійснив передоплату в сумі 15 000,00 грн на підставі виставленого Адвокатським об`єднанням «Майстер права» рахунку на оплату №15 від 17.07.2023.

З огляду на положення п. 4.4. договору, позивач мав доплатити Адвокатському об`єднанню «Майстер права» 10 000,00 грн за надані послуги з правничої допомоги не пізніше 3-х банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.09.2023, тобто до 08.09.2023 включно.

Дослідивши надані заявником докази понесених витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ТОВ «Клімхаус Трейд» документально підтверджено понесені витрати на професійну правничу допомогу на суму 15 000,00 грн.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень ч.4 ст.129, ч.4 ст.126 ГПК України, колегія суддів зазначає, що після дослідження матеріалів справи, предмету та підстави позовних вимог у справі, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів поданих відповідачем документів, що розмір заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн явно завищений порівняно зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому має наслідком часткове задоволення заяви відповідача.

При цьому, підстав для задоволення в повному обсязі заяви відповідача про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів не вбачає.

Твердження скаржника про не отримання заяви відповідача про прийняття додаткового рішення, що повністю позбавило апелянта можливості ознайомитися з аргументами відповідача та права подати обґрунтоване заперечення проти його доводів та міркувань щодо розподілу судових витрат, відхиляються колегією суддів, оскільки до заяви відповідача про прийняття додаткового рішення додано опис вкладення у цінний лист, датований 08.09.2023, з якого вбачається направлення вказаної заяви з додатками на адресу позивача: 02068, м.Київ, вул.Дрогоманова, б.23Б, оф.1, що є його юридичною адресою, а також фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 08.09.2023 та накладна АТ «Укрпошта» №0813801442685 від 08.09.2023,

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення та додаткового рішення суду, при ухваленні яких судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Інжиніринг" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5639/23 підлягає залишенню без задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5639/23 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Інжиніринг" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5639/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2023 у справі № 910/5639/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Інжиніринг".

4. Матеріали справи №910/5639/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 25.01.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко