Рішення

від 11.01.2024 по справі 906/805/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/805/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Красовський В.М. - адвокат, ордер серії АМ № 1055733 від 04.06.2023;

від відповідача: Якименко М.М. - адвокат, ордер серії АІ №1361980 від 09.03.2023 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Автотрейд"

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Словечанське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 1 336 510,71 грн. (згідно заяви за вх. № 01-44/2808/23 від 07.09.2023 про зміну предмету позову)

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 306 428,05 грн. основного боргу, 25 408,93 грн. 3% річних, 93 379,99 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не оплатив в повному обсязі поставлений згідно договору № ЖТ 22/2022 від 13.07.2022 товар.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

05.09.2023 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява (вх. № 01-44/2887/23 від 05.09.2023) про заміну сторони - Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі відокремленого підрозділу Філії "Словечанське лісове господарство".

07.09.2023 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява (вх. № 01-44/2808/23 від 07.09.2023) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

- провадження у справі № 906/805/23 в частині стягнення 100 357,30 грн. основного боргу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки згадана сума боргу сплачена після відкриття провадження у справі;

- стягнути з відповідача 1 206 070,75 грн. основного боргу, 34 132,98 грн. 3% річних, 96 306,98 грн. інфляційних.

Господарський суд ухвалою від 07.09.2023 постановлено:

- замінити відповідача у справі №906/805/22 - Державне підприємство "Словечанське лісове господарство" (ід. код 00991953) на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (ід. код 44768034) в особі філії "Словечанське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (ід. код відокремленого підрозділу (філії) 45078716);

- закрито провадження у справі за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення 100 357,30 грн. основного боргу;

- прийнято до розгляду заяву позивача за вх. № 01-44/2908/23 від 07.09.2023 про зміну предмету позову, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням вказаної заяви.

Ухвалою суду від 05.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

21.12.2023 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача за вх. № 20955, в якому повідомлено, що 10.11.2023 відповідачем було проведено часткову оплату суми основної заборгованості, а саме на суму 50 000,00 грн., та відповідно станом на 21.12.2023 сума основного богу відповідача перед позивачем становить 1 156 070, 75 грн. До клопотання додана платіжна інструкція №2670 від 10.11.2022 на суму 50 000,00 грн.

22.12.2023 на електронну адресу суду надійшов електронний лист представника відповідача - адвоката Якименка М. М. за вх. № г.с. 20988, згідно якого останній надає засвідчену ЕЦП електронну копію платіжної інструкції від 22.12.2023, яку відповідач у справі №906/805/23 надіслав до банківської установи і згідно якої буде здійснено оплату заборгованості в частині 50 000 грн. на користь ТОВ "Софія Автотрейд".

11.01.2024 на електронну пошту суду від відповідача надійшла промова в дебатах, відповідно до яких проти позову заперечував та зазначив, що позивачем не подано суду:

- належним чином підписаних саме уповноваженими представниками видаткових накладних, оскільки в долучених позивачем паперах не вказано ні прізвища, ні ініціалів отримувача товару, ні довіреності на отримання матеріально-матеріальних цінностей на уповноважену особу, ні спосіб та за чий рахунок відбувалася доставка (перевезення) товару до адреси доставки, тобто до 11122, Житомирська область, Овруцький район, с. Словечне, вул. Лісова, буд. 13;

- будь-яких товаро-супровідних документів, а саме: товарно-транспортних накладних, що могли б свідчити спосіб та за чий рахунок відбувалася, якщо й взагалі відбувалася, доставка (перевезення) товару до адреси доставки, тобто до 11122, Житомирська область, Овруцький район, с. Словечне, вул. Лісова, буд. 13.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Також зауважив, що з моменту подачі позову відповідач сплатив 200 000,00 грн. заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, вважав, що наявність заборгованості позивачем не доведена належними та допустимими доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Автотрейд" (постачальник/позивач) та Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Словечанське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (покупець/відповідач) укладено договір поставки № ЖТ 22/2022, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (п.п. 1.1. договору)

Видаткова накладна на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені найменування, кількість, ціну товару (п.п. 1.2. договору).

Згідно п.п. 2.1. договору орієнтована сума цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору.

Також п.п. 2.3. договору покупець зобов`язаний оплатити ціну товару у строк не більше 14 календарних днів з дати отримання замовленого товару від постачальника.

Момент передачі товару визначається днем підписання накладної в місці поставки (п.п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється після підписання видаткової накладної.

Крім цього, даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до моменту виконання зобов`язань сторонами до "31" грудня 2022 року та пролонговується на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору позивач поставив товар на загальну суму 1 499 337,11 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 14-36).

Відповідач свої зобов`язання по оплаті поставленої йому продукції в повному обсязі не виконав, товар оплатив в сумі 192 909,06 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 12.06.2023 становила 1 306 428,05 грн., що підтверджується актом звірки, підписаним між сторонами (а.с. 40-41).

Як зазначено раніше, ухвалою суду від 07.09.2023 прийнято до розгляду заяву (вх. № 01-44/2808/23 від 07.09.2023) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1 206 070,75 грн. основного боргу, 34 132,98 грн. 3% річних, 96 306,98 грн. інфляційних.

Разом з тим, відповідачем після пред`явлення позову до суду сплачено основну суму боргу в розмірі 100 000,00рн., що також підтверджується копіями платіжних доручень № 2640 від 10.11.2023 та № 3281 від 22.12.2023 (а.с. 168, 170) та поясненнями представника позивача в судовому засіданні.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 1 106 070,75 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Проаналізувавши заперечення відповідача щодо позовних вимог, суд вважає за необхідне відзначити.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Отже, господарський суд вважає, що в даному випадку подані позивачем докази (видаткові накладні) та акт звірки розрахунків, в розумінні ст.ст.13, 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, є належним письмовим доказом, яким сторона може підтверджувати обставини, на які вона посилається у позові. При цьому, суд приймає до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №916/2620/20.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань та не провів розрахунки з позивачем в установлені договором терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 106 070,75 грн. заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості в сумі 100 000,00 грн., сплачено після подачі позову до суду, то в даній частині суд закриває провадження справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Заперечення відповідача щодо наявності заборгованості суд оцінює критично та вважає, що такі спростовані матеріалами справи в повному обсязі.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 34 132,98 грн. 3% річних, 96 306,98 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає останні вірними, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків в повному обсязі (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 106 070,75 грн. основного боргу, 34 132,98 грн. 3% річних, 96 306,98 грн. інфляційних. обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу суд закриває провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмета спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, ід. код 44768034) в особі філії "Словечанське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (11122, Житомирська область, Овруцький район, с. Словечне, вул. Лісова, 13, ід. код відокремленого підрозділу (філії) 45078716)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Автотрейд" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75 офіс 9, ід. код 41846884) 1106070,75 грн. основного боргу, 34132,98 грн. - 3% річних, 96306,98 грн. інфляційних втрат, а також 18547,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 100000,00 грн. за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.01.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

+ представнику позивача - адвокату Красовському В.М. в Електронний кабінет

2 - відповідачу ДСГП "Ліси України" в Електронний кабінет

в особі філії "Словечанське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" в Електронний кабінет

+ представнику відповідача - адвокату Якименко М.М. в Електронний кабінет