Рішення

від 15.01.2024 по справі 916/3076/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3076/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Петрова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Групп" (61166, Харківська область, м. Харків, проспект Науки, буд. 40, офіс 319-Б)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Винно-коньячний завод "Ольвія" (65101, Одеська обл., м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 6-В)

про стягнення 872 340,23 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Крюкова К.О. ордер

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

17.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тара-Групп" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Винно-коньячний завод "Ольвія", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 562 462 грн та штраф у сумі 112 492,40 грн, а також судовий збір.

10.08.2023 разом із заявою про усунення недоліків позивач подав до суду уточнену позовну заяву, згідно якої просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 562 462 грн, інфляційні втрати у сумі 17 032,38 грн, 20% річних у сумі 52 565,85 грн, пеню у сумі 127 787,60 грн, штраф у сумі 112 492,40 грн, судовий збір та витрати на правову допомогу.

Враховуючи означену заяву, суд розглядає вимоги позивача в уточненій редакції.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Групп" залишено без руху.

10.08.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Групп" надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, недоліки позовної заяви усунув. Разом із заявою про усунення недоліків позивачем подано до суду уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 14.08.2023 відкрито провадження у справі №916/3076/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

06.09.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (т.2 а.с.1-7).

04.10.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив (т.2 а.с.19-23).

Протокольною ухвалою від 11.10.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів.

01.11.2023 позивачем подано до суду додаткові пояснення (т.2 а.с.38-40).

Протокольною ухвалою від 01.11.2023 судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні.

12.12.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (т.2 а.с.57-60).

13.12.2023 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.

Протокольною ухвалою від 04.01.2024 судом задоволено клопотання відповідача про витребування доказів у порядку ст.91 ГПК України.

08.01.2024 позивачем надано до суду клопотання про надання оригіналів документів для огляду.

У судовому засіданні 15.01.2024 суд оглянув оригінали поданих позивачем документів та зазначив про їх відповідність наявним в матеріалах справи копіям.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду в його електронний кабінет.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи ТОВ "Тара-Групп".

Між сторонами укладено договір поставки №08082022-П/О від 01.08.2022, на виконання умов якого позивач у період з 15.12.2022 по 15.03.2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 600 600 грн разом із повним пакетом товаро-супровідних документів, який складався з видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які Покупець підписав та повернув один екземпляр Постачальнику.

В порушення умов договору відповідач поставлений товар оплатив лише частково у сумі 38 138 грн. В іншій частині товар не оплачено.

Вимоги про стягнення штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат ґрунтуються на положеннях договору, ст. 625 ЦК України.

Відповідач не оспорює податкові накладні на суму поставленого та неоплаченого товару, які були прийняті відповідачем і належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

3.2. Доводи ТОВ "Винно-коньячний завод "Ольвія"

Відповідач заперечує проти наявності заборгованості оскільки товар за видатковими накладними, означеними позивачем, поставлений не був.

Надані позивачем видаткові накладні підписані невстановленою особою, не містять посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, тобто не містять даних, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Не надано позивачем також довіреностей на отримання товару.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

01.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тара-Групп" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Винно-коньячний завод "Ольвія" (Покупець) було укладено договір поставки №08082022-П/О (т.1 а.с.7-9), відповідно до п. 2.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця дерев`яні б/в піддони, найменування, кількість, комплектність, ціна та асортимент якого визначені у рахунках-фактурах та видаткових накладних, а Покупець приймає на себе зобов`язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість згідно умов договору.

Відповідно до п. 2.1. договору поставка Товару здійснюється за цінами в національній валюті України, що визначаються згідно з умовами поставки, вказуються в рахунках та включають в себе податки, збори та інші обов?язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати Постачальника, пов?язані з поставкою Товару.

Згідно п. 3.3. договору розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування вартості кожної партії Товару з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника протягом 15 календарних днів.

Постачальник має право постачати Товар без одержання передоплати Покупця. У цьому випадку Покупець зобов`язується оплатити поставлений товар в строк 5 календарних днів з моменту фактичного одержання товару (п.3.4. договору).

За умовами п. 4.5.- 4.6. договору поставка товару супроводжується такими документами: видаткова накладна на товар. Постачальник надає Покупцю належним чином зареєстровану податкову накладну в строки та порядку, визначеному діючим законодавством.

Відповідно до п. 5.1. договору перевірка додержання Постачальником умов договору щодо кількості, комплектності та асортименту товару здійснюється Покупцем в момент передачі йому товару. Щодо якості - протягом п`яти календарних днів з моменту отримання товару Покупцем.

За прострочення терміну проведення платежів проти терміну, передбаченого умовами договору, Постачальник має право нарахувати та стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення платежу до повного погашення заборгованості (п.6.2. договору).

За прострочення більш ніж на 30 календарних днів терміну проведення платежів, передбаченого умовами договору, до Покупця крім пені може бути застосована штрафна санкція в розмірі 20% вартості затриманої оплатою партії товару (п. 6.3. договору).

За прострочення проведення платежів Покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами (п.6.4. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022 та продовжує свою дію на новий річний термін на тих самих умовах, якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення терміну його дії не заявила про припинення (п.8.1. договору).

Одночасно з договором сторонами також було підписано специфікацію №1 (т.1 а.с.10), в якій погоджено в тому числі найменування товару піддон полегшений б/в, ціну з 1 шт. 140 грн без ПДВ.

На підтвердження обставини поставки відповідачу товару на суму 600 600 грн позивачем надано суду підписані без зауважень та скріплені печатками сторін видаткові накладні (т.1 а.с.11-24), товарно-транспортні накладні, підписані та скріплені печатками сторін, а також податкові накладні на означену суму (т.1 а.с.104-131).

Як вказує позивач, відповідачем спірна партія товару була оплачена частково на суму 38 138 грн. Доказів оплати товару на загальну суму 562 462 грн матеріали справи не містять.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Надаючи правову оцінку склавшимся між сторонами договірним правовідносинам, суд зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір поставки є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Так у підтвердження поставки товару за договором позивачем до матеріалів справи залучено видаткові накладні на загальну суму 600 600 грн, досліджуючи які суд вказує наступне.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, надання позивачем послуг з поставки, в розумінні положень Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" є господарською операцією, підставою для бухгалтерського обліку якої є первинні документи, які повинні мати певні реквізити.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи видаткові накладні, суд встановив відсутність одного з обов`язкових реквізитів первинного документа - посади відповідальної особи, водночас встановлено наявність усіх інших обов`язкових реквізитів - таких, як дата складання, назва підприємства, від імені якого складено документ і який є постачальником, назва покупця, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, кількість, ціна, вартість продукції, особисті підписи уповноважених осіб сторін (підписи яких були засвідчені відтисками печатки товариств). Поряд з цим, суд також враховує, що відповідно до положень ст. 581 ГК України використання у своїй діяльності печатки є правом, а не обов`язком суб`єкту господарювання.

З урахуванням наведених норм, за висновком суду відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар, за наявності її підпису, який засвідчений відтиском печатки покупця, яка в даному випадку використовувалася, а також наявність усіх інших обов`язкових реквізитів первинного документу, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі, а також не є підставою для невизнання господарської операції (поставки товару). Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Крім того, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на усіх видаткових накладних, та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних, суд зауважує, що відповідачем жодних доказів на підтвердження того, що печатка була загублена Товариства з обмеженою відповідальністю "Винно-коньячний завод "Ольвія", викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що із втратою чинності Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996, довіреність на одержання матеріальних цінностей не є документом суворої звітності.

З урахуванням наведеного, відсутність у накладних посилання на довіреність на отримання матеріальних цінностей, жодним чином не може свідчити про відсутність у особи, що підписала видаткові накладні повноважень на отримання товару.

У підтвердження факту поставки відповідачу товару позивачем до матеріалів справи також залучено податкові накладні, сформовані на підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних, оцінюючи які у сукупності з іншими доказами, суд вказує таке.

Відповідно до пункту 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, основою податкового обліку є первинні документи по відображенню господарських операцій.

Як встановлено судом, позивачем на виконання вимог податкового законодавства було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні, складені на підставі видаткових накладних.

Доказів відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем до суду не надано.

Крім того, у підтвердження поставки товару позивачем до матеріалів справи також залучено товарно-транспортні накладні, які засвідчують факт передачі вантажоодержувачу ТОВ "Винно-коньячний завод "Ольвія" вантажу. Кожна товарна-транспортна накладна також містить відомості щодо супровідних документів на вантаж видаткових накладних, реквізити яких відповідають наданим позивачем на підтвердження поставки товару видатковим накладним.

За змістом Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. (далі - правила №363) товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1. Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Враховуючи наведені положення правил, можна зробити висновок, що товарно-транспортна накладна є первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій з послуг перевезення.

Водночас наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних (наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні, а також докази часткової оплати) вбачається фактичний рух активів та зміни у зобов`язаннях платника податків.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази у сукупності (зокрема видаткові, товарно-транспортні та податкові накладні), обставина, що є предметом доведення в рамках даної справи, а саме: факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 600 600 грн, визнається судом встановленою.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт прийняття відповідачем товару за видатковими накладними, з урахуванням також часткової сплати отриманого товару, відсутність буд-яких заперечень на видаткових накладних щодо прийнятого товару, надання позивачем податкових та товарно-транспортних накладних, доводи відповідача щодо неотримання товару не заслуговують на увагу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи обставини поставки товару, з огляду на те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості, відповідач, згідно приписів ст. 74, 76-77 ГПК України, не надав, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 562 462 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 17 032,38 грн, 20% річних у сумі 52 565,85 грн, пені у сумі 127 787,60 грн, штрафу у сумі 112 492,40 грн, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд також вказує на те, що Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом, відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді штрафу та пені погоджена сторонами у розділі 6 договору.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачена ч.2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. по справі №917/194/18).

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено судом, збільшений розмір відсотків річних сторонами погоджено у п.6.4. договору.

Приймаючи до уваги порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, враховуючи положення договору та чинного законодавства, суд вважає правомірним нарахування штрафу, пені, 20% річних та інфляційних втрат.

Натомість суд зазначає про неврахування позивачем під час здійснення розрахунку положень ч.5 ст. 254 ЦК України, яка визначає, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Крім того, під час розрахунку інфляційних втрат позивачем також не враховано, що у період з 30.12.2022 по 30.03.2023 у відповідача була відсутня заборгованість у сумі 562 462 грн, з урахуванням поставки товару партіями у різні дати.

З огляду на викладене, за допомого системи "Ліга 360", суд було зроблено власні розрахунки.

Розрахунок відсотків річних

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 31/12/2022 до 18/07/2023 25 462,00 x 20 % x 200 : 365 : 1002002 790,36 грн.з 03/01/2023 до 18/07/2023 50 400,00 x 20 % x 197 : 365 : 1001975 440,44 грн.з 07/01/2023 до 18/07/2023 35 112,00 x 20 % x 193 : 365 : 1001933 713,21 грн.з 12/01/2023 до 18/07/2023 47 544,00 x 20 % x 188 : 365 : 1001884 897,68 грн.з 17/01/2023 до 18/07/2023 84 000,00 x 20 % x 183 : 365 : 1001838 423,01 грн.з 20/01/2023 до 18/07/2023 100 464,00 x 20 % x 180 : 365 : 1001809 908,78 грн.з 26/01/2023 до 18/07/2023 16 800,00 x 20 % x 174 : 365 : 1001741 601,75 грн.з 27/01/2023 до 18/07/2023 43 680,00 x 20 % x 173 : 365 : 1001734 140,62 грн.з 24/02/2023 до 18/07/2023 84 000,00 x 20 % x 145 : 365 : 1001456 673,97 грн.з 31/03/2023 до 18/07/2023 75 000,00 x 20 % x 110 : 365 : 1001104 520,55 грн.Загальна сума 20% річних становить 52 110,38 грн.

Розрахунок інфляційних втрат

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу

з 01/01/2023 до 31/03/2023 158 518,00 грн.

з 01/02/2023 до 31/03/2023 244 944,00 грн.

з 01/03/2023 до 31/03/2023 84 000,00 грн.

Період 1

IIc (100,80 : 100) (100,70 : 100) (101,50 : 100) = 1.03028184

Інфляційне збільшення:

158 518,00 x 1.03028184 - 158 518,00 = 4 800,22 грн.

Період 2

IIc (100,70 : 100) (101,50 : 100) = 1.02210500

Інфляційне збільшення:

244 944,00 x 1.02210500 - 244 944,00 = 5 414,49 грн.

Період 3

IIc (101,50 : 100) = 1.01500000

Інфляційне збільшення:

84 000,00 x 1.01500000 - 84 000,00 = 1 260,00 грн.

Загальна сума інфляційних втрат становить 11 474,71 грн

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення відсотків річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу, суд зазначає про його вірність. Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені, за підрахунком суду сума пені за спірний період становить 130 275,96 грн, з огляду на що суд зазначає про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 127 787,60 грн.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд також враховує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст.219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

Суд також враховує, що сума усіх нарахованих позивачем до стягнення штрафних санкцій разом з вимогами про стягнення 20% річних та інфляційних втрат, з урахуванням доводів суду щодо обґрунтованості розміру таких сум, становить більше половини суми основного боргу.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 100 000 грн, штрафу до 50 000 грн

При цьому суд також бере до уваги, що пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 20% річних та інфляційних втрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення судом розміру пені та штрафу.

Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Винно-коньячний завод "Ольвія" (65101, Одеська обл., м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 6-В, код ЄДРПОУ 43753797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Групп" (61166, Харківська область, м. Харків, проспект Науки, буд. 40, офіс 319-Б, код ЄДРПОУ 42586388) основний борг у сумі 562 462 /п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят дві/ грн, інфляційні втрати у сумі 11 474 /одинадцять тисяч чотириста сімдесят чотири/ грн 71 коп., 20% річних у сумі 52 110 /п`ятдесят дві тисячі сто десять/ грн 37 коп., пеню у сумі 100 000 /сто тисяч/ грн, штраф у сумі 50 000 /п`ятдесят тисяч/ грн, судовий збір у сумі 12 994 /дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири/ грн 91 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24 січня 2024 р.

Суддя Ю.М. Щавинська