Постанова

від 25.01.2024 по справі 569/12344/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/12344/18

Провадження № 22-ц/4815/44/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.

секретар судовогозасідання: Мороз А.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Наумець Лідія Констянтинівна, Рівненський міський суд Рівненської області

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Здолбунівського районногосуду Рівненськоїобласті від 18 вересня 2023 року, ухвалене в складі судді Мички І.М., повний текст рішення складено року, у справі № 569/12344/18

в ст ан ов ив :

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , про визнання договору дарування недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.

З урахуванням збільшених та уточнених позовних вимог від 02.12.2020р., 23 грудня 2020 року, від 31.03.2021 року ОСОБА_1 остаточно просить суд :

1.Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу від 22.05.2018 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину, так як одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

2. Скасувати відповідне рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке належало на праві власності ОСОБА_3 .

3.Виділити законну частку дітям спадкодавця ОСОБА_1 і ОСОБА_4 в спільно нажитому подружжям Добровольських майні.

4.Усунути ОСОБА_2 від права на спадщину за законом взагалі, в тому числі обов`язкової частки у відповідності до ст. 1224 ЦК України «Усунення від права на спадкування».

5.Стягнути з Відповідача 2 в зв`язку з підробленням спадкової справи з метою зменшення законної частки дітей у відповідності до ст. 230 ЦК України «Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману» у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину, а саме у подвійному розмірі вартість майна ОСОБА_3 , про яке нотаріус не повідомила спадкоємців ОСОБА_1 і ОСОБА_4 + 3% річних за кожний рік і 20% вартості цього майна, як моральна шкода, що завдана у зв`язку з вчиненням цього правочину (розрахунок у відповідності до законодавства зобов`язуюсь надати пізніше, після оцінки вартості всього майна).

6. Стягнути судові витрати у справі.

14 вересня 2023 року позивач через систему «Електронний суд» подала заяву про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що оскільки предметом спору у даній справі, в тому числі, є підроблення відповідачами спадкової справи з метою зменшення законної частки дітей, тому невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Позивач вважає, що існує ризик відчуження відповідачем майна, яке належало померлому ОСОБА_3 на праві приватної власності та на праві спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою Здолбунівськогорайонного судуРівненської області від 18 вересня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Наумець Лідії Констянтинівни, Рівненського міського суду Рівненської області провизнання договору дарування недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину-задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 відчужувати належне їй майно: двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , квартира однокімнатна за адресою : АДРЕСА_3 , квартира двокімнатна за адресою: АДРЕСА_4 , земельна ділянка з кадастровим номером 5621282700:02:001:0665, земельна ділянка з кадастровим номером 5621282700:02:001:0265, земельна ділянка з кадастровим номером 5621282700:02:009:0128, земельна ділянка з кадастровим номером 6125082200:02:001:0572, земельна ділянка з кадастровим номером 6821555400:03:039:0003, земельна ділянка з кадастровим номером 6821884100:02:001:0301.

Не погодившись із ухвалою суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати, та постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову.

Покликається на те, що судом не враховано, що предметом спору у даній справі є лише договір дарування квартири за адресою : АДРЕСА_5 в порядку забезпечення позову на яку накладений арешт ухвалою суду від 098.07.2018 року. Заяви про збільшення / уточнення позовних вимог судом не не вирішувалися і провадження за ними не вілкривалися.

Вважає, що заборона відчуження, накладена судом, на квартиру за адресою АДРЕСА_2 та земельні ділянки з кадастровими номерами 5621282700:02:001:0665, 5621282700:02:001:0265, 5621282700:02:009:0128, які є власністю ОСОБА_2 не стосується спору у даній справі. Решта нерухомога майна до якого застосовані заходи забезпечення позову взагалі ніколи не належали і не належать ОСОБА_2 . Крім того, суд не обгрунтував необхідність втручання у право власності відповідача, що не є предметом спору у даній справі.

Покликається на правові позиції Верховного Суду з аналогічних правовідносин.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що ухвала суду є законною та обгрунтованою, просить залишити її без зміни, а скаргу без задоволення.

24 січня 2024 року позивач через систему «Електронний суд» подала клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Курись О.П., оскільки форма та зміст не відповідають вимогам ст 356 ЦПК України.

Заслухавши думку учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки таких підстав для закриття провадження нормами ЦПК України не передбачено. Крім того, клопотання про закриття провадження подано без додержання вимог ч.2 ст.183 ЦПК України в частині надання суду доказів про надсилання такого клопотання іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Встановлено, що між позивачем та відповідачами існує у суді спір з приводу визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , застосування наслідків недійсності правочину, виділ частки спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_4 із всього спільного майна подружжя Добровольських, скасування рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке належало на праві власності ОСОБА_3 , усунення від спадкування, стягнення матеріальної шкоди.

Ухвалою Рівненського міського суду від 09 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину задоволено частково.

Заборонено вудчуження квартири АДРЕСА_1 .

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина другастатті 149 ЦПК України).

Устатті 150 ЦПК Українивстановлені види забезпечення позову, зокремазабороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частини третя, десятастатті 150 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ятастатті 151 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

З оглядуна наведенета беручидо увагите,що міжсторонами виникспір про виділ частки спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_4 із всього спільного майна подружжя Добровольських, скасування рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке належало на праві власності ОСОБА_3 , усунення від спадкування і позивач навів обґрунтовані припущення, що відчуження відповідачем майна, яке їй належить, виключить можливість у майбутньому виконати рішення суду у разі ухвалення судом рішення на користь позивача, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.

Колегія суддів враховує, що в даному випадку відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства суд вирішив лише процедурне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи відповідачку права власності на належне їй нерухоме майно.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.

Що стосуєтьсянерухомого майна,а саме квартири за адресою : АДРЕСА_3 , квартири за адресою: АДРЕСА_4 , земельних ділянок з кадастровим номером 6125082200:02:001:0572, 6821555400:03:039:0003, 6821884100:02:001:0301, на яке позивач також просила накласти заборону відчуження, то колегія суддів виходить з того, що відповідачем не надано документів, які б безпірно вказували на те що вказане майно не належить саме відповідачу у даній справі - ОСОБА_2 .

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги щодо безпідставного накладення арешту на спірне нерухоме майно колегія суддів визнає необґрунтованими.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції, апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Здолбунівського районногосуду Рівненськоїобласті від 18 вересня 2023 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 січня 2024 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Ковальчук Н.М.

Шимків С.С.