Постанова

від 17.01.2024 по справі 910/9504/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2024 р. Справа№ 910/9504/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Ковтонюк Ю.А.

від відповідача: Коханій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2023 (про відмову у забезпеченні позову) (повний текст ухвали складено та підписано 13.10.2023)

у справі № 910/9504/23 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ"

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 10 989 706,77 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позову та заяви про забезпечення позову.

15.06.2023 до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ" (далі - ТОВ "ТОРУМ"; відповідач) про зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму 156 995 810,99 грн за поставлений товар за договором поставки від 24.06.2022 № ЦЗВ-14-01222-01 та стягнення штрафу в сумі 10 989 706,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ "ТОРУМ" зобов`язань з реєстрації податкової накладної за договором поставки від 24.06.2022 № ЦЗВ-14-01222-01.

11.10.2023 до господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та поточні рахунки ТОВ "ТОРУМ" в межах майнової вимоги про стягнення 10 989 706,77 грн.

Заява обґрунтована тим, що заявнику стало відомо про наявність відкритих чотирьох виконавчих проваджень з примусового виконання судового рішення у справі №910/18664/20, в яких ТОВ "ТОРУМ", як боржник, має сплатити на користь Міністерства оборони України 15 541 359, 72 грн штрафних санкцій та 233 120, 40 грн судового збору. Відповідач ухиляється від виконання судового рішення шляхом виведення належних йому коштів на іншу юридичну особу, що підтверджується діями відповідача щодо відступлення прав вимоги та призупинення до цього моменту отримання платежів на свої рахунки. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач з 14.09.2023 перебуває у стані припинення за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Отже, існує повна ймовірність, що на момент ухвалення рішення у цій справі у відповідача будуть відсутні як кошти, та і будь-яке майно, тому невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити чи істотно утруднити виконання рішення у майбутньому у разі задоволення позову.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2023 у справі № 910/9504/23 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено повністю.

Постановляючи ухвалу суд виходив з того, що позивачем не доведено існування правових підстав, з якими законодавець пов`язує можливість вжиття судом заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечень на неї

Не погодившись із постановленою ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

відносно відповідача (як боржника) є чотири виконавчі провадження з примусового виконання судового рішення у справі № 910/18664/20;

відповідач ухиляється від виконання судового рішення шляхом виведення належних йому коштів на іншу юридичну особу, що підтверджується діями відповідача щодо відступлення прав вимоги та призупинення до цього моменту отримання платежів на свої рахунки;

згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач з 14.09.2023 перебуває у стані припинення за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

невжиття заходів забезпечення позову може призвести до виведення з державного сектору економіки коштів в сумі понад 10 мільйонів гривень, до унеможливлення чи істотного утруднення виконання рішення у майбутньому у разі задоволення позову;

позивачем до заяви про вжиття заходів про забезпечення позову позивачем додані докази на підтвердження обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у випадку задоволення позову;

накладення арешту на грошові кошти є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 (колегія суддів у складі: Ходаківської І.П. - головуючої, Демидової А.М., Владимиренко С.В.) за клопотанням позивача поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 13.10.2023, відкрито апеляційне провадження у справі №910/9504/23; розгляд скарги призначено на 20.12.2023.

Судове засідання 20.12.2023 не відбулось з технічних причин, що підтверджено актом Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 (колегія суддів у складі: Ходаківської І.П. - головуючої, Демидової А.М., Владимиренко С.В.) розгляд апеляційної скарги призначено на 17.01.2024 з продовженням строку її розгляду.

У судове засідання 17.01.2024 з`явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

У судове засідання 17.01.2024 з`явився представник відповідача, який заперечив проти апеляційної скарги і просив відмовити в її задоволенні.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та поточні рахунки відповідача в межах майнової вимоги про стягнення 10 989 706, 77 грн.

Тобто предметом розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу , заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 3 статті 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Поряд з викладеним, відповідно до положень статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина четверта статті 74 ГПК України).

При цьому частиною першою 1 статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до поданої позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Наведені заявником обставини не свідчать про те, що грошові кошти та майно, наявне у відповідача можуть зникнути, зменшитися за кількістю, так само як і не доведено, що останнім вчиняються будь-які дії, спрямовані на ухилення виконання рішення суду у даній справі (у випадку його задоволення).

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 та від 26.09.2019 у справі №917/751/19.

Заява позивача мотивована лише припущенням заявника про потенційну можливість невиконання судового рішення в майбутньому.

Таким чином, саме лише припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у майбутньому, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Отже, позивачем не було подано належних та допустимих доказів, які б могли свідчити, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з статтею 73 ГПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.10.2023 у справі №910/9504/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали оскарження у справі № 910/9504/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 22.01.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко