Постанова

від 13.03.2024 по справі 910/9504/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2024 р. Справа№ 910/9504/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Ярова А.В.

від відповідача: Коханій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2023 (повний текст рішення складено та підписано 13.11.2023)

у справі № 910/9504/23 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ"

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 10 989 706,77 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В червні 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ" про зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму 156 995 810,99 грн за поставлений товар за договором поставки від 24.06.2022 №ЦЗВ-14-01222-01 та стягнення штрафу в сумі 10 989 706,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № ЦЗВ-14-01222-01 від 24.06.2022 - своєчасно (до 15.07.2022 включно) не зареєстровано податкову накладну за поставлений товар в Єдиному реєстрі податкових накладних. З огляду на несвоєчасну реєстрацію податкової накладної позивачем нарахований до стягнення штраф на суму 10 989 706,77 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/9504/23 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що нереєстрація відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної не позбавляло покупця права на включення спірної суми до податкового кредиту. При цьому перебіг строку для включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі отриманих та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних зупиняється на період дії воєнного стану. Додаткові роз`яснення щодо зупинення на період дії воєнного стану перебігу строку для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі отриманих та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних надано на офіційному сайті Головного управління ДПС України в м. Києві. Таким чином, за позивачем зберігається право на податковий кредит і за умови реєстрації податкової накладної відповідачем, позивач зможе його реалізувати. З огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем передчасно нараховано до стягнення з відповідача штраф в розмірі 10 989 706,77 грн, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/9504/22, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1. ст. 201 ПК України, ст.ст. 173, 174 ГК України, ст.ст. 193, 231 ГПК України, ст.ст. 3, 11, 12, 202, 203, 525. 526, 612, 626, 627, 629, 712 ЦК України, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині відмови в задоволенні вимоги про зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму 156 995 810,99 грн за поставлений товар за договором поставки від 24.06.2022 № ЦЗВ-14-01222-01, позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 10989706, 77 грн задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Зокрема, скаржник зазначає, що спір в частині зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну не підлягає розгляду в господарському суді, а тому суду слід було закрити провадження у справі в цій частині на підставі ч. 1 ст. 231 ГПК України. В частині стягнення штрафу скаржник вважає, що погоджена в договорі відповідальність постачальника щодо сплати замовнику штрафу у розмірі 7 % від суми операції по якій несвоєчасно зареєстровано або зареєстровано з помилками податкову накладну є обґрунтованою, її судом не визнано недійсною, а відтак, підлягає застосуванню.

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, посилаючись при цьому на те, що у зв`язку із зупиненням на час воєнного стану строку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, за позивачем зберігається право на податковий кредит, а отже звернення до суду є передчасним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 (колегія суддів: головуючої Ходаківська І.П., Демидової А.М., Владимиренко С.В.) за клопотанням Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2023, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9504/23 та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 21.02.2024; зупинено дію оскарженого рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.03.2024.

У судовому засіданні 13.03.2024 представник позивача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

У судовому засіданні 13.03.2024 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржене рішення в силі.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки від 24.06.2022 № ЦЗВ-14-01222-01, укладеного між Філією "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ", останнє взяло на себе зобов`язання поставити, а замовник - прийняти та оплатити нафту і дистиляти (дизельне паливо), назване в подальшому - товар, найменування, марка та кількість якого вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору на умовах, що викладені у цьому договорі.

В п. 2.1. договору встановлено, що ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України - гривні з урахуванням умов поставки товару, визначених п. 3.1. цього договору і включає: вартість товару, всі податки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ і вказується в специфікаціях до цього договору. Рознарядка-заявка замовника на відвантаження товару в якій зазначаються: товар переміщення; станція призначення; обсяг товару, що підлягає поставці; станція відправлення товару, за умови надання такої інформації постачальником на виконання п. 3.1. договору.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. договору, сторони планують за цим договором поставити товар на суму 294 392 523,36 грн, крім того ПДВ 7 % - 20 607 476,64 грн на загальну суму 315 000 000,00 грн. Ціна товару, обсяги закупівлі, зазначаються у специфікаціях до даного договору.

Згідно з розділом 3 договору постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010), що має діюче залізничне сполучення між станцією відвантаження та станцією призначення в межах митної території України, пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника. При готовності до надання рознарядки замовник зобов`язується надати постачальнику письмове повідомлення про намір надати рознарядку, у якому зазначається обсяг товару, що планується до постачання. Постачальник зобов`язаний протягом одного робочого дня (з 8 год 00 хв до 16 год 30 хв) з дня отримання від замовника повідомлення про намір надати рознарядку, повідомити замовнику інформацію про станцію (станції) відправлення товару та вантажовідправника.

Пунктами 3.2., 3.5 договору визначено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару.

Постачальник здійснює поставку товару протягом 30 календарних днів з дня надання рознарядки.

Відповідно до п. 3.7. договору поставка товару підтверджується актом прийому-передачі. Акт приймання-передачі складається на підставі накладної (залізничної) та підписується, за умови надання постачальником: рахунку-фактури на поставлений товар; копії накладної (залізничної); копії документів якості; акцизної накладної, оформленої належним чином та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України.

В п. 6.1. договору сторони погодили, що замовник здійснює попередню оплату в розмірі 100 % вартості партії товару, замовленої згідно з письмовою рознарядкою замовника, протягом 20 календарних днів з дня надання рознарядки у відповідності до наданого постачальником рахунку-фактури на партію товару, обумовлену згідно з п. 3.2. цього договору. Постачальник зобов`язаний надати замовнику рахунок-фактуру на замовлену партію товару протягом не більше ніж 10 календарних днів з дня надання рознарядки. Постачальник зобов`язаний оформити та зареєструвати податкову накладну на кожну партію замовленого товару/здійсненої оплати замовником, у терміни та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 23.08.2022, а у випадку внесення змін до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 - до кінця дії воєнного стану в Україні. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару в межах термінів, визначених умовами цього договору (п. 12.1. договору).

На виконання умов договору 24.06.2022 позивачем, як замовником, на електронну адресу постачальника було направлено рознарядку від 24.06.2022 № ЦЗВ-20/1746.

24.06.2022 позивачем здійснено попередню оплату товару в розмірі 157 500 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 4813651, а у період з 30.06.2022 по 26.07.2022 ТОВ "ТОРУМ" поставило на користь АТ "Укрзалізниця" товар в кількості 2 491,997 т на суму 156 995 810,99 грн.

Зайво сплачені кошти в сумі 504 189,01 грн постачальник повернув замовнику згідно з платіжним дорученням № 1822 від 02.08.2022.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що Головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняті:

- рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 09.09.2022 № 13567;

- рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 13.02.2023 № 13567.

В лютому 2023 року ТОВ "ТОРУМ" подало до контролюючого органу документи та інформацію, необхідну для вилучення з переліку ризикових платників податків, з метою отримання можливості реєструвати податкові накладні.

13.02.2023 контролюючим органом за результатами розгляду поданих відповідачем документів було знову прийнято рішення про відповідність ТОВ "ТОРУМ" критеріям ризиковості.

У відповіді на вимогу від 18.04.2023 № ЦЗВ-20/1226 про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН та сплату штрафу, ТОВ "ТОРУМ" (вих. № 08/05/23 від 08.05.2023) повідомляло АТ "Укрзалізниця" про прийняття контролюючим органом рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку на додану вартість та включення ТОВ "ТОРУМ" до переліку ризикових суб`єктів господарювання. Відповідач також проінформував про вжиття ним усіх можливих заходів для виведення компанії із переліку ризикових суб`єктів господарювання, а реєстрація податкової накладної відбудеться негайно після прийняття відповідного рішення про виключення ТОВ "ТОРУМ" з переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором № ЦЗВ-14-01222-01 від 24.06.2022 та не зареєстрував своєчасно (до 15.07.2022 включно) податкову накладну за поставлений товар в Єдиному реєстрі податкових накладних. З огляду на несвоєчасну реєстрацію податкової накладної позивачем нарахований до стягнення штраф на суму 10 989 706,77 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

В частині вимоги позивача про зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму 156 995 810,99 грн за поставлений товар за договором поставки від 24.06.2022 № ЦЗВ-14-01222-01 суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно враховано правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.05.2018 у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, згідно із якою зазначення у договорі про покладення на постачальника обов`язку скласти, зареєструвати та надати покупцю податкову накладну не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Водночас, обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, про це зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19), додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та, або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

За таких обставин посилання скаржника на те, що суд повинен був закрити провадження у справі в цій частині є безпідставним.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 10 989 706,77 грн за нереєстрацію податкової накладної, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 ПК України, відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим Кодексом України.

Згідно зі ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. У свою чергу ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), визначає, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, фінансові відносини за участі суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

Тож, з аналізу вказаних норм права вбачається, що до податкових відносин цивільне та господарське законодавство не застосовується.

Крім того, зі змісту ст. 3 та ст. 173 ГК України вбачається, що господарським зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

Вказане кореспондується зі ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу. надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на наведене вище можна дійти висновку, що обов`язок здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є господарським зобов`язанням та/або правилом здійснення господарської діяльності, а тому невиконання або неналежне виконання цих умов договору не є правопорушенням у сфері господарювання, що виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, навіть якщо їх сплата передбачена у договорі.

Натомість, підставою господарсько-правової відповідальності є правопорушення. вчинене у сфері господарювання, що повністю кореспондується зі ст. 218 ГК України.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України). Аналогічні положення містять ст. 610 та ч. 1 ст. 611 ЦК України.

Частина перша ст. 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У той же час, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 109.1 ПКУ).

Отже, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових накладних виникає у постачальника саме на підставі податкового законодавства, то питання дотримання суб`єктом господарювання відповідних вимог не перебуває в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.

При цьому, зазначення у договорі про покладення на постачальника обов`язку скласти, зареєструвати та надати покупцю податкову накладну не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські. Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.05.2018 у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17.

Водночас, обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, про це зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Згідно з ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу, з урахуванням положень частини 1 статті 883 Цивільного кодексу України, потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 27.08.2020 у справі № 916/477/18.

З вказаного випливає, що обов`язковою умовою для стягнення збитків, що пов`язані з не реєстрацією/неналежною реєстрацією в Єдиному реєстрі податкової накладної є визначення відповідальності продавця в господарському договорі, яка буде передбачена не у вигляді штрафу, а у вигляді відшкодування збитків, яких зазнав покупець внаслідок відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та неможливістю віднесення сплачених ним сум податку за відповідні операції до складу податкового кредиту. Однак, у випадку, коли продавець не мав можливості виконати свій обов`язок щодо складення, реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності органів Державної податкової служби України, він не є винним у вчиненні такого правопорушення.

Враховуючи те, що договором № ЦЗВ-14-01222-01 від 24.06.2022 така відповідальність не передбачена, майнові вимоги, викладені у позовній заяві стосуються штрафу, а не збитків, наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками, які утворюють склад правопорушення, позивачем не наведено та не підтверджено належними доказами, то можливість застосування відповідальності, пов`язаної із не реєстрацією/неналежною реєстрацією накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних виключається.

Відповідно до положень п. 8.11 договору, якщо після закінчення дії воєнного стану в терміни визначені законодавством постачальник не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову/і накладну/і чи розрахунок/и коригування в системі електронного адміністрування податку на додану вартість чи вчинив інші дії/бездіяльність, в результаті чого замовник втратив право на податковий кредит, сума несплаченого розміру податку на додану вартість поставленої партії товару постачальнику згідно з пунктом 6.1. зараховується як штраф замовнику у розмірі 7 % від суми операції, по якій не зареєстровано, несвоєчасно зареєстровано або зареєстровано з помилками податкову накладну/і чи розрахунок/и коригування, протягом 5 банківських днів з дати відповідної вимоги замовника. У випадку оплати замовником податку на додану вартість за операцією, по якій не зареєстровано, несвоєчасно зареєстровано або зареєстровано з помилками податкову/і накладну чи розрахунок коригування, постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 7 % від суми операції по якій не зареєстровано, несвоєчасно зареєстровано або зареєстровано з помилками податкову накладну чи розрахунок коригування, протягом 5 банківських днів з дати відповідної вимоги замовника. Застосування до постачальника зазначеного штрафу не залежить від того, чи пов`язані вказані порушення (не реєстрація, несвоєчасна реєстрація, реєстрація з помилками) з зупиненням реєстрації такої податкової накладної чи розрахунку коригування.

Отже, пунктом 8.11. договору, чітко визначені умови, при яких можуть застосовуватися штрафні санкції за не реєстрацію, несвоєчасну реєстрацію, реєстрацію з помилками податкової накладної в системі електронного адміністрування податку.

Однак, не зважаючи на приписи законодавства та погоджені сторонами умови договору, позивач передчасно, за умов, які ще не настали, звернувся до суду із позовом про стягнення штрафних санкцій з відповідача за порушення податкового обов`язку.

З огляду на наведені вище обставини суд дійшов висновку, що позивач, зафіксувавши у договорі положення про застосування штрафних санкцій за не реєстрацію (несвоєчасну реєстрацію, реєстрацію з помилкам податкової накладної) виключно при настанні умов: "після закінчення дії воєнного стану" і "в результаті втрати замовником права на податковий кредит", всупереч вказаних в п. 8.11. договору положень, вже в червні 2023 року звернувся до суду відповідним з позовом.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що з урахуванням п. 187.1 ст. 187, п. 201 ст. 201 ПК України граничним строком реєстрації податкової накладної було 15.07.2023, однак відповідач у ці строки податкову накладну на оплачений товар не зареєстрував. При цьому, позивач обмежився констатацією факту про вчинення/невчинення відповідачем вказаних дій, що перебувають у площині регулювання ПК України, але не вказав, до яких саме негативних наслідків для нього призвели ці дії. Позивачем не було подано доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не зміг зарахувати до податкового кредиту за ПДВ у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання з реєстрації податкових накладних на товар у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201. 1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПК України термін.

Статті 198 та ст. 201 ПК України встановлюють правила формування податкового кредиту та вимоги до його документального підтвердження.

Згідно з пп "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 201. 10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник ПДВ - продавець зобов`язаний в установлені строки скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезені поварів на митну територію України, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Тобто, відсутність податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних позбавляє покупця права на віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого внаслідок придбання товарів/послуг, а отже й на зменшення власних зобов`язань щодо сплати податку на додану вартість.

На підставі абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відповідно до приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН (абзац сьомий пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Отже, виходячи зі змісту наведених вище норм можна зробити висновок, що зупинення реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН не призводить до втрати права на отримання податкового кредиту.

Крім того, згідно з п. 102. 9 ст. 102 ПК України, на період дії правового режиму воєнного стану, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПК України.

Відповідно до пп. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в ЄРПН, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі зборів платниками податків; передбачених ст.ст. 39 та 39 прим. 2, п. 46.2 ст. 46 ПК України, сплати податків та зборів платниками податків;

- строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному ст. 86 ПК України, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;

- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному ст. 86 ПК України, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;

- строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені ст.ст. 59 - 60, 87 - 101 ПК України, та/або визначення грошових зобов`язань згідно зі ст. 116 ПК України;

- строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН, передбачених пл. 56.23.3 п. 56.23 ст. 56 ПК України.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, перебіг строку для включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі отриманих та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних зупиняється на період дії воєнного стану. Додаткові роз`яснення щодо зупинення на період дії воєнного стану перебігу строку для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі отриманих та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних надано на офіційному сайті Головного управління ДПС України в м. Києві.

Таким чином, за позивачем зберігається право на податковий кредит і за умови реєстрації податкової накладної відповідачем, позивач зможе його реалізувати.

За змістом статей 173, 174 ГК України не здійснення реєстрації податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням відповідачем установленого порядку здійснення господарської діяльності, оскільки такий обов`язок виникає у відповідача на підставі податкового законодавства.

У даному випадку відсутність реєстрації податкової накладної не є підставою для стягнення штрафу, оскільки суд першої інстанції та апеляційної інстанції встановив, що відповідачем здійснювались всі можливі дії для реєстрації податкової накладної, а тому відсутня бездіяльність відповідача, що виключає можливість притягнення до відповідальності відповідача шляхом стягнення штрафу з останнього.

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу, враховуючи, що відповідачем на виконання умов договору у строк, визначений податковим законодавством, було подано до податкового органу спірну податкову накладну, втім її реєстрація була зупинена.

Так, із наданих відповідачем доказів вбачається, що Головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняті: рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 09.09.2022 № 13567; рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 13.02.2023 № 13567.

В лютому 2023 року ТОВ "ТОРУМ" подало до контролюючого органу документи та інформацію, необхідну для вилучення з переліку ризикових платників податків, з метою отримання можливості реєструвати податкові накладні.

13.02.2023 контролюючим органом за результатами розгляду поданих відповідачем документів було знову прийнято рішення про відповідність ТОВ "ТОРУМ" критеріям ризиковості.

У відповіді на вимогу від 18.04.2023 № ЦЗВ-20/1226 про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН та сплату штрафу, ТОВ "ТОРУМ" (вих. № 08/05/23 від 08.05.2023) повідомляло АТ "Укрзалізниця" про прийняття контролюючим органом рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку на додану вартість та включення ТОВ "ТОРУМ" до переліку ризикових суб`єктів господарювання. Відповідач також проінформував про вжиття ним усіх можливих заходів для виведення компанії із переліку ризикових суб`єктів господарювання, а реєстрація податкової накладної відбудеться негайно після прийняття відповідного рішення про виключення ТОВ "ТОРУМ" з переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Враховуючи положення податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, колегія суддів вважає, що у даній справі необхідним фактором для стягнення штрафу є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути скарга на відповідача, подана позивачем з податковою декларацією до контролюючого органу, акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому, таких доказів позивачем до матеріалів справи не надано.

Проаналізувавши зазначені положення чинного законодавства з урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення з боку відповідача для настання відповідальності у виді сплати штрафу. Отже, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу відсутні.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/9504/23 залишити без змін та поновити його дію.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 25.03.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко