Ухвала

від 24.01.2024 по справі 921/2/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/2/21(921/462/22)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023

у справі № 921/2/21(921/462/22)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" особі ліквідатора Шимечка А.Я.

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАММОН"

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні відповідача: 1) Кооператив "Союз",

2) ОСОБА_2

3) Приватне мале підприємство « 777»,

про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок і нерухомого майна та визнання права власності

в межах справи №921/2/21

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод"

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського Тернопільської області від 06.03.2023 в позові відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» в особі ліквідатора Шимечка А.Я. задоволено частково. Рішення Господарського Тернопільської області від 06.03.2023 у справі №921/2/21(921/462/22) скасовано в частині відмови у позові про витребування земельної ділянки. У цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» на користь Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» наступне майно: земельну ділянку, кадастровий номер: 6110100000:02:011:0051, площею 0,1104 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Нечая Д. полковника, земельна ділянка 25 ; земельну ділянку, кадастровий номер: 6110100000:02:011:0049, площею 0,0507 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Нечая Д. полковника, земельна ділянка 25; будівлю, виробничого корпусу №1, загальною площею 924,2 кв.м., що розташована: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Нечая Д. полковника, будинок 25а ; нежитлове приміщення, виробниче приміщення, загальною площею 329,1 кв.м., що розташоване: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Нечая Д. полковника, будинок 25в. В решті оскаржуване рішення залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАММОН» в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 472810,39 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 472810,39 грн.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами (надіслана 11.09.2023, що підтверджується конвертом Укрпошта) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі № 921/2/21(921/462/22), в якій просить суд відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги; скасувати оскаржуване судове рішення; зупинити дію постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023; залучити ОСОБА_1 у справі № 921/2/21(921/462/22) як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2023 витребувано з Господарського суду Тернопільської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 921/2/21(921/462/22). Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 до надходження до матеріалів справи № 921/2/21(921/462/22) до Верховного Суду.

01.11.2023 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення дії постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі № 921/2/21(921/462/22), залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 627 730 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати.

09.01.2024 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання щодо усунення недоліків по сплаті судового збору, відповідно до якого скаржник просить звільнити її від сплати судового збору відповідно до п.1 частини 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на час подачі позову, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становила 1,5 % ціни позову, але не менше 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст.163 ГПК України).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) -це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Правовий висновок щодо визначення ставки судового збору, що підлягає сплаті за розгляд майнового спору у позовному провадженні в межах справи про банкрутство боржника викладений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.04.2021 у справі № 905/1818/19.

Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 630 414 грн. (21 013 794,96 *1,5%*200%).

Проте скаржником сплачено 2 684 грн. судового збору за подання касаційної скарги, що менше ніж це встановлено законом.

Водночас скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п.1 частини 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір". Клопотання мотивоване тим, що сумарне навантаження по сплаті судового збору у справах 921/2/21(921/463/22), 921/2/21(921/462/22), 921/2/21(921/461/22), а саме у сумі 1 613 194,50 грн. є надмірною сумою, оскільки відповідно до Податкової декларації платника Єдиного податку - фізичної особи - підприємця Палюх О.М. за попередній календарний рік (2022) становить 1 550 000 грн. Крім того, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 29.11.2023 у справі №906/308/20, положення пункту 1 частини першої ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд не вбачає підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).

Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01).

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства").

Статтею 8 Закону "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.

Колегія суддів зазначає, що положення статей ГПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Такими доказами може слугувати довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, тощо.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

До клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржником надано Податкову декларацію платника Єдиного податку- фізичної особи - підприємця за 2022 рік.

Касаційний господарський суд, зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).

Суд зазначає, що ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише посилання заявника касаційної скарги на відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник належним чином не підтвердила, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік. Копія долученого до клопотання про звільнення від сплати судового збору документу, а саме Податкової декларації платника Єдиного податку- фізичної особи - підприємця за 2022 рік, не підтверджує наведеного, оскільки не виключена можливість отримання скаржником у 2022 та у 2023 роках як фізичною особою інших видів доходів.

Судом відмічається, що зокрема загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, а також довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7.

Тобто ОСОБА_1 не вжито всіх можливих заходів задля доведення відсутності реального доходу.

Зважаючи на викладене Суд, дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, у зв`язку з поданням непереконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності в неї грошових коштів для сплати судового збору.

Сума судового збору, яку необхідно доплатити заявнику, складає 627 730 грн.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу, що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX. Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, статті 4,7,8 Закону України "Про судовий збір" Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

2.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі № 921/2/21(921/462/22) - залишити без руху.

3.Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 627 730 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати.

4. Роз`яснити скаржнику у справі № 921/2/21(921/462/22), що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

5. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Погребняк В.Я.