Ухвала

від 24.01.2024 по справі 521/10369/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3854/24

Справа № 521/10369/18

Головуючий у першій інстанції Целух А. П.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

24.01.2024 року м.Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Лозко Ю.П. (суддя-доповідач), Назарової М.В., Таварткіладзе О.М.

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Фактор»

на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2019 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Порто-Франко», Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ін-Фактор», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

встановив:

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 07 березня 2017 року, укладений між ТОВ Ін-Фактор та

ОСОБА_3 . Виключено запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року вказане вище рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року залишено без змін.

28 грудня 2023 року третя особа - ТОВ «Ін-Фактор» звернулося з апеляційною скаргою в якій порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що про ухвалення судом вказаного вище рішення, скаржнику стало відомо випадково, після звернення ОСОБА_3 , яка повідомила, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2019 року визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 07 березня 2017 року, укладеного між нею та товариством скаржника. Після чого скаржник звернуся до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії вказаного вище рішення суду, яку представником отримано 01 грудня 2023 року.

17 січня 2024 року до апеляційного суду із суду першої інстанції надійшли матеріали вказаної вище цивільної справи.

Перевіривши матеріали справи, доводи скаржника, якими обґрунтовуються вимоги про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2019 року, апеляційний суд зауважує про таке.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано положеннями статті 127 ЦПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

За змістом статті 354 ЦПК України клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Тож поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі N 926/1037-б/15, від 14 червня 2022 року у справі N 904/3541/15).

За пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Оскаржуване рішення судом ухвалене 25 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на вказане рішення суду, ТОВ «Ін-Фактор» подана засобами поштового зв`язку 28 грудня 2023 року.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Ін-Фактор» отримувало поштову кореспонденцію від суду першої інстанції, отже повідомлялося про розгляд цієї справи судом, зокрема, і 15 лютого 2019 року про судове засідання у якому суд ухвалив рішення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.109).

Матеріали справи не містять відомостей про те, що у межах строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 354 ЦПК України, скаржник звертався до суду із заявою (клопотанням) про видачу копії повного судового рішення або доказів про те, що він мав перешкоди у її отриманні.

Крім того, вказане рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2019 року було предметом апеляційного перегляду.

Так, 17 травня 2019 року ТОВ «Ін-Фактор» отримувало поштову кореспонденцію від суду апеляційної інстанції, яка містила: копії ухвал про відкриття апеляційного провадження від 02 травня 2019 року та про призначення справи до розгляду від 02 травня 2019 року на 13 листопада 2019 року о 09:30 год., а також копію апеляційної скарги та повістку про виклик у судове засідання (т.2 а.с. 148).

12 березня 2020 року ТОВ «Ін-Фактор» отримано поштову кореспонденцію від Верхового Суду, яка містила копію ухвали від 25 лютого 2020 року про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги (т.1 а.с. 223).

Наведені вище відомості, що містяться у матеріалах цієї справи, свідчать про те, що ТОВ «Ін-Фактор» повідомлялося про розгляд справи судами трьох інстанцій, що спростовує твердження скаржника про його необізнаність про наявність оскаржуваного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга не містить посилань на обставини непереборної сили, які зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду понад чотири роки.

Отже враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення, яке оскаржує ТОВ «Ін-Фактор».

Посилання скаржника про те, що він не отримував копію оскаржуваного рішення суду, а тому є підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів не приймає, оскільки скаржником не наведено об`єктивних і непереборних перешкод для реалізації права на оскарження судового рішення протягом більше чотирьох років з дня складення повного тексту судового рішення.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа "Салов проти України"), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа "Сутяжник проти Росії").

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів;4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", заява N 3236/03, пункт 41, від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, пункт 27).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України та практиці ЄСПЛ.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

Приписами ч. 4 ст. 357 ЦПК України регламентовано, що у тому разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Фактор» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2019 року.

Керуючись ст. ст. 127,357,358 ЦПК України

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ін-Фактор» у відкриттіапеляційного провадженняза йогоапеляційною скаргоюподаною на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Порто-Франко», Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ін-Фактор», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Копію ухвали надіслати учасникам справи в порядку, визначеному статтею 272 ЦПК України, скаржнику надіслати копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: М.В. Назарова

О.М. Таварткіладзе