Рішення

від 25.02.2019 по справі 521/10369/18

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/10369/18

Провадження № 521/563/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Целуха А.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Порто-Франко , Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс Фінанс , Товариство з обмеженою відповідальністю Ін-Фактор , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно., -

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2008 року між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1711/1-08 про надання кредиту в сумі 125000,0 грн. строком по 01 жовтня 2010 року зі сплатою 23% річних за користування кредитними коштами.

У якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 1711/1-08 від 03 жовтня 2008 року між ПАТ АБ "Порто-Франко" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений та зареєстрований 24 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. в реєстрі за № 6672.

Іпотечний договір забезпечує вимоги банку, що витікають з умов кредитного договору, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому. Відповідно до умов п. 1.2 іпотечного договору відповідач передає банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 62,1 кв. м., в тому числі житловою площею 45,0 кв. м., яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності.

20 лютого 2011 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позовні вимоги ПАТ АБ "Порто-Франко" щодо стягнення заборгованості за кредитним договором були частково задоволені, а саме: стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 197318,97 грн. в тому числі: заборгованості за кредитом -122567,77 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 54754,20 грн.; пеня 20000,0 грн.; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку ПОРТО-ФРАНКО судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,0 грн.

Непогоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13.02.2013 року, апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була задоволена частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2011 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 197318,97 грн. та судових витрат в загальному розмірі 1820,0 грн. скасовано. В іншій частині рішення залишено без змін.

21 березня 2013 року ПАТ АБ "Порто-Франко" подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та заборгованість було збільшено до 429830,02 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2013 року було задоволено позов ПАТ АБ "Порто-Франко" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

03 листопада 2015 року на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2013 року, судом було видано виконавчі листи.

11 листопада 2015 року старшим державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Заліпаєвим Ю.В. відкрито виконавче провадження ВП № 49287452 відносно ОСОБА_1 .

Також, 11 листопада 2015 року старшим державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Заліпаєвим Ю.В. відкрито виконавче провадження ВП № 49287536 відносно ОСОБА_2 .

17 листопада 2015 року між ПАТ АБ Порто-Франко та ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс був укладений договір про відступлення права вимоги у тому числі за Кредитним договором № 1711/1-08 від 03 жовтня 2008 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Також, 17 листопада 2015 року між ПАТ АБ Порто-Франко та ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс був укладений договір цесії стосовно відступлення права вимоги за іпотечним договором.

25 листопада 2015 року між ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс та ТОВ Фінансова компанія Альянс Фінанс , згідно зі ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України, був укладений Договір про відступлення права вимоги, шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі і за Кредитним договором № 1711/1-08 від 03 жовтня 2008 року, укладеним між ПАТ АБ Порто-Франко та ОСОБА_1

23 серпня 2016 року між ТОВ "Альянс Фінанс" та ТОВ "Ін-Фактор" було укладено Договір про відступлення права вимоги, шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі і за Кредитним договором № 1711/1-08 від 03 жовтня 2008 року, укладеним між ПАТ АБ Порто-Франко та ОСОБА_1

7 березня 2017 року між ТОВ "Ін-Фактор" та ОСОБА_3 було укладено Договір про відступлення права вимоги, шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі і за Кредитним договором № 1711/1-08 від 03 жовтня 2008 року, укладеним між ПАТ АБ Порто-Франко та ОСОБА_1 .

В подальшому ОСОБА_3 було направлено письмову вимогу, адресовану ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо усунення порушення виконання зобов`язання передбаченого кредитним договором та попередження про ініціацію звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вищевказаного зобов`язання.

У червні 2018 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Порто-Франко в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладу фізичних осіб Андронова Олега Борисовича, Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс Фінанс , Товариство з обмеженою відповідальністю Ін-Фактор , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, посилаючись на те, договір про відступлення права вимоги від 7 березня 2017 року, укладений між ТОВ "Ін-Фактор" та ОСОБА_3 було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому, перехід права власності на квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_3 також є незаконним.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивачі просили суд винести рішення, яким визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 07.03.2017 року укладений між ТОВ "Ін-Фактор" та ОСОБА_3 та виключити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_5 .

У судове засіданні з`явилась представник позивачів, яка позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

В судове засідання з`явився представник відповідача, який позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна в судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву, якою просила розглянути справу без її участі.

Інші треті особи у судове засідання не з`явились. Про час та місце слухання справи були повідомленій у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки суд не сповістили. У зв`язку з неявкою третіх осіб, суд вважає можливим провести розгляд справи у їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, які беруть участь у справі, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено в ст. 24 Закону України "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Необхідним є звернути увагу на положення ч.1 ст.1054 ЦК України, в якій чітко зазначено, хто саме виступає на стороні кредитодавця за кредитним договором, а саме, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вищевказаний Договір про відступлення права вимоги був посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л.

Але, нотаріус не має правових підстав для посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи, оскільки стаття 1054 Цивільного кодексу України не передбачає фізичну особу на стороні кредитодавця в кредитних відносинах.

Отже ні фізична особа, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором.

Підтвердженням даної позиції виступає Інформаційний лист з питань посвідчення договорів відступлення прав вимоги за іпотечними договорами Головного територіального управління юстиції в м. Києві від 29.01.2016 року, яким було вказано, що нотаріус не може посвідчувати Договір про відступлення права вимоги, укладений з фізичною особою, і такі дії нотаріуса вважатимуться як необізнаність нотаріуса в чинному законодавстві або як навмисне його ігнорування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ч.1 ст.513 ЦК України вказує на те, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

В п.1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" від 06.02.2014 року було постановлено віднести до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів):

-фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

-набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення ;

-отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", факторинг є фінансовою послугою.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

А, як зазначено в п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому він вказував, що відносини, які виникли щодо спірного договору не є відносинами факторингу, а є цесією, а тому на них не може розповсюджуватись Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231", а також ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з доказів, наявних в матеріалах справи, та беручи до уваги правову позицію Великої палати Верховного суду по справі №909/968/16 щодо розмежування договорів факторингу та цесії, суд вважає, що відносини, які виникли, набувають ознак факторингу.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимоги, яка встановлена ч.1 ст.203 ЦК України, а саме про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Також, згідно з п.2 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦКУ, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 272 ЦПК України, ст.ст. 216, 512, 513 ЦК України, ст. 24 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 1, 4, 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", п.2 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Порто-Франко , Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс Фінанс , Товариство з обмеженою відповідальністю Ін-Фактор , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 7 березня 2017 року, укладений між ТОВ "Ін-Фактор" та ОСОБА_3 .

Виключити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_3

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ