Постанова

від 23.01.2024 по справі 752/28497/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/28497/21 Головуючий у І інстанції - Колдіна О.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/3796/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиті» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиті» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

установив:

У листопаді 2021 року ТОВ «Джиті» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 02 серпня 2021 року сталося залиття належного йому нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , внаслідок чого завдано матеріальної шкоди.

28 травня 2021 року між позивачем та ПАТ «СК «Універсальна» був укладений договір страхування майна, за умовами якого страховим випадком є, у тому числі, залиття приміщення, однак в порушення умов договору, відповідач не сплатив позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 360246 грн. (безумовна франшиза складає 53086 грн.).

05 серпня 2021 року аварійним комісаром Совун А.О. було складено акт огляду пошкодженого майна.

Замовник ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», місце огляду АДРЕСА_2, власник ТОВ «Джиті», договір страхування 2210/249/001940.

Дата настання події 08 серпня 2021 року.

Причина події - залиття з верхніх приміщень.

Коротка характеристика події: затікання води (рідини) з верхніх приміщень через стелю. При огляді зроблені фотографії.

З актом пошкодження майна ознайомлена ОСОБА_3 .

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .

Товариством на адресу відповідача 01 листопада 2021 року надіслано претензію, та запропоновано добровільно сплатити грошову компенсацію завданої матеріальної шкоди.

Станом на день подання позовної заяви відповідач не здійснив сплату відшкодування безумовної франшизи 53086 грн. та вартість знищеного незастрахованого майна в сумі 63537 грн, разом 116623грн.

У ході розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій він вказав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07 лютого 2022 року у справі №910/18316/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09 червня 2022 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Джиті» до ПАТ СК «Універсальна» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 360246 грн.

Посилаючись на вказане судове рішення позивач вказує на те, що оскільки реальна завдана шкода власнику майна не виплачена страховиком, тому є підстави для стягнення матеріальної шкоди в повному обсязі із заподіювача.

Просило суд, стягнути з відповідача 360246 грн. матеріальної шкоди, 53086 грн. суму безумовної франшизи, 63537 грн. вартість знищеного майна.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Джиті» подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах матеріального та процесуального законодавства.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалось на те, що суд першої інстанції фактично ухилився від здійснення правосуддя, поклавши в основу свого рішення висновки господарського суду, при цьому проігнорував інші підстави звернення до суду, а саме господарський суд вирішував спір між сторонами договору страхування, а на розгляд в порядку цивільного судочинства передано спір власника пошкодженого майна та заподіювача шкоди, яке регулюється іншим законодавством.

При цьому обставини завдання шкоди та її розмір підтверджено належними та допустимими доказами, до яких віднесено правовстановлюючі документи, документи первинного бухгалтерського залиття, документи діловодства.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті нерухомого майна позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляв та не надав інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Просило суд, скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники ТОВ «Джиті» - Баховський М.М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08 лютого 2019 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 лютого 2019 року позивач є власником нежитлових приміщень №1-7 групи приміщень №113 (1-поверх літ. «А»), загальною площею 191,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

28 травня 2021 року між ТОВ «Джиті», як страхувальником, та ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», як страховиком, та АТ «Державний експортно-імпортний банк України», як вигодонабувачем, було укладено договір добровільного страхування майна №2210/249/001940, за умовами якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані із володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме, нежитлове приміщення № 1-7 групи приміщень № 113 (перший поверх літера «А») по АДРЕСА_3 .

Пунктом 2.1 договору передбачено, що страховим випадком є знищення, пошкодження чи втрата (загибель) застрахованого майна внаслідок, у тому числі, впливу води у разі виникнення аварії систем водопостачання, каналізації, опалювальних систем тощо.

Згідно з п. 12.1 договору, вигодонабувач має право на отримання страхового відшкодування по застрахованому майну в межах непогашених страхувальником перед вигодонобувачем зобов`язань за кредитним договором, зазначеним в графі вигодонабувач цього договору.

Відповідно до умов п. 12.1.2 договору, страхове відшкодування може бути виплачене страхувальнику лише за наявності письмової згоди вигодонабувача.

02 серпня 2021 року сталося залиття вищевказаного житлового приміщення, розташованого на першому поверсі по АДРЕСА_3 .

Факт залиття підтверджується актом залиття нежитлового приміщення від 02 серпня 2021 року, актом, що складений за зовнішнім оглядом про наслідки залиття нежитлового вбудованого приміщення від 02 серпня 2021 року та не заперечується сторонами.

05 серпня 2021 року аварійним комісаром Совун А.О. було складено акт огляду пошкодженого майна.

Згідно заяви відповідача суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , на підставі вказаного акту, було складено звіт №107/763 від 10 серпня 2021 року про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку, яким встановлено, що розмір матеріального збитку, завданий об`єкту оцінки без урахування ПДВ, складає 64592,50 грн.

На підставі звіту про незалежну оцінку відповідачем було складено аварійний сертифікат, згідно якого страхове відшкодування складає 11506,50 грн.

12 серпня 2021 року позивач подав Страховику заяву, в якій просив страхове відшкодування виплатити шляхом перерахування згідно вказаних реквізитів у заяві на безготівковий перерахунок страхового відшкодування.

До заяви були додані пояснення про подію, заява на безготівковий перерахунок, договір купівлі-продажу, технічний паспорт, акт про залиття.

Також вказано, що кошторис на ремонт буде надано додатково і в подальшому наданий рахунок №2 від 19 серпня 2021 на суму 191526 грн. та №1 від 19 серпня 2021 року на суму 222806 грн., складені ФОП ОСОБА_5

15 вересня 2021 року Страховик направив на адресу вигодонабувача - АТ «Державний експортно-імпортний банк України» лист, у якому повідомив про настання події, що має ознаки страхового випадку, вказав орієнтовну суму страхового відшкодування - 11506,50 грн. та просив повідомити рішення банку, щодо направлення страхової виплати страхувальнику ТОВ «Джиті», а у випадку, якщо банк прийме рішення щодо направлення страхової виплати на погашення заборгованості страхувальника перед банком, вказати реквізити в бланку заяви рахунку.

16 вересня 2021 року позивач звернувся до Страхової компанії з листом №1609/21-1 про виплату страхового відшкодування.

ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» листом №3565//23-000 від 16 вересня 2021 року повідомив позивача, що сума страхового відшкодування за спірним випадком, з врахуванням оціненого розміру матеріального збитку та безумовної франшизи, складає 11506,50 грн., а також, що він здійснить відшкодування після отримання відповіді вигодонабувача за договором.

30 вересня 2021 року позивач направив ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» претензію, у якій вказав, що встановлена вартість ремонтних робіт у сумі 80294,40 грн. (з ПДВ) є явно заниженою і згідно наданих позивачем рахунків вартість ремонтних робіт та матеріалів складає 414332 грн., тому пропонує перерахувати суму страхового відшкодування, яка визнається, на рахунок позивача, а для стягнення збитків в повному обсязі змушений буде звернутись до суду.

22 жовтня 2021 року позивач повторно направив на адресу вигодонабувача - АТ «Державний експортно-імпортний банк України» лист, у якому повідомив про настання події, що має ознаки страхового випадку, вказав орієнтовну суму страхового відшкодування - 11506,50 грн. та просив повідомити рішення банку щодо направлення страхової виплати страхувальнику ТОВ «Джиті», а у випадку, якщо банк прийме рішення щодо направлення страхової виплати на погашення заборгованості страхувальника перед банком, вказати реквізити в бланку заяви рахунку.

Листом від 25 жовтня 2021 року ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», у відповідь на претензію позивача, повідомило, що компанією направлено листа вигодонабувачу і після отримання відповіді буде здійснено виплату страхового відшкодування.

Листом від 02 листопада 2021 року АТ «Державний експортно-імпортний банк України» повідомив про те, що він не заперечує проти виплати страхового відшкодування на погашення грошових зобов`язань позичальника перед банком за кредитним договором від 28 травня 2021 року.

Платіжним дорученням №19233 від 05 листопада 2021 року ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» сплатила на рахунок вигодонабувача страхове відшкодування в сумі 11506,50 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 360246 грн. страхового відшкодування, яка визначена з наступного розрахунку: 414332 грн. розмір матеріального збитку - 53086 грн. безумовна франшиза.

В процесі розгляду справи в господарському судочинстві позивачем також було подано висновок експерта №55/11 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 17 грудня 2021 року, згідно якого ринкова вартість відновлювального ремонту складає 414332 грн.

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Рішення суду набрало законної сили, а тому обставини встановлені цим рішенням не потребують доведення.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутня згода вигодонабувача за договором АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на отримання ТОВ «Джиті» відшкодування матеріального збитку, а також відсутня відмова банку від свого права на отримання відшкодування за договором страхування майна від 28 травня 2021 року.

Крім того, не є доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих пошкодженням не страхованого майна в сумі 63537 грн.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 980 ЦК України визначає, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Стаття 16 ЗУ «Про страхування» встановила, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Обов`язки страхувальника визначається статтею 989 ЦК України, ст. 21 ЗУ «Про страхування» і умовами договору страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 985 ЦК України передбачено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Аналогічне положення містить ст. 3 ЗУ «Про страхування».

Стаття 636 ЦК України встановлює, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом, сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Отже, якщо вигодонабувач відмовився від права, наданого йому на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, тоді вигодонабувач буде третьою стороною у справі, якщо ж ні - належним позивачем має бути вигодонабувач.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №758/9969/17, від 29 січня 2020 року у справі №755/18001/16.

Також у постанові Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 13 листопада 2018 року у справі №910/18954/17 та постанові Верховного Суду України №6-2112цс16 від 14 червня 2017 року зроблено висновок, що якщо вигодонабувач відмовився від права, наданого йому на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, тоді вигодонабувач буде третьою стороною у справі, якщо ж ні належним позивачем має бути вигодонабувач (Постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року, справа №643/5152/16ц,).

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено право вимагати стягнення матеріальної шкоди, що становить розмір страхового відшкодування за договором, та суми франшизи на свою користь, оскільки відсутня згода вигодонабувача за договором АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на отримання ТОВ «Джиті» відшкодування матеріального збитку, а також відсутня відмова банку від свого права на отримання відшкодування за договором страхування майна від 28 травня 2021 року.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.

Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами на підтвердження пошкодження внаслідок залиття не застрахованого майна.

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиті» залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 26 січня 2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба