Постанова

від 24.01.2024 по справі 755/2787/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1797/2024

Справа № 755/2787/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 січня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року, постановлені у складі судді Гаврилової О.В. у м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коберська Олена Юріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіоніт Груп», про визнання результатів електронних торгів недійсними, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, просив визнати недійсними електронні торги за лотом № 427436 від 06 липня 2020 року щодо реалізації частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коберською О.Ю., зареєстроване в реєстрі за № 305, покласти на відповідачів судові витрати.

Позов мотивував тим, що 19 серпня 2008 року ОСОБА_4 було укладено договір дарування квартири, на підставі якого позивач та його сестра ОСОБА_3 набули право власності в рівних частках на квартиру за вказаною адресою.

Рішенням Господарського суду м. Києва в справі № 910/15292/18 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Тіоніт Груп» грошові кошти.

06 липня 2020 року ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги з реалізації частки квартири, належної ОСОБА_3 . Вважав, що електронні торги проведено з порушенням норм Законів України «Про виконавче провадження», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ЦК України, Тимчасового порядку реалізації арештованого майна щодо проведення електронних торгів.

Вказував, що даний правочин істотно порушив його права як співвласника квартири, оскільки звернення стягнення на частку в майні можливо лише після вирішення питання про виділення відповідної частки квартири в натурі. Незаконним є внесення інформації про стартову ціну по лоту в розмірі 313250 грн., оскільки відсутній експертний висновок та акт оцінки майна. При складанні акту опису та арешту майна були відсутні як боржник, так і стягувач, визнано відповідальним зберігачем майна ОСОБА_5 , який не має відношення до сторін виконавчого провадження або до організатора торгів. Також в матеріалах виконавчого провадження відсутні матеріали фотозйомки квартири, переданої на зберігання, а також акт приймання-передачі арештованого майна. Долучені до лоту фотокартки будинку не містять адреси будинку або будь-яких даних, що на фотокартках саме будинок АДРЕСА_2 . Інформація про спірну квартиру, виставлена на сайті «СЕТАМ», як вид майна не відповідає законодавчому, «1/2 частина 2-кімнатної квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 » не могла бути предметом договору купівлі-продажу. Лот містить характеристику майна, яка відповідає площі та кількості кімнат як повної квартири, дане свідчить про невідповідність реалізованого майна поняттю «лот» та «арештоване майно», що наведені у Тимчасовому порядку. Оспорюваним правочином фактично було відчужено «ідеальну частку» в розмірі частини в праві спільної часткової власності на квартиру, що не є нерухомим майном.

Позивач як співвласник спірної квартири не був попереджений про намір реалізації частки, що належить його сестрі, звернень від кредитора боржника до нього не надходило. Рішення суду про реалізацію частки в спільній частковій власності на квартиру не існує, а також не існує рішення про виділення частки квартири в натурі.

17 липня 2020 року приватним нотаріусом Коберською О.Ю. видане свідоцтво, яким посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , 17 липня 2020 року на підставі свідоцтва за реєстровим № 305 було здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що проведені електронні торги істотно порушують права позивача як співвласника квартири, оскільки звернення стягнення на частку в майні, що є у спільній частковій власності, можливо лише після вирішення питання про можливість виділення відповідної частки квартири в натурі, а невиділена в натурі окрема частка в розмірі частини квартири як окремий об`єкт цивільних прав, яка не набула статусу нерухомості, не відповідає істотній умові договору купівлі-продажу з прилюдних торгів, предмету договору купівлі-продажу з прилюдних торгів.

Також незаконним є внесення інформації про стартову ціну по лоту в розмірі 313250 грн., оскільки відсутній експертний висновок та акт оцінки майна, при складанні акту опису та арешту майна були відсутні боржник і стягувач, та вказано відповідальним зберігачем особу, яка не має відношення до сторін виконавчого провадження та організатора торгів.

Також позивач як співвласник спірної квартири всупереч ст. 362 ЦК України не був попереджений про намір реалізації частки квартири, що належить його сестрі, звернень від кредитора та боржника до нього не надходило, в зв`язку з чим він не зміг скористатися переважним правом купівлі частки в праві спільної часткової власності, рішення суду про реалізацію частки у спільній частковій власності на квартиру не існує, а також не існує рішення про виділення частки квартири в натурі.

Наводив зміст ст. 656, 203, 215, 355, 356, 366, 362, 321 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право особи мирно володіти своїм майном, правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України про те, що підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Від відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ТОВ «Тіоніт Груп» в особі їх представника Литвина І.О. надійшли відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких відповідач та третя особа просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Посилалися на безпідставність вимог ОСОБА_1 , наводили власні спростування аргументів апеляційної скарги позивача щодо можливості звернення стягнення на частку в квартирі лише після вирішення питання про можливість виділення її в натурі, щодо незаконності внесення інформації про стартову ціну лоту в зв`язку з відсутністю експертного висновку та акту оцінки майна, вказували, що позивачем не доведено жодними нормами закону та доказами, що його права нібито були порушені в результаті реалізації арештованої частини спірної квартири.

Вважали, що позивачем ані в позові, ані в апеляційній скарзі не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами порушень Порядку реалізації арештованого майна в ході проведення електронних торгів, а також не доведено, що ці порушення вплинули на результати торгів, та що під час торгів було порушено інтереси ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем ОСОБА_2 також подано апеляційну скаргу, в якій вона, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі, фактичним обставинам справи, просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що суд першої інстанції помилково зауважив на необхідності укладання окремих індивідуальних договорів про надання правничої (правової) допомоги між ОСОБА_2 та адвокатами Сьомочкіною Є.М. та Литвином І.О., а відтак і наявності у договорах необхідних умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, підписання актів приймання-передачі виконаних робіт та оплати за цими договорами, не врахувавши, що надання правничої допомоги адвокатами у цій справі здійснювались на інших підставах та за наявності інших підтверджуючих документів. Зокрема, надання правничої допомоги ОСОБА_2 здійснювало АО «Лексфор» на підставі договору про надання правничої допомоги від 16 травня 2022 року, згідно п. 1.2 якого з метою здійснення захисту клієнта адвокатське об`єднання залучає субпідрядників (адвокатів) на підставі окремих цивільно-правових договорів. В той же час, оплату отриманих послуг правничої допомоги в силу п. 1.1 договору ОСОБА_2 зобов`язана здійснювати не на індивідуальні рахунки цих адвокатів, а на рахунок АО «Лексфор» як основного виконавця послуг за договором.

Звертала увагу, що укладений АО «Лексфор» та ОСОБА_2 договір від 16 травня 2022 року містить відповідні пункти, про обов`язковість яких зауважує Верховний Суд. Факти підготовки представниками ОСОБА_2 документів правничого характеру, участь представників в судових засіданнях, оплата послуг правничої допомоги АО «Лексфор» ОСОБА_2. підтверджуються матеріалами справи та визнаються судом в оскаржуваній ухвалі суду. Посилання суду на існування адвокатських ордерів адвокатів Сьомочкіної Є.В. та Литвина І.О. та відповідно не існування договорів про надання правничої допомоги, як на підставу відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу є необґрунтованими та безпідставними.

Зазначала, що дані адвокати представляють її інтереси в іншій справі, яка розглядається Дніпровським районним судом м. Києва № 755/7033/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА про усунення перешкод в користуванні квартирою. Відповідні ордери адвокатів не містять обмежень у їх використанні в різних судових справах, що розглядається даним судом, а тому немає порушень у використанні цих ордерів в обох справах.

Вказувала, що очевидним є доведення нею та підтвердження належними та допустимими доказами факт отримання послуг правничої допомоги, а також оплату даних послуг і фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, отже ухвала суду є безпідставною та незаконною і підлягає скасуванню.

Відзивів на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 не надійшло.

В судове засідання 24 січня 2024 року з`явився представник ОСОБА_2 та ТОВ «Тіоніт груп» Литвин І.О., інші учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень на відомі суду поштові адреси, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коберської О.Ю. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Судові повістки, направлені на адресу ОСОБА_3 та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В. повернуті до суду з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою, а відтак відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважаються врученими.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції від 24 липня 2023 року даним вимогам закону відповідає.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем, який не наділений в спірних правовідносинах переважним правом на купівлю частки майна, що продається на електронних торгах та є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу, не доведено, що відбулось порушення вимог порядку при проведенні електронних торгів та що ці порушення вплинули на результат торгів і законні права позивача порушені. Дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні, складання акту опису та арешту майна та визначення відповідального зберігача є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що 19 червня 2008 року ОСОБА_6 укладено договір дарування квартири, за умовами якого ОСОБА_3 та ОСОБА_6 набули в рівних частках право власності на квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 12 т. 1).

13 вересня 2016 року позивачем ОСОБА_6 змінено прізвище на « ОСОБА_8 », про що Дніпровським районним у м. Києві відділом РАЦС ГТУЮ у м. Києві видане свідоцтво серії НОМЕР_1 (а. с. 11 т. 1).

25 лютого 2019 року Господарським судом м. Києва видано наказ від 25 лютого 2019 року № 910/15292/18 про примусове виконання рішення, яке набрало законної сили 22 лютого 2019 року (а. с. 22 т. 1).

04 лютого 2020 року приватним виконавцем Кравцем В.В. прийнято постанову у ВП № НОМЕР_4 про опис та арешт майна боржника, яким описано та накладено арешт на майно, а саме частину квартири АДРЕСА_3 , розташованої на 2 поверсі загальною площею 51,10 кв.м, жилою площею 30,70 кв.м., складається з двох кімнат, що належить боржнику ОСОБА_3 . Відповідальним зберігачем призначено ОСОБА_5 . В постанові зазначено про відсутність боржника та стягувача при проведенні виконавчої дії, яка проведена за участі двох понятих, вказано їх дані та адреси (а. с. 23 т. 1).

28 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В.В. направлено на адресу ДП «СЕТАМ», з копіями на адреси сторін виконавчого провадження, заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна, у якій зазначено відомості щодо приватного виконавця, номер виконавчого провадження, відомості щодо сторін виконавчого провадження, форму реалізації арештованого майна, вид та найменування майна, відомості про майно, його місцезнаходження, відомості про зберігача, відомості про чинні обтяження майна, вартість майна, реквізити рахунку приватного виконавця для перерахування коштів, адреса офіційної електронної пошти приватного виконавця, фото- та/або відеоматеріали, відомості про КЕП. Додатками до заявки зазначені копія виконавчого документа, копія постанови про опис та арешт майна боржника, копія документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна), копія документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна (а. с. 20 - 21).

На а. с. 14 - 15 т. 1 знаходиться роздрукований прінтскрін з сайту ДП «СЕТАМ» з оголошенням про продаж частини 2-кімнатної квартири загальною площею 51,10 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , з фотоматеріалами (зображення будинку з різних ракурсів) та інформацією про лот.

Згідно протоколу № 489266 проведення електронних торгів, 06 липня 2020 року відбулися електронні торги з реалізації лота № 427436, яким є частина 2-кімнатної квартири загальною площею 51,10 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Стартова ціна 313250 грн., переможець торгів ОСОБА_2 , яка запропонувала найвищу цінову пропозицію (а. с. 26 - 28 т. 1).

17 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коберською О.Ю. видане свідоцтво відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі Акту про проведені електронні торги, виданого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В.В. від 13 липня 2020 року ВП № НОМЕР_4. Даним свідоцтвом посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, яке складається з частини квартири АДРЕСА_3 , квартира в цілому загальною площею 51,10 кв.м., житловою площею 30,70 кв.м., яка складається з двох жилих кімнат. Майно передається за ціною електронних торгів, а саме 313250 грн., що раніше належало ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 19 червня 2008 року реєстровий № 1-1399 (а. с. 34 т. 1).

17 липня 2020 року право власності на частини квартири АДРЕСА_3 зареєстроване за ОСОБА_2 (а. с. 35 т. 1).

На а. с. 100 - 115 т. 1 знаходиться копія постанови Верховного Суду від 07 червня 2021 року в справі № 910/15292/18 за скаргою ОСОБА_3 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Кравця В.В. з виконання рішення Господарського суду м. Києва від 29 січня 2019 року за позовом ТОВ «Тіоніт Груп» до ОСОБА_3 про стягнення 463967,53 грн. Суд касаційної інстанції в даній постанові погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недоведення боржником неправомірності дій приватного виконавця по складанню акту про проведені електронні торги від 13 липня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 та про відмову в задоволенні скарги на дії приватного виконавця. Судами також встановлено, що доводи скаржника щодо протиправності складання акту про проведені електронні торги внаслідок заниження вартості реалізованого нерухомого майна стосуються безпосередньо підготовчого етапу проведення електронних торгів - дій по визначенню вартості (оцінки) майна, строк оскарження яких боржником пропущено з причин, які визнані судом неповажними.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5).

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статті 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком № 2831/5.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Підставою для пред`явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час їх проведення, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (постанова Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 910/8052/17).

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також зроблено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Отже, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, які могли вплинути на результати торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2023 року в справі № 522/10845/19 (провадження № 61-2448св22), від 20 січня 2023 року в справі № 333/731/15-ц (провадження № 61-5048св22), від 11 січня 2023 року в справі № 522/18088/18 (провадження № 61-4067св22), від 21 грудня 2022 року в справі № 707/2879/19 (провадження № 61-3940ск22) та інших, що дає підстави для висновку про сталість правової позиції Верховного Суду в даному питанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції вірно встановив, що предметом доказування у цій справі є дотримання порядку проведення електронних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, а також чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, та чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Таким порядком є Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.

Згідно розділу І Порядку № 2831/5, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Згідно розділу ІІ Порядку № 2831/5, організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Згідно розділу ІІІ Порядку № 2831/5, організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).

Інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) повинно містити зокрема інформацію про майно (лот): реєстраційний номер лота; вид майна; найменування майна; відомості про майно, що виставляється на електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), його склад, характеристики, опис, наявність дефектів; місцезнаходження майна; фотографічне зображення майна (відеоматеріали за наявності); відомості про обтяження та обмеження майна, права третіх осіб; розмір гарантійного внеску (розмір винагороди за організацію та проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) - у разі реалізації майна відповідно до розділу VІ та пункту 1 розділу VІІ цього Порядку); стартову ціну продажу; крок електронних торгів; порядок ознайомлення з майном (фактична адреса зберігача та адреса зберігання майна, час для ознайомлення, контактні телефони та електронна адреса (за наявності)).

Якщо реалізації підлягає житловий будинок, квартира або інше житлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються: розмір жилої та нежилої площі будинку, квартири, іншого житлового приміщення; план приміщення (за наявності); місце розташування; відомості про земельну ділянку, на якій розташований будинок (її правовий режим та розмір); кількість поверхів будинку, поверх, на якому розташована квартира, інше житлове приміщення; кількість кімнат, площа кожної кімнати; інформація про допоміжні, підсобні приміщення та споруди; інформація про наявність зареєстрованих інших, крім боржника, мешканців (зокрема дітей), орендарів, інших користувачів приміщення.

Згідно розділу Х Порядку № 2831/5 після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів, виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. В акті про проведені електронні торги зазначається така інформація: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно; номер лота реалізованого майна.

Підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження.

Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Із доказів, наявних в матеріалах справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не доведено порушення вимог порядку про проведення електронних торгів, які б вплинули на результат торгів і порушили законні інтереси ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку обставинам, на які в позові посилався ОСОБА_1 , суд першої інстанції вірно встановив, що згідно змісту позову, за договором дарування квартира за адресою АДРЕСА_1 перейшла у спільну сумісну власність позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 , проте таке твердження суперечить змісту договору дарування квартири від 19 червня 2008 року, за яким обдаровувані прийняли у дар вищевказану квартиру в рівних частках кожний (а. с.12 - 13 т. 1).

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529 цс 19), частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна.

Врахувавши вищенаведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції надав належної правової оцінки доводам позивача, який є співвласником квартири з визначенням часток у праві власності, а оскільки частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд і які не спростовані доводами апеляційної скарги, що відповідні доводи сторони позивача є неспроможними.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року в справі № 910/10136/17, що аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна. Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір. Таким чином, підготовчі дії державного виконавця з метою проведення прилюдних торгів стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Разом із тим, в межах даного позову ОСОБА_1 не надано суду доказів про визнання протиправними дій приватного виконавця щодо опису та арешту майна, які проведені у відсутності боржника і стягувача, підготовчих дій приватного виконавця до продажу на прилюдних торгах, в тому числі щодо оцінки майна, а також не надано суду доказів на підтвердження обставин, що експертний висновок та акт оцінки не складався, з огляду на наявну в матеріалах справи копію заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна від 28 квітня 2020 року, направлену до ДП «СЕТАМ» приватним виконавцем, додатками до якої вказуються копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна) (а. с. 21 т. 1).

На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 не заявлено клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження, відтак його доводи в наведеній частині ґрунтуються на припущеннях і відхиляються апеляційним судом.

Судом першої інстанції правомірно зауважено, що стороною позивача не наведені доводи про те, які права позивача, як співвласника, який не є власником реалізованої на електронних торгах частини квартири, були порушені приватним виконавцем при проведенні виконавчих дій.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про незаконність внесення інформації про стартову ціну по лоту в розмірі 313250 грн., оскільки відсутній експертний висновок та акт оцінки майна, про відсутність боржника і стягувача при складанні акту опису та арешту майна, та призначення відповідальним зберігачем особи, яка не має відношення до сторін виконавчого провадження та організатора торгів.

Судом першої інстанції надано мотивовану оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що позивач, як співвласник спірної квартири, не був попереджений про намір реалізації частки квартири, що належить ОСОБА_9 , не отримував відповідних пропозицій від кредитора боржника, та зроблено обґрунтований висновок, з яким погоджується апеляційний суд, що враховуючи продаж частки квартири на електронних торгах, позивач, як співвласник квартири, не наділений переважним правом на її купівлю, тому визначене ч. 2 ст. 362 ЦК України зобов`язання про відповідне письмове повідомлення не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками, не спростованими доводами апеляційної скарги, з огляду на положення ч. 1 ст. 362 ЦК України, якою прямо встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Апеляційний суд також враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі № 641/2498/17 (провадження № 61-18993св20), в якій Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про те, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач має право власності на 1/2 частину спірної квартири, він не був учасником виконавчого провадження. Таким чином він не мав переважного права на купівлю 1/2 частини квартири, яка належала його батьку, оскільки продаж квартири було здійснено з публічних торгів, що передбачено частиною першою статті 362 ЦК України.

Таким чином, всебічно та повно з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши доводи та заперечення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, із яким погоджується апеляційний суд, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушення порядку реалізації майна в межах проведення прилюдних торгів, тому вимоги про визнання правочину недійсним не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відмову в задоволенні взаємопов`язаних з вимогою про визнання недійсними електронних торгів, вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Крім того, апеляційний суд враховує правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року в справі № 539/4400/19 (провадження № 61-15028св20), згідно якого «свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Абзац другий пункту 8 розділу X Порядку, відповідно до якого у випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги, не відповідає зазначеній нормі закону, а тому не підлягає застосуванню згідно з частиною сьомою статті 10 ЦПК України. Тому свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації.

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсними свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів не відповідає належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові».

Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Повторне викладення в апеляційній скарзі обставин, на які ОСОБА_1 посилався в позові, посилання позивача на зміст ст. 656, 203, 215, 355, 356, 366, 362, 321 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право особи мирно володіти своїм майном, не зазначаючи, яким чином, на його думку, судом першої інстанції було неправильно застосовано або не застосовано вказані норми права, саме по собі не становить передбачені ст. 376 ЦПК України підстави для скасування законного і обґрунтованого рішення та для задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року, апеляційний суд враховує наступне.

29 липня 2023 року ОСОБА_2 в особі представника Литвина І.В. звернулась до суду з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи, що в судовому засіданні 24 липня 2023 року представником відповідача заявлено про намір відповідача протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подати докази, які підтверджують його витрати на професійну правничу допомогу. Вказувала, що з метою надання правничої допомоги відповідачу по даній справі адвокатське об`єднання «Лексфор», з яким нею укладено договір про надання правничої допомоги № 16/05/2022 від 16 травня 2022 року, залучило для її ведення адвоката Сьомочкіну Є.М. на підставі договору про надання юридичних послуг № 06/2022 від 16 травня 2022 року та адвоката Литвина І.О. на підставі договору про надання юридичних послуг № 05/2022 від 16 травня 2022 року. Загальна сума судових витрат по даній справі, понесених ОСОБА_2 , становить 39000 грн., які вона просила стягнути з позивача на свою користь.

Згідно договору № 16/05/2022 про надання правничої допомоги від 16 травня 2022 року, АО «Лексфор» та ОСОБА_2 уклали цей договір, який регулює правовідносини сторін, які виникають у зв`язку з отриманням доручення клієнта та прийняттям адвокатським об`єднанням зобов`язання надати правничу допомогу з метою забезпечення захисту прав та законних інтересів клієнта в справі № 755/2787/22, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Для надання правничої допомоги клієнту та з метою здійснення захисту клієнта та представництва інтересів клієнта адвокатське об`єднання залучає субпідрядників (адвокатів) на підставі окремих цивільно-правових договорів (а. с. 64 - 68 т. 2).

Згідно ст. 5 договору, за надання послуг правничої допомоги під час розгляду справи в суді однієї (першої або апеляційної, або касаційної) інстанції до винесення судового рішення, яким закінчується розгляд справи у відповідній інстанції, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню фіксований гонорар, що становить 30000 грн. Крім вказаного гонорару, клієнт за участь у кожному судовому засіданні сплачує адвокатському об`єднанню фіксований гонорар, що становить 3000 грн. без ПДВ у кожній відповідній інстанції. Клієнт сплачує виконавцю гонорар на підставі рахунків адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги у кожній відповідній інстанції протягом п`яти днів з моменту отримання рахунку адвокатського об`єднання.

16 травня 2022 року АО «Лексфор» та адвокат Литвин І.О. уклали договір № 05/2022 про надання юридичних послуг, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати юридичні послуги з метою забезпечення юридичного захисту прав та законних інтересів клієнта замовника ОСОБА_2 в справі № 755/2787/22. В порядку надання послуг за цим договором виконавець здійснює в тому числі представництво інтересів клієнта замовника ( ОСОБА_11 ) в судових органах всіх інстанцій, юридичний аналіз позовної заяви і матеріалів справи, підготовку відзиву на позов, клопотань, заяв, заперечень, пояснень та інших документів, передбачених процесуальним законодавством (а. с. 73 - 74 т. 2).

16 травня 2022 року АО «Лексфор» та адвокат Сьомочкіна Є.М. уклали договір № 06/2022 про надання юридичних послуг з аналогічними умовами (а. с. 76 - 77 т. 2).

27 липня 2023 року АО «Лексфор» та ОСОБА_2 склали акт приймання-передачі наданих послуг правничої допомоги згідно з договором про надання правничої допомоги № 16/05/2022 від 16 травня 2022 року, в якому зазначено найменування послуг, дату їх надання та витрачений час, а саме: 16 травня 2022 року ознайомлення з позовною заявою та додатками до неї, комунікація з клієнтом з метою формування правової позиції та стратегії клієнта, комплексний аналіз матеріалів справи, вивчення відповідної судової практики, вироблення правової позиції захисту інтересів клієнта - 3 години; 18 травня 2022 року - зустріч з клієнтом, отримання та аналіз додаткових документів від нього щодо обґрунтування правової позиції клієнта - 1,5 години; 18 травня 2022 року - підготовка та направлення до суду заяви про участь в режимі відеоконференції - 1,5 години, 23 травня 2022 року - підготовка відзиву на позовну заяву, оформлення додатків до нього, направлення сторонам справи та до Дніпровського районного суду м. Києва - 8 годин, 23 травня 2022 року та 01 березня 2023 року - підготовка та направлення до суду заяв про відкладення розгляду справи - по 1 годині, 24 квітня, 13 червня, 24 липня 2023 року - участь в судових засіданнях, по 1,5 години, загальна кількість витраченого часу 20,5 годин. Загальна вартість наданих послуг правничої допомоги складається з фіксованого гонорару 30000 грн. та гонорару за участь в трьох судових засіданнях в розмірі 3000 грн. за кожне, всього 39000 грн. (а. с. 69 т. 2).

27 липня 2023 року АО «Лексфор» видано рахунок № 1 на суму 39000 грн. та звіт про надані послуги правничої допомоги (а. с. 70 - 71 т. 2), на підтвердження оплати якого надано квитанцію до платіжної інструкції № 41887195 від 28 липня 2023 року (а. с. 72 т. 2).

Представництво інтересів ОСОБА_2 в суді першої інстанції адвокатом Сьмочкіною Є.М. здійснювалось на підставі ордеру АІ № 1233103 від 18 травня 2022 року на підставі договору від 18 травня 2022 року (а. с. 58 т. 1).

Представництво інтересів ОСОБА_2 в суді першої інстанції адвокатом Литвиним І.О. здійснювалось на підставі ордерів АІ № 1358202 від 01 березня 2023 року на підставі договору від 01 березня 2023 року, АІ № 1238567 від 08 червня 2022 року на підставі договору від 08 червня 2022 року (а. с. 205, 216 т. 1).

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із недоведеності відповідачем обставин, що могли б бути підставою для відшкодування відповідачеві судових витрат на правничу допомогу за рахунок позивача, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження як досягнутої відповідачем та адвокатами Сьомочкіною Є.М. і Литвином І.О. домовленості щодо розміру гонорару адвоката, порядку його оплати, так і прийняття клієнтом виконаної адвокатами роботи та здійснення оплати за договорами б/н від 18 травня 2022 року та б/н від 08 червня 2022 року, на підставі яких здійснювалось представництво інтересів ОСОБА_2 у суді.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як визначено в ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 вказаної вище статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_2 в даній справі здійснювали адвокат Сьомочкіна Є.М. (яка підписала та подала до суду відзив на позовну заяву) за ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1233103, виданим на підставі договору про надання правничої допомоги/ доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги б/н від 18 травня 2022 року (т. 1 а. с. 164); адвокат Литвин І.О. (який брав участь в судових засіданнях) за ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1238567, виданим на підставі договору про надання правничої допомоги/ доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги б/н від 08 червня 2022 року (т. 1 а. с.216).

Таким чином, факти надання послуг правничої допомоги підтверджені матеріалами справи та встановлені судом першої інстанції.

Проте, встановивши, що матеріали справи не містять договорів б/н від 18 травня 2022 року, б/н від 08 червня 2022 року, актів приймання-передачі виконаної роботи за цими договорами, доказів оплати за ними тощо, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що за поданими стороною відповідача ОСОБА_2 доказами відсутня можливість встановити не лише факт проведення оплати правничої допомоги адвокатам за договорами, на підставі яких вони надавали відповідачу правничу допомогу в даній справі, або домовленість про відкладальну обставину з цього приводу, та факт прийняття відповідачем виконаної адвокатами роботи, а й дійсну домовленість між адвокатами та клієнтом щодо розміру гонорару адвоката.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 здійснювало АО «Лексфор» на підставі договору про надання правничої допомоги № 16/05/22 від 16 травня 2022 року, за умовами п. 1.2 якого для надання правничої допомоги клієнту та з метою здійснення захисту клієнта та представництва інтересів клієнта адвокатське об`єднання залучає субпідрядників (адвокатів) на підставі окремих цивільно-правових договорів, якими в даному випадку є саме адвокати Сьомочкіна Є.М. та Литвин І.О.

При цьому оплату отриманих послуг правничої допомоги, згідно п. 1.1 договору про надання правничої допомоги № 16/05/22 від 16 травня 2022 року, ОСОБА_2 зобов`язана здійснювати не на рахунки адвокатів Сьомочкіної Є.М. та Литвина І.О., з якими вона жодних договорів не укладала і які діяли на підставі договорів, укладених ними з АО «Лексфор», а на рахунок АО «Лексфор» як основного виконавця послуг за договором.

Таким чином, безпідставними є висновки суду про відсутність у сторін договорів про надання правничої допомоги, які б містили у тексті договору умови (пункти) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, з огляду на наявність таких пунктів в ст. 5 договору про надання правничої допомоги № 16/05/22 від 16 травня 2022 року, яким передбачено розмір гонорару адвокатського об`єднання за представництво інтересів клієнта в суді однієї інстанції в розмірі 30000 грн., а також розмір гонорару за участь в судових засіданнях в розмірі 3000 грн. за одне засідання.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам на підтвердження належного виконання сторонами договору № 16/05/22 взятих на себе зобов`язань, зокрема АО «Лексфор» в особі залучених на підставі п. 1.2 договору адвокатів Сьомочкіної Є.М. та Литвина І.О. здійснювало юридичний супровід справи № 755/2787/22 до ухвалення Дніпровським районним судом м. Києва рішення від 24 липня 2023 року, а ОСОБА_2 оплатила відповідні послуги правничої допомоги, перерахувавши погоджену сторонами суму на рахунок АО «Лексфор».

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції, якою відповідачу ОСОБА_2 безпідставно відмовлено в заяві про відшкодування судових витрат, всупереч основним засадам цивільного судочинства, які передбачають відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Виходячи із наведеного, оскільки апеляційним судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір з АО «Лексфор» про надання правничої допомоги, в якому сторони обумовили розмір гонорару у вигляді фіксованої суми за розгляд справи в суді однієї інстанції 30000 грн., розмір гонорару у вигляді фіксованої суми за участь в одному судовому засіданні 3000 грн., склали акт наданих послуг, в якому зазначено дату наданих послуг, їх опис, витрачений час, які відповідачем було оплачено в повному обсязі, і відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів представником відповідача зроблено заяву про надання доказів понесення витрат на правничу допомогу в порядку та строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а протягом п`яти днів після ухвалення рішення звернувся з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до якої надав докази на підтвердження розміру судових витрат, та підстави їх сплати у вигляді договорів, укладених з адвокатами-субпідрядниками, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність і задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з позивача ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу, які були понесені відповідачем ОСОБА_2 , на її користь в розмірі 39000 грн.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 39000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2630 грн. ОСОБА_1 відстрочено до ухвалення судового рішення в даній справі, апеляційна скарга залишена без задоволення, з позивача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2630 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 2630 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову.

Заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 39000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 25 січня 2024 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.