Постанова

від 25.01.2024 по справі 820/4560/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Київ

справа № 820/4560/18

касаційне провадження № К/9901/66036/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу касаційну Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2018 у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення

У С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 763185-1309-2038 від 14.03.2018.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що: листом від 06.06.2018 № 5628/ФОП/20-40-13-09-23, наданим у відповідь на адвокатський запит, позивача було повідомлено, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_1 було визначене податкове зобов`язання із земельного податку за 2018 рік за земельну ділянку площею 1298,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка нібито перебуває у користуванні позивача, проте це не відповідає дійсності. Так, 25.01.2003 ОСОБА_1 придбав у власність нежитлові приміщення підвалу №XX, ХХІІ-ХХІХ; 1-го поверху №V, VІІ-ІХ, 18-35, 1/5 частину приміщень спільного користування 1-го поверху № III, 2-го поверху І, II, 10; 3-го поверху № 1, загальною площею 1298,8 кв.м., що складає 24/100 частини будівлі в літ. «А-3», за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченим Бакумовою А.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, та зареєстрованим в реєстрі за №32. Крім того, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.07.2006 ОСОБА_1 належать на праві приватної власності приміщення підвалу № 41, № 42, першого поверху № 49, 51, частина місць спільного користування: підвалу № ХХХ, ХХХІ, ХХХІІ, першого поверху № XV, XVI, 50, другого поверху № ІV, V, третього поверху № ІІІ, ІV, загальною площею 702,5 кв.м. в літ. «А-3», за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення загальною площею не 1298,8 кв.м. (як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні), а 2001,3 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . В той же час, нежитлова будівля літ. «А-3», за адресою: АДРЕСА_1 , є триповерховою нежитловою будівлею із цокольним поверхом, у якій знаходяться не лише належні позивачу нежитлові приміщення, а й нежитлові приміщення, які належать іншим фізичним та юридичним особам. З огляду на викладене, нарахування позивачу податкового зобов`язання із земельного податку без врахування даних про площу вказаної вище триповерхової нежитлової будівлі, а також загальної площі земельної ділянки, на якій вона знаходиться, є порушенням вимог статей 286, 287 Податкового кодексу України.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 13.07.2018 у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з моменту реєстрації ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 25.01.2003 (реєстраційний номер 27555), останній став не лише власником нежитлових приміщень, а й користувачем земельної ділянки, на якій вони розміщені, з огляду на що зобов`язаний платити земельний податок. Також, суд першої інстанції вказав, що оскільки нерухоме майно, яке було зареєстроване за позивачем на праві приватної власності 21.07.2006, має окремий реєстраційний номер 15459552, при нарахуванні земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно за реєстраційним номером 27555, площі нерухомого майна за реєстраційним номером 15459552 включатися не можуть.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.10.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 763185-1309-2038 від 14.03.2018.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_1 є лише співвласником нежитлових приміщень, які знаходяться у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , то нарахування йому земельного податку за вказану земельну ділянку повинно відбуватися з урахуванням частки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці, тоді як розрахунок земельного податку відповідачем було зроблено виходячи з розміру площі земельної ділянки, самостійно визначеної позивачем у додатку № 1 до Податкового розрахунку земельного податку за 2004 рік, згідно якого площа земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору 0662525 від 25.01.2003 складає 1298,8 кв.м., що в перерахунку на гектари становить 0,1299 га. При цьому, всупереч вимог пункту 286.6 статті 286 ПК України, при розрахунку земельного податку позивачу, контролюючим органом не було встановлено кількість користувачів земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та при визначенні позивачу земельного податку не враховано площу частки земельної ділянки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці.

Управління оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 07.12.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що: позивач з 2004 року перебуває у відповідному контролюючому органі на обліку як платник земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; позивачем була самостійно визначена площа земельної ділянки у податкових розрахунках земельного податку, що подавалися ним до контролюючого органу як фізичною особою - підприємцем протягом 2004 - 2006 років. Вказані обставини, на думку с5каржника, свідчать про те, що контролюючий орган здійснив нарахування земельного податку згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення на підставі даних, які в минулому надавалися самим позивачем.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., ОСОБА_2.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.01.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 24.01.2024.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку у справі визначено склад колегії суддів: Бившева Л.І. - головуючий суддя, судді - Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 у зв`язку з перебуванням судді Хохуляка В.В. у відпустці у справі визначено склад колегії суддів: Бившева Л.І. - головуючий суддя, судді - Олендер І.Я., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 25.01.2003 ОСОБА_1 придбав у власність нежитлові приміщення підвалу №XX, ХХІІ-ХХІХ; 1-го поверху №V, VІІ-ІХ, 18-35, 1/5 частину приміщень спільного користування 1-го поверху № III, 2-го поверху І, II, 10; 3-го поверху № 1, загальною площею 1298,8 кв.м., що складає 24/100 частини будівлі в літ. «А-3», за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченим Бакумовою А.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, та зареєстрованим в реєстрі за №32.

Крім того, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.07.2006 ОСОБА_1 належать на праві приватної власності приміщення підвалу № 41, № 42, першого поверху № 49, 51, частина місць спільного користування: підвалу № ХХХ, ХХХІ, ХХХІІ, першого поверху № XV, XVI, 50, другого поверху № ІV, V, третього поверху № ІІІ, ІV, загальною площею 702,5 кв.м. в літ. «А-3», за адресою: АДРЕСА_1 .

Управління прийняло податкове повідомлення-рішення від 14.03.2018 № 763185-1309-2038, яким визначило ОСОБА_1 податкове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 31933,40 грн.

Розрахунку суми податкового зобов`язання до вказаного податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять.

Разом з цим, листом від 06.06.2018 № 5628/ФОП/20-40-13-09-23, наданим у відповідь на адвокатський запит, Управління повідомило позивача про те, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_1 було визначене податкове зобов`язання із земельного податку за 2018 рік за земельну ділянку площею 1298,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на набуття позивачем права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1298,9 кв.м. з 31.03.2003 (згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно). Нарахування земельного податку з фізичних осіб ОСОБА_1 за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зегельною площею 1298,9 кв.м. проведено на підставі Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013. Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 затверджена базова вартість 1 кв.м. землі у розмірі 291,18 грн. діє з 01.01.2014 та щороку індексується, а також затверджено відповідні коефіцієнти (зональний (Км2), зон впливу локальних факторів (Км3), функціонального використання земельної ділянки (КФ)). Рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.2015 № 1894/15 було затверджене Положення про плату за землю у місті Харкові, яке діяло в 2016 році. У 2017 році податок розраховується відповідно до додатку № 2, затвердженого рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 № 542/17.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За змістом пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У частинах першій, другій та четвертій статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до статей 125 і 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення). За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не встановили, чи внесена земельна ділянка, яка знаходиться під приміщеннями, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, до Державного земельного кадастру, а також не перевірили доводи позивача стосовно нарахування земельного податку пропорційно частки нежитлових приміщень кожної особи у спільній частковій власності будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , не перевірили правильність розрахунку такого податкового зобов`язання.

Принцип всебічності з`ясування обставин вимагає від суду надати правову оцінку кожному доводу, а у випадку неприйняття - навести відповідні аргументи.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2018 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова