Рішення

від 22.01.2024 по справі 183/4439/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4439/23

№ 2/183/395/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., прокурора Серченка С. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія», про:

- конфіскацію у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельної ділянки ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) із кадастровим номером 6323783500:10:000:0188, площею 5,3334 га, яка розташована на території Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області,

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2023 року Керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах позивача звернувся до суду з цим позовом, у порядку підсудності, визначеної Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18 березня 2022 року № 11/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Куп`янського міськрайонного суду Харківської області і визначено Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування права на звернення до суду в інтересах позивача, послався на ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до положень якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Право власності чи користування землею фізичними особами набувається та реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України ст. 13, 14, Земельного кодексу України ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 118, 119, і 23, 125, 126 Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону «Про оренду землі») та ЦК України. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Обґрунтовуючи порушення вимог земельного законодавства, прокурор указує, що ОСОБА_2 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-1965 від 14 вересня 2018 року, набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із кадастровим номером 6823783500:10:000:0188, площею 5,3334 га, яка знаходиться на території Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області. 14 вересня 2018 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 27922628, індексний номер рішення 43009560 від 14 вересня 2019 року). При цьому, вказана земельна ділянка, спадкодавцем ОСОБА_3 , за договором оренди землі від 26 березня 2007 року, передана у користування СТОВ «Надія» терміном на 20 років.

Відповідно до додаткової угоди до Договору оренди від 29 жовтня 2018 року, укладеної з ОСОБА_4 , внесено зміни до п. 8 Договору «Строк дії договору» та вказано, що Договір укладено строком на 20 років до 24 березня 2028 року з правом автоматичної пролонгації. Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 листопада 2018 року, номер запису 28802696, індексний номер рішення 43922241 від 08 листопада 2018 року.

Таким чином, окружною прокуратурою виявлено порушення вимог ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_5 зазначеної земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що враховуючи, що ОСОБА_5 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка з кадастровим номером 6323783500:10:000:0188 підлягає конфіскації за рішенням суду. Про відсутність у відповідача наміру виконати обов`язок щодо відчуження оспорюваної земельної ділянки також свідчить факт дії на сьогодні Договору оренди, укладеного з СТОВ «Надія».

Постановленою суддею ухвалою від 14 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження та відкрито провадження у справ, призначено підготовче засідання.

Постановленою судом ухвалою від 15 червня 2023 року у задоволенні клопотання представника третьої особи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про передачу справи за підсудністю відмовлено.

Постановленою судом ухвалою від 06 вересня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

25 вересня 2023 року до суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких представник просив відмовити в задоволенні позову з таких підстав. Представник указує, що відсутні належні та допустимі докази, що відповідач ОСОБА_1 не є громадянкою України на момент розгляду справи. Так, у позові прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини прокурор не надає. Також відсутні докази, що на момент розгляду справи відповідач не отримала громадянства України (довідки від компетентних органів). Крім того представник зазначає, що чинними, на момент набуття земельної ділянки ОСОБА_1 , нормами Земельного кодексу України не передбачена конфіскація земельної ділянки. Норма щодо конфіскації землі за рішенням суду була введена лише з 01 липня 2021 року на підставі Закону України від 31 березня 2020 року № 552-ІХ. А отже на момент набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку (18 вересня 2018 року) та навіть спливу одного року для відчуження (19 вересня 2019 року) норма про конфіскацію (ч. 2 ст. 145 ЗКУ у редакції Закону України від 31 березня 2020 року № 552-ІХ) не діяла. Оскільки правовідносини щодо права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку виникли 18 вересня 2018 року, то вони регулюються ЗК України у редакції станом на 18 вересня 2018 року. Закон України від 31 березня 2020 року № 552-ІХ, яким внесено зміни до ЗК України шляхом введення конфіскації, не має зворотної дії у часі, отже не підлягає застосуванню до правовідносин щодо права власності ОСОБА_1 . Тому у позові прокурора щодо конфіскації земельної ділянки необхідно відмовити, оскільки прокурором обрано норми права (механізм кранового захисту), який не поширюється на вказані правовідносини. Також представник указав, що право СТОВ «НАДІЯ» на користування землею у разі конфіскації земельної ділянки не припиняється, оскільки ЗК України та Закон України «Про оренду землі» не містять такої підстави для припинення договору оренди землі як конфіскація земельної ділянки.

У судовому засіданні 22 січня 2024 року долучено до матеріалів справи надані прокурором докази.

Прокурор у судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив його задовольнити. У вступній промові надав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності. Також подав до суду письмові пояснення про обставини, викладені в позовній заяві. Вимоги позову підтримав, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про день, місце та час розгляду справи повідомлена своєчасно, належним чином, в порядку, встановленому ч. 10 ст. 130 ЦПК України та ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з огляду на зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території України. Відзиву на позов, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням наданих представником письмових пояснень, суд вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням зазначених положень закону та думки прокурора, який в судовому засіданні не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, суд висновує таке.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За правилами ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 вересня 2018 року, виданого державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області Колосовською С. О., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою російської федерації, набула у власність земельну ділянку площею 5,3334 га, кадастровий номер якої 6323783500:10:000:0188, розташовану на території Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавиці ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії XP № 079849, виданого на її ім`я Куп`янською районною державною адміністрацією Харківської області 23 січня 2006 року на підставі розпорядження тієї ж райдержадміністрації від 24 вересня 2004 року № 229 /а.с.16/.

Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 вересня 2018 року за № 1644214563237 /а.с.13-15/.

Також, як убачається з матеріалів справи, 26 березня 2007 року спадкодавицею ОСОБА_3 укладено договір оренди землі (вищевказаної земельної ділянки) з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Надія», строком на 20 років /а.с.17-20/. Відповідно до наданої позивачем належним чином засвідченої копії акту про передачу та прийом земельної ділянки, згідно з договором від 30 березня 2008 року № 40, вищевказану земельну ділянку передано Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю «Надія» /а.с.21/.

29 жовтня 2018 року між ОСОБА_5 та СТОВ «Надія» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 26 березня 2007 року, якою змінено в договорі оренди відомості про Орендодавця з ОСОБА_3 на ОСОБА_6 . Також вищевказаною угодою внесено зміни в Договір щодо строку дії договору, а саме встановлено строк дії до 24 березня 2028 року з правом автоматичної пролонгації /а.с.25-26/.

Відповідно до листа заступника начальника Управління Служби безпеки України в Харківській області від 26 лютого 2023 року № 70/23-88, встановлено ряд земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якими протиправно володіють громадяни рф, зокрема, з кадастровим номером 6823783500:10:000:0188 (площею 5,3334 га), власник гр. рф ОСОБА_2 /а.с.29-30/.

Крім того, листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13 березня 2023 року № 10-20-14-1114/0/19-23 повідомлено Харківську обласну прокуратуру про те, що Головним управлінням ведеться комплексна робота стосовно збору матеріалів для подальшого вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави щодо звернення до суду з позовними заявами про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у приватній власності громадян російської федерації. Однак, у зв`язку з обмеженим бюджетним фінансуванням Головне управління не заперечує проти вжиття Харківською обласної прокуратурою заходів представницького характеру на затис інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області стосовно звернення до суду з позовними заявами про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у приватній власності громадян російської федерації /а.с.45-46/.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з таких норм законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Положення статей 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями ЦК України та ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Отже, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до пункту «е» ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно зі ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Як убачається з матеріалів справи відповідач, яка є громадянкою російської федерації, набула право власності на спірну земельну ділянку 14 вересня 2018 року в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому, відповідно до приписів ст. 81 ЗК України та ст. 145 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент набуття відповідачем у власність спірної земельної ділянки) відповідач зобов`язана була відчужити її протягом року, а саме до 14 вересня 2019 року. На момент розгляду справи відповідач дій щодо відчуження земельної ділянки не вчинила, спірна земельна ділянка продовжує перебувати у власності відповідача. Крім того, суд вважає, що про відсутність у відповідача наміру виконати обов`язок щодо відчуження спірної земельної ділянки також свідчить факт укладення 29 жовтня 2018 року між ОСОБА_5 та СТОВ «Надія» Додаткової угоди № 1 до договору оренди землі від 26 березня 2007 року.

На думку суду обраний прокурором спосіб захисту права, спрямований на відновлення законності у сфері належного набуття та реалізації прав на землю, є єдиним та ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, який безпосередньо передбачений чинним законодавством та не порушує рівноваги між приватними, суспільними та державними інтересами.

Таким чином, оскільки відповідач, будучи іноземною громадянкою, впродовж року після набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323783500:10:000:0188, площею 5,3334 га, розташовану на території Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, добровільно її не відчужила, чим порушила вимоги земельного законодавства, суд вважає, що вказану земельну ділянку слід конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківські області.

Оцінюючи доводи третьої особи щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову суд враховує таке.

У наданих суду письмових поясненнях представник третьої особи зазначив, зокрема, що прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів, що відповідач є громадянкою рф на момент розгляду справи, а також, що на момент розгляду справи вона не отримала громадянства України.

Однак, з долученої у судовому засіданні відповіді Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації від 07 грудня 2023 року № 6.5-15658/6-23 встановлено, що за наявними обліками територіальних органів Державної міграційної служби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з питань встановлення, оформлення належності до громадянства України, набуття громадянства України в установленому порядку не зверталась. Інформація про оформлення ОСОБА_1 паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон в установленому порядку відсутня /а.с.136/.

Крім того, суд звертає увагу, що в наявній в матеріалах справи копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 вересня 2018 року також зазначено, що ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації.

Таким чином, суд відхиляє вказані доводи представника третьої особи, як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Також, у письмових пояснення представник третьої особи зазначив, що на момент набуття земельної ділянки ОСОБА_1 нормами Земельного кодексу України не була передбачена така форма захисту прав, як конфіскація земельної ділянки. Норма щодо конфіскації землі за рішенням суду введена лише з 01 липня 2021 року та не поширюється на вказані правовідносини.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 145 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент набуття відповідачем у власність спірної земельної ділянки), якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Водночас, позовну заяву керівником Куп`янської окружної прокуратури Харківської області подано до суду у квітні 2023 року. Судом установлено, що, як на момент переходу до відповідача права власності на спірну земельну ділянку, так і протягом усього часу до дня звернення з цією позовною заявою, положеннями земельного законодавства передбачена обов`язковість відчуження її власником, який є громадянином іншої держави, протягом року з моменту переходу такого права. Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Відтак, суд відхиляє і вказані представником третьої особи доводи в цій частині.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника третьої особи, вказані у письмових поясненнях щодо того, що право СТОВ «Надія» на користування землею у разі конфіскації земельної ділянки не припиняється, оскільки предметом позову у цій справі є конфіскація спірної земельної ділянки, а не припинення права її оренди користувачем.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, ураховуючи сплату прокурором при зверненні з позовом судового збору, задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити повністю.

Конфіскувати у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку із кадастровим номером 6323783500:10:000:0188, площею 5,3334 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1644214563237), яка належить на праві власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянці російської федерації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури (Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду в повному обсязі складено та підписано 29 січня 2024 року.

Учасники справи:

прокурор Керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області, код ЄДРПОУ 02910108; місцезнаходження за адресою: Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Харківська, буд. 7;

позивач Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, код ЄДРПОУ 39792822; місцезнаходження за адресою: м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, поверх 8-9;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКППП НОМЕР_1 ; посвідка на постійне місце проживання НОМЕР_2 , видана 16 квітня 2018 року, орган, що видав 6301; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія», код ЄДРПОУ 30739244; місцезнаходження за адресою: Харківська область, Куп`янський район, с. Курилівка, вул. Лозова.

Суддя Д. О. Парфьонов