Рішення

від 17.01.2024 по справі 216/6803/23

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/6803/23

провадження 2/216/807/24

РІШЕННЯ

іменем України

17 січня 2024 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Гулковського О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання права власності на нерухоме майно,-

встановив:

Представник позивачів, адвокат Страх В.О., звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарчими будовами за адресою: АДРЕСА_1 . З заявами при прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись її діти позивачі по справі, проте нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що з наданих документів вбачається, що житловий будинок збудований без дозвільних документів. Для визнання права власності рекомендовано звернутися до суду.

Позивачі до суду не з`явились, їх представник надав заява про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Представник виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала клопотання про заміну відповідача на відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а клопотання представника виконкому без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Щодо клопотання представника виконкому про заміну відповідача суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі №265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Аналогічний висновок міститься й у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі №759/19779/18 (провадження № 61-4523св21).

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відтак, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Зазначений висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Таким чином, виходячи з предмету та підстав позову, характеру заявлених позовних вимог, суд не вбачає підстав для заміни відповідача у цій справі, тому клопотання представника виконкому про заміну відповідача залишається без задоволення.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі договору дарування від 23.05.2005, посвідченого державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Уколовою Н.М., зареєстрованому у реєстрі за №1-1707 та зареєстрованому у КП «Криворізькому бюро технічної інвентаризації» 22.07.2005, ОСОБА_5 належав житловий будинок з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «А-1», загальною площею 32,9 кв.м., житловою площею 12,8 кв.м., сарай «Б», погріб «Г», вбиральня «Д», водоколонка «І», огорожа №1-2, замощення «ІІ», брама, хвіртка «ІІІ-VІ».

Проведеною ФОП ОСОБА_6 технічною інвентаризацією та відповідно до технічного паспорта, станом на 04.04.2023, за адресою: АДРЕСА_1 виявлено наступне нерухоме майно та споруди: Житловий будинок «З», загальною площею 105,2 кв.м., житловою 66,2 кв.м, погріб «Г», сауна «Е», сарай «Ж», альтанка «И», вбиральня-душ «К», гараж «Л», огорожа № 1, 3, ворота № 2, 4, замощення «ІІ».

Примітка: житловий будинок «А-1», сарай «Б», вбиральня «Д», водоколонка «І», брама, хвіртка «ІІІ-VІ», огорожа №1-2 перелітеровано на огорожа № 1, 3.

Збудовано без дозвільних документів: житловий будинок «З», сауна «Е», сарай «Ж», альтанка «И», вбиральня-душ «К», гараж «Л».

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17.05.2019.

Згідно з даними спадкової справи №336-2019, заведеної у Першій криворізькій державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини звернулись її діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також ОСОБА_7 .

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2023, заяву ОСОБА_8 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`ю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили 14.03.2023.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.04.2023, позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що житловий будинок збудований без дозвільних документів.

Аналізуючи норми права, на які посилалася позивач у позові, а також норми права, які слід застосувати, мотиви їх застосування суд приходить до таких висновків.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Нормою статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 16.05.2013 №24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. (ст. 392 ЦК України)

Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає при умовах завершення його будівництва, введення його в експлуатацію та державної реєстрації права власності на нього. До завершення законного будівництва особа вважається власником матеріалів, які були використані в процесі створення цієї нерухомості.

Зважаючи на п. 6 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їх спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих у п. 7 ППВСУ від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування».

У своїй Постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №520/17520/14-ц Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

У листі ВССУ від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено: «Рішення суду про визнання права власності на самочинно зведені будівлі та споруди за спадкоємцями має ґрунтуватись на оцінюванні наявних у матеріалах справи документів та інших доказів на підтвердження обставин, за наявності яких можливе задоволення таких вимог, зокрема: рішення компетентного органу про надання земельної ділянки для забудови; ступінь готовності самочинного будівництва; чи порушуються цим будівництвом права та законні інтереси інших осіб; в якому році було зведено самочинні будівлі; відповідність самочинно зведеної будівлі архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам; наявність акта приймання (прийомки) в експлуатацію або сертифікату відповідності; якщо нерухомість збудована в сільській місцевості, то потрібно встановити чи зареєстрована вона у погосподарській книзі сільської ради».

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме:

- право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва;

- право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця замінений у порядку спадкування забудовник);

- право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт;

- право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Із цього приводу Верховний Суд у вказаній постанові зазначив: якщо будівництво велося згідно із законом, то в разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Таким чином, право власності на об`єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім`я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачі фактично просять визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом на новостворений об`єкт нерухомого майна, збудований без дозвільних документів на земельній ділянці за відсутності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім`я спадкодавця або спадкоємця.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що в розрізі даного спору, позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в частині визнання права власності на житловий будинок «А-1», загальною площею 32,9 кв.м., житловою площею 12,8 кв.м., сарай «Б», погріб «Г», вбиральня «Д», водоколонка «І», огорожа №1-2, замощення «ІІ», брама, хвіртка «ІІІ-VІ» в повній мірі доведені належними та допустимими доказами, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з цим, враховуючи відсутність у матеріалах справи зазначених вище документів, зокрема, акту введення самочинних споруд в експлуатацію, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, документів про право власності на земельну ділянку або про право користування земельною ділянкою, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині та в обсязі заявленому позивачами.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1222-1223, 1261 ЦК України, статтями ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання права власності на нерухоме майно,- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/4 частці за кожною, право власності на житловий будинок «А-1», загальною площею 32,9 кв.м., житловою площею 12,8 кв.м., сарай «Б», погріб «Г», вбиральня «Д», водоколонка «І», огорожа №1-2, замощення «ІІ», брама, хвіртка «ІІІ-VІ», за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ: 04052560, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ