Постанова

від 18.02.2025 по справі 216/6803/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1200/25 Справа № 216/6803/23 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Лідовська А.А

сторони справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

відповідач -Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради

особа,яка небрала участіучасті усправі- ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядкуспрощеного позовногопровадження,цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_5 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2024 року, ухваленого суддею Кузнецовим Р.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , адвокат Страх В.О., звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарчими будовами за адресою: АДРЕСА_1 . З заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись її діти позивачі по справі, проте нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що з наданих документів вбачається, що житловий будинок збудований без дозвільних документів.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання права власності на нерухоме майно задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/4 частці за кожною, право власності на житловий будинок «А-1», загальною площею 32,9 кв.м., житловою площею 12,8 кв.м., сарай «Б», погріб «Г», вбиральня «Д», водоколонка «І», огорожа №1-2, замощення «ІІ», брама, хвіртка «ІІІ-VІ», за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Особа, яка яка не брала участі у справі ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, яким у повному обсязі відмовити позивачам у задоволенні позову, оскільки не всі спадкоємці були залучені до участі у справі.

Скаржник зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції зробив висновки які не відповідають дійсним обставинам справи, тому, що нерухоме майно, на яке за позивачами було визнано право власності, на момент ухвалення рішення фізично не існувало.

ОСОБА_5 о зазначає, що з ОСОБА_6 він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 19.08.1993 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час проживання у них народилася спільна донька ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що у зазначений період часу вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет виховували дітей, їх спільну доньку та доньок ОСОБА_6 від інших чоловіків. Зазначає, що в період проживання з ОСОБА_6 він мав високооплачувальну роботу, працював на Південному гірничозбагачувальному комбінаті та всі зароблені кошти вкладав в їх сім`ю, а його цивільна дружина за весь час цивільного шлюбу перебувала на його утриманні, ніде не працювала, займалася господарством та вихованням дітей.

Скаржник зазначає, що у 2005 році їх сім`я за спільні кошти придбала глинобитний будинок за 1500 доларів США для того, щоб збудувати новий будинок на земельній ділянці під цим будинком, а старий будинок перебудувати у гараж. За взаємною згодою придбаний будинок вони оформили на ОСОБА_6 . Правочин за згодою продавців оформили як договір дарування на ОСОБА_6 , що було зроблено в ціляє заощадження коштів на переоформлення права власності та оплати нотаріальних послуг. Вказує, що не він, ні його цивільна дружина ОСОБА_6 не були знайомі з продавцями будинку, а тому реальних підстав для укладення з ним безоплатного договору дарування не було.

Вказує, що після придбання будинку в період часу з 2005 по 2008 рік він у вільний від роботи час демонтував старий будинок до фундаменту і збудував з піноблоків та ракушняку приміщення гаражу « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яке використовується до цього часу, саме як гараж. Гараж був збудований без затвердженого проекту.

Зазначає, що на земельній ділянці після демонтажу старого будинку у період часу з 2005 по 2008 роки він збудував власними силами новий житловий будинок, загальною площею 105,2 кв.м., житловою площею 66,2 кв.м. з ракушняку обкладеного цеглою. Будинок було збудовано за погодженням з ОСОБА_6 але без затвердженого проекту.

Зазначає, що після завершення будівництва у листопаді 2008 року він зі своєю сім`єю перебралися до нового будинку, де проживали до самої смерті ОСОБА_6 . Зазначає, що у спірному будинку він проживає разом із сином по теперішній час.

Також скаржник зазначає, що він з ОСОБА_6 після завершення будівництва будинку вирішили зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на новозбудоване нерухоме майно. Спеціалістами БТІ у 2008 році був виготовлений технічний паспорт домоволодіння, але зареєструвати право власності не вдалося, оскільки нерухоме майно було самовільно збудованим, а тому у його державній реєстрації було відмовлено.

Окрім того, ОСОБА_1 вказує на те, що він за власні кошті поховав свою цивільну дружину ОСОБА_6 , а також у 2020 році встановив на цвинтарі пам`ятник.

Зазначає, що він разом з доньками ОСОБА_6 та їх спільною донькою ОСОБА_1 у шестимісячний строк звернулися до Першої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом. На підставі цієї заяви було заведено спадкову справу №336-2019. Проте постановою державного нотаріуса Шабліян Є.М. було відмовлено спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що не встановлений факт проживання однією сім`єю більш як п`ять років між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 о.

Скаржник зазначає, що після відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, він у 2019 році звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_5 з ОСОБА_6 більше п`яти років. Вказує, що він довіряв своєму адвокату, який представляв його інтереси, проте останній не з`являвся в судові засідання систематично, у зв`язку з чим ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2023 його заява була залишена без розгляду.

Зазначає, що в подальшому він повторно звернувся до суду першої інстанції із позовом до відповідачів, які у цій справі є позивачами про встановлення факту проживання як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спільне майно, яка перебуває в провадженні судді Чирського Г.М. (справа № 216/4023/24).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , представник позивачів адвокат Страх В.О., посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_5 о та його представників ОСОБА_7 , Бондаренко Є.В., які кожен окремо підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просили рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, представника позивачів Страха В.О., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 о з викладених у відзиві підстав, просив відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 23.05.2005, посвідченого державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Уколовою Н.М., зареєстрованому у реєстрі за №1-1707 та зареєстрованому у КП «Криворізькому бюро технічної інвентаризації» 22.07.2005, ОСОБА_6 належав житловий будинок з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «А-1», загальною площею 32,9 кв.м., житловою площею 12,8 кв.м., сарай «Б», погріб «Г», вбиральня «Д», водоколонка «І», огорожа №1-2, замощення «ІІ», брама, хвіртка «ІІІ-VІ».

Проведеною ФОП ОСОБА_8 технічною інвентаризацією та відповідно до технічного паспорта, станом на 04.04.2023, за адресою: АДРЕСА_1 виявлено наступне нерухоме майно та споруди: Житловий будинок «З», загальною площею 105,2 кв.м., житловою 66,2 кв.м, погріб «Г», сауна «Е», сарай «Ж», альтанка «И», вбиральня-душ «К», гараж «Л», огорожа № 1, 3, ворота № 2, 4, замощення «ІІ».

Примітка: житловий будинок «А-1», сарай «Б», вбиральня «Д», водоколонка «І», брама, хвіртка «ІІІ-VІ», огорожа №1-2 перелітеровано на огорожа № 1, 3.

Збудовано без дозвільних документів: житловий будинок «З», сауна «Е», сарай «Ж», альтанка «И», вбиральня-душ «К», гараж «Л».

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17.05.2019.

Згідно з даними спадкової справи №336-2019, заведеної у Першій криворізькій державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини звернулись її діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також ОСОБА_9 .

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2023, заяву ОСОБА_5 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`ю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили 14.03.2023.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.04.2023, позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що житловий будинок збудований без дозвільних документів.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції в розрізі даного спору, виходив з того, що позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в частині визнання права власності на житловий будинок «А-1», загальною площею 32,9 кв.м., житловою площею 12,8 кв.м., сарай «Б», погріб «Г», вбиральня «Д», водоколонка «І», огорожа №1-2, замощення «ІІ», брама, хвіртка «ІІІ-VІ» в повній мірі доведені належними та допустимими доказами, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню. Разом з цим, враховуючи відсутність у матеріалах справи відповідних документів, зокрема, акту введення самочинних споруд в експлуатацію, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, документів про право власності на земельну ділянку або про право користування земельною ділянкою, суд не знайшов підстав для задоволення позову в обсязі заявленому позивачами.

Проте, колегія суддів не може погодитись у повному обсязі з такими висновками суду першої інстанції та повністю погоджується з доводами ОСОБА_5 , викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Проте реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є, в будь-якому випадку, обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту З частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і учасниками у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно учасників справи суд першої інстанції не вирішував, закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд звертає увагу, що на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку з учасниками справи або безпосередньо з судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У даній справі встановлено, що позивачами по справі є доньки померлого спадкодавця ОСОБА_6 : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є спільною донькою спадкодавця - ОСОБА_6 та особи, що не брала участі у справі ОСОБА_5 , що підтверджено копією свідоцтва про народження, де батьком зазначено ОСОБА_5 , а матір`ю ОСОБА_6 .

Окрім того,матеріалами справидоведено,що післясмерті спадкодавця ОСОБА_6 усі спадкоємціпомерлої доньки таїї цивільнийчоловік ОСОБА_5 оу шестимісячнийстрок звернулисяіз заявамипро прийняттяспадщини до Першої криворізької державної нотаріальної контори, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа №336-2019.

Згідно з даними спадкової справи №336-2019, заведеної у Першій криворізькій державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини звернулись її діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також ОСОБА_9 .

Постановою державного нотаріуса від 06.04.2023, позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що житловий будинок збудований без дозвільних документів.

Постановою державного нотаріуса Шабліян Є.М. від 22.11.2019 було відмовлено ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що не встановлений факт проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_6 однією сім`єю більш ніж як п`ять років.

Також матеріалами справи встановлено, що отримавши відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_6 ОСОБА_5 о, від імені якого діяв його представник адвокат Касьян М.С., звернувся у 2020 році до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 більш ніж п`ять років.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2023 року у справі №216/950/20 заява ОСОБА_5 була залишена без розгляду, оскільки із заяви вбачається спір про право.

В подальшому ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спільне майно (справа №216/4023/24), яка на теперішній час не розглянута та перебуває в провадженні судді Чирського Г.М.

Отже, колегія суддів вважає, що, особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_5 , довів наявність у нього правового зв`язку з учасниками справи, зокрема з однією з позивачів рідною донькою ОСОБА_1 та безпосередньо з оскаржуваним судовим рішенням, яким було вирішено питання про його право та інтерес, і такий зв`язок є очевидним та безумовним, проте судом першої інстанції ОСОБА_5 не був залучений до участі у справи, що є підставою доя скасування судового рішення.

Відповідно до положень п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення нормпроцесуального праває обов`язковоюпідставою дляскасування судовогорішення судупершої інстанціїта ухваленнянового судовогорішення,якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

На підставінаведеного вище,колегія суддівдійшла висновку,що оскаржуванесудове рішенняпідлягає скасуваннюна підставі п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.

Оскільки рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові, відповідно до положень ч.13 ст.141 ЦПК України, стягненню з позивачів на користь особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_5 підлягає сплачений останнім судовий збір за подачу апеляційної скарги в загальному розмірі 1818 грн, з кожної по 454,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Стягнути зпозивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_5 витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги по 454,50 грн., з кожної.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 лютого 2025 року.

Головуючий:

Судді: