Рішення

від 24.01.2024 по справі 914/3191/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024 Справа № 914/3191/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б, у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ-ПРОЕКТ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЇ КЛІМАТУ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ СИСТЕМ»

про: стягнення 94 935,30 грн.,

представники:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.01.2024р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЇ КЛІМАТУ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ СИСТЕМ» (місцезнаходження: Україна, 81130, Львівська обл., Львівський р-н, село Сокільники, вул. Об`їздна, будинок 4; ідентифікаційний код: 36767497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ-ПРОЕКТ» (місцезнаходження: Україна, 79022, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ГОРОДОЦЬКА, будинок 174; ідентифікаційний код: 42771815) основної заборгованості у сумі 48 020,82 грн., 26 747,43 грн. - 30% річних, 13 630,68 грн. інфляційних втрат та 2 684,00 грн. судового збору.

В позовній заяві позивач зазначив про те, що докази підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, які позивач сплатив/має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

11.01.2024р. в судовому засіданні позивач зробив усну заяву до моменту ухвалення рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, про що зазначено в протоколі судового засідання. Також, на електронну адресу суду позивачем було подано аналогічну письмову заяву (вх№1017/24).

15.01.2024р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ-ПРОЕКТ» (вх.№180/24) про стягнення 9 629,73 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/3191/23.

16.01.2024р. через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЇ КЛІМАТУ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ СИСТЕМ» подано суду заперечення (вх.№1577/24), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви (вх.№180/24) Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ-ПРОЕКТ» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, а саме в частині вимог про стягнення 5 629,73 грн. в розмірі відсотків від задоволених позовних вимог -«гонорару успіху».

Господарський суд Львівської області ухвалою від 15.01.2024р. призначив судове засідання для ухвалення додаткового рішення у справі №914/3191/23 на 24.01.2024р.

19.01.2024р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№1830/24).

В судове засідання 24.01.2024р. представник відповідача не з`явився.

Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ-ПРОЕКТ» (вх.№180/24) щодо стягнення суми правничої допомоги, матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд прийшов до висновку, що заява щодо вирішення питання про розподіл судових витрат підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. ст.221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 3 ст.221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 ГПК України).

Станом на день ухвалення рішення, суд не розглядав та не вирішував питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, оскільки представником позивача було зроблено заяву, що докази стосовно судових витрат будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі відповідно до приписів ч.8 ст.129 ГПК України, відтак це питання має бути вирішено судом шляхом ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до поданої заяви про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі позивачем зазначено, що розмір фактично понесених витрат, які він просить покласти на відповідача, становить 9 629,73 грн.

Судом встановлено, що представник позивача Свідунович Роман Ігорович є адвокатом, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів, повноваження підтверджено ордером №123469 від 03.10.2023р. та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №002047 від 20.11.2020р.

На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:

-договір №26-09/23 про надання правової допомоги від 26.09.2023р.;

-додаткову угоду №1 до договору №26-09/23 від 26.09.2023р.;

-акт №1 про надання правової допомоги до договору №26-09/23 від 26.09.2023р. про надання правової допомоги;

-рахунок на оплату №6 від 16.10.2023р.;

-платіжну інструкцію №2928 від 31.10.2023р.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1 до договору №26-09/23 від 26.09.2023р. про надання правової допомоги: «У відповідності до пункту 4.3 Договору Сторони домовились, що за надання правової допомоги (за комплексне ведення справи в суді першої інстанції) Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі 4 000,00 грн. після подання Адвокатським об`єднанням позовної заяви до суду на підставі рахунку, виставленого Адвокатським об`єднанням».

Позивач поніс витрати визначені цим пунктом додаткової угоди, що підтверджується платіжною інструкцією №2928 від 31.10.2023р..

Також сторони в п.3 даної додаткової угоди дійшли взаємної згоди про те, що: «Сторони дійшли взаємної згоди про те, що Клієнт додатково сплачує в користь Адвокатського об`єднання винагороду, яка обчислюється в розмірі 12% від загальної суми фактично стягнутих в користь Клієнта 30% процентів річних, пені та інфляційних втрат, нарахованих на несвоєчасно сплачену суму основного боргу розмірі 48 020,82 грн., що буде предметом стягнення в судовій справі. Кошти в розмірі 12% від суми, яка включає 30% річних відсотків, пеню та інфляційні збитки, що були фактично стягнуті на користь Клієнта, повинні бути сплачені Адвокатському об`єднанню протягом трьох (3) робочих днів з моменту отримання Клієнтом цих коштів на його розрахунковий рахунок. Сторони погодились, що 12% не поширюється на суму основної заборгованості, а лише на 30% процентів річних, пені та інфляційних втрат, які нараховані через недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЇ КЛІМАТУ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ СИСТЕМ» договірних умов по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ- ПРОЕКТ».

Позивач зазначив, що з огляду на те, що рішенням Господарського суду Львівської області у даній справі стягнуто 26 747,43 грн. 30% процентів річних, 13 630,68 грн. - інфляційних втрат та 6 536,37 грн. - пені, відповідно сплаті Адвокатському об`єднанню підлягатиме сума - 46 914,48 х 0,12 = 5 629,73 грн.

За змістом п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на надання правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 9 629,73 грн, судом враховано, що розмір гонорару визначено між позивачем та АО у фіксованому розмірі, а також включно «гонорар успіху» у залежності від результату вирішення спору, перелічені послуги правової допомоги у Акті №1 про надання правової допомоги від 21.12.2023р. були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи. Також, судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, заяв по суті спору, клопотань, їх значення для спору та те, що адвокатом здійснювалось представництво інтересів позивача в Господарському суді Львівської області, про що свідчать наявні у матеріалах справи документи та протоколи судових засідань.

За приписами ч.6 ст.126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Судом враховано, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19).

Суд також враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Надаючи оцінку матеріалам поданої заяви щодо заявлених витрат в сумі 9 629,73 грн, суд зазначає також наступне.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи разом з першою заявою по суті спору.

З наданих матеріалів слідує, що у позові позивач заявляв про понесення витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн, водночас у заяві про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення фактичний розмір понесених витрат склав 9 629,73 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення заявлених витрат позивача на професійну правничу допомогу, в якому не погоджується щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу в частині «гонорару успіху», який складає 5 629,73 грн.

Матеріалами справи встановлено, що в Акті №1 про надання правової допомоги від 21.12.2023р. викладено перелік наданих послуг, вартість наданих послуг, всього на суму 4000,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що до переліку наданих послуг правничої допомоги, зазначених в Акті №1 про надання правової допомоги від 21.12.2023р., включено послуги з підготовки та подання до суду позовної заяви та послуги участі в судових засіданнях.

У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката, які позивач просить суд покласти на відповідача, у розмірі 9 629,73 грн. не співмірний до предмета спору та складності цієї справи.

Окремо щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 5 629,73 грн. («гонорару успіху») слід зазначити про наступне.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відтак, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч.4 ст.126 ГПК України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (опрацювання матеріалів та складання тексту позовної заяви, поданих до суду адвокатом документів, заяв по суті спору, клопотань, їх значення для спору, участі в судових засіданнях), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є 5 000,00 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу, котрі відповідно до вимог ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача у зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 233, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ-ПРОЕКТ» про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЇ КЛІМАТУ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ СИСТЕМ» витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІЇ КЛІМАТУ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ СИСТЕМ» (місцезнаходження: Україна, 81130, Львівська обл., Львівський р-н, село Сокільники, вул. Об`їздна, будинок 4; ідентифікаційний код: 36767497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ-ПРОЕКТ» (місцезнаходження: Україна, 79022, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ГОРОДОЦЬКА, будинок 174; ідентифікаційний код: 42771815) 5 000,00 грн. витрат на надання правничої допомоги.

3.В іншій частині заяви відмовити.

4.Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст додаткового рішення складено 29.01.2024 р.

Суддя Король М.Р.