Ухвала

від 15.01.2024 по справі 935/818/21

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/818/21

Провадження № 2/935/17/24

У Х В А Л А

15 січня 2024 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Василенка Р.О., зі секретарем- Криворучко Я.В., за участю: позивача - ОСОБА_1 , його представника адвоката Соболівського А.М., відповідача - ОСОБА_2 , його представника адвоката Рибакова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення боргу та трьох відсотків річних за договором позики від 01 вересня 2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває вказана вище цивільна справа.

У поданій позовній заяві позивач з урахуванням уточнень (а.с.150) просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу, що становить 249908,71 грн, з яких 226725, 31 грн, - сума позики, 23183,40 грн 3% річних, а також судові витрати.

В обгрунтування позову вказав, що 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 , позику у розмірі 6200 доларів США, що підтверджується написаною власноручно ОСОБА_2 розпискою. Зі змісту якої слідує, що ведучи спільну діяльність з ОСОБА_1 , придбано станок вартістю 6200 доларів США. По фінансовим розбіжностям діяльність припинили, станок залишається ОСОБА_2 , а суму 6200 доларів США ОСОБА_2 визнає та зобов`язується повернути ОСОБА_1 , до 31.12.2020 року

Пояснює, що у строк до 31.12.2020 року, який визначений у розписці ОСОБА_2 не повернув йому зазначені кошти, на письмові вимоги не реагує, тому з метою повернення вказаних коштів звернуся до суду, а також у відповідності до ст. 625 ЦК України просить стягнути 3% річних починаючи з 01.01.2021 року до 08.05.2023 року у розмірі 23183,40 грн.

В ході розгляду справи, встановлено, що ОСОБА_2 є керівником у ПП «ВІ СТАР», дата державної реєстрації 24.10.2005 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.10.2023.

Також, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.10.2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 , з 17.01.2017 року до 28.10.2022 року, був зареєстрований як фізична особа-підприємець. КВЕД 23.70 - різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.

Позивач ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснив, що розписка була написана у зв`язку з тим, що вони з відповідачем займалися спільною діяльністю пов`язаною з обробкою каменю. Для збільшення обсягу виробництва вирішили придбати станок під виплату готових виробів. Вказав, що він надав частину коштів для придбання цього станка. Вказує, що вартість станка була близько 11500 доларів США, його монтування та стаціонарне встановлення коштувало близько 1200 доларів США. Пояснив, що відповідач домовився з продавцем станка про те, що у рахунок частини його вартості будуть постачати готову продукцію(вироби з граніту), іншу частину мали віддати коштом.

Вказує, що він займався встановленням станка на території ПП «Ві-СТАР», що у с. Кочерів, керівником якого є відповідач ОСОБА_2 та здійснював там обробку каменю, господарську діяльність вели на території цього підприємства. Зазначив, що на час написання розписки він також був фізичною особою-підприємцем та мав найманих працівників, яких залучав до роботи з обробки каменю.

У подальшому у нього з відповідачем виникли непорозуміння та після припинення спільної діяльності станок залишився на території підприємства відповідача. Відповідач приїхав до нього з такою розпискою та вказав, що 6200 доларів США боргу, він йому віддасть до 31.12.2020 року, однак до цього часу не повернув йому жодних коштів. Заперечив, щодо закриття провадження у справі.

Представник позивача адвокат Соболівський А.М., в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив задовольнити з наведених у ньому підстав та з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог. Заперечив, щодо закриття провадження у справі. Вказав, що справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства, а не господарського, оскільки розписка написана фізичними особами. Відповідач не повернув суму коштів, яку вказано у договорі позики від 01.09.2020 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що розписку він писав у себе в кабінеті, її зміст диктував позивач. Пояснює, що близько 2 років(точного часу не пам`ятає) вони займалися спільною з позивачем діяльністю з виготовлення гранітних виробів. Вказує, що спочатку, за усною домовленістю, позивач ОСОБА_1 , орендував у нього приміщення(цех) на території його підприємства - ПП «Ві-СТАР», що у с. Кочерів. У подальшому вони почали отримувати доходи від їх спільної діяльності. Додає, що в той період часу вони купували різне майно, а також придбали цей станок на якому працював позивач та виготовляв продукцію від продажу та виготовлення якої він також отримував дохід.

Пояснив, що вартість придбаного станка вони повернули готовими виробами з граніту, кількість та об`єм не пам`ятає. Кошти, які написані у розписці не стосуються конкретно станка, а відносяться до їх спільної діяльності в цілому, адже в той час вони ремонтували майно, що використовували у підприємницькій діяльності. Вказав, що написана сума коштів у розписці не відповідає дійсності, оскільки після припинення спільної діяльності він виявив, що частина обладнання яким користувався позивач потребує ремонту, тому сума боргу є меншою та потребує узгодження між сторонами.

Представник позивача адвокат Рибаков О.В. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з підстав вказаних у відзиві. Не заперечив щодо закриття провадження у справі оскільки між сторонами по справі виникли господарські відносини.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах,що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

15 грудня 2017 року набрав чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», відповідно до якого господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, яку раніше здійснювала зазначена фізична особа, зареєстрована підприємцем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Провадження може бути закрите лише після його відкриття. Якщо неможливість розгляду справи встановлюється на стадії відкриття провадження у справі, суд відмовляє у відкритті провадження. У даному випадку неможливість розгляду справи за нормами ЦПК судом встановлено після відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 з 17.01.2017 року до 28.10.2022 року, тобто на момент написання розписки від 01.09.2020 року та зверенення до суду 29.03.2021 року, був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.10.2023 року.

Відповідач ОСОБА_2 з 24.10.2005 року до цього часу є керівником ПП «ВІ СТАР».

Сторони здійснювали спільну господарську діяльність пов`язану з обробкою каменю, про що також зазначено у розписці від 01.09.2020 року та підтверджено сторонами у судовому засіданні.

В розписці вказано, що здійснюючи спільну діяльність ОСОБА_1 , придбано станок вартістю 6200 доларів США. Внаслідок фінансових розбіжностей діяльність припинили, станок залишається відповідачу - ОСОБА_2 , останній, суму 6200 доларів США визнає та зобов`язується повернути ОСОБА_1 до 31.12.2020 року.

Тобто, в даному випадку між сторонами по справі виникли господарські відносини, оскільки вони станом на день написання розписки були зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності, а спір виник щодо їх спільної господарської діяльності, внаслідок чого була написана розписка(договір позики) від 01.09.2020 року.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення боргу та 3-х процентів річних є неналежне виконання зобов`язань, які виникли з розписки, щодо повернення боргу.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Так, згідно з наявної у матеріалах справи розписки від 01.09.2020 року слідує, що ОСОБА_2 залишає собі станок фикерт 800-400 вартістю 6200 доларів США, який придбаний ОСОБА_1 у ході їх спільної господарської діяльності та зобов`язався повернути вартість цього товару 6200 доларів США до 31.12.2020 року.

Зазначений станок фикерт 800-400, що використовується для обробки каменю виключає припущення про те, що він міг бути використаний ОСОБА_2 не в підприємницькій діяльності, а для власних потреб, як фізичної особи.

З аналізу змісту розписки від 01.09.2020 року вбачається, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу неналежного виконання боржником обов`язку з повернення вартості придбаного товару(станка) мають господарсько-правовий характер.

В даному випадку між сторонами по справі виникли господарські відносини, оскільки позивач станом на день написання розписки та подачі позовної заяви був зареєстрований як фізична особи-підприємець, а відповідач з 24.10.2005 року та на даний час є керівником ПП «Ві-СТАР», ЄДРПОУ: 33847003, на території якого у с. Кочерів, сторони здійснювали спільну діяльність з обробки каменю.

Сторони у судовому засіданні не заперечують, що передумовою написання цієї розписки були їх зобов`язання, які виникли в ході їх спільної діяльності. Разом із цим, кожен із них посилається на різні обставини виникнення боргу, його розмір.

Позивач вказує, що борг виник через купівлю конкретного станка (товару) спільним коштом, який через його конструктивні особливості та стаціонарне монтування, обслуговування, залишився на підприємстві відповідача ПП «Ві-СТАР», який, в свою чергу, повинен був виплатити половину (частину) його вартості, однак цього не зробив.

Відповідач не погоджується із сумою боргу, вважає її іншою та вказує, що якщо вона і виникла, то через їх спільну діяльність з обробки каменю, яка здійснювалась у цеху на території його підприємства загалом, а не конкретно придбаного станка, оскільки вартість цього станка вони повернули виготовленою продукцією(гранітними виробами).

За таких обставин суд вважає, що оскільки спір за вирішенням якого позивач звернувся до суду виник між сторонами, як суб`єктами підприємницької діяльності, а написана розписка стосується їх спільної діяльності, то він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України провадження у справі в порядку цивільного судочинства підлягає закриттю.

На підставі викладено, і керуючись ст.ст.19,255,256,260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та трьох відсотків річних за договором позики від 01 вересня 2020 року, - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення за вирішенням спору до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст ухвали складено 22.01.2024 року.

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО