Ухвала

від 16.01.2024 по справі 910/288/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/288/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 (суддя Котков О. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 (головуючий суддя Михальська Ю. Б., судді Тищенко А. І., Скрипка І. М.)

у справі № 910/288/23

за позовом Міністерства оборони України

до 1) Житомирської обласної державної адміністрації і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат",

про визнання права постійного користування та заборону користуватися земельною ділянкою,

(у судовому засіданні взяли участь представники позивача - Барда С. Ю., Цицюра В. І.)

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (далі - позивач, МОУ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1, Житомирська ОДА) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя" (далі - відповідач-2, ТОВ "Перлина Заріччя"), в якому просить:

- визнати за МОУ право постійного користування земельною ділянкою площею 7,5550 га кадастровий номер 1822082500:01:000:0220 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1813857818220);

- заборонити ТОВ "Перлина Заріччя" користуватися земельною ділянкою площею 7,5550 га кадастровий номер 1822082500:01:000:0220 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1813857818220), яка належить МОУ на праві постійного користування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка загальною площею 7,5550 га (кадастровий номер 1822082500:01:000:0220) відноситься до земель оборони з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства, тому реєстрація за ТОВ "Перлина Заріччя" права оренди земельної ділянки суперечить Земельному кодексу України та Закону України "Про використання земель оборони".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, позовні вимоги задоволено частково. Визнано за МОУ право постійного користування земельною ділянкою площею 7,5550 га кадастровий номер 1822082500:01:000:0220 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1813857818220). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову, суди виходили з тих обставин, що: (1) на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №073506 Державному підприємству "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" МОУ (Шепетівський військовий лісгосп) (далі - ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат") надано право постійного користування земельною ділянкою площею 491,1265 га, яка розташована на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області з цільовим призначенням для ведення лісового господарства; (2) спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1822082500:01:000:0220, площею 7,5550 га, щодо якої позивач просить визнати право постійного користування, входить до складу згаданої земельної ділянки площею 491,1265 га; (3) спірна земельна ділянка площею 7,5550 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 491,1265 га, яка розташована на території Зарічанського військового лісгоспу Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, належить до земель оборони.

Вказаних висновків суди дійшли, в тому числі, з урахуванням обставин, установлених у справах № 906/602/16, № 906/870/17, № 906/927/18, № 910/12958/21.

За наведених обставин, суди дійшли висновку про те, що Житомирська ОДА без відома МОУ розпорядилася земельною ділянкою, розташованою на території земель оборони, лісового господарства, передавши її ТОВ "Перлина Заріччя" в оренду. Такі дії, за висновками судів, свідчать про оспорення відповідачами права постійного користування МОУ земельною ділянкою площею 7,5550 га, враховуючи відсутність згоди МОУ на припинення права користування спірною земельною ділянкою, та те, що Кабінет Міністрів України не приймав постанови чи розпорядження з приводу припинення права користування вказаною земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Не погодившись із прийнятими рішеннями, ТОВ "Перлина Заріччя" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині визнання права постійного користування за МОУ.

Відповідач-2 у касаційній скарзі, зокрема, наголошує на неврахуванні судами фактів, установлених у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 у справі № 0640/4433/18. Зокрема про те, що спірна земельна ділянка ще в 2009 році на підставі рішення МОУ вибула з управління як самого міністерства так і його підзвітних підприємств, установ та організацій. Тобто жодні інтереси МОУ не могли бути порушені та не є порушеними через їх відсутність.

У наведеній справі № 0640/4433/18 Військовий прокурор Житомирського гарнізону в особі МОУ та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир оскаржував наказ Житомирської ОДА щодо розпорядження земельними ділянками, які належали на праві постійного користування ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", в тому числі на підставі Державного акта ЯЯ № 073506.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 у справі № 0640/4433/18, залишеним без змін постановами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 і постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2023, у задоволенні позову відмовлено.

У своїй постанові від 11.09.2023 у справі № 0640/4433/18 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду з урахуванням положень частини 1 статті 19, статті 77 Земельного кодексу України, статей 1, 2, частини 3 статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 № 436 Порядку відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил і Державної спеціальної служби транспорту виходив, зокрема, із того, що державне підприємство, якому на підставі державних актів належить право постійного користування спірними земельними ділянками після реорганізації не відноситься до сфери управління МОУ, а самі земельні ділянки є землями лісового господарства, а не землями оборони.

Водночас, дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі № 910/288/23, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що питання статусу земельної ділянки, яка належить ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" на праві постійного користування на підставі Державного акта ЯЯ № 073506, було предметом розгляду у низці господарський справ.

Так, у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 906/927/18, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду з урахуванням положень статті 77 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статті 101 Лісового кодексу України вказав на приналежність земельної ділянки, яка належить ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" на праві постійного користування на підставі Державного акта ЯЯ №073506, до земель оборони.

Із вказаних обставин також виходив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 21.03.2023 у справі № 910/12958/21.

Наведене переконливо свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень Земельного кодексу України та законодавства, яке регулює правовий режим земель оборони, а також про наявність двох взаємовиключних підходів до визначення приналежності земельної ділянки, наданої ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" у постійне користування на підставі Державного акта ЯЯ № 073506, до земель оборони, що на переконання колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є неприпустимим по відношенню до однієї і тієї ж земельної ділянки.

Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

Окрім того, принцип правової визначеності серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Дотримання принципу правової визначеності є неможливим за умови наявності двох протилежних підходів, застосованих в остаточних судових рішеннях, щодо визначення статусу однієї і тієї ж земельної ділянки.

За наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не може погодитися із висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування статей 19, 77 Земельного кодексу України, положень Закону України "Про використання земель оборони", викладеними в постанові від 11.09.2023 у справі № 0640/4433/18.

Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в господарському судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

Відповідно до частини 3 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може вирішуватися судом за власною ініціативою (частина 1 статті 303 ГПК України).

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Так, відступленням від висновку треба розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Наведені вище норми процесуального права зобов`язують колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні іншого касаційного суду, передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики справа № 910/288/23 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною 3 статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених Касаційним адміністративним судом у постанові від 11.09.2023 у справі № 0640/4433/18.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 910/288/23 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

Г. М. Мачульський