Постанова

від 17.01.2024 по справі 925/155/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/155/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників учасників:

позивача - Федька Т.В. (адвокат),

відповідача - Наконечного В.Л. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дикун Тетяни Олегівни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 (у складі колегії суддів: Тищенко А.І. (головуючий), Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.05.2023 (суддя Зарічанська З.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кет Україна"

до Фізичної особи-підприємця Дикун Тетяни Олегівни

про розірвання договору та стягнення 134 120,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кет Україна" (далі - Позивач, ТОВ "Кет Україна", Замовник) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дикун Тетяни Олегівни (далі - Відповідач, ФОП Дикун Т.О., Організатор) про розірвання договору надання послуг № 573/2021 від 06.12.2021 (далі - Договір) та стягнення 134 120 грн.

1.2. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що 06.12.2021 між сторонами укладено Договір, за яким Відповідач мав надати Позивачу послуги по розповсюдженню інформації про його продукцію під час XV Міжнародного молочного конгресу для представників сільськогосподарських підприємств України, що займаються молочним скотарством. За надані послуги Позивачем було здійснено 100 % попередню оплату, проте, оскільки такий захід не відбувся, Позивач вважає, що Відповідачем були порушені вимоги укладеного договору та сплачена сума підлягала поверненню.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що Позивачем належним чином доведено наявність всіх чотирьох умов для розірвання договору за рішенням суду внаслідок істотної зміни обставини, відповідно до частини другої статті 652 Цивільного кодексу України. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для розірвання Договору про надання послуг від 06.12.2021 № 573/2021, укладеного між ТОВ "Кет Україна" та ФОП Дикун Т.О.

2.2. Щодо стягнення грошових коштів судами попередніх інстанцій виснували, що у зв`язку із частковим виконанням Відповідачем умов Договору, вимогу про стягнення з Відповідача грошових коштів потрібно задовольнити у сумі 119 813,87 грн.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі Фізична особа-підприємець Дикун Тетяна Олегівна просить: скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі №925/155/23 і прийняти нове рішення, яким закрити провадження щодо позовної вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Дикун Тетяни Олегівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕТ України" грошових коштів у розмірі 134 120, 00 грн., у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кет Україна" до фізичної особи-підприємця Дикун Тетяни Олегівни про розірвання Договору надання послуг №573/2021 від 06.12.2021, укладеного між ТОВ "КЕТ Україна" і ФОП Дикун Т.О., відмовити.

3.2. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій не були застосовані правові висновки у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №910/8232/23, від 01.08.2022 у справі №910/16784/20, від 17.08.2022 у справі №209/3584/21, від 21.06.2022 у справі №911/3276/20, від 13.11.2018 у справі №910/2376/18.

3.3. Окрім того, Скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин п. 6.3 Договору, а тому зробили хибний висновок про наявність такої умови для розірвання Договору як зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

3.4. Відповідач звертає увагу у своїй касаційній скарзі на те, що господарські суди дійшли помилкового висновку, що у справі №925/155/23 та справі №925/694/22 позови заявлено з різних підстав, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

3.5. Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕТ Україна" у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження у справі №925/155/23 з підстав відсутності подібності висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, на який посилається скаржник, до правовідносин, які виникли у цій справі. У випадку встановлення Верховним Судом відсутності підстав для закриття касаційного провадження, ухвалити рішення, яким касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Дикун Тетяни Олегівни - залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

4. Обставини, встановлені судами

4.1. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 06.12.2021 ФОП Дикун Т.О. та ТОВ "Кет Україна" підписано Договір, який за п. 1.1. визначає умови надання Організатором Замовнику комплексу послуг по розповсюдженню інформації про продукцію Замовника під час XV Міжнародного молочного конгресу для представників сільськогосподарських підприємств України, що займаються молочним скотарством (далі - "Захід"), що відбудеться 10-11 лютого 2022 в Київській обл., с. Березівка, вул. Амстердамська, 1, ВЦ "КиївЕкспоПлаза".

4.2. Відповідно до положень Договору він регулює правовідносини відносно надання Організатором послуг по організації XV Міжнародного молочного конгресу та умов участі в ньому Замовника та/або його представників та безпосередніх клієнтів Замовника (п. 1.2. Договору).

4.3. Дата проведення Заходу: 10-11 лютого 2022 р.

Між тим, Додатковою угодою № 1 до Договору дата проведення заходу була вказана 28 лютого - 1 березня 2022 року.

4.4. Адреса: ВЦ "КиївЕкспоПлаза", вул. Амстердамська, 1, с. Березівка, Київська обл., 08005 (п. 2.1. Договору).

4.5. У п. 2.2. Договору визначений перелік послуг, що Організатор надає Замовнику.

4.6. Кількість та якість виконаних робіт оформляється сторонами актом виконаних робіт (наданих послуг) (п. 2.3. Договору).

4.7. Вартість послуг Організатора за даним Договором складає суму у розмірі 134 120, 00 грн (п. 3.1. Договору відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору).

4.8. Розрахунки між Організатором та Замовником проводяться виключно у національній валюті України - гривні, на основі 100 % попередньої оплати, на підставі рахунку, складеного Організатором, на умовах оплати:

- 50 % вартості послуг згідно п. 3.1. Договору до 29.12.2021 р.;

- 50 % вартості послуг згідно п. 3.1. Договору до 19.01.2022 р (п. 3.2. Договору).

4.11. За невиконання чи не належне виконання зобов`язань по Договору, сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України (п. 5.1. Договору).

4.12. Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання своїх обов`язків згідно даного Договору, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення Договору. При цьому термін виконання зобов`язань по Договору переноситься на час дії таких обставин (п. 6.1. Договору).

4.13. Сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань по діючому Договору, зобов`язана повідомити іншу сторону про початок та завершення дії обставин, зазначених вище, терміново, але не пізніше 3 днів з моменту їх настання. Таке повідомлення повинно бути підтверджено документами Торгово-промислової палати протягом 20 робочих днів з моменту настання таких обставин. Несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили лишає відповідну сторону права посилатися на них в майбутньому (п. 6.2. Договору).

4.14. Якщо обставини непереборної сили будуть діяти більше 1 місяця, сторони цього Договору повинні прийняти рішення шляхом переговорів про зміну умов Договору (п. 6.3. Договору).

4.15. Договір вступає в дію з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печатками Сторін та діє до моменту остаточного виконання Сторонами всіх своїх зобов`язань за даним Договором (п. 8.1. Договору).

4.16. Дійсний Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або на підставах, визначених законодавством України (п. 10.1. Договору).

4.17. У випадку розірвання Договору за ініціативою Замовника, Організатор на протязі 10 банківських днів з дня підписання Угоди про дострокове розірвання Договору повертає Замовнику кошти, сплачені ним згідно умов даного Договору, за винятком витрат, що зазнав Організатор в зв`язку з виконанням даного Договору (п. 10.2. Договору).

4.18. У випадках, не врегульованих дійсним Договором, Сторони керуються чинним законодавством України (п. 11.1. Договору).

Сторони зобов`язуються терміново повідомляти одна одну про будь-які обставини, які можуть впливати на виконання своїх зобов`язань (п. 11.2. Договору).

4.19. 21.02.2022 сторони підписали Додаткову угоду № 2 до Договору надання послуг № 573/2021 від 06.12.2021 р.

Відповідно до п. 1, 2 Додаткової угоди № 2, сторони дійшли згоди і вирішили пункт 2.2. Договору доповнити словами: "- оренда кари".

Сторони дійшли згоди і вирішили пункт 3.1. Договору викласти у новій редакції:

"3.1. Вартість послуг Організатора за даним Договором складає суму у розмірі 134120,00 грн. (Сто тридцять чотири тисячі сто двадцять гривень 00 копійок) без ПДВ."

4.20. На виконання умов Договору ТОВ "Кет України" сплатило ФОП Дикун Т.О. 134 120, 00 грн, що підтверджується платіжними доручення, які містяться в матеріалах справи.

4.21. У свою чергу, Відповідачем на підтвердження понесених витрат на організацію заходу 28.02.2022 - 01.03.2022 надано відповідні докази.

4.22. 17.11.2020 ТОВ "Кет Україна" звернулось до ФОП Дикун Т.О. з листом "Про розірвання договору та повернення сплачених коштів".

4.23. Також до справи додано Додаткову угоду № 3 про розірвання Договору надання послуг № 573/2021 від 06.12.2021, яка зазначена як додаток до Листа позивача від 17.11.2022, втім цю Додаткову угоду підписано лише позивачем.

4.24. У зв`язку із відсутністю реагування відповідача на лист про розірвання Договору та повернення коштів, що сплачені в якості попередньої оплати, позивач звернувся до суду із даним позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Так, відповідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

5.4. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.5. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. (частини перша та сьома статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

5.6. Відповідно до статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Так, пунктом 10.1 Договору передбачено, що він може бути розірваний за взаємною згодою сторін або на підставах, визначених законодавством України.

5.7. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частини перша та друга статті 652 Цивільного кодексу України).

5.8. Так, судами попередніх інстанцій було встановлено та матеріалами справами підтверджується, що Позивач двічі звертався до Відповідача з Листом від 17.11.2022 за вихідним № 43 Про розірвання договору та повернення сплачених коштів та Додатковою угодою № 3 про розірвання Договору надання послуг № 573/2021 від 06.12.2021 за юридичною та поштовою адресами. Отже, Позивачем був дотриманий порядок розірвання договору в частині направлення пропозиції про розірвання Договору.

Касаційний господарський суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що Позивачем було здійснено всіх необхідних заходів для звернення до Відповідача з листом про розірвання договору, втім, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем відповіді не надано, а отже, сторонами не досягнуто згоди щодо розірвання договору у зв`язку з обставинами, які істотно змінились.

Суд ураховує, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Суд також погоджується із господарськими судами, що на момент укладення Договору сторони виходили з того, що в Україні не оголосять воєнний стан, не розпочнеться широкомасштабна агресія російських окупантів на суверенні території України, не буде відбуватись нанесення ракетних-руйнівних ударів по міста України тощо, що за своїм змістом є першою умовою, передбаченою частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України (в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна умов не настане).

В якості причин, які зумовили зміну обставин, Позивач виправдано зазначає збройну агресію російської федерації проти України, та вказує, що жодна зі сторін Договору, зокрема позивач, не могла усунути такі обставини при всій обачливості та турботливості. Викладене підтверджує наявність другої умови, передбаченої частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України (зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися).

Подальше виконання Договору, у даному випадку, вражатиметься у існуванні договірних відносин із відтермінуванням виконання Договору на невизначений час, а це, у свою чергу, порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача, як заінтересовану особу, того, на що він розраховував при укладенні договору.

Відтак порушено співвідношення обох сторін: Відповідач отримав, на що розраховував (кошти), а Позивач - ні, і коли такий Захід буде проведено відповідач на теперішній час не повідомляє, більш того зазначає про неможливість його проведення. Вказане є третьою умовою, передбаченою частиною другою 2 статті 625 Цивільного кодексу України (виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору).

Колегія суддів також погоджується із висновками суддів попередніх інстанцій щодо того, що сторонам не було відомо та не могло бути відомо під час укладення договору про введення на території України воєнного стану.

На стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 Цивільного кодексу України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання. Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору, є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (п. 87-89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Відповідно до частин другої та третьої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

5.9. Касаційний господарський суд вважає, що всі чотири умови для розірвання договору за рішенням суду знайшли своє відображення у позовній заяві, з якою ТОВ "Кет Україна" зверталось до суду першої інстанції. Таким чином, господарськими судами було правильно встановлено, а Скаржником у касаційній скарзі не спростовано те, що подіями, які унеможливили проведення конгресу 28.02.2022 - 01.03.2022 є саме збройна агресія рф, та, як наслідок, запровадження воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

5.10. Неможливість виконання договору виникла не з вини виконавця, а також і не з вини замовника, а отже в частині правового регулювання відносин сторін, підлягають застосуванню положення частини другої статті 903 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату; якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.11. В такий спосіб, Касаційний господарський суд погоджується із висновками суддів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення вимог Позивача про стягнення грошових коштів у розмірі 119 813,87 грн, внаслідок розірвання Договору.

5.12. Щодо посилання Скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій позиції Верховного Суду у справі №910/8232/22.

Щодо доводів скаржника про можливість передбачити Позивачем початок повномасштабного вторгнення, колегія суддів зазначає, що війна між російською федерацією Україною триває з 2014 року, при цьому, повномасштабна агресія, яка була розпочата 24.02.2022 безпосередньо вплинула на можливість суб`єктів господарської діяльності здійснювати свою підприємницьку діяльність.

Водночас, стосовно різних видів діяльності цей вплив мав різний ефект та інтенсивність.

При цьому, у справі на яку посилається Скаржник №910/8232/22 судами досліджувались відносини з невиконання кредитного договору, за яким зобов`язаною стороною був саме позивач по справі, та який за умовами договору мав виконувати ряд зобов`язань перед фінансовою установою, в тому числі, сплачувати проценти, які нараховувались за кредитним договором. Отже, правовідносини, які мали місце між учасниками спору у вказаній вище справі, мали триваючий характер, а отже, учасники об`єктивно мали можливість оцінювати господарськи ризики.

Водночас, у справі, що розглядається, предметом договору було надання послуг. Як вбачається зі змісту Договору, сторони змінювали дати проведення заходу. Таким чином, врахувати негативні наслідки, які можуть мати місце у правовідносинах, повинні були врахувати обидві сторони.

Зазначені обставини були оцінені судами, у тому числі, і щодо триваючого характеру ненадання Відповідачем послуг за Договором Позивачу, фактичних затрат, пов`язаних із проведенням заходу.

А отже, висновок суддів попередніх інстанцій щодо повернення грошових коштів є наслідком не триваючих обставин щодо невиконання умов Договору, а відбулось у зв`язку з розірванням Договору.

5.13. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.

У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

При цьому, сторони в Договорі передбачили як обов`язок повідомляти про неможливість виконання зобов`язань за Договором, за для можливості посилання майбутньому на таку обставину непереборної сили, так і право розірвати Договір за взаємною згодою сторін або на підставах, визначених законодавством України. Позивач повідомив Відповідача про неможливість виконання Договору та скористався своїм правом на його розірвання, про що повідомив Відповідача за всіма відомими адресами. У свою чергу Відповідач ухилявся від отримання поштової кореспонденції, що говорить про недобросовість поведінки останнього.

Таким чином, посилання Скаржника на неврахування позиції Верховного Суду у справі №910/8232/22 є нерелевантними, з огляду як на відмінний предмет та підставу позову, так і на встановлення у цих справах обставини.

5.14. Щодо тверджень Скаржника про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 134 120, 00 грн.

Так, Скаржник, в обґрунтування даних доводів зазначає, що наявне рішення, між тими ж сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав.

Дійсно, 03.10.2022 Господарським судом Черкаської області у справі №925/694/22 прийнято рішення, яким в задоволені позовних вимог за позовом ТОВ «Кет Україна» до ФОП Дикун Т.О. про стягнення 148 403,78 грн було відмовлено повністю.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 Господарським процесуальним кодексом України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 Господарським процесуальним кодексом України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу. Крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

При цьому для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для закриття провадження у справі.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/9158/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначила, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 910/16868/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це посилання, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Так, у справі № 925/694/22 на вирішення суду передавалось питання щодо стягнення грошових коштів через ненадання відповідачем послуг за договором. У своєму рішенні від 03.10.2022 у справі № 925/694/22 Господарський суд Черкаської області зазначив, що "позивач не вказав суду норму чинного законодавства, яка за виниклих між сторонами обставин дає можливість позивачу вимагати повернення всіх сплачених відповідачу коштів за непроведений захід. Позивач у заявленому позові не ставить питання про розірвання між сторонами договору".

Проте, у даній справі № 925/155/23 позовна вимога про стягнення грошових коштів є похідною від вимоги про розірвання договору. Позивач, як на правову підставу позову в частині розірвання договору посилається на положення частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, яка регулює зміну або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, а в частині стягнення коштів у сумі 134120,00 грн - на положення статті 1212 Цивільного кодексу України (загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави). В обґрунтування вимоги про стягнення коштів позивачем зазначено, що правова підстава набуття відповідачем коштів відпала внаслідок розірвання договору.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у справі № 925/155/23 та справі № 925/694/22 позови заявлено з різних підстав, хоча і стосуються одного і того ж договору. Відтак, підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

5.15. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками місцевого та апеляційного судів стосовно оцінки фактичних обставин у цій справі і спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ТОВ "Кет Україна".

5.16. Таким чином, доводи та аргументи касаційної скарги жодним чином не доводять неправильне застосування чи порушення місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права і не спростовують законних висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "Кет Україна", у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на заявника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Дикун Тетяни Олегівни залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.05.2023 у справі №925/155/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко