Рішення

від 18.01.2024 по справі 496/4259/21

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/4259/21

Провадження № 2/496/15/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Гончаренко І.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської районної державної адміністрації Одеської області (Одеської районної державної військової адміністрації Одеської області), Одеської районної ради Одеської області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила, в якому просить суд: визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади екскурсовода Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області; поновити ОСОБА_1 на посаді екскурсовода Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області з 31.12.2020 року; стягнути з Одеської районної державної адміністрації Одеської області (на теперішній час Одеська районна державна військова адміністрація Одеської області) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за 26 місяців (час вимушеного прогулу) станом на 01.03.2023 рік - 130000 грн.; стягнути з Одеської районної державної адміністрації Одеської області (Одеської районної державної військової адміністрації Одеської області) судові витрати.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що наказом №12 від 31.07.2019 року її було прийнято на роботу екскурсоводом до Біляївського районного історико-краєзнавчого музею з 01.08.2019 року згідно штатного розкладу. 23.10.2020 року Наказом в.о. завідувача сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області «Про попередження працівників про скорочення штату працівників» №12 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», Положення про сектор культури молоді та спорту, затвердженого головою районної державної адміністрації від 09.01.2020 року №9/РА-2020, відповідно до п. 1 ст.40 КЗпП України та на підставі доповідної начальника фінансового управління Біляївської районної державної адміністрації Кари М.В. від 20.10.2020 року №192, було наказано керівникам закладів, в том числі й директору районного історико-краєзнавчого музею Коваленко С.В., прийняти відповідні накази про скорочення штатної чисельності штатних працівників та ознайомити з наказом працівників під особистий підпис протягом одного робочого дня. Однак, з даним наказом, ОСОБА_1 було ознайомлено лише 31.12.2020 року об 11:52 год. під підпис.

23.10.2020 року наказом в.о. завідувача сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області «Про попередження працівників про наступне вивільнення у порядку ст.49-2 Кодексу законів про працю України» №12 було наказано, в тому числі й директору районного історико-краєзнавчого музею ОСОБА_4 попередити працівників, в тому числі й музейних закладів, про наступне вивільнення з 31.12.2020 року у зв`язку з ліквідацією Біляївського району та ознайомити під особистий підпис всіх зазначених у ньому осіб протягом одного робочого дня. Також в цьому наказі п.3 наголошував, що фактичне вивільнення працівників здійснюється шляхом видання окремого наказу не раніше ніж через 2 місяці з дня видання цього наказу.

30.10.2020 року директором Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Коваленко Є.В. було видано наказ №5 «Про попередження працівників про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 Кодексу законів про працю», згідно якого ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення з 31.12.2020 року. Однак самого наказу про звільнення ОСОБА_1 не бачила, не ознайомилася з ним, не розписувалася та не отримувала його копію, і як наслідок не отримувала трудову книжку, оформлену належним чином із відповідним записом про її звільнення. Лише зі слів колишньою директора ОСОБА_4 , позивач дізналася, що такий наказ нібито існує під номером 233. Ким і коли точно виданий наказ ОСОБА_1 не знає. В підтвердження цього у позивача є лист-звернення від 15.01.2021 року до завідувача сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, в якому ОСОБА_1 просила надати роз`яснення стосовно незрозумілої ситуації, яка склалася з приводу її звільнення, так як на той час, а саме 15.01.2021 року вона залишилася не звільнена відповідно до чинного законодавства.

На теперішній час позивач не може ознайомитися з наказом про її звільнення та отримати запис в її трудову книжку про звільнення. ОСОБА_1 має трудову книжку без відповідного запису про звільнення, її не приймають як безробітну ні до центру зайнятості, ні на іншу роботу. Таким чином, вона незаконно позбавлена законного права на працю. ОСОБА_1 вважає її звільнення протиправним та незаконним. Відповідно до п.15 ч. 3 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року в Одеській області ліквідовано Біляївський район. Відповідно до пп.1-3.9 п.6-2 Розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України припинення повноважень районних рад, а також припинення районних рад як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюється з урахуванням таких положень: повноваження районних рад. які представляли спільні інтереси територіальних громад районів, ліквідованих Верховною Радою України, закінчуються в день набуття повноважень органами на відповідних перших місцевих виборах районними радами районів, утворених Верховною Радою України; не пізніше завершення другої сесії районної ради, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація районних рад ліквідованих районів шляхом приєднання до районної ради, розміщеної в адміністративному центрі новоутвореною району, а у випадку, передбаченому пп.5 цього пункту - утворення районних рад як юридичних осіб; районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов`язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району, якщо інше не передбачено цим Законом. Юридична особа - районна рада є такою, що припинилася, з дня внесення запису про її припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань. Також, відповідно до ч.5 ст. 104 ЦК України - юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.1 п. 15 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року в Одеській області утворено Одеський район (з адміністративним центром у місті Одеса) у складі, в тому числі, Біляївської міської територіальної громади, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань станом на 30.12.2020 року Біляївська районна рада Одеської області перебувала на стадії припинення. Однак, станом на 30.12.2020 року зареєстровано Одеську районну раду Одеської області (код ЄДРПОУ 43995888), що на теперішній час є правонаступником Біляївської районної ради Одеської області. Що стосується самого Сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації, то згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань, станом на 30.12.2020 року Сектор перебував у стані припинення, у зв`язку з реорганізацією. На даний час, позивачу достеменно невідомо, на якій стадії ліквідації перебуває Сектор та Біляївська районна державна адміністрація. Щодо уповноваженого органу на звільнення позивача з роботи, то відповідно до статутних відомостей Біляївський районний історико-краєзнавчий музей (під час роботи ОСОБА_1 в ньому), був комунальною власністю територіальної громади в особі Біляївської районної ради. Біляївський районний історико-краєзнавчий музей у своїй діяльності підпорядковувався відділу культури Біляївської районної державної адміністрації виконавчого комітету Біляївської районної ради. Однак, в 2019 році відділ культури Біляївської районної державної адміністрації виконавчого комітету Біляївської районної ради було перейменовано у Сектор культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та Розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №9-РА-2020 року від 09.01.2020 року було затверджено Положення про вказаний структурний підрозділ з визначенням його статуту та повноважень. Таким чином, директорка Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Коваленко С.В. 31.12.2020 року була звільнена з займаної посади Сектором культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, а питання щодо звільнення ОСОБА_1 вирішено не було. Позивач та її колега (зберігач фондів Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Аліфанова І.В.) так і залишилися на робочих місцях на невизначених вищим керівництвом підставах. Жодного наказу про звільнення ОСОБА_1 ніхто не оголошував, трудову книжку не оформили належним чином. Відповідні звернення до вищих органів результату не дали.

ОСОБА_1 перебувала на робочому місці буквально до кінця лютого 2021 року, звертаючись усно, а потім 15.01.2021 року з письмовою заявою в тому числі до завідуючої Сектором культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області з проханням вирішити долю позивача як екскурсовода музею, доки її звідти не вигнали представники постійної депутатської комісії, в числі якої була й представник управління культури, молоді, спорту та туризму Біляївської міської ради ОСОБА_5 . Позивачу невідомо, чи на законних підставах був проведений розрахунок з нею, оскільки жодного документа про виплату їй розрахунку при звільненні вона не отримувала. Вище керівництво на лист позивача від 15.01.2021 року за вх. № 01-02/461 не надало відповідь, а безпосередній керівник ОСОБА_4 вже 31.12.2020 року була звільнена з посади. До теперішнього часу Біляївський районний історико-краєзнавчий музей працює, вирішувалося лише питання про передачу його на баланс Одеській районній раді Одеської області, чи він буде переданий на баланс Біляївській ОТГ. Роботодавець не дотримався вимог законодавства та не продовжив дію трудового договору з позивачем. Трудову книжку ОСОБА_1 роботодавець не видав, не вніс до неї відповідний запис про звільнення, а відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Копію наказу позивач не отримала та не бачила його. Між колишніми співробітниками спілкуючись стало відомо що цей наказ має номер 233. Відповідно до вимог п.4.1. Інструкції про порядок видачі трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис то трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. При отриманні трудової книжки працівник розписується в особистій картці та книзі обліку трудових книжок. Якщо працівник відмовляється отримувати трудову книжку, то факт відмови від отримання трудової книжки необхідно зафіксувати у відповідному акті. Жодний з цих пунктів відповідачем не виконаний. Трудову книжку позивач забрала з музею у лютому 2021 року без запису про звільнення, бо директорка музею звільнилася ще 31.12.2020 року, з робочого кабінету де позивач працювали всі її особисті речі були виставлені до коридору.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України відповідач повинен поновити ОСОБА_1 на роботі та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день поновлення на роботі.

З 02.09.2019 року ОСОБА_6 була призначена на посаду техпрацівника за сумісництвом на 0,25 ставки. Згідно довідки Пенсійного фонду України на час звільнення заробітна плата складала - 6,250 грн. Згідно довідки фонду оплати праці, затвердженої завідуючим сектором культури, молоді та спорту Біляївської РДА Гапоненко Л.Ф.- посадовий оклад екскурсовода складав - 3649 грн. Оклад тех. працівника - 606 грн. Так як інших нарахувань не було, а заробітна плата була нижче ніж затверджена мінімальна заробітна плата на 2020 рік, тому установа згідно Закону України доплачувала до мінімальної заробітної плати, на той час вона складала: екскурсовод - 5 000 грн., тех. працівник -1250 грн., що в сумі складає - 6 250 грн. Оскільки ОСОБА_1 була звільнена у незаконний спосіб, просила врахувати саме цю мінімальну заробітну плату, а саме 5000 грн., як середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. ОСОБА_1 вважає, що її, як екскурсовода Біляївського районного історико-краєзнавчого музею, було незаконно звільнено з порушенням процедури звільнення на підставі наказу № 233, з яким вона не була ознайомлена. З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Представник Одеської районної ради Одеської області В. Барвіненко надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування поданого відзиву зазначив, що Одеська районна рада позовну заяву ОСОБА_1 не визнає у повному обсязі, вважає, що вимоги є безпідставними та направлені до неналежного відповідача та у задоволенні позову відносно Одеської районної ради має бути відмовлено, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищі і міськими радами. Відповідно до абз. 5 підп. 15 п. 1 постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» в Одеській області утворено Одеський район (з адміністративним центром у місті Одеса) в наслідок ліквідації відповідних районів. Розділ V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнено пунктом 6, згідно з яким до прийняття Закону про адміністративно-територіальний устрій України припинення повноважень районних рад, а також припинення районних рад як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: повноваження районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад районів, ліквідованих Верховною Радою України (далі - ліквідовані райони), закінчуються в день набуття повноважень обраними на відповідних перших місцевих виборах районними радами районів, утворених Верховною Радою України (далі - новоутворені райони); районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов`язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району, якщо інше не передбачено цим Законом. Виходячи з наведених положень, повноваження рад районів, ліквідованих постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», вважаються закінченими в день набуття відповідних повноважень радами новоутворених районів, які стають правонаступниками всіх їх прав та обов`язків.

Фактично процес реорганізації та припинення Біляївської районної ради Одеської області розпочався 29.12.2020 року із прийняттям Одеською районною радою Одеської області рішення «Про створення Одеської районної ради Одеської області шляхом реорганізації Лиманської районної ради, Овідіопольської районної ради та Біляївської районної ради Одеської області». Викладені вище обставини свідчать про те, що на сьогодні Одеська районна рада Одеської області набула належні їй повноваження та є правонаступником всього майна Біляївської районної ради Одеської області в розумінні положень ст. 104 ЦК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в України». Відповідно до п. 6-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад. Правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 01.07.2021 року, зобов`язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України.

У зв`язку з зазначеним, на 3 сесії Одеської районної ради Одеської області прийнято рішення від 02.02.2021 року №30-VIII «Про передачу об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Біляївського району Одеської області, який ліквідовано, зі спільної власності у комунальну власність Біляївської міської територіальної громади Одеського району Одеської області в особі Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області», відповідно до якого Біляївський районний історико-краєзнавчий музей був переданий у комунальну власність Біляївської міської територіальна громади Одеського району Одеської області в особі Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області. Одеська районна рада не приймала будь-яких рішень, які можуть бути підставами для звільнення працівників Біляївського районного історико-краєзнавчого музею.

Рішенням Одеської районної ради від 02.02.2021 року № 30-VIII передбачається тільки передача майнових прав нерухомого майна між юридичними особами публічного права, відповідно до якого звільнення працівників Біляївського районного історико-краєзнавчого музею не передбачено. Таким чином, Одеська районна рада Одеської області своїми діями та/або бездіяльністю жодним чином не порушувала та не могла порушувати права позивача.

Представник Одеської районної державної адміністрації Одеської області (Одеської районної державної військової адміністрації Одеської області) Д.Ф. Плачков надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву зазначив, що наказом №12 від 31.07.2019 року ОСОБА_1 прийнята на посаду екскурсовода до Біляївського районного історико-краєзнавчого музею з 01.08.2019 року згідно штатного розкладу.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №33 «Про утворення та ліквідацію районів» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» розпочався процес реорганізації Біляївської районної державної адміністрації, внаслідок чого було прийнято ряд наказів про зміну в штатному розписі та скорочення штату працівників сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації. Наказом Сектору культури, молоді та спорту №12 від 23.10.2020 року «Про попередження працівників про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України» керівників закладів культури, зокрема і директора Біляївського районного історико-краєзнавчого музею ОСОБА_4 , попереджено про наступне вивільнення працівників з 31.12.2020 у зв`язку з ліквідацією Біляївського району.

В подальшому, наказом №5 від 30.10.2020 директора Біляївського історико-краєзнавчого музею про наступне вивільнення з 31.12.2020 попереджено працівників Біляївського історико-краєзнавчого музею, зокрема і екскурсовода ОСОБА_1 . Наказом Сектору культури, молоді та спорту №233 від 30.12.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади екскурсовода Біляївського історико-краєзнавчого музею з 31.12.2020. Як виходить із тексту позовної заяви, позивач одночасно посилається на вказаний наказ про звільнення і вважає «питання щодо звільнення не вирішеним», стверджуючи, що звільнення здійснено не уповноваженим органом з порушенням права на працевлаштування та недотриманням процедури звільнення. На момент звільнення позивача діяв Статут, затверджений завідувачем Сектору культури Гапоненко Л.Ф. від 27.01.2020 №6. Відповідно до п. 1.2 Статуту, засновником музею та власником його майна є Сектор культури Біляївської районної державної адміністрації. Згідно п. 5.1 Статуту, ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) Музею здійснюється за наказом Сектору культури, молоді та спорту. Пунктами 1.7 та 8.4 Положення про сектор культури, молоді та спорту, затвердженого розпорядженням Біляївської РДА 09.01.2020 року №9-РА-2020, передбачені повноваження завідувача Сектору культури, молоді та спорту щодо скорочення чисельності штату та здійснення повноважень керівника державної служби згідно з Законом України «Про державну службу». На підставі наведеного, видано наказ завідувача Сектору культури, молоді та спорту від 30.12.2020 року №233 про звільнення позивача на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Статтею 40 ч. 1 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно, при розірванні трудового договору на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, власником або уповноваженим ним органом повинні бути дотримані вимоги ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Позивач була попереджена про наступне вивільнення через два місяці, що підтверджується вищевказаним наказом №12 від 23.10.2020 року «Про попередження працівників про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України». Відповідно до ч. 6 ст. 42 КЗпП України, у разі вивільнення працівників на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, не застосовуються положення ч.2 ст. 49-2 КЗпП України про переважне право залишення на роботі. Оскільки законність звільнення позивача обґрунтовано вищевикладеним, підстави для поновлення позивача на попередньому місці роботи відсутні, та як наслідок, не можуть підлягати задоволенню й вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Адвокат Кравцова Н.М. в інтересах ОСОБА_1 надала до суду заяву-заперечення на відзив Одеської районної державної адміністрації, в якій зазначила, 15.01.2021 року позивач звернулась з письмовою заявою до завідуючої Сектором культури Гапоненко Л.Ф., вирішити її долю і долю зберігання фонду музею, але відповіді не отримала. Заява подавалась у двох екземплярах, на другому екземплярі завідуюча Сектором культури Гапоненко Л.Ф. поставила резолюцію « ОСОБА_4 до виконання». Незрозуміло як таке може бути, коли директор музею вже звільнений, і ОСОБА_1 нібито теж. У разі наявності наказу № 233 від 30.12.2020 року, невідомо чому з ним не ознайомили позивача у той же день. Під час ознайомлення з наказом згаданими у ньому особами на першому примірнику наказу чи на спеціальному бланку проставляються їх підписи із зазначенням дати ознайомлення. Так, як у наказі зазначена одна особа - це директор музею ОСОБА_4 , позивач робить висновок, що її взагалі ніхто не збирався ознайомлювати з наказом. Відповідно до документів наданих відповідачем, ні до Архівного відділу районної державної адміністрації, ні до КУ «Об`єднаний трудовий архів Одеського району» установчі документи Біляївського районного історико - краєзнавчого музею не надходили. У відповіді КУ «Об`єднаний трудовий архів Одеського району» зазначається, що і книга обліку трудових книжок по Сектору культури Біляївської районної адміністрації до архіву не надходила. Також, відповідно до наказу від 29.07.1993 року № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» згідно п. 2.15, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться відповідний запис, а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер. Такого запису у трудовій книжки позивача немає. Ніхто робітників музею з цими документами не ознайомлював та записів не робив. 30.10.2020 року директором Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Коваленко Є.В. на підставі наказу Сектору культури від 23.10.2020 року № 12 було видано наказ № 5 «Про попередження працівників про наступне вивільнення у порядку ст.49-2 Кодексу законів про працю України», але у документах наданих Архівним відділом районної державної адміністрації за таким же номером і того ж самого числа надано інший документ «Про попередження працівників про скорочення штату працівників», де зазначено скорочення посади директора районного історико-краєзнавчого музею. Хоча наказ про попередження скорочення штату повинен містити повний перелік підлягаючих скороченню згідно штатного розкладу для ознайомлення під підпис. Все вищевикладене тільки підтверджує той факт, що звільнення було зроблено з порушенням законодавчих норм та права, тим самим порушуючи право позивача на працю і працевлаштування. З часу масового вивільнення і по лютий 2021 року ніхто і не збирався забрати документи з музею щоб передати їх до архіву, як того потребують правила організації діловодства. Позивач була змушена забрати свої папки, які були викинуті в коридор. З самого початку, коли вийшла Постанова Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», музеї створені при закладах культури повинні переходити до відповідних закладів до ОТГ за правонаступництвом (разом з музейним фондом) за погодженням виконкому ОТГ та наказом установи. У разі відмови ОТГ про прийняття такого музею, засновник видає наказ про його ліквідацію. Проте цього зроблено не було, адже в такому випадку була би не реорганізація, а ліквідація. Також про це свідчить лист відповідь голови Біляївської міської ради від 20.12.2022 року №11-18/1192, де на запит Одеської районної адміністрації просилось надати документи, які надходили до ОТГ за півроку до ліквідації. Хоча ліквідації не було, була реорганізація підприємства. ОСОБА_1 припускає, що все робилося навмисно, аби залишити людей без роботи і без права на подальше працевлаштування.

Представник Одеської районної державної адміністрації Одеської області (Одеської районної державної військової адміністрації Одеської області) Д.Ф. Плачков надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому пояснив, що як стало відомо із відповіді позивача на відзив, заява до завідувача Сектору культури Біляївської районної державної адміністрації від 15.01.2021 подавалась у двох екземплярах, на одному з яких від руки проставлено реєстраційний номер та резолюцію «до виконання ОСОБА_4 ». Відповідно до роз.1 п.2 «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (надалі-Правила), затверджених Міністерством юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, службовий документ - офіційно зареєстрований службою діловодства або відповідним чином засвідчений документ, що одержаний чи створений установою у процесі її діяльності та має відповідні реквізити. Згідно роз.2 п.5 Правил, факт надходження документа до установи обов`язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи, яка проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому куті нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи - одержувача документа, реєстраційний індекс, дата надходження документа. Тобто, після подачі двох екземплярів заяви до служби діловодства, в даному випадку, до служби діловодства Біляївської РДА, позивачу повернули б один екземпляр з відміткою про отримання заяви, із зазначенням установи отримувача, дати отримання, та відміткою «отримано». Така відмітка проставляється службою діловодства в тому випадку, коли заявнику необхідний другий екземпляр заяви для підтвердження отримання та реєстрації документа канцелярією установи до якої звернувся заявник. Згідно з роз.4 п.3 Правил, документи, розглянуті керівництвом установи, повертаються з резолюцією щодо їх виконання в службу діловодства, яка здійснює передачу документів на виконання. Відповідно, екземпляр з резолюцією - є внутрішнім службовим документом, що використовується у поточній діяльності організації, та ніяким чином не міг бути виданий позивачу під час прийняття та реєстрації заяви у службі діловодства. Незрозуміло, як внутрішній службовий документ опинився у позивача. Та взагалі ставить під сумнів достовірність цього документу, адже на ньому не вказано найменування установи-одержувача. Пунктом 14 роз. 1 Правил передбачено, що вилучення (виїмка) оригіналів службових документів із документаційного та архівного фондів установи має бути тимчасовим(ою) і лише у випадках, передбачених законом, а саме на підставі ухвали слідчого судді, суду в порядку передбаченому чинним законодавством України. Крім того, виникає питання не лише стосовно походження другого екземпляру заяви від 15.01.2021 року, але і відносно інших документів, що стосуються трудових відносин позивача з Біляївським районним історико-краєзнавчим музеєм.

Як вказує ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, наказу про звільнення вона не бачила, його копію не отримувала та не отримувала трудову книжку. Водночас, аргументуючи незаконність звільнення, позивач посилається на наказ про звільнення №233 та додає до матеріалів справи копію своєї трудової книжки. Позивач у відповіді на відзив зазначає, що була змушена забрати свої «папки» з музею (що розуміється під словом «папки» та що в них міститься вона не вказує). Дане посилання наводить на думку, що всі документи, що стосуються трудових відносин позивача з Біляївський районним історико-краєзнавчим музеєм містяться саме у цих «папках». Адже як вбачається із матеріалів справи, ні до Архівного відділу районної державної адміністрації, ні до КУ «Об`єднаний трудовий архів Одеського району» зазначені документи щодо звільнення не передавалися.

Так, на думку представника Одеської районної державної адміністрації Одеської області (Одеської районної державної військової адміністрації Одеської області) Д.Ф. Плачкова, складається враження, що позивач навмисно приховує місцезнаходження документів про звільнення, бажаючи отримати певну вигоду, наприклад, отримати середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу. Якщо притримуватись даного припущення, то стає зрозумілим чому із усього переліку документів на звільнення, позивачем була додана до матеріалів справи лише трудова книжка. Відповідно п. 4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу - працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Так само не зрозуміле посилання позивача на п. 2.15 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», в якому зазначається про порядок внесення запису до трудової книжки в разі зміни назви організації. Пунктом 1.7 Статуту, затвердженого завідувачем сектору культури від. 27.01.2020 року №6, визначено повну офіційну назву музею: Біляївський районний історико-краєзнавчий музей. Аналогічне найменування установи зазначено у трудовій книжці позивача у записі від 31.07.2019 року: «прийнята на роботу екскурсоводом в Біляївський районний історико-краєзнавчий музей». Аргумент позивача є хибним, за час її роботи у Біляївському районному історико-краєзнавчому музеї його назва не змінювалося.

В обґрунтування вимог, позивач висловила припущення щодо відсутності Положення про музей та відсутності посадових інструкцій. Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про музеї та музейну-справу», музей діє на підставі статуту (положення), що затверджується його засновником чи засновниками. Тобто законом передбачено вимогу щодо наявності одного із установчих документів музею. Біляївський районний історико-краєзнавчий музей діє на підставі статуту, затвердженого-завідувачем Сектору культури від 27.01.2020 року №6. Припущення позивача щодо відсутності посадових інструкцій працівників музею взагалі не стосується предмета дослідження. Вимоги позивача не стосуються її організаційно-правового статусу, визначення конкретних завдань та обов`язків, прав, повноважень, знань, та кваліфікації. Причиною звільнення не стала виявлена невідповідність позивача займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, тому посилання на посадову інструкцію не стосується суті справи та предмета доказування. Відповідно до Наказу директора Біляївського історико-краєзнавчого музею від 30.10.2020 року №5 «Про попередження працівників про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України», позивача було попереджено про наступне вивільнення з 31.12.2020 року. Підставою звільнення став п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Дана норма статті передбачає скорочення всього штату працівників внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації незалежно від кваліфікаційного рівня працівників. З огляду на вищезазначене, підстав вважати звільнення ОСОБА_1 незаконним не вбачається, як не вбачається підстав для поновлення її на попередньому місці роботи та відшкодування середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала та пояснила, що вона звільнена з Біляївського історико-краєзнавчого музею в кінці грудня 2020 року, але з наказом про звільнення ознайомлена не була і не знала, що її звільнили з посади. З цього приводу 15.01.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зверталися до завідуючого Сектором культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області Лілії Федорівни з заявою. Вона написала «до виконання ОСОБА_4 », проте на той час ОСОБА_4 вже була звільнена. Тому, ОСОБА_1 подала позов до суду. Про своє звільнення позивач дізналася, коли директор музею ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом і розпочався розгляд її справи. Позивач повідомила, що не бачила документу про те, що вона не ходила на роботу. Є свідки, які можуть підтвердити те, що ОСОБА_1 ходила на роботу до 15.01.2021 року. Завідуюча Сектором культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області Лілія Федорівна не надала роз`яснення щодо звернення ОСОБА_1 від 15.01.2021 року. Документ, відповідно до якого, ОСОБА_1 начебто ознайомили з можливим вивільненням було підкладено. Трудова книжка та особова справа зараз у позивача, трудова книжка лежала у коридорі, фактично на підлозі, тому позивач її забрала. Особову справу ОСОБА_1 забрала у себе на робочому столі, коли її виганяли з музею. Акту прийому-передачі документації немає. З музею нічого не вилучалося, не передавалося, не було відповідальних за це осіб. 11.02.2021 року прийшли виганяти з музею, тому працівники забрали кожен свою особову справу та пішли. Позивач боялася втратити трудову книжку та трудовий стаж.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Кравцова Н.М. позов підтримала, просила задовольнити. При цьому пояснила, що прохання в уточненій позовній заяві поновити строки звернення до суду є технічною помилкою. Строк звернення до суду з позовом не пропущений. Також зазначила, що трудові книжки мають знаходитися у сейфі у керівника.

У судовому засіданні представник Одеської районної державної адміністрації Одеської області (Одеської районної державної військової адміністрації Одеської області) Д.Ф. Плачков позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, вважав його безпідставним та не обґрунтованим. При цьому пояснив, що дивним є те, що позивач не знала, що ліквідується музей та те, що вона звільнена з посади аж до 15.01.2021 року. На той час вже не існувало музею, Біляївського району, сектору райдержадміністрації. Незрозуміло куди ОСОБА_1 ходила на роботу. В матеріалах справи є всі документи щодо кадрових рішень, є накази. У справі є акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі у день вручення наказу та трудової книжки від 30.12.2020 року або 31.12.2020 року. Не може бути такого, що трудові книжки лежали на підлозі.

У Біляївському районному суді Одеської області розглядається справа за позовом ОСОБА_4 до Одеської районної державної адміністрації Одеської області. Під час слухання справи були допитані свідки, які повідомили, що ОСОБА_4 30.12.2020 року чи 31.12.2020 року на роботі не з`явилася. Дана справа більше схожі на домовленість між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з метою отримати компенсацію у розмірі 130000 грн. Всі були обізнані та попереджені про звільнення. Трудові книжки були вилучені самостійно.

Представник Одеської районної ради Одеської області у судове засідання не з`явився, але у поданому відзиві просив справу розглянути без його участі.

Дослідивши письмові докази, вислухавши пояснення сторін по справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.07.2019 року прийнята на роботу екскурсоводом в Біляївський районний історико-краєзнавчий музей з 01.08.2019 року. Відмітка про звільнення ОСОБА_1 з посади в трудовій книжці відсутня.

31.07.2019 року директором Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Коваленко Є.В. було видано наказ № 12 про прийняття на роботу екскурсоводом ОСОБА_1 з 01.08.2019 року, з посадовим окладом 3150 грн.

31.07.2019 року ОСОБА_1 була написана заява на ім`я директора Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Коваленко Є.В. з проханням прийняти на посаду екскурсовода з 01.08.2019 року.

19.07.2019 року начальником відділу культури Біляївської районної державної адміністрації Одеської області було видано наказ про введення з 01.08.2019 року додаткової штатної одиниці в районний історико-краєзнавчий музей за рахунок загального фонду «Зберігач фондів», 8 розряду, оклад 3150 грн., за необхідністю.

Розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №9/РА-2020 від 09.01.2020 року затверджено Положення про сектор культури, молоді та спорту районної державної адміністрації (додається) (далі-Положення); визнано таким, що втратило чинність, розпорядження голови районної державної адміністрації від 20.03.2013 року №138/РА-2013 «Про затвердження Положення про відділ культури Біляївської районної державної адміністрації Одеської області у новій редакції».

Відповідно до п. 1.2. Положень Сектор культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області є структурним підрозділом Біляївської районної державної адміністрації. Сектор підзвітний та підконтрольний голові районної державної адміністрації, департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та управлінню фізичної культури та спорту Одеської обласної державної адміністрації.

До сектору культури, молоді та спорту входять завідувач сектору, головний спеціаліст, а також базова мережа: централізована бухгалтерія, районний будинок культури, централізована бібліотечна система, музичні школи та музеї (п. 1.4. Положень).

Сектор є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в Управлінні державної казначейської служби України у Біляївському районі, печатку із зображенням Державного Герба України та бланк (п. 10 Положень).

23.10.2020 року в.о. завідувачем сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області Ліщенко Р.В. було видано наказ № 12 про попередження працівників про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України, відповідно до якого наказано попередити керівників закладів культури клубного типу та працівників, керівників навчальних закладів культури, музейних закладів, керівника централізованої бібліотечної системи, головного бухгалтера та працівників централізованої бухгалтерії (згідно додатків 1-30) про наступне вивільнення з 31.12.2020 року у зв`язку з ліквідацією Біляївського району, та ознайомити з наказом під особистий підпис всіх зазначених в ньому осіб протягом одного робочого дня; керівникам закладів культури, зокрема, директору районного історико-краєзнавчого музею ОСОБА_4 - ознайомити з наказом працівників під особистий підпис протягом одного робочого дня; фактичне вивільнення працівників здійснюється шляхом видання окремого наказу не раніше ніж через 2 місяці з дня видання цього наказу; бухгалтеру централізованої бухгалтерії сектору культури, молоді та спорту ОСОБА_8 протягом дії цього попередження здійснити відповідні розрахунки згідно чинного законодавства.

30.10.2020 року директор Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Коваленко Є.В. ознайомилася з вищевказаним наказом, про що свідчить її підпис у листі особистого ознайомлення, який є додатком до наказу № 12 від 23.10.2020 року.

30.10.2020 року директором Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Коваленко Є.В. було видано наказ № 5, відповідно до якого наказано попередити працівників Біляївського районного історико-краєзнавчого музею про наступне вивільнення з 31.12.2020 року у зв`язку з ліквідацією Біляївського району та ознайомити з наказом під особистий підпис всіх зазначених осіб протягом одного робочого дня, а саме: зберігача фонду музею ОСОБА_7 , екскурсовода та технічного працівника ОСОБА_1 . З наказом № 5 від 30.10.2020 року ОСОБА_1 була ознайомлена, що підтверджується її підписом у ньому.

15.01.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зверталися до завідуючого Сектором культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області з заявою, в якій просили надати роз`яснення ситуації яка склалася. 30.10.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ознайомили з наказом № 12 від 23.10.2020 року про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України. 11.01.2021 року директор Біляївського районного історико-краєзнавчого музею отримала трудову книжку, де з 31.12.2020 року за № 21 зроблено запис «звільнити з займаної посади у зв`язку з скороченням штату працівників п.1 ст. 40 КЗпП України», наказ № 233 від 30.12.2020 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 залишилися не звільненими, тому просили надати роз`яснення кому підпорядковується музей, хто керує закладом і працівниками закладу, хто має виплачувати заробітну плату.

Одеською районною радою Одеської області було винесено рішення від 02.02.2021 року № 30-VIII, відповідно до якого вирішено: передати Біляївській міській раді Біляївського району Одеської області майнові права засновника (учасника) юридичних осіб (комунальних підприємств, установ організацій) відповідно до додатку № 1 до цього рішення; вивести Біляївську районну раду Одеської області зі складу засновників (учасників) юридичних осіб (комунальних підприємств, установ, організацій) відповідно до додатку № 1 до цього рішення; передати зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Біляївського району Одеської області, який ліквідовано, у комунальну власність Біляївської міської територіальної громади Одеського району Одеської області в особі Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області індивідуальне визначене майно, яке знаходиться на балансі та використовується юридичними особами (комунальними підприємствами, установами, організаціями), закладами освіти, культури та охорони здоров`я відповідно до додатку № 2 до цього рішення та відповідних інвентаризаційних описів, складених інвентаризаційною комісією; передати зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Біляївського району Одеської області, який ліквідовано, у комунальну власність Біляївської міської територіальної громади Одеського району Одеської області в особі Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області нерухоме майно (житлові та/або нежитлові будівлі та/або приміщення) з вузлами обліку відповідно до додатку № 3 до цього рішення; доручити Біляївській міській раді Біляївського району Одеської області здійснити необхідні заходи щодо виконання цього рішення, згідно з вимогами чинного законодавства та подати до районної ради звіт про здійснені заходи; доручити Біляївській міській раді Біляївського району Одеської області при створенні комісії по прийманню-передачі об`єктів спільної власності, зазначених в цьому рішенні, включити до складу комісії представників районної ради відповідно до додатку № 4 до цього рішення; контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію районної ради з питань управління майном спільної власності територіальних громад району.

Додатком №1 до рішення районної ради від 02.02.2021 року №30-VIII є перелік юридичних осіб (комунальних підприємств, установ, організацій), відносно яких прийнято рішення про передачу майнових прав засновника (учасника), де вказано КНП Біляївської районної ради «Біляївська центральна районна лікарня».

Додатком № 2 до рішення районної ради від 02.02.2021 року № 30-VIII є перелік юридичних осіб (комунальних підприємств, установ, організацій), закладів освіти, культури та охорони здоров`я, відносно індивідуально визначеного майна який прийнято рішення про передачу, серед яких зазначено Біляївський районний історико-краєзнавчий музей.

Додатком № 3 до рішення районної ради від 02.02.2021 року № 30-VIII є перелік нерухомого майна (житлових та/або нежитлових будівель та/або приміщень) з вузлами обліку, відносно якого прийнято рішення про передачу, серед якого зазначено, зокрема, районний будинок культури.

Додатком № 4 до рішення районної ради від 02.02.2021 року № 30-VIII вказаний представник Одеської районної ради Одеської області, яких необхідно включити до складу комісії по прийманню-передачі об`єктів спільної власності, ОСОБА_9 депутат Одеської районної ради Одеської області.

У виписці Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 03.02.2022 року містяться відомості про розмір заробітної плати ОСОБА_1 у період з 1998 року по 2020 рік, включно.

Заробітна плата екскурсовода Біляївського районного історико-краєзнавчого музею станом на 2020 рік складала 5000 грн., що підтверджується відповідною довідкою.

02.09.2019 року директором Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Коваленко Є.В. було видано наказ № 14 про призначення ОСОБА_1 на посаду тех. працівника за сумісництвом 0,25 ставки з 02.09.2019 року, за відсутності працівника.

02.09.2019 року ОСОБА_1 була написана заява на ім`я директора Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Коваленко Є.В. з проханням призначити її на посаду тех. працівника за сумісництвом 0,25 ставки з 02.09.2019 року.

15.12.2022 року за вих. № 5726/01-40/22/3 заступником начальника Одеської районної військової адміністрації О. Мацулевич було надіслано запит на адресу Біляївського міського голови М. Бухтіярова з проханням надати інформацію та копії відповідних документів, що містять інформацію про утворення, функціонування, реорганізацію, власність та її зміну, ліквідацію музею (відповідно яких розпорядчих документів був утворений, в якої формі здійснював діяльність, яким чином оформлювались трудові відносини з персоналом, визначити повний перелік осіб, що здійснювали керівництво та відповідальні за добір, прийняття на роботу звільнення та інші кадрові питання за півроку до ліквідації). За наявності надати копії відповідних документів (статут, положення, розпорядження, рішення та інше) як музею, так і Сектору (відділу) культури, молоді та спорту Біляївської РДА. Щодо трудових відносин з ОСОБА_1 просив надіслати копії всіх розпорядчих, кадрових, фінансово-розрахункових документів за останні 3 місяці її роботи та звільнення, а також трудовий договір. Крім того, просив аналогічну відповідну інформацію та копії документів надіслати щодо колишньої директорки музею ОСОБА_4 , в тому числі накази №12 від 20.10.2020 та №233 від 30.12.2020 в.о. завідуючого Сектором культури, молоді та спорту Біляївської РДА.

Листом Біляївського міського голови М. Бухтіярова за вих.№ 11-18/1192 від 20.12.2022 року повідомлено заступника начальника Одеської районної військової адміністрації О. Мацулевича про те, що засновником Біляївського районного історико-краєзнавчого музею являлася Біляївська районна рада Одеської області, в своїй діяльності музей підпорядковувався сектору культури, молоді, спорту та туризму Біляївської райдержадміністрації Одеської області. Під час проведення реорганізаційних заходів та приєднання Біляївської райдержадміністрації Одеської області до Одеської районної держадміністрації працівники музею звільнені саме Біляївською райдержадміністрацією. Враховуючи, що Біляївська міська рада ніколи не перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_10 та ОСОБА_4 надати будь-які документи не надається можливим. В ході передачі майна Біляївського районного історико-краєзнавчого музею до Біляївської міської ради будь-які особисті справи працівників музею чи фінансово-розрахункові документи не передавалися.

15.12.2022 року за вих. № 21/01-23/ВД в.о. керівника апарату Одеської районної державної адміністрації В. Кратюк було написано на адресу в.о. начальника архівного відділу Одеської районної державної адміністрації Л. Орловій службові записку, з проханням надати інформацію та копії відповідних документів, що містять інформацію про утворення, функціонування, реорганізацію, власність та її зміну, ліквідацію музею (відповідно яких розпорядчих документів був утворений, в якої формі здійснював діяльність, яким чином оформлювались трудові відносини з персоналом, визначити повний перелік осіб, що здійснювали керівництво та відповідальні за добір, прийняття на роботу звільнення та інші кадрові питання за півроку до ліквідації). За наявності надати копії відповідних документів (статут, положення, розпорядження, рішення та інше) як музею, так і Сектору (відділу) культури, молоді та спорту Біляївської РДА. Щодо трудових відносин з ОСОБА_1 просив надіслати копії всіх розпорядчих, кадрових, фінансово-розрахункових документів за останні 3 місяці її роботи та звільнення, а також трудовий договір. Крім того, просив аналогічну відповідну інформацію та копії документів надіслати щодо колишньої директорки музею ОСОБА_4 , в тому числі накази №12 від 20.10.2020 та №233 від 30.12.2020 в.о. завідуючого Сектором культури, молоді та спорту Біляївської РДА.

23.12.2022 року за вих. № Н(СЛ)-44/22 в.о. начальника Архівного відділу районної державної адміністрації Л. Орловою було надано відповідь на службову записку в.о. керівника апарату Одеської районної державної адміністрації В. Кратюк від 15.12.2022 року № 21/01-23/ВД та надіслано на його адресу архівні копії документів, а саме: розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 09.01.2020 року № 9/РЛ-2020 «Про затвердження Положення про сектор культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області», наказ Сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області» від 23.10.2020 року № 12 «Про попередження працівників про скорочення штату працівників», розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 19.01.2021 року № 9/РА-2021 «Про реорганізацію структурних підрозділів Біляївської районної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права шляхом їх приєднання до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області». Також повідомлено, що до Архівного відділу Одеської районної державної адміністрації (відокремлене робоче місце № 1 м. Біляївка) документи Біляївського районного історико-краєзнавчого музею на зберігання не надходили. Документи з кадрових питань (особового складу) Сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області передані на зберігання до Комунальної установи «Об`єднаний трудовий архів Одеського району» (вул. Костіна, 52, м. Біляївка, 67602).

19.01.2021 року Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області було видано розпорядження № 9/РА-2021 про припинення в результаті реорганізації шляхом приєднання до Біляївської районної держаної адміністрації структурних підрозділів зі статусом юридичної особи публічного права Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, серед яких, зокрема, вказано Сектор культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області; введено до структури та штатного розпису Біляївської районної державної адміністрації структурні підрозділи Біляївської районної державної адміністрації без статусу юридичної особи публічного права: сектор культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації - 2 штатні одиниці; сектору управління персоналом, організаційної, та інформаційної діяльності цифрового розвитку та захисту персональних даних апарату Біляївської районної державної адміністрації Одеської області повідомити до 21.01.2021 року в установлений законодавством порядок керівників структурних підрозділів Біляївської районної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією відповідних структурних підрозділів Біляївської районної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права; керівникам структурних підрозділів Біляївської районної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права забезпечити до 21.01.2021 року попередження працівників відповідних структурних підрозділів про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією структурних підрозділів Біляївської районної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права; визнання правонаступником майна, прав та обов`язків управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, служби у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, фінансового управління Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, відділу освіти Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, відділу надання адміністративних послуг Біляївської районної державної адміністрації Одеської області - Біляївську районну державну адміністрацію Одеської області.

23.10.2020 року в.о. завідувачем сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області Ліщенко Р.В. було видано наказ №12 про попередження працівників про скорочення штату працівників, відповідно до якого: скорочено посаду директора районного історико-краєзнавчого музею; керівникам закладів культури, зокрема, директору районного історико-краєзнавчого музею Коваленко Є.В. наказано прийняти відповідні накази про скорочення штатної чисельності штатних працівників та ознайомити з наказом працівників під особистий підпис протягом одного робочого дня; бухгалтеру централізованої бухгалтерії сектору культури, молоді та спорту ОСОБА_8 протягом дії цього попередження здійснити відповідні розрахунки згідно чинного законодавства.

Директором КУ «Одеський трудовий архів Одеського району» К. Руденко 01.04.2022 року за вих. № 26-ю було надіслано листа на адресу Одеської районної військової адміністрації, в якому повідомлено, що накази з особового складу окремо по Біляївському районному історико-краєзнавчому музею на зберігання до архіву не надходили. Місцезнаходження документів архіву невідомо. У наказах з особового складу «Відділу культури Біляївської РДА» за 2019 рік відомості про прийом на роботу ОСОБА_1 відсутні. Наказом № 233 від 30.12.2020 року по Сектору культури, молоді та спорту Біляївської РДА Одеської області ОСОБА_1 звільнено з посади екскурсовода-історика краєзнавчого музею з 31.12.2020 року. Особова справа ОСОБА_1 , копія трудової книжки ОСОБА_1 , книга обліку трудових книжок по Сектору культури, молоді та спорту Біляївської РДА Одеської області на зберігання до архіву не надходили. Місцезнаходження документів архіву невідомо.

15.12.2022 року за вих. № 5727/01-38/22/3 заступником начальника Одеської районної військової адміністрації О. Мацулевич було надіслано запит на адресу голови комісії з реорганізації Біляївської районної державної адміністрації Ю. Іванову з проханням надати інформацію та копії відповідних документів, що містять інформацію про утворення, функціонування, реорганізацію, власність та її зміну, ліквідацію музею (відповідно яких розпорядчих документів був утворений, в якої формі здійснював діяльність, яким чином оформлювались трудові відносини з персоналом, визначити повний перелік осіб, що здійснювали керівництво та відповідальні за добір, прийняття на роботу звільнення та інші кадрові питання за півроку до ліквідації). За наявності надати копії відповідних документів (статут, положення, розпорядження, рішення та інше) як музею, так і Сектору (відділу) культури, молоді та спорту Біляївської РДА. Щодо трудових відносин з ОСОБА_1 просив надіслати копії всіх розпорядчих, кадрових, фінансово-розрахункових документів за останні 3 місяці її роботи та звільнення, а також трудовий договір. Крім того, просив аналогічну відповідну інформацію та копії документів надіслати щодо колишньої директорки музею ОСОБА_4 , в тому числі накази №12 від 20.10.2020 та №233 від 30.12.2020 в.о. завідуючого Сектором культури, молоді та спорту Біляївської РДА.

Відповідно до статуту, Біляївський районний історико-краєзнавчий музей є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, призначений для вивчення, збереження і використання пам`яток матеріальної та духовної культури, залучення громадян до надбань історико-культутрної спадщини. Засновником музею та власником його майна є сектор культури Біляївської районної державної адміністрації. Музей підпорядкований його Засновнику, який здійснює координацію та поточний контроль за його діяльністю. Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) Музею здійснюється за наказом сектору культури, молоді та спорту. (п.п. 1.1., 1.2., 1.4., 5.1 Статуту).

30.12.2020 року завідувачем сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_11 було видано наказ №233 про звільнення, зокрема, ОСОБА_1 з посади екскурсовода історико-краєзнавчого музею, з 31.12.2020 року відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» та Положення про сектор культури, молоді та спорту, затвердженого головою районної державної адміністрації від 09.01.2020 року № 9/РА-2020, керуючись п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі доповідної начальника фінансового управління Біляївської районної державної адміністрації Кари М.В. від 20.10.2020 року № 192.

Згідно ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченихЦПК Українивипадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно доглави 5 ЦПК України.

Доказами згідно зіст. 76 ЦПК Україниє будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зіст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 передбачено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Статтею 5-1 КЗпП України забезпечено правовий захист громадян від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин (абз. 2 ст. 2 КЗпП України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 232 КЗпП Українибезпосередньо в місцевих загальних судахрозглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

При цьому, згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 19 вищевказаної постанови, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП Українисуди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.05.2019 року по справі № 757/13677/17),

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України).

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.05.2014 року по справі №6-33цс14, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України, у тому числі шляхом зміни дати звільнення працівника, а відтак, встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України).

ОСОБА_1 стверджує, що її не було ознайомлено з наказом про звільнення, тому вважає своє звільнення з посади екскурсовода Біляївського районного історико-краєзнавчого музею незаконним.

Проте, судом встановлено, що директором Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Коваленко Є.В. було видано наказ №5 від 30.10.2020 року про попередження працівників про наступне вивільнення з 31.12.2020 року у порядку ст. 49-2 КЗпП України, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена, що підтверджується її підписом.

В подальшому, 30.12.2020 року завідувачем сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_11 було видано наказ № 233 про звільнення, зокрема, ОСОБА_1 з посади екскурсовода історико-краєзнавчого музею, з 31.12.2020 року відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» та Положення про сектор культури, молоді та спорту, затвердженого головою районної державної адміністрації від 09.01.2020 року № 9/РА-2020, керуючись п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі доповідної начальника фінансового управління Біляївської районної державної адміністрації Кари М.В. від 20.10.2020 року № 192.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Сектором культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області були дотримані вимоги ч.1 ст. 49-2 КЗпП України та вчасно попереджено працівника - ОСОБА_1 про наступне вивільнення.

При цьому, ОСОБА_1 не довела, що підпис, наявний у наказі № 5 від 30.10.2020 року про ознайомлення з наступним вивільненням виконаний іншою особою, а не ОСОБА_1 , тому у суду відсутні підстави вважати, що остання не була повідомлена про своє вивільнення у передбаченому законом порядку.

Також, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що вона має трудову книжку без відповідного запису про звільнення, її не приймають як безробітну ні до центру зайнятості, ні на іншу роботу, тому вона незаконно позбавлена права на працю.

Відповідно до п. 4.1. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Разом з цим, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що трудова книжка та особова справа знаходяться у неї, вона самостійно забрала свої документи з музею, оскільки трудова книжка лежала у коридорі, фактично на підлозі, а особову справу ОСОБА_1 забрала у себе на робочому столі, коли її виганяли з музею.

Суд зауважує, що на підтвердження викладених обставин щодо місцезнаходження трудової книжки, ОСОБА_1 не надала до суду жодного доказу. Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 самостійно забрала з Біляївського районного історико-краєзнавчого музею свою трудову книжку, роботодавець був позбавлений можливості внести до неї відповідні записи про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.

Також, ОСОБА_1 в запереченнях на відзив зазначила, що 30.10.2020 року директором Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Коваленко Є.В. на підставі наказу Сектору культури від 23.10.2020 року № 12 було видано наказ №5 «Про попередження працівників про наступне вивільнення у порядку ст.49-2 Кодексу законів про працю України», але у документах наданих Архівним відділом районної державної адміністрації за таким же номером і того ж самого числа надано інший документ «Про попередження працівників про скорочення штату працівників», де зазначено скорочення посади директора районного історико-краєзнавчого музею. Вказані обставини підтверджують той факт, що звільнення було зроблено з порушенням законодавчих норм та права, тим самим порушуючи право позивача на працю і працевлаштування.

Дійсно, 23.10.2020 року в.о. завідувачем сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області Ліщенко Р.В. було видано наказ № 12 про попередження працівників про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України.

У цей же день, в.о. завідувачем сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_12 було видано другий наказ № 12 про попередження працівників про скорочення штату працівників.

Отже, вищевказані накази не є тотожними, оскільки на підставі одного наказу працівників повідомлено про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України, на підставі іншого наказу повідомлено про скорочення штату працівників.

До того ж, ОСОБА_1 не навела підстав, за яких вона вважає, що видача двох наказів під одним номером свідчить про те, що її звільнення було зроблено з порушенням законодавчих норм та права, тим самим порушуючи її право на працю і працевлаштування. Крім того, видача наказів під одним номером жодним чином не свідчить про порушення будь-яких прав позивача.

Суд вважає слушним зауваження представника відповідача ОСОБА_13 , який звернув увагу на те, що заява до завідувача Сектору культури Біляївської районної державної адміністрації від 15.01.2021 подавалась у двох екземплярах, на одному з яких від руки проставлено реєстраційний номер та резолюцію «до виконання ОСОБА_4 ». Після подачі двох екземплярів заяви до служби діловодства, в даному випадку до служби діловодства Біляївської РДА, позивачу повернули б один екземпляр з відміткою про отримання заяви, із зазначенням установи отримувача, дати отримання, та відміткою «отримано». Незрозуміло, як внутрішній службовий документ опинився у позивача.

ОСОБА_1 в свою чергу зазначає, що дійсно зверталася до завідуючого Сектором культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області з заявою від 15.01.2021 року, проте відповідь на неї не отримала.

Представником позивача долучено до матеріалів справи два екземпляри заяви від 15.01.2021 року, з якою ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зверталися до завідуючого Сектором культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та просили надати роз`яснення щодо їх звільнення.

Судом було оглянуто надані заяви, та встановлено, що вони є тотожними за змістом, однак на одному екземплярі міститься відмітка « ОСОБА_4 до виконання», а на іншому такої відмітки немає.

Тобто, можливо дійти висновку, що один екземпляр заяви є внутрішнім службовим документом Сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області.

Відповідно до роз.1 п.2 «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (надалі-Правила), затверджених Міністерством юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, службовий документ - офіційно зареєстрований службою діловодства або відповідним чином засвідчений документ, що одержаний чи створений установою у процесі її діяльності та має відповідні реквізити.

Згідно роз.2 п.5 Правил, факт надходження документа до установи обов`язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи, яка проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому куті нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи - одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби - година і хвилини) надходження документа.

Тож, після подачі двох екземплярів заяви до служби діловодства, в даному випадку до служби діловодства Сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_1 мали повернути один екземпляр з відміткою про отримання заяви, із зазначенням установи отримувача та дати отримання.

Згідно з роз.4 п.3 Правил, документи, розглянуті керівництвом установи, повертаються з резолюцією щодо їх виконання в службу діловодства, яка здійснює передачу документів на виконання.

Відповідно, екземпляр з резолюцією - є внутрішнім службовим документом, що використовується у поточній діяльності організації.

При цьому, ОСОБА_1 не обґрунтувала підстави наявності у неї двох екземплярів заяви від 15.01.2021 року та не зазначила, яким чином позивачем було отримано другий екземпляр заяви, який є внутрішнім службовим документом. Слід також зауважити, що на поданих заявах відсутні дані про установу - одержувача документа.

Крім того, ОСОБА_1 у судовому засіданні стверджувала, що вона ходила на роботу до 15.01.2021 року, тобто після винесення наказу про її звільнення та є свідки, які можуть це підтвердити. Проте суд констатує, що на підтвердження вказаних доводів не надано жодного доказу та клопотання про допит свідків позивачем не заявлялося.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що на підтвердження заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 не надала жодного доказу, її твердження щодо наявності підстав для визнання незаконним звільнення з посади екскурсовода Біляївського районного історико-краєзнавчого музею Сектору культури, молоді та спорту Біляївської районної державної адміністрації Одеської області не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду належними та допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» визначено, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуваннямвищенаведеного,оцінюючи мотивита підставизаявленого позовув частиніпозовної вимогипровизнаннянезаконним звільнення на предмет його відповідності обставинам справи та обґрунтованості належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами, суд дійшов висновку, щозвільнення ОСОБА_1 здійснено за наявності для цього чітко передбаченої законодавством та обґрунтованої відповідними обставинами та доказами правової підстави та з дотриманням терміну попередження про наступне вивільнення, визначеного ст. 49-2 КЗпП України, а тому, у задоволенні вказаної позовної вимоги суд відмовляє за безпідставністю та необґрунтованістю.

Оскільки в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним звільнення відмовлено з підстав її необґрунтованості, так як звільнення позивача здійснено за наявності для цього передбаченої законодавством правової підстави та з дотримання передбаченої процедури, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, які є похідними від основної вимоги та тісно пов`язані із такою за своєю суттю.

Отже, враховуючи все вищевикладене, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу суд відмовляє у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у задоволенні позову відмовлено, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючисьст. ст. 40, 232, 233, 234, 235 КЗпП України, ст. ст.2,5,10-13,76-81,89, 258-259,263-265, 354,355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської районної державної адміністрації Одеської області (Одеської районної державної військової адміністрації Одеської області), Одеської районної ради Одеської області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29.01.2024 року.

Суддя М.Л. Пасечник