Постанова

від 22.01.2024 по справі 911/1841/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2024 р. Справа№ 911/1841/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши матеріали апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд»

на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 року (дата підписання повного тексту 27.02.2023 року)

у справі №911/1841/22 (Суддя Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга 2017»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд»

про повернення суми попередньої оплати,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроліга 2017» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» (далі-відповідач) про стягнення 378 840,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 14/04/21 від 14.04.2021 року в частині своєчасної поставки оплаченого позивачем товару та неповернення грошових коштів в сумі 378 840,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга 2017» 378 840,00 грн попередньої оплати та 5682,61 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд вказав, що відповідач жодних дій щодо повернення грошових коштів з моменту їх отримання (28.07.2021 року) до моменту звернення позивача з даним позовом до суду (21.09.2022 року) не вчиняв. Доказів поставки товару відповідачем до суду не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 року у справі №911/1841/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що позивач діє недобросовісно, заявляючи, що йому не передано товар за договором поставки №14/04/21. Хоча між сторонами і не підписувались первинні документи, що підтверджують факт передачі товару, проте позивачем не відхилено податкову накладну, зареєстровану відповідачем.

Апелянт також вказує, що протягом року позивач жодного разу не намагався зв`язатися з відповідачем в досудовому порядку.

При цьому, за твердженням апелянта, станом на сьогоднішній день - податкова накладна за договором поставки перебуває в статусі зареєстрованої і позивач прийняв податковий кредит. Скаржник також вважає, що позивач включив податковий кредит за вказаним договором поставки в свою податкову звітність, проте, не може документально це підтвердити.

У зв`язку з чим, Товариство також просило суд апеляційної інстанції витребувати у Державній податковій службі копії податкової звітності, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроліга 2017» за 2021 рік, в якій відображено операцію за договором поставки №14/04/21 від 14.04.2021 року на суму 378840,00грн; інформацію про те, чи отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроліга 2017» податковий кредит, в результаті купівлі товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» на підставі договору поставки №14/04/21 від 14.04.2021 року на суму 378840,00 грн; інформацію про те, в якому статусі знаходиться податкова накладна №15 за договором поставки №14/04/21 від 14.04.2021 року на суму 378840,00 грн, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроліга 2017» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд».

Клопотання мотивоване тим, що апелянт не може надати доказів, що підтверджують формування позивачем податкового кредиту та відображення вказаної операції в його податковій звітності, оскільки ця інформація стосується позивача та є інформацією з обмеженим доступом.

Узагальнені доводи пояснень скаржника до апеляційної скарги

Як вбачається з пояснень, поданих 01.12.2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» підтримує своє клопотання про витребування доказів.

Скаржник вважає, що відповідні відомості можуть підтвердити, що позивач діяв недобросовісно, звинувачуючи відповідача у не поставці товару та слугуватимуть доказом, що позивач вчинив всі дії для отримання податкового кредиту з ПДВ.

Позивач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Ткаченко Б.О., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 року витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1841/22, які надійшли на адресу суду 26.09.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 року у справі №911/1841/22 - залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 02.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 у справі №911/1841/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 04.12.2023 року відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 року у справі №911/1841/22 на 22.01.2024 року.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 року, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О у відпустці, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Гаврнилюк О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 року у справі №911/1841/22 прийнято до свого провадження.

Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про витребування доказів, дійшла висновку про залишення його без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників сторін

Представники сторін у судове засідання, призначене на 22.01.2024 року, не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа та рекомендованим повідомленням №37080030 про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «СП Трейд» поштового відправлення (наявні в матеріалах справи).

Також директором Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Трейд» подано заяву до апеляційного господарського суду про розгляд справи в їх відсутність.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроліга 2017» (покупець) був укладений договір поставки № 14/04/21 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив, мінеральних добрив та стимуляторів росту рослин іменованих у подальшому товар, відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені у специфікаціях до даного договору, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п. 1.3 договору загальна сума договору складається із сум вартості всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Умовами п. 3.2 договору визначено, що покупець одержує товар після надходження грошей на розрахунковий рахунок продавця. Право власності на товар переходить до покупця після здійснення ним попередньої оплати вартості товару згідно з умовами оплати товару та з моменту підписання накладних на передачу товару.

Відповідно до п. 4.1 договору товар по даному договору продається на умовах попередньої оплати. Умови оплати відповідної партії товару, порядок та строки здійснення платежів, зазначаються у специфікаціях.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором.

Так, відповідачем був сформований рахунок на оплату № 40 від 27.07.2021 року на суму 378 840,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 251 від 28.07.2021 позивачем було перераховано на рахунок відповідача 378 840,00 грн, з призначенням платежу: «Оплата за добрива, з/но рахунку № 40 від 27.07.2021 року у т.ч. ПДВ - 20 % 63140,00 грн».

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, в порушення умов договору, товар на суму 378 840,00 грн. відповідачем поставлений позивачу не був.

Станом на день ухвалення оскаржуваного рішення відповідач поставку товару не здійснив, кошти в сумі 378 840,00 грн не повернув.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Укладений між сторонами договір поставки є підставою для виникнення у них господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою вказаної норми до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач своїх зобов`язань щодо поставки товару не виконав.

Твердження скаржника, що позивач діє недобросовісно, заявляючи, що йому не передано товар за договором поставки №14/04/21 є необґрунтованим та таким, що не підтверджено жодними доказами.

При цьому, колегія суддів відзначає, що між сторонами не підписувались первинні документи, що підтверджують факт передачі товару, що не заперечується скаржником.

Також матеріали справи не містять, а скаржник не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України, доказів повернення грошових коштів у розмірі 378 840,00 грн.

Так, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

У постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що «оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту».

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що протягом року позивач жодного разу не намагався зв`язатися з відповідачем в досудовому порядку.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулось.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у справах № 911/12382/17 від 21.02.2018 року та № 918/631/19 від 22.09.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач жодних дій щодо повернення грошових коштів з моменту їх отримання (28.07.2021 року) до моменту звернення позивача з цим позовом до суду (21.09.2022 року) не вчиняв. Доказів поставки товару відповідачем матеріали справи не містять.

Твердження скаржника, що податкова накладна за договором поставки перебуває в статусі зареєстрованої, тому позивач прийняв податковий кредит та включив його за вказаним договором поставки в свою податкову звітність, не є беззаперечним доказом та не підтверджує отримання останнім відповідного товару, оскільки не доведено належними та допустимими доказами реалізацію позивачем права на включення податку на додану вартість за відповідною накладною до складу податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 року у справі №911/1841/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 року у справі №911/1841/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «СПП Трейд».

4. Матеріали справи №911/1841/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 30.01.2024 року.