Постанова

від 24.01.2024 по справі 917/2091/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Харків Справа № 917/2091/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О. , суддя Мартюхіна Н.О.

секретар судового засідання Семенченко Ю.О.,

представники сторін в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський арматурний завод «Армапром» (вх.№2890Х/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 про повернення позовної заяви

у справі №917/2091/23 (суддя Пушко І.І., повний текст ухвали підписано 19.12.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський арматурний завод «Армапром», м. Миргород

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер верстати України», м.Лубни, Полтавська область,

про стягнення 1.811.475, 52 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський арматурний завод «Армапром» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер верстати України» про стягнення 1.811.475,52 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 позовну заяву повернуто на підставі частини 4 статті 174 ГПК України.

Позивач з вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №917/2091/23, а справу передати на розгляд до Господарського суду Полтавської області. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що згадана ухвала є незаконною, висновки викладені в ухвалі не відповідають обставинам справи та наданим документам.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- укладаючи договір купівлі-продажу №1126/2021 від 26.11.2021, який є предметом даного позову, відповідач у розділі 12 Реквізити Сторін вказав дві адреси, а саме: свою юридичну адресу - вул.Козацька, 2, с.Лубни, а також свою поштову адресу - Володимирський Майдан, 18/2 м.Лубни. Отже підписавши вказаний договір сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі й щодо використання для листування в процесі виконання договору саме поштової адреси відповідача - Володимирівський Майдан, 18/2, м.Лубни;

- стаття 172 ГПК України не містить вимоги надсилання позивачем документів обов`язково на юридичну адресу іншої сторони.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Миргородський арматурний завод «Армапром»; встановлено строк до 22.01.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 22.01.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на 24.01.2024. Витребувано матеріали справи №917/2091/23 з Господарського суду Полтавської області.

На виконання вимог ухвали суду з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/2091/23.

Відповідач не скористався наданим статтею 263 ГПК України процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Свого представника для участі в судовому засіданні не направив.

16.01.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта на дійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі його представника. Доводи і вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові та електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду).

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст.2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст.3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст.4).

Ухвала суду від 08.01.2024 у даній справі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.01.2024, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

До того ж, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції обмежений тридцятиденним строком з моменту відкриття апеляційного провадження у справі.

Отже, колегія суддів, врахувавши рівень складності та обставини справи, вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представника відповідача у даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

21.11.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «Миргородський арматурний завод «Армапром» до ТОВ «Інтер верстати України» про стягнення 1.811.475,52 грн.

Ухвалою від 27.11.2023 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України, з огляду на недотримання позивачем вимог, встановлених ГПК України щодо подання позовних заяв, викладених в п.5 ч.3 ст.162, п.1 ч.1 ст.164 ГПК України. Позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання доповнень до позовної заяви, а також надання суду доказів направлення на адресу відповідача позовної заяви з доданими документами та цими доповненнями листом з описом вкладення.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 позовну заяву повернуто на підставі частини 4 статті 174 ГПК України.

Мотивуючи ухвалу, господарський суд зазначив, що позивачем лише частково усунуто недоліки позовної заяви та не додано доказів (опису вкладення) про відправлення відповідачу копій позовної заяви і доданих до неї документів а також доповнень до позовної заяви згідно з п.1 ч.1 ст.164, ч.1 ст.172 ГПК України. Доданий до заяви про усунення недоліків опис вкладення до листа від 14.12.2023 не засвідчує факт направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками та доповнень до позовної заяви та не може вважатися належним виконанням вимог ухвали суду від 27.11.2023, оскільки направлений не на юридичну адресу відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Положеннями ч.2 ст.174 ГПК України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з ч.4 ст.174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Перевіряючи правомірність повернення судом першої інстанції позовної заяви на підставі ч.4 ст.174 ГПК України у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Вимоги до змісту та форми позову, а також до документів, які додаються до позовної заяви, встановлено статтями 162, 164 ГПК України.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з ч.1 ст.172 ГПК України в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Місцевим господарським судом в ухвалі від 27.11.2023 про залишення позовної заяви без руху було встановлено відсутність у матеріалах справи, зокрема, доказів направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача, а саме опису вкладення у цінний лист.

Як встановлено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 19.12.2023, на підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви доданий опис вкладення до листа, який свідчить про направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками та доповнень до позовної заяви за адресою: Володимирський Майдан, 18/2, м.Лубни, Полтавська область, 37500, яка не відповідає адресі відповідача, зазначеній в ЄДРПОУ.

Разом з тим, як встановив місцевий господарський суд та свідчать матеріали справи, згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер верстати України» є вул. Козацька, 2, м. Лубни, Полтавська область, 37500.

Як вже зазначалося, апелянт, обгрунтовуючи свою скаргу, посилається на умови договору купівлі-продажу №1126/2021 від 26.11.2021, який є предметом даного позову, в якому відповідач вказав дві адреси, а саме: свою юридичну адресу - вул.Козацька, 2, с.Лубни, а також свою поштову адресу - Володимирський Майдан, 18/2 м.Лубни, що дає підстави позивачу використання для листування в процесі виконання договору саме поштової адреси відповідача Володимирівський Майдан, 18/2, м.Лубни.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що положення пункту 1 частини першої 164 ГПК України не містять чіткого обов`язку сторони надсилати таку заяву виключно на юридичну адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Системний аналіз вимог п.1 ч.1 ст.164 ГПК України у сукупності з положеннями ч.7 ст. 120, п.2 ч.3 ст.162, п.2 ч.3 ст.165, свідчить, що належною адресою юридичної особи-учасника справи є її юридична адреса (адреса реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) або інша адреса її фактичного місцезнаходження чи отримання кореспонденції, вказана самою особою у відповідній заяві, яка міститься у матеріалах справи.

Подібні за змістом висновки викладено і у постановах Верховного Суду від 27.07.2022 зі справи №908/3468/13, від 04.04.2022 зі справи №5006/27/696/2012 (905/2158/21), від 18.01.2022 зі справи №911/2101/21.

Отже, з урахуванням того, що фактично ТОВ «Миргородський арматурний завод «Армапром» було подано до суду докази надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу ТОВ «Інтер верстати України» (Володимирський Майдан, 18/2 м.Лубни), що була визначена сторонами у договорі купівлі-продажу №1126/2021 від 26.11.2021, то встановлена судом вимога щодо чіткого дотримання вимог щодо надання доказів надсилання копії позовної заяви лише на юридичну адресу, є надмірною.

Подібні за змістом висновки також викладено у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі №905/1245/20, від 01.12.2022 у справі №910/20185/21.

Також колегія суддів приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року, §96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року).

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Однак у даній правовій ситуації повернення позовної заяви з формальних підстав унеможливило доступ позивача до суду, оскільки єдиною визначальною обставиною у вирішенні судом питання про повернення апеляційної скарги було надсилання копії позовної заяви не на юридичну адресу відповідача, а на визначену ним у спірному договорі купівлі-продажу адресу для листування. При цьому суд першої інстанції взагалі не з`ясовував питання отримання цієї позовної заяви відповідачем.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 19.12.2023 у справі №917/2091/23 - скасувати, а матеріали справи №917/2091/23 - направити для продовження розгляду суду першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції не здійснює розгляд справи по суті, судові витрати відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п.6 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 ст.280, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський арматурний завод «Армапром» задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі №917/2091/23 скасувати.

Справу №917/2091/23 направити Господарському суду Полтавської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 30.01.2024 в зв"язку з лікарняним судді Н.О. Мартюхіної.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Н.О. Мартюхіна