Рішення

від 10.09.2024 по справі 917/2091/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2024 Справа № 917/2091/23

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Білій І.М., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський арматурний завод «Армапром», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35932886, вул. Хорольська, 35, м. Миргород, Полтавська область, 37600

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер верстати України», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42419325, вул. Козацька, 2, м. Лубни, Полтавська область, 37500

про стягнення 1 811 475, 52 грн,

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський арматурний завод «Армапром» (позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер верстати України» (відповідач) 1 811 475,52 грн, в тому числі 600 000 грн отриманої відповідачем передоплати, 7 101,37 грн 3% річних, 1 115 928 грн пені за несвоєчасну поставку товару (обладнання), 88 446, 15 грн збитків, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 1126/2021 від 26.11.2021 (далі Договір).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 ухвала Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі № 917/2091/23 про повернення позовної заяви скасована, а справа направлена до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024, матеріали справи № 917/2091/23 передані до розгляду судді Пушку І.І.

Ухвалою від 20.02.2024 позовна заява була залишена без руху.

Позивач, в термін визначений судом, усунув недоліки цієї позовної заяви. Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України остання вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду.

Ухвалою від 23.02.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі; призначив підготовче засідання у справі на 26.03.2024 об 11:00 год.; встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті справи, а саме: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали, та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

25.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача Невської Н.С. надійшли заяви про вступ у справу як представника (вх. № 4089 від 26.03.2024), про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. № 4028 від 25.03.2024) та про проведення підготовчого засідання 26.03.2024 без участі представника позивача (вх. № 4064 від 25.03.2024).

Ухвалою від 26.03.2024 суд відклав підготовче засідання у справі на 23.04.2024 об 11:00 грн.

27.03.2024 до суду надійшов відзив на позов від відповідача (вх. № 4212).

08.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 4696).

В підготовчому засіданні 23.04.2024 судом було оголошено перерву до 11:00 год. 28.05.2024.

В підготовчому засіданні 28.05.2024 судом було оголошено перерву до 10:45 год. 18.06.2024.

28.05.2024 до суду надійшов лист позивача (вх. № 7496), до якого додано додаткові пояснення від 28.05.2024 та додаткові докази.

У зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні Господарського суду Полтавської області 18.06.2024 з 8:00 год. до 11:30 год., підготовче засідання у справі № 917/2091/23 не відбулося.

Ухвалою від 18.06.2024 суд залишив без розгляду докази, які додані до листа позивача від 28.05.2024, як такі, що подані з пропуском процесуального строку на їх подання, та призначив дату підготовчого засідання у справі на 11.07.2024 об 11:00 год.

18.06.2024 до суду надійшла заява відповідача про приєднання документів до матеріалів справи (вх. № 8547). До вказаної заяви додано копію платіжної інструкції № 739 від 14.06.2024 про часткове повернення попередньої оплати.

10.07.2024 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із хворобою представника відповідача (вх. № 9582). При цьому докази на підтвердження неможливості явки представника відповідача суду не надані.

Ухвалою від 11.07.2024 суд поновив відповідачу строк для подання доказу - копії платіжної інструкції № 739 від 14.06.2024; задовольнив заяву відповідача про приєднання документів до матеріалів справи (вх. № 8547 від 18.06.2024) та долучив копію платіжної інструкції № 739 від 14.06.2024 до матеріалів справи; закрив підготовче провадження у справі № 917/2091/23; справу призначив до судового розгляду по суті на 10.09.2024 об 11:00 год.

Позивачем подана заява від 10.09.2024 про проведення судового засідання без його участі. Позивачем теж надані додаткові письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як встановлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, відповідно ухвала суду ухвала суду від 11.07.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.09.2024 в електронному вигляді була направлена сторонам до електронного кабінету 11.07.2024 та доставлена до електронних кабінетів сторін 11.07.2024 об 18:50, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що сторони ухвалу від 11.07.2024 отримали 12.07.2024.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення засідання повідомлений належним чином.

Виклад позицій сторін.

Відповідач у відзиві (том 2, а.с.83-85) проти позову заперечує, посилаючись на те, позивач в позовній заяві визнає факт передачі обладнання на його території 23.05.2022, а також на те, що умови Договору були змінені Додатковою угодою № 1 від 08.04.2022, якою передбачено підписання видаткової накладної та акту приймання-передачі на момент фактичного прибуття обладнання на територію покупця (позивача).

У відповіді на відзив (том 2, а.с. 89-90) позивач зазначає, що наявність додаткової угоди до Договору не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, зокрема, стосовно того, що приймання обладнання за Договором відбувається з його тестуванням. Також позивач звертає увагу на те, що п.6 Договору передбачені наслідки відмови постачальника від усунення недоліків, виявлених при прийманні обладнання, а саме припинення Договору на вимогу покупця; водночас, обладнання передане відповідачем, так і не запрацювало, не зважаючи на всі спроби сторін упродовж трьох років.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

26.11.2021 між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 1126/2021 від 26.11.2021 (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити Покупцю бувший у вжитку обробний центр Valvecenter 5Vx2T Danоbat (Іспанія) (обладнання), а покупець - прийняти й оплатити його, згідно умов, передбачених даним Договором.

До складу продукції, що поставляється за цим договором, окрім вказаного в п.1.1 обладнання, входить пристосування, наладки, оснащення та інструмент (які виставлялись на продаж із вищезгаданим верстатом), а також комплект документації до верстату у складі: паспорта верстата, керівництва по експлуатації та обслуговуванню електричної, електронної, механічної, гідравлічної, пневматичної схем, габаритного креслення та інших необхідних експлуатаційних документів, резервних копій на електронних носіях встановленої в верстаті системи ЧПК (п.1.2 Договору).

П.2.1 Договору передбачено, що обладнання поставляється в кількості 1 (однієї) одиниці згідно п.1.1 Договору та в комплектності, зазначеній в п.1.2 Договору.

Постачальник гарантує придатність обладнання для використання за призначенням (п.2.2 Договору).

Постачальник надає покупцю гарантію на те, що обладнання, яке поставляється за цим договором знаходиться в робочому стані та по геометричним показникам повинно бути не гірше ніж в два рази від максимальних допустимих (згідно паспортних даних на новий верстат) на момент підписання покупцем акту прийому-передачі на обладнання за результатами обробки тестових деталей (п.2.4 Договору).

П.3.1 Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах FCA (склад продавця: м. Лубни, вул. Крилова, 2а) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року.

Відповідно до п.3.2 Договору, строк поставки обладнання складає 40 календарних днів з моменту здійснення покупцем передоплати згідно п.5.2 договору, датою поставки обладнання вважається дата підписання видаткової накладної та акту прийому-передачі продукції (п.3.3 Договору).

Загальна сума договору складає 2 400 000,00 грн. з ПДВ, яка включає всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, передпродажну підготовку, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою обладнання. Монтажні та пусконалагоджувальні роботи оплачуються за окремим договором (п.4.1 Договору).

Відповідно до п.5.2 договору покупець здійснює передоплату у розмірі 25 % від вартості продукції протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури і остаточний розрахунок у розмірі 75 % від вартості продукції протягом 7 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі продукції на території постачальника.

Умови приймання-передачі обладнання були оговорені сторонами у розділі 6 договору.

Обладнання вважається прийнятим на підставі акту прийому-передачі з видатковою накладною на продукцію (п.6.1 Договору).

Перед відвантаженням Обладнання Покупець проводить перевірку передпродажної підготовки Обладнання на складі Постачальника та його комплектність відповідно до п. 1.2. . При цьому Покупець має право подавати зауваження Постачальнику щодо якості та комплектності Обладнання, а Постачальник зобов`язаний врахувати обґрунтовані зауваження Покупця та усунути недоліки Обладнання, та комплектації (п.6.2 Договору).

У п.6.3 Договору сторони передбачили, що приймання обладнання здійснюється на території постачальника. Для цього постачальник зобов`язаний зібрати та підключити обладнання та усе супутнє обладнання до нього для перевірки його справності покупцем. Постачальник здає у тестовому циклі роботи обладнання на усіх можливих, або за вибором покупця окремих режимах роботи, що оформлюється у письмовому вигляді, після обробки трьох однакових деталей з відливок покупця.

Відповідно до п.6.5 Договору у разі виявлення Покупцем при прийнятті Обладнання відхилень від показників по якості згідно з п. 2.4. Договору, Постачальник повинен усунути недоліки по якості впродовж 10 календарних днів з моменту отримання вимоги Покупця після чого Продавець сповіщає Покупця електронною поштою про дату повторного приймання. Якщо Постачальник не погодився з обсягом недоліків він зобов`язується повернути кошти Покупцю на протязі 30 календарних днів після чого угода вважається такою, що втратила чинність.

Згідно з п.8.3 Договору, у випадку порушення більше ніж на 5 робочих днів строку поставки продукції, постачальник сплачує покупцю за період прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Платіжною інструкцією №519 від 01.12.2021 (том 1, а.с.20), позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок відповідача 600 000 грн попередньої оплати за обладнання, що складає 25% вартості продукції (обладнання), визначеної в п.4.1 Договору.

08.04.2022 сторонами по справі була укладена додаткова угода № 1 до Договору, копія якої додана відповідачем до відзиву (том 2, а.с.86).

Позивач у відповіді на відзив факт укладення зазначеної вище додаткової угоди не заперечує.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1, приймання обладнання здійснюється на території Покупця (м. Миргород, вул. Хорольська, 35).

П.3 додаткової угоди №1 передбачено умови приймання-передачі на території Покупця згідно п.6 Договору, а також передбачено підписання видаткової накладної та акту прийому-передачі на момент фактичного прибуття продукції (обладнання) на територію Покупця.

Пунктами 4-5 додаткової угоди №1 сторони змінили порядок та умови остаточного розрахунку у розмірі 75% вартості продукції (обладнання).

В п.6 додаткової угоди №1 сторони визначили, що інші умови Договору не змінюються та залишаються чинними.

П.8 додаткової угоди №1 передбачено, що вона набирає чинності з 15.04.2022.

В позовній заяві та у відзиві сторонами визнається, що обладнання, яке є предметом Договору, було завезене відповідачем на територію позивача 23.05.2022.

Відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Докази підписання видаткової накладної та акту прийому-передачі обладнання надані суду не були.

30.05.2022 посадовими особами позивача було складено акт вхідного контролю доставленого на територію заводу обробного центру Danоbat Valvecenter 5Vx2T (том 2, а.с.22), в якому, зокрема, зазначено відсутність технічної та супроводжувальної документації на обладнання, а також зроблено висновок про неможливість встановити комплектність поставленого обробного центру у зв`язку з відсутністю документації.

06.07.2022 посадовими особами позивача було складено акт, яким зафіксовані певні недоліки обладнання, виявлені під час проведення налагоджувальних робіт (том 2, а.с.23).

Актом від 11.08.2022 позивач зафіксував факт передачі йому відповідачем технічної документації до обробного центру Danоbat Valvecenter 5Vx2T, викладеної іноземною мовою, перелік якої визначений в додатку 1 до акту (том 2, а.с.24-25). Вказаним актом також зафіксовано відсутність документації для випробування обладнання на відповідність норм точності, що не дозволяє зробити перевірку відповідно до п.2.4 Договору, а також зафіксовано, що постачальником не передані резервні копії на електронних носіях ЧПК, встановленої в верстаті.

У вказаному вище акті міститься пропозиція Постачальнику (відповідачу) спільно розробити документацію для випробування обладнання на відповідність нормам точності.

25.04.2023 посадовими особами позивача було складено акт за наслідками виконання робіт по перевірці обробного центру Danоbat Valvecenter 5Vx2 на технологічну точність (том 2, а.с.26).

30.05.2023 позивачем складена вимога за формою акту (том 2, а.с.27), в якій зазначено певні недоліки обладнання, констатовано неможливість його перевірки на технологічну точність, та запропоновано відповідачу відповідно до п.7.4 Договору направити спеціалістів для підтвердження недоліків та встановлення термінів для їх усунення, а також зазначено, що у іншому випадку буде ініційоване повернення коштів згідно п.7.2 Договору.

Вказані п.п.7.2,7.4 Договору містяться в його розділі 7 «Гарантії якості обладнання», яким врегульовано зобов`язання продавця протягом гарантійного строку, який складає 6 місяців з дня передачі обладнання покупцю (п.7.1 Договору).

Докази направлення вказаної вимоги відповідачу надані позивачем не були, разом з тим, до позовної заяви додана копія листа відповідача від 19.07.2023 №0719/23, з якого вбачається, що відповідачем було отримано вказану вище вимогу (том 2, а.с.28).

У вказаному листі, відповідач, серед іншого, звертає увагу, що в технічній документації на обладнання (верстат) не зазначено технології його перевірки на точність, а запропоновані позивачем способи перевірки, на думку відповідача, не відповідають умовам Договору. Також відповідач послався на те, що за умовами Договору позивачу було передане обладнання, яке було у вжитку, з наявною комплектацією «як є», а позивач мав можливість ознайомитись зі станом та комплектацією обладнання до його передачі.

18.08.2023 за вих. №571 позивачем було направлено відповідачу претензію (том 2, а.с.43-48), в якій, з посиланням на те, що відповідачем не було передано весь комплект документації, передбачений п.1.2 Договору, здійснено відмову від договору відповідно до ч.3 ст.612 Цивільного кодексу (далі ЦК ) України та з посиланням на п.6.5 Договору заявлено вимогу про повернення отриманої передоплати протягом 30 календарних днів.

Зазначена претензія була направлена відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення 18.08.2023, про що свідчать копії накладної Укрпошти та опису вкладення, додані до позовної заяви (том 2, а.с.49).

Відповідь на претензію надана відповідачем не була.

Позивач вважає свої права порушеними, та окрім вимоги про повернення попередньої оплати в розмірі 600 000 грн, заявив вимоги про стягнення пені за несвоєчасну поставку продукції відповідно до п.п.8.3,8.5 Договору (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції 2 400 000 грн), нарахованої за період з 21.11.2022 по 20.11.2023 на суму 1 115 928 грн згідно з наданим розрахунком (том 2, а.с.14-16).

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 7 101,37 грн, нарахованих на суму попередньої оплати в зв`язку з її несвоєчасним поверненням відповідно до ст.625 ЦК України за період з 30.06.2023 по 20.10.2023.

В доповненні до позовної заяви (том 1, а.с.69-71) позивачем зазначено, що передбачений Договором строк поставки закінчився 10.01.2022, та уточнено, що нарахування 3% річних здійснено ним з 30.06.2023, тобто через 30 календарних днів після пред`явлення вимоги від 30.05.2023.

Позивачем одночасно заявлені вимоги про стягнення збитків на суму 88 446,15 грн згідно з наданим розрахунком, що складаються з понесних позивачем витрат, а саме:

- 37 500,00 грн. витрати на монтажні та пусконалагоджувальні роботи за договором на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт (верстати і обладнання), укладеним між ТОВ «МАЗ «Армапром» і ПМП «Джерело»;

- 16 000,00 грн. витрати на придбання підкладних для монтажу верстату у ФОП Кулик Лесі Володимирівни;

- 11 130,00 грн. - оплата автопослуг, наданих ФОП Михайленко Ганною Яківною;

- 3 339,00 грн. оплата послуг автокрана, наданих ФОП Михайленко Ганною Яківною;

- 6 784,00 грн. - оплата послуг крана, наданих ФОП Кривонос Валерієм Андрійовичем;

- 13 693,15 грн. - фінансові витрати з оплати 17 % річних за користування кредитом за кредитним договором № 120721-МКЛВ від 12.07.2021, укладеним між ТОВ «МАЗ «Армапром» і ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

Факт понесення вказаних витрат підтверджується копіями платіжних інструкцій, доданих позивачем до позовної заяви (том 2, а.с.33-39).

Після відкриття провадження у справі відповідач повернув позивачу частину отриманої попередньої оплати за Договором платіжною інструкцією № 739 від 14.06.2024 на суму 100 500 грн (том 2, а.с.229).

Під час розгляду спору по суті господарським судом приймається до уваги наступне.

Як було встановлено судом, укладений між сторонами договір № 1126/2021 від 26.11.2021 (Договір) за своїм правовим змістом є договором поставки.

Згідно з ч.1 ст. 265 Господарського кодексу (далі ГК) України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

Частиною першою ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Частиною першою ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Стосовно предмета Договору судом приймається до уваги наступне.

В п.1.1 Договору сторонами визначено, що Постачальник (відповідач) зобов`язався поставити Покупцю (покупцю) бувший у вжитку обробний центр Valvecenter 5Vx2T Danоbat (Іспанія), який далі в тексті Договору визначений як обладнання.

Як встановлено судом, п.2.1 Договору передбачено, що обладнання поставляється в кількості 1 (однієї) одиниці та в комплектності, зазначеній в п.1.2 Договору.

Відповідно до ч.1 ст.682 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.

Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться (ч.2 ст.682 ЦК України).

Суд звертає увагу, що відповідно до Договору підлягало передачі обладнання, яке було у вжитку, тому є очевидним, що зазвичай технічний стан та комплектність такого обладнання можуть відрізнятися від стану, якому має відповідати нове обладнання згідно з параметрами, зафіксованими в технічній документації заводу-виробника, в тому числі щодо комплектності.

Разом з тим, в Договорі сторонами не зафіксовано, в якому саме технічному стані знаходиться обладнання, яке має бути передане за Договором, та яким параметрам воно має відповідати.

Щодо комплектності, в п.1.2 Договору згадуються лише пристосування, наладки, оснащення та інструмент, в той час як будь-яка конкретизація відповідного приладдя (найменування, кількість, технічні параметри) сторонами визначені не були.

Водночас, у вказаному пункті Договору передбачено, що у склад продукції, яка підлягає поставці, окрім самого обробного центру (обладнання), входять саме ті пристосування, наладки, оснащення та інструмент, які виставлялись на продаж із вищезгаданим верстатом.

Разом з тим, позивачем не надано суду відомостей стосовно конкретного переліку приладдя, яке виставлялось на продаж із обладнанням, визначеним в п.1.1 Договору.

З урахуванням викладеного, суд констатує, що сторонами не було визначено конкретний перелік пристосувань, наладок, оснащення та інструменту, які підлягали передачі за Договором, тому до предмета доказування по справі входить лише той факт, чи було передане відповідачем обладнання, визначене в п.1.1 Договору (бувший у вжитку обробний центр Valvecenter 5Vx2T Danоbat).

Щодо згадуваного в п.1.2 комплекту документації, судом приймається до уваги, що її перелік також не є конкретизованим, оскільки передбачає, серед іншого, передачу «інших необхідних експлуатаційних документів».

В той же час, суд звертає увагу, що сама по собі документація є не майном (товаром), а його приналежністю (документами, що стосуються товару). Правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, передбачені ст.666 ЦК України, в той час як наслідки відмови передати товар визначені іншою нормою, а саме ст.665 ЦК України.

Стосовно умов поставки товару (обладнання) за Договором та виконання відповідачем зобов`язання передати товар судом встановлено наступне.

П. 3.1 Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах FCA (склад Продавця: м.Лубни, вул. Крилова, 2а), відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року.

Тобто, сторони погодили, що основні умови поставки товару визначаються ними відповідно до базисних умов поставки , передбачених Інкотермс-2010 (Інкотермс-2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі. Офіційний переклад на українську мову та текст англійською мовою Інкотермс 2010 Міжнародної торгової палати. / пер. з англійської ТОВ «Асоціація експортерів і імпортерів «ЗЕД». К.:Асоціація «ЗЕД», 2011. 266 с.)

Частиною четвертою статті 265 ГК України визначено, що сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Відповідно до ст. А4 умов поставки FCA (Франко-перевізник) Інкотермс-2010, продавець зобов`язаний поставити товар перевізнику або іншій особі, які призначені покупцем, в узгодженому пункті, якщо такий є, в названому місці в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду.

Cт. А4 умов поставки FCA Інкотермс-2010 передбачає, що поставка вважається здійсненою:

а) коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названим місцем є площі продавця;

b) у будь-якому іншому разі, коли товар надано в розпорядження перевізника чи іншої особи, які призначені покупцем, на транспортному засобі продавця готовим до розвантаження.

Частиною другою ст.664 ЦК України передбачено, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За таких обставин, за умовами поставки FCA Інкотермс-2010, обов`язок постачальника щодо поставки товару є виконаним з моменту передачі товару перевізнику, який визначений покупцем.

Відповідно, за умовами поставки FCA, покупець повинен оглянути та перевірити товар до його завантаження на транспортний засіб перевізника, що фактично передбачено і в п.6.2 Договору, в якому зазначено, що перевірка передпродажної підготовки та комплектності обладнання здійснюється Покупцем перед відвантаженням.

Разом з тим, судом встановлено, що між сторонами по справі була укладена додаткова угода № 1, якою, зокрема, передбачено, що приймання обладнання здійснюється на території Покупця (м. Миргород, вул. Хорольська, 35), тобто за його юридичною адресою.

В п.3 додаткової угоди № 1 сторони визначили, що умови приймання-передачі на території Покупця згідно п.6 Договору.

З урахуванням викладеного, суд констатує, що визначені розділом 6 Договору умови приймання-передачі обладнання в редакції додаткової угоди № 1, зокрема, щодо приймання обладнання на території Покупця, суперечать умовам поставки FCA Інкотермс-2010, викладеним в іншому розділі Договору (розділ 3 «Умови та строки постаки продукції), які не були змінені додатковою угодою № 1, що прямо передбачено в п.6 додаткової угоди.

В той же час, сторонами визнається, що обробний центр Danоbat Valvecenter 5Vx2, тобто обладнання, визначене в п.1.1 Договору, 23.05.2022 було фактично завезене відповідачем (Постачальником) на територію Покупця в м. Миргород, тобто за місцем доставки, визначеним додатковою угодою № 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Надаючи оцінку обставинам справи в контексті як умов Договору, так і умов додаткової угоди №1 до нього, суд звертає увагу, що в додатковій угоді прямо передбачено підписання видаткової накладної та акту прийому-передачі на момент фактичного прибуття продукції (обладнання) на територію Покупця. Таким чином, відповідно до умов додаткової угоди №1 та положень п.1 ч.1 ст.664 ЦК України, зобов`язання продавця по передачі товару (обладнання) слід вважати виконаними з моменту фактичної доставки товару покупцю за його місцезнаходженням, що було виконано відповідачем 23.05.2022.

Враховуючи викладене, а також те, що сторонами не вносилися зміни як до п.3.1 (умови поставки FCA Інкотермс-2010), так і до п.6.2 Договору, яким передбачена перевірка покупцем якості та комплектності обладнання перед відвантаженням, суд вважає встановленим, що відповідач здійснив передачу позивачу обладнання, передбаченого п.1.1 Договору (обробний центр Danоbat Valvecenter 5Vx2), саме 23.05.2022.

За таких обставин, відсутність підписаного акту прийому-передачі та видаткової накладної не може спростовувати той факт, що відповідачем 23.05.2022 був доставлений, а позивачем прийнятий в своє розпорядження товар (обладнання), передбачений п.1.1 Договору.

При цьому, передбачена в п.6.3 Договору перевірка справності обладнання в тестовому режимі, відповідно до змісту п.3 додаткової угоди № 1, мала бути здійснена не на території Постачальника, а на території Покупця.

В той же час, в п.6.3 сторони не визначили, за якими саме конкретними параметрами має перевірятися обладнання, зокрема, які саме три деталі та яким чином мають бути оброблені, та які саме режими роботи мають бути перевірені під час перевірки.

Більше того, в п.6.3 зокрема та в розділі 6 Договору не визначено, скільки часу має займати така перевірка.

Судом приймається до уваги, що в акті від 11.08.2022, складеному позивачем, міститься пропозиція Постачальнику (відповідачу) спільно розробити документацію для випробування обладнання на відповідність нормам точності.

Зазначена обставина, на думку суду, свідчить про те, що на момент укладення Договору сторони не досягли згоди щодо певного порядку випробування обладнання під час його прийняття.

Також суд звертає увагу, що умовами Договору не передбачено, що період часу, на протязі якого буде проводитися відповідна перевірка (випробування) товару (обладнання), зазначений товар, який фактично переданий в розпорядження Покупця за його місцезнаходженням, слід вважати непоставленим.

Зазначене, на думку суду, підтверджується також тим, що у вимозі від 30.05.2023, складеної у формі акта, позивачем висунуті вимоги щодо усунення відповідачем недоліків обладнання з посиланням на п.п.7.2,7.4 Договору, які містяться в розділі 7 «Гарантії якості обладнання».

П.7.1 Договору передбачено, що гарантійний строк складає 6 місяців з дня передачі обладнання Покупцю. Вказана умова Договору відповідає нормі, викладеній в ст.676 ЦК України, відповідно до якої гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Тобто, позивач звертаючись до відповідача з вимогою від 30.05.2023 з посиланням на умови Договору щодо гарантійних зобов`язань, які підлягають застосуванню після передання товару, в подальшому обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач не здійснив поставку (передання) товару, тому поведінка позивача є суперечливою.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), яка базується на принципі добросовісності (правова позиція, викладена в п.п.8.53-8.54 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2024 по справі № 917/272/23).

За таких обставин, а також враховуючи те, що певний пакет технічної документації до обладнання був переданий відповідачем 11.08.2022, а перший акт перевірки обладнання на технологічну точність, наданий позивачем, був складений ним 25.04.2023 (через 11 місяців після передачі обладнання 23.05.2022), суд вважає, що покладення на відповідача після 23.05.2022 відповідальності саме за несвоєчасну поставку товару є необґрунтованим.

Заявлені позовні вимоги як в частині повернення попередньої оплати, так і в частині стягнення збитків та пені обґрунтовані позивачем посиланням саме на факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару (обладнання), а не посиланням на поставку товару неналежної якості.

Разом з тим, досліджуючи питання щодо передачі товару (обладнання) за Договором, судом приймається до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2 ст. 673 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Номери та індекси стандартів, технічних умов (у разі наявності) або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі (ч. 2 ст.268 ГК України).

Як було встановлено судом, в тексті Договору (п.2.1 розділу 2) сторонами зазначено, що обладнання, яке поставляється за цим договором, має знаходиться в робочому стані та по геометричним показникам повинно бути не гірше ніж в два рази від максимальних допустимих (згідно паспортних даних на новий верстат) на момент підписання покупцем акту прийому-передачі на обладнання за результатами обробки тестових деталей.

В той же час, за якими саме параметрами має визначатися перебування обладнання в робочому стані, за якими саме геометричними показниками воно має бути не гіршим в два рази максимально допустимих показників, та про які саме показники йдеться, умовами Договору не визначено.

Позивач також не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували, що він повідомив відповідача про конкретну мету, з якою ним придбавався обробний центр Danоbat Valvecenter 5Vx2.

Як свідчать матеріали справи, зазначене обладнання є багатофункціональним верстатом, на якому можна проводити різні технологічні операції різного ступеня складності.

Водночас, оскільки предметом Договору було обладнання, яке було у вжитку, певний набір його функцій може бути недоступним або обмеженим, що само по собі не означає перебування такого обладнання в неробочому стані, та не свідчить про неможливість його використання для проведення операцій меншої складності або точності.

Зокрема, наданий позивачем акт від 25.04.2023, складений за результатами перевірки обробного центру Danоbat Valvecenter 5Vx2 на технологічну точність, свідчить як про можливість виконання обробки деталі з необхідною точністю при певній операції (п.1 акту), так і про недопустимі похибки під час іншої операції (п.2 акту).

В той же час, позивачем не було надано суду висновок експерта в порядку, визначеному ст.101 ГПК України, стосовно придатності обладнання, яке було предметом Договору, для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується, з урахуванням його вартості, визначеної в п.4.1 як товару, який був у вжитку.

Позивачем надано суду лише лист ТОВ «Варітек» від 08.11.2023 (том 2, а.с.29), в якому йдеться про несправність обробного центру Danоbat Valvecenter 5Vx2, разом з тим, цей лист складено вже після здійсненої позивачем відмови від Договору, після перебування обладнання в розпорядженні позивача протягом майже ніж півтора року, тому вказаний лист не може підтверджувати дійсний стан обладнання, яке передавалось за Договором, на момент його передачі відповідачем (23.05.2022).

Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що особа, яка підписала вищезгаданий лист, має спеціальні знання та відповідну компетенцію, які б дозволяли їй робити висновки з питань, про які йдеться в листі.

З урахуванням зазначених вище обставин, зокрема, встановлення судом факту передачі позивачу обладнання, передбаченого п.1.1 Договору, 23.05.2022, вимоги позивача про стягнення пені за прострочення поставки товару відповідно до п.8.3 Договору, нарахованої за період, визначений позивачем в позовній заяві (з 21.11.2022 по 20.11.2023) визнаються необґрунтованими та відхиляються судом.

Стосовно підстав для відмови позивача від Договору, повернення попередньої оплати та нарахування 3% річних на суму попередньої оплати, судом приймається до уваги наступне.

Положеннями ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Як було встановлено судом, окрім обладнання, визначеного в п.1.1. Договору, Постачальник (відповідач) зобов`язався передати позивачу комплект документації до верстату, у склад якої, зокрема, входять резервні копії на електронних носіях встановленої в верстаті системи ЧПК (п.1.2 Договору).

Актом від 11.08.2022 позивач зафіксував факт передачі йому відповідачем технічної документації до обробного центру Danоbat Valvecenter 5Vx2, водночас, вказаним актом зафіксовано, що постачальником не передані резервні копії на електронних носіях ЧПК, встановленої в верстаті та запропоновано відповідачу надати відсутню документацію.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, передбачені ст.666 ЦК України.

Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання (ч.1 ст. 666 ЦК України).

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч.2 ст. 666 ЦК України).

Відповідач не надав докази передачі позивачу резервних копій на електронних носіях встановленої в верстаті системи ЧПК як в семиденний строк з моменту складення Акту від 11.08.2022, так і станом на момент подання позову.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем порушено своє зобов`язання щодо передачі позивачу приналежності товару (резервних копій на електронних носіях встановленої в верстаті системи ЧПК) в розумний строк, в зв`язку з чим у позивача виникло право відмовитися від Договору на підставі ч.2 ст. 666 ЦК України.

Позивач в претензії від 18.08.2023 за вих.№571 з посиланням, зокрема, на те, що відповідачем не було передано весь комплект документації, в тому числі резервні копії на електронних носіях ЧПК, встановленої в верстаті, заявив про відмову від договору та висунув вимогу про повернення отриманої передоплати.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно, договір може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в п. 8.5 - 8.7 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2021 по справі № 910/10233/20.

Ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію дійсності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази визнання недійсним здійсненого позивачем правочину (односторонньої відмови від Договору підряду) надані суду не були.

За таких обставин, Договір є припиненим з моменту отримання відповідачем претензії від 18.08.2023 за вих.№571, в зв`язку з реалізацією позивачем свого права на односторонню відмову від договору відповідно до ч.2 ст.666 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20 (з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/17235/20), відмова від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог ст.1212 ЦК Кодексу.

Ст.1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1 ст.1212 ЦК України).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17). Відповідна правова позиція була викладена в п.68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2020 по справі № № 918/631/19.

Оскільки відповідач повернув позивачу частину отриманої попередньої оплати за Договором платіжною інструкцією № 739 від 14.06.2024 на суму 100 500 грн, вимоги позивача про стягнення попередньої оплати підлягають задоволенню частково, на суму 499 500 грн (600 000 - 100 500), а в частині стягнення 100 500 грн провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Правовідношення, в якому у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої ст.625 ЦК України (п.74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2020 по справі № № 918/631/19).

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 7 101,37 грн, нарахованих на суму попередньої оплати в зв`язку з її несвоєчасним поверненням відповідно до ст.625 ЦК України, при цьому нарахування 3% річних здійснено ним з 30.06.2023, тобто через 30 календарних днів після пред`явлення вимоги від 30.05.2023 (за період з 30.06.2023 по 20.10.2023).

Суд звертає увагу, що у акті (вимозі) від 30.05.2023 позивач пропонував відповідачу направити спеціалістів для підтвердження недоліків та встановлення термінів для їх усунення, а також зазначав, що у іншому випадку буде ініційоване повернення коштів згідно п.7.2 Договору.

Враховуючи викладене, у вказаному акті (вимозі) від 30.05.2023 позивач не здійснював відмову від Договору. Крім того, позивачем не надані суду докази, які б свідчили про фактичне відправлення (вручення) відповідачу зазначеного акта (вимоги) від 30.05.2023.

Як було встановлено судом, позивачем було здійснено відмову від Договору шляхом направлення відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення претензії від 18.08.2023 за вих.№571, тому у відповідача виникло зобов`язання повернути попередню оплату з моменту отримання цієї претензії, оскільки саме з цього моменту Договір слід вважати припиненим внаслідок односторонньої відмови від нього позивача.

Водночас, суд вважає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню 30-денний строк для повернення коштів Покупцю, встановлений п.6.5 Договору, оскільки зазначеним пунктом регулюються правовідносини, які виникають між сторонами під час приймання продукції за Договором по якості.

В той же час, підставою заявлених вимог є повернення попередньої оплати не внаслідок поставки продукції неналежної якості, а внаслідок відмови від Договору на підставі ч.2 ст.666 ЦК України.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, нормативний строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області становить Д+3 дні. Враховуючи те, що претензія від 18.08.2023 №571 здана до відділення поштового зв`язку 18.08.2023 року(п`ятниця), про що свідчить відбиток штемпеля поштового відділення на опису вкладення у лист, суд вважає датою її отримання відповідачем 23.08.2023 року (18.08.2023 + 3 дні без врахування вихідних). Таким чином, з 24.08.2023 року боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, за період з 24.08.2024 по 20.10.2023, на суму попередньої оплати (600 000,00 грн) в розмірі 2 860,27 грн.

В іншій частині вимог про стягнення 3% річних позов відхиляється судом як необґрунтований.

Стосовно заявлених вимог про стягнення збитків судом приймається до уваги наступне.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з положеннями ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків.

Як свідчать матеріали справи, позивачем 01.06.2022 та 16.06.2022 було сплачено приватному малому підприємству «Джерело» 37 500,00 грн на підставі рахунку-фактури від 26.05.2022 (том 2, а.с.34) за монтажні та пусконалагоджувальні роботи стосовно верстату Danоbat Valvecenter.

Водночас, як встановлено судом, в п.4.1 Договору прямо передбачено, що монтажні та пусконалагоджувальні роботи оплачуються Покупцем (позивачем) за окремим договором.

Відповідна оплата була здійснена позивачем на користь іншої юридичної особи (ПМП «Джерело») за роботи, які мали бути виконані вказаним підприємством, і такі витрати були понесені позивачем до заявлення ним відповідачу 11.08.2022 вимоги про передачу резервних копій на електронних носіях ЧПК та до відмови позивача від Договору, яка була здійснена 18.08.2023.

З урахуванням викладеного, відповідні витрати не знаходяться в причинному зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання щодо передачі резервних копій на електронних носіях, оскільки передували йому в часі та в будь-якому випадку мали бути понесені позивачем відповідно до п.4.1 Договору, а тому не підлягають стягненню як збитки.

Зазначені вище обставини (відсутність причинного зв`язку та понесення витрат до невиконанням відповідачем свого зобов`язання щодо передачі резервних копій на електронних носіях) є також підставами для відхилення вимог про стягнення збитків, які позивач пов`язує зі сплатою 16 000,00 грн на придбання підкладних для монтажу верстату у ФОП Кулик Лесі Володимирівни.

Водночас, судом також приймається до уваги, що позивачем не надано суду доказів, які свідчать, що вказані вище витрати стосувалися саме того верстату, який був предметом Договору, укладеного з відповідачем.

Суд констатує, що позивачем не були надані будь-які докази (договори, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, акти виконаних робіт), які б підтверджували, що оплачені ним 11 130,00 грн за автопослуги, надані ФОП Михайленко Ганною Яківною; 3 339,00 грн за послуги автокрана, надані ФОП Михайленко Ганною Яківною; 6 784,00 грн за послуги крана, надані ФОП Кривонос Валерієм Андрійовичем, були пов`язані будь-яким чином з невиконанням відповідачем свого зобов`язання щодо передачі резервних копій на електронних носіях стосовно верстату Danоbat Valvecenter, який був предметом Договору з відповідачем, а також те, що вказані витрати знаходяться в причинному зв`язку з вказаною протиправною бездіяльністю відповідача.

Водночас, суд звертає увагу, що в позовній заяві та у відзиві на позов сторони по справі визнають, що обробний центр Danоbat Valvecenter 5Vx2, тобто обладнання, визначене в п.1.1 Договору, було фактично завезене на територію Покупця в м. Миргород 23.05.2022 саме відповідачем (Постачальником), а не будь-яким іншим перевізником.

Також судом визнаються необґрунтованими вимоги про стягнення як збитків 13 693,15 грн, які є фінансовими витратами позивача з оплати 17 % річних за користування кредитом за кредитним договором № 120721-МКЛВ від 12.07.2021, укладеним між ТОВ «МАЗ «Армапром» і ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

Позивачем не надано суду копію відповідного кредитного договору, який би дав можливість встановити цілі, на які було надано кредит та розмір відсотків, які підлягали сплаті за користування ним, а також докази фактичної сплати відсотків.

До позовної заяви позивачем додані лише копії платіжних інструкцій №№ 544,545 від 18.01.2022 (том 2, а.с.41-42), які свідчать про погашення кредиту на суми, відповідно, 400 000 грн та 15 000 грн.

В будь-якому випадку, оскільки позивач посилається на кредитний договір, який було укладено 12.07.2021, тобто до укладення Договору з відповідачем 26.11.2021, зазначені витрати не знаходяться в причинному зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання щодо передачі резервних копій на електронних носіях, а тому не підлягають стягненню як збитки.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково, в частині стягнення 499 500 грн попередньої оплати та 2 860,27 3% річних, в частині стягнення 100 500 грн попередньої оплати провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, в іншій частині вимог позов відхиляється судом як необґрунтований.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому оскільки часткова сплата боргу на суму 100 500 грн була здійснена відповідачем після подання спору - витрати зі сплати судового збору в частині стягнення основного боргу покладаються на відповідача повністю оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. 129, 231 (п.2 ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер верстати України», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42419325, вул. Козацька, 2, м. Лубни, Полтавська область, 37500 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський арматурний завод «Армапром», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35932886, вул. Хорольська, 35, м. Миргород, Полтавська область, 37600 499500,00 грн основного боргу; 2860,27 грн 3% річних; 9042,90 витрат по сплаті судового збору.

3.В частині вимог про стягнення 100500,00 грн основного боргу провадження у справі закрити за відсутністю предмету спору.

4.В іншій частині вимог в позові відмовити.

5.Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Суддя І.І. Пушко