Постанова

від 16.01.2024 по справі 320/4834/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4834/20 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.

при секретарі судового засідання Зіньковській Ю.В.

за участю учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача (апелянта): Овчаренко О.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прушиньскі" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі» (далі - ТОВ «Прушиньскі» або Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 березня 2020 року № 0006460504 та № 0006470504.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 11 березня 2020 року № 0006460504 та № 0006470504.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року заяву ТОВ «Прушиньскі» щодо ухвалення додаткового судового рішення задоволено: стягнуто на користь ТОВ «Прушиньскі» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 920 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року. Прийнято нове рішення, яким відмовлено ТОВ «Прушиньскі» в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 20 грудня 2021 року ТОВ «Прушиньскі» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року залишити в силі. Також позивач просить змінити розподіл судових витрат, і судові витрати позивача понесені на розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій покласти на відповідача.

Постановою Верховного Суду від 15 травня 2023 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі» задоволено частково: скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі № 320/4834/20, а справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишено без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року - залишено без змін.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 призначено справу до апеляційного розгляду за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прушиньскі" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, у судове засідання на 16 січня 2024 року.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у стягненні витрат на правову допомогу.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане з суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції було подано наступні документи: договір від 01.06.2020, рахунок від 16.06.2020 № 1, акт виконання робіт від 16.10.2020, платіжне доручення від 30.06.2020 № 3888 на суму 29920,00 грн.

01.06.2020 між позивачем та Адвокатським Бюро Ратушняка Володимира "ЛІГАЛКОНСАЛТИНГ" (код ЄДРПОУ 39268321) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, в якому сторони погодили надання позивачу професійної правничої допомоги з юридичного супроводу скасування в судовому порядку рішення Головного управління ДПС у Київській області від 11.03.2020 № 0006460504 та № 0006470504.

Представництво у суді безпосередньо здійснював Ратушняк В.В., який займається адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва № 1472 від 27.04.1999.

Вартість юридичного супроводу щодо розгляду даної справи сторони погодили в розмірі 29920,00 грн (фіксована вартість згідно з п. 2.1 договору від 01.06.2020).

Матеріалами справи підтверджується, що судом при ухваленні додаткового рішення взято до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у цих запереченнях відповідачем не наведено аргументів, які могли би свідчити про неспівмірність витрат на правову допомогу. Не містить таких аргументів і апеляційна скарга відповідача. Натомість, апелянт у апеляційній скарзі наполягає на тому, що позивачем не надано детального опису наданих робіт, що унеможливлює встановити обґрунтованість розміру понесених витрат.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з якою учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що умовами договору від 01.06.2020 визначено перелік послуг та встановлено фіксований розмір гонорару. Також, матеріалами справи підтверджується, що представником позивача складені та підписані позовна заява, заява про судові витрати, відповідь на відзив відповідача та ряд письмових пояснень.

Встановлені обставини спростовують твердження апелянта про неможливість встановити обсяг наданих адвокатом послуг.

Колегія суддів також враховує, що предмет спору в цій справі є складним, потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів є значними, а тому є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 29920,00 грн.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

Повний текст постанови складено 29.01.2024.