Ухвала

від 23.01.2024 по справі 405/5503/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/5503/23

провадження № 1-кс/405/143/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2024 м. Кропивницький

Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі клопотання представника селянського (фермерського)господарства «ГЕЯ» - адвоката ОСОБА_3 , у кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №62020100000000973від 08.05.2020,за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.190,ч.3ст.358,ч.1ст.401-1,ч.3ст.212,ч.1ст.255КК України, про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2024 до Ленінського районного суду м. Кіровограда від представника селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ» - адвоката ОСОБА_3 надійшло клопотання, у якому він просить скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2021 на банківські рахунки селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ».

В обґрунтування клопотання зазначив, що 09.09.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_4 в справі № 757/47867/21-к, кримінальне провадження № 62020100000000973 було накладено арешт на банківські рахунки цілої низки юридичних осіб, у тому числі, на рахунки, які належать селянському (фермерському) господарству «ГЕЯ», у зв`язку з цим, було порушено законне право останнього користуватися в повному обсязі банківськими рахунками.

Вважає, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ч. 10 ст. 170 КПК України. Стороною обвинувачення по надано доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому, при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна виходячи з того, що керівник селянського (фермерського)господарства «ГЕЯ» не був присутнім при розгляді питання про арешт майна. Таким чином, виникає право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, у порушенні вимог ст.170 КПК України, органом досудового розслідування не вказано жодних відомостей та доказів про причетність до злочинів службових осіб селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ», стороною обвинувачення не надано доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, жодній посадовій особі селянського (фермерського)господарства «ГЕЯ» не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, які, нібито, заподіяні державі; органом досудового розслідування не доведено, що існують належні підстави чи підозри того, що майно селянського (фермерського)господарства «ГЕЯ» є об`єктом кримінального правопорушення або підлягає конфіскації.

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ».

Вважає, що на даний час є всі підстави для скасування арешту майна, так як минула потреба в застосуванні такого заходу, органом досудового розслідування не проводяться жодні процесуальні дії, передбачені КПК України. Щодо уповноважених осіб селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ» жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні злочину. Накладений арешт на банківські рахунки блокує фінансово-господарську діяльність селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ», а всі процесуальні дії для виконання мети розслідування кримінального провадження, відсутні.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачівкоштів,а такожперерахування банкамиза дорученням підприємств І фізичних осіб коштів, унесених нимиготівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004).

З цих норм слідує висновок, що на банківському рахунку не зберігаються індивідуально визначені кошти власника рахунку, відповідна сума грошових коштів обліковуються банком на рахунку під зобов`язання банку за дорученням власника рахунку перерахувати/зарахувати відповідну суму грошових коштів у межах такої суми.

За таких умов, безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об`єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів. Тому, накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і неіндивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою - збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.

Крім того, в ухвалі про накладення арешту відсутні будь-які дані, які б вказували, що належні селянському (фермерському)господарству «ГЕЯ» кошти, які знаходяться на банківських рахунках, набуті кримінальнопротиправним шляхом,зберегли насобі слідиабо містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 19.09.2019 р. у справі №760/18416/19.

Грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів), не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об`єктами, які можуть зберегти сліди злочинів. Вони не можуть бути речовими доказами.

Отже, накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів можна лише на готівкові кошти.

Згідно ст.3.1. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків), або безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Тобто, грошові кошти у безготівковому вигляді не є матеріальним об`єктом, а отже, не можуть бути речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України і накладеним арешту на них не узгоджується з вимогами ст. 170 КПК України.

Крім того, органом досудового розслідування на час вирішення клопотання про накладення арешту на майно, а також щодо наявності підстав для зняття такого арешту, не надано переконливих доказів, які б свідчили, що гроші в безготівковому вигляді можуть бути предметом, знаряддям злочину, містити сліди злочину або ж здобуті злочинним шляхом.

Отже, відповідно до вищевикладеного, в силу своєї природи, безготівкові гроші не можуть зберегти на собі якісь сліди (відбитки, позначки) або відомості про обставини, що розслідуються під час кримінального провадження, як наслідок не можуть бути речовими доказами.

Просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2021 на банківські рахунки селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ»

В судове засідання представник селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ»- адвокат ОСОБА_3 не з`явився, звернувся з заявою у якій підтримав клопотання про скасування арешту майна за викладених у ньому обставин, просив його задовольнити.

Слідчий в судове засідання не з`явився, звернувся з заявою, у якій просив відмовити в задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Відповідно до ч. 4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя, повно та всебічно дослідивши клопотання про скасування арешту майна та матеріали, якими воно обґрунтовується, дійшов наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000000973 від 08.05.2020, за ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст.358, ч. 1 ст. 401-1, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255 КК України.

03.03.2023 постановою Офісу Генерального прокурора підслідність у даному кримінальному провадженні визначена за СУ ГУНП в Кіровоградській області.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2021, по справі № 757/47867/21, провадженні №1-кс- 42758/21, на грошові кошти селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ», код ЄДРПОУ 21307346, які розміщені на банківських рахунках № НОМЕР_1 (гривня),№ НОМЕР_1 (долар),№ НОМЕР_1 (євро),які відкритів АТ«КІБ»; № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , які відкритий в АТ КБ «Приватбанк», був накладений арешт з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Статтею 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладено в тому числі на гроші у безготівковій формі, які знаходяться на банківських рахунках.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується, а слідчим не доведено зворотнього, а відтак, посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства.

Окрім того, дані грошові кошти не індивідуалізовані, без конкретних родових ознак. Тобто, у даному випадку, слідчим порушено право селянського (фермерського)господарства «ГЕЯ» на мирне володіння та користування своїм майном.

Слідчим суддею зауважується про те, що арешт на грошові кошти, які розміщені на банківських рахунках селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ» був накладений 09.09.2021, тобто з дати накладення арешту минув значний час, зазначений арешт блокує фінансово господарську діяльність селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ», а тому, слідчий повинен надати слідчому судді додаткові аргументи щодо наявності потреби у подальшому збереженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Враховуючи зазначене, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту грошових коштів, які розміщені на банківських рахунках, фермерського господарства «Ольга», на теперішній час немає, ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпеченнякримінального провадженняяк арештмайна,на часрозгляду клопотанняпро скасуванняарешту майна,відпали,а тому,слідчий суддяприходить довисновку провідсутність укримінальному провадженніданих,які бвиправдовували подальшевтручання державиу володіння селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ» належним йому майном та задовольняє клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 174, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ» - адвоката ОСОБА_3 , у кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №62020100000000973від 08.05.2020,за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.190,ч.3ст.358,ч.1ст.401-1,ч.3ст.212,ч.1ст.255КК України, про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2021, по справі № 757/47867/21, провадженні №1-кс- 42758/21, з грошових коштів селянського (фермерського) господарства «ГЕЯ», код ЄДРПОУ 21307346,

розміщених на наступних банківських рахунках у:

1)АТ «КІБ» (МФО 322540):

-№ НОМЕР_1 (гривня),

-№ НОМЕР_1 (долар), № НОМЕР_1 (євро);

2)АТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299):

-№ НОМЕР_2 ,

-№ НОМЕР_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_5