Постанова

від 25.01.2024 по справі 450/2913/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/2913/23 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/2352/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салата Я.І.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 червня 2023 рокуу справі за заявою позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Величко Наталії Ярославівни, третьої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на будинки та встановлення сервітутів на земельні ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2023 року ОСОБА_3 звернувся із зазначеним позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Величко Наталії Ярославівни, третьої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради у якому просив:

скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Величко Н.Я. про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 :

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67809753 від 30 травня 2023 року;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67331890 від 25 квітня 2023 року;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67332807 від 25 квітня 2023 року;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67812464 від 30 травня 2023 року;

Визнати за ОСОБА_3 , право власності на закінчені будівництвом житлові будинки АДРЕСА_3 Львівської області та встановлення безстрокових і безкоштовних земельних сервітутів на земельних ділянках за кадастровими номерами 4623683400:01:002:0920, 4623683400:01:002:0921, 4623683400:01:002:0922, 4623683400:01:002:0923, зареєстрованих на праві власності за ОСОБА_1 .

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Позовна заява та заява про вжиття заходів забезпечення позову мотивовані тим, що на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав, укладених 10.01.2022 р. між позивачем та замовником будівництва відповідачем ОСОБА_5 , а також Актів приймання-передачі майнових прав від 14.04.2022 р., ОСОБА_3 став власником майнових прав на чотири новозбудовані об"єкти нерухомості, зокрема житлові будинки садибного типу загальною площею 129,3 м.кв., 126,7 м.кв., 126,7 м.кв., 129 м.кв., яким рішеннями Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області від 07.04.2022 рокуприсвоєно адресу АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 , що відповідно розташовані на земельних ділянках за кадастровими номерами 4623683400:01:002:0920 площею 0,0392 га, 4623683400:01:002:0921 площею 0,0391 га, 4623683400:01:002:0922 площею 0,0559 га, 4623683400:01:002:0923 0,0393 га.

Однак, право власності на закінчені будівництвом житлові будинки садибного типу №33 загальною площею 129,3 м.кв., який розташований на земельній ділянці площею 0,0392 га кадастровий номер 4623683400:01:002:0920, №35 загальною площею 126,7 м.кв., який розташований на земельній ділянці площею 0,0391 га кадастровий номер 4623683400:01:002:0921, №37 загальною площею 126,7 м.кв., який розташований на земельній ділянці площею 0,0559 га кадастровий номер 4623683400:01:002:0922, №31 загальною площею 129 м.кв., який розташований на земельній ділянці площею 0,0393 га кадастровий номер 4623683400:01:002:0923, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровано на підставі оспорюваних рішень приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Величко Н.Я. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.05.2023 р., 15.02.2023 р., 20.04.2023 р., 15.02.2023 р., 20.04.2023 р., 15.02.2023 р., 26.05.2023 р., 15.02.2023 р. відповідно, за відповідачем ОСОБА_1 , в тому числі як замовником будівництва.

Оскільки позивач ОСОБА_3 оспорює право власності відповідача ОСОБА_1 на вказані об"єкти нерухомості з посиланням на ту обставину, що такий не здійснював будівництво спірних житлових будинків садибного типу, розташованих на спірних земельних ділянках, та вважає, що існує реальна загроза того, що ОСОБА_1 до вирішення судом спору за його позовом може діяти недобросовісно і відчужити вказані об"єкти в користь третіх осіб, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

-закінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_7 ;

-закінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_5 загальною площею 126,7 м.кв. та земельну ділянку площею 0,0391 га кадастровий номер 4623683400:01:002:0921, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 ;

-закінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 126,7 м.кв. та земельну ділянку площею 0,0559 га кадастровий номер 4623683400:01:002:0922, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 ;

-закінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_6 загальною площею 129 м.кв. та земельну ділянку площею 0,0393 га кадастровий номер 4623683400:01:002:0923, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Також просив накласти арешт на чотири земельних ділянки за кадастровими номерами 4623683400:01:002:0920, 4623683400:01:002:0921, 4623683400:01:002:0922, 4623683400:01:002:0923, зареєстрованих на праві власності за ОСОБА_1 .

В обгрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_3 подав 21 червня 2023 р. роздруківку з сайтуwww.real-estate.lviv.uaщодо продажу одного із спірних об"єктів нерухомості ОСОБА_1 .

Просив заяву про забезпечення позову задовольнити.

Також встановлено, що 15 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав укладених 10 січня 2022 р. згідно яких ОСОБА_3 набув право власності на чотири новозбудовані об"єкти нерухомості, зокрема житлові будинки садибного типу загальною площею 129,3 м.кв., 126,7 м.кв., 126,7 м.кв., 129 м.кв., яким рішеннями Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області від 07.04.2022 рокуприсвоєно адресу АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 , що відповідно розташовані на земельних ділянках за кадастровими номерами 4623683400:01:002:0920 площею 0,0392 га, 4623683400:01:002:0921 площею 0,0391 га, 4623683400:01:002:0922 площею 0,0559 га, 4623683400:01:002:0923 0,0393 га (т.1 а.с.143-165).

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 червня 2023 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову в цивільній справі за ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Величко Наталії Ярославівни, третьої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на будинки та встановлення сервітутів на земельні ділянки - задоволено частково.

Накладено арешт на:

-закінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2741917846060, номер відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 50449783;

-закінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2724967546060, номер відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 50041865;

-закінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2741973746060, номер відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 50451093;

-закінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2724992346060, номер відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 50042440.

В решті вимог відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що будинки, які розташовані на оспорюваних земельних ділянках, зведені не ОСОБА_5 , а саме ОСОБА_1 до 2019 року, ще коли він був їх власником.

Вказує, що Верховним Судом було констатовано, що земельні ділянки вибули із володіння ОСОБА_1 поза його волею на підставі підроблених документів, що свідчить про відсутність бажання ОСОБА_1 відчужувати дані земельні ділянки, оскільки на них уже перебували збудовані, але ще не зареєстровані будинки.

Також зазначає, що у відповідності до протоколу та фотографій вказані будинки станом на квітень 2020 року уже були повністю зведені підтверджують, що дані будинки зводились саме ОСОБА_1 , а не ОСОБА_5 і таким чином останній навмисне вводить в оману суд.

Стверджує, що ОСОБА_5 , після незаконного отримання земельних ділянок, навмисно були вчинені усі необхідні дії щодо нібито легалізації ним будівництва будинків з метою заволодіння останніми, хоча ним такі не будувались.

Вважає дії ОСОБА_8 та ОСОБА_3 такими, що вчиняються з метою незаконного (не у спосіб та порядок, визначений законом) заволодіння житловими будинками, а спочатку і земельними ділянками, адже укладення спірних договорів купівлі-продажу майнових прав мають на меті завдати шкоду ОСОБА_1 , які в подальшому стають підставою для судових спорів з метою їх застосування (визнанням дійсними та такими що породили юридичні наслідки), а також вжиття заходів до забезпечення таких позовів.

Просить ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 червня 2023 року скасувати та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача,поясненняпредставника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на її запре речення, представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 про вирішення заяви на розгляд суду, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред"явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до суду, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За ч.1ст.153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №543/730/14-ц, провадження №14-149цс18 та від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, провадження №14-88цс20).

Відповідно до частини третьоїстатті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №909/835/18 зазначено, що "…повинен бути наявним зв"язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу".

Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Однак, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, забезпечення ефективного судового захисту та можливості реального поновлення прав у разі прийняття судом рішення про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав, укладених 10 січня 2022 р. між ОСОБА_3 та замовником будівництва відповідачем ОСОБА_5 , а також Актів приймання-передачі майнових прав від 14 квітня 2022 р., ОСОБА_3 набув майнові права на чотири новозбудовані об"єкти нерухомості, зокрема житлові будинки садибного типу загальною площею 129,3 м.кв., 126,7 м.кв., 126,7 м.кв., 129 м.кв., яким рішеннями Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області від 07.04.2022 рокуприсвоєно адресу АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 , що відповідно розташовані на земельних ділянках за кадастровими номерами 4623683400:01:002:0920 площею 0,0392 га, 4623683400:01:002:0921 площею 0,0391 га, 4623683400:01:002:0922 площею 0,0559 га, 4623683400:01:002:0923 0,0393 га.

Вказане майно належало відповідачу ОСОБА_5 на підставі Витягів з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

З Інформаційної довідки №335544131 від 13 червня 2023 р. вбачається, що за відповідачем ОСОБА_1 26 травня 2023 р. зареєстровано право власності на закінчений будівництвом об"єкт житловий будинок АДРЕСА_4 загальною площею 129,3 м.кв., а 15 лютого 2023 р. на земельну ділянку площею 0,0392 га кадастровий номер 4623683400:01:002:0920, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

З Інформаційної довідки №335543789 від 13 червня 2023 р. вбачається, що за відповідачем ОСОБА_1 20 квітня 2023 р. зареєстровано право власності на закінчений будівництвом об"єкт житловий будинок АДРЕСА_5 загальною площею 126,7 м.кв., а 15.02.2023 р. на земельну ділянку площею 0,0391 га кадастровий номер 4623683400:01:002:0921, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

З Інформаційної довідки №335543007 від 13 червня.06.2023 р. вбачається, що за відповідачем ОСОБА_1 26 травня 2023 р. зареєстровано право власності на закінчений будівництвом об"єкт житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 126,7 м.кв., а 15 лютого 2023 р. на земельну ділянку площею 0,0559 га кадастровий номер 4623683400:01:002:0922, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

З Інформаційної довідки №335543436 від 13 червня 2023 р. вбачається, що за відповідачем ОСОБА_1 20 квітня 2023 р. зареєстровано право власності на закінчений будівництвом об"єкт житловий будинок АДРЕСА_6 загальною площею 129 м.кв., а 15 лютого 2023 р. на земельну ділянку площею 0,0393 га кадастровий номер 4623683400:01:002:0923, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Отже, між сторонами існує майновий спір щодо чотирьох новозбудованих житлових будинків за адресою: АДРЕСА_12 .

Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовів не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Крім того, як вбачається з поданої роздруківки зсайтуwww.real-estate.lviv.uaодин із спірних об"єктів нерухомості виставлений на продаж, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що існує достатньо обґрунтована імовірність того, що відповідачза первісним позовом ОСОБА_1 вчинятиме дії, які можуть істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у даній справі, а тому існує об"єктивна необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на спірні житлові будинки з метою запобігання переходу прав на майно (його частину) до інших осіб.

Такий захід забезпечення позову є співмірним з негативними наслідками для власника майна, які можуть бути викликані застосуванням цього заходу.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою до застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Під час розгляду справи «East/West Alliance Limited» проти України» ЄСПЛ в п. 185 рішення від 23 січня 2014р. нагадав, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.

Крім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Щодо забезпечення позову в частині накладенні арешту на земельні ділянки, то виходячи зі змісту обраного позивачем способу захисту у вигляді встановлення безстрокових і безкоштовних земельних сервітутів на земельних ділянках за кадастровими номерами 4623683400:01:002:0920, 4623683400:01:002:0921, 4623683400:01:002:0922, 4623683400:01:002:0923, зареєстрованих на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 , що в свою чергу навіть у випадку задоволення позовних вимог буде зберігати свою чинність для нового власника, то підстав для накладення арешту на такі суд перешої інстанції вважав неспівмірним з позовними вимогами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 26 січня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.