Ухвала

від 30.01.2024 по справі 2-0-93/06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

30 січня 2024 року

м. Харків

справа № 2-0-93/06

провадження № 22ц/818/82/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Волобуєва О.О.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 в інтересах релігійної громади (парафії) Свято-Благовіщенського собору Харківської єпархії Української Православної Церкви (наразі - Релігійна організація «Релігійна громада (парафія) Свято-Благовіщенського кафедрального собору Української Православної Церкви», представниця заявника - Набока О. О.,

заінтересовані особи - виконавчий комітет Ленінської районної ради у м. Харкові (Адміністрація Холодногірського району Харківської міської ради), представниця заінтересованої особи - Міняйлова О. М., Харківська обласна державна (військова) адміністрація, Департамент культури і туризму обласної державної (військової) адміністрації

особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної (військової) адміністрації, представники особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 , ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 березня 2006 року в складі судді Старостіна В.В.

в с т а н о в и в:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Ленінської районної ради у м. Харкові (наразі -Адміністрація Холодногірського району Харківської міської ради), звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Просив встановити юридичний факт права власності релігійної громади (парафії) Свято-Благовіщенського собору Харківської Єпархії Української Православної Церкви на Благовіщенський собор площею 1787,3 кв м, нежитлової будівлі літ «Б-1» площею 127,5 кв м, нежитлової будівлі літ «В-1» площею 9,0 кв м, що розташовані по майдану АДРЕСА_1 ; зобов`язати Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати та видати релігійній громаді (парафії) Свято-Благовіщенського собору Харківської Єпархії Української Православної Церкви свідоцтво про право власності на Благовіщенський собор площею 1787,3 кв м, нежитлову будівлю літ «Б-1» площею 127,5 кв м, нежитлову будівлю літ «В-1» площею 9,0 кв м, що розташовані по майдану АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 березня 2006 року заяву ОСОБА_1 - задоволено; встановлено юридичний факт права власності релігійної громади (парафії) Свято-Благовіщенського кафедрального собору Української Православної Церкви на Благовіщенський собор літ «А-3» площею 2510,00 кв м, нежитлової будівлі літ «Б-1», площею 120,2 кв м, нежитлової будівлі літ «В-1» площею 7,8 кв м, що розташовані по майдану АДРЕСА_1 ; зобов`язано Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати та видати релігійній громаді (парафії) Свято-Благовіщенського кафедрального собору Української Православної Церкви свідоцтво про право власності на Благовіщенський собор літ «А-3» площею 2510,0 кв м, нежитлову будівлю літ «Б-1» площею 120,2 кв м, нежитлову будівлю літ «В-1» площею 7.8 кв м, що розташовані по майдану АДРЕСА_1 .

На вказане рішення суду заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної військової адміністрації (Департамент культури і туризму обласної державної (військової) адміністрації) подав апеляційну скаргу, в якій просив залучити у якості заінтересованих осіб Харківську обласну військову адміністрацію та Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної військової адміністрації, рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року залучено до участі у справі заінтересованих осіб Харківську обласну військову адміністрацію та Департамент культури і туризму обласної державної (військової) адміністрації замість Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної військової адміністрації, як сингулярного правонаступника.

30 січня 2024 року у судовому засіданні представниця заявника ОСОБА_3 заявила усне клопотання про відвід колегії суддів, мотивоване тим, що колегія суддів є упередженою при розгляді справи, оскільки відмовила у задоволенні її клопотання.

Частиною 3 статті 40 ЦПК України передбачено, що якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки заява ОСОБА_3 про відвід складу колегії суддів надійшла до суду у ході судового засідання, вона підлягає вирішенню судом, що розглядає справу.

В суді апеляційної інстанції представники особи, яка подала апеляційну скаргу, представниця заінтересованої особи заперечували проти заявленого відводу та зазначили, що підстав для задоволення відводу немає. Справа розглядається з вересня 2023 року. Вона відкладалася саме за неодноразовими клопотаннями ОСОБА_3 . Тому мови про неупередженість складу колегії суддів взагалі не може бути.

Вислухавши думку учасників справи, перевіривши доводи усної заяви ОСОБА_3 судова колегія вважає, що підстави для задоволення відводу відсутні, виходячи з наступного.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Статтями 36, 37 ЦПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.

Так, частинами 1 та 2 статті 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

З доводів заявленого відводу вбачається, що його підставою представниця заявника ОСОБА_3 вважає відмову у задоволенні її клопотання.

Однак, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 ЦПК України).

Судова колегія констатує відсутність будь-яких підстав стверджувати, що колегія судів виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

ОСОБА_3 не надала доказів прямої або побічної заінтересованості складу колегії суддів у розгляді даної справи, які б викликали обґрунтовані сумніви у їх неупередженості і об`єктивності, що можуть бути основані лише на фактичних обставинах, а не на припущеннях (рішення Європейського суду з прав людини від 26 вересня 2019 року у справі «Іліє проти Румунії»).

Заява ОСОБА_3 не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, та зводиться лише до її незгоди з процесуальним рішенням суду.

Враховуючи викладене, вважаємо, що підстав для відводу, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України, та об`єктивних даних, які свідчили б про наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності складу колегії суддів Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., Яцини В.Б. не вбачається.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що заяву представниці заявника ОСОБА_3 про відвід колегії суддів Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., Яцини В.Б. необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.36, 37, 40 ЦПК України

у х в а л и в:

Заяву представниці ОСОБА_1 в інтересах Релігійної організації «Релігійна громада (парафія) Свято-Благовіщенського кафедрального собору Української Православної Церкви (Релігійна організація «Релігійна громада Харківської єпархії «Свято-Благовіщенський кафедральний собор Української православної церкви») - Набока Олени Олександрівни про відвід складу колегії суддів Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., Яцини В.Б. - залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною, набирає законної сили негайно з дня її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст ухвали складено 31 січня 2024 року.