Рішення

від 16.01.2024 по справі 915/1146/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Справа № 915/1146/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: Травянка Л.В.,

представника відповідача: Жука Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (м.Київ, просп.Перемоги, буд.14; ідент.код 38727770)

в особі: Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23; ідент.код 38728444),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (м.Київ, вул.Лаврська, буд.16; ідент.код 32655926),

про: стягнення 1185013,15 грн,-

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» грошові кошти в сумі 1185013,15 грн за договором №А6-А від 10.07.2013 про встановлення сервітуту, з яких: 1078520,92 грн сума основного боргу з плати за користування сервітутом за період з лютого по травень 2023 року; 97412,47 грн пеня; 5844,74 грн 3% річних; 3235,02 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам спірного договору та приписам чинного законодавства не сплатив у встановлені договором строки вартість користування сервітутом за період з лютого по травень 2023 року, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення такої суми заборгованості.

Ухвалою суду від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.08.2023.

Відповідач у відзиві від 25.08.2023 заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:

- ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» є портовим оператором зареєстрованим за причалом №9, що підтверджується інформацією з Реєстру морських портів України. Іншої діяльності, окрім стивідорної в порту Миколаїв, ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» не здійснює;

- потребу ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» у здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт задля перевалки вантажів клієнтів неможливо задовольнити іншим способом як через причал №9 і з використанням причалу та причальної інфраструктури (підкранові та залізничні колії) позивача;

- 24.02.2022 розпочалося бомбардування міст України та Морський порт Миколаїв було заблоковано. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 починаючи із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу;

- за офіційним повідомленням Міністерства інфраструктури України від 24.02.2022, підвідомчим підприємством якого є позивач, - з 24.02.2022 морські порти були закриті. Повідомлень про відкриття Порту Миколаїв та розблокування його роботи до цього часу не публікувалося;

- постановою Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 визнано повне блокування роботи Морського порту Миколаїв та неможливість використання на його території майна для здійснення господарської діяльності;

- лише 22.07.2022 була підписана Ініціатива про безпечне транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів, яка передбачає створення демілітаризованих гуманітарних коридорів для вивезення продовольства з портів «Одеса», «Чорноморськ» та «Південний». Порт «Миколаїв» до сфери ініціативи не увійшов та залишився заблокованим;

- до цього часу зернова ініціатива не продовжена та Порт Миколаїв до неї не було включено;

- листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 з 24.02.2022 офіційно встановлено фактичну неможливість в Україні належного виконання зобов`язань за діючими договорами внаслідок дії непереборної сили, тобто дію надзвичайних і невідворотних обставин;

- відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, з 11.11.2022 м.Миколаїв Миколаївської області є територією на якій до цього часу ведуться бойові дії;

- відповідач стверджує, що з огляду на такі обставини, у заявлений позивачем період Причал №9 ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» не використовувався;

- починаючи з 01.10.2022 ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» офіційно повністю законсервувало своє виробництво та тимчасово призупинило свою діяльність на час воєнного стану;

- починаючи з 24.02.2022 та до цього часу за спірним договором сервітуту відповідачем не отримано від позивача можливість вільного та безперешкодного користування Причалом та причальною інфраструктурою для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. Відповідач не користувався сервітутом по спірному договору у заявлений в позові період та не користується причалом і причальною інфраструктурою до цього часу;

- факт користування відповідачем сервітутом у означений у позові період позивачем не доведений;

- запровадження військового стану та неможливість у цей час користуватися майном дають право користувачу цього майна бути звільненим від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане.

Посилаючись на такі обставини, відповідач вважає, що на даний час відсутні передбачені законом та спірним договором підстави для проведення відповідачем оплати за користування майном позивача з лютого 2023 року й до цього часу.

У відповіді на відзив від 06.09.2023 позивач заперечив позицію відповідача та зазначав наступне:

- положення ч.1 ст.401 ЦК України та умови п.3.1, 3.2 Договору дають підстави для висновку, що господарські зобов`язання МФ ДП «АМПУ» полягають у наданні ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» можливості вільного та безперешкодного користування причалом та причальною інфраструктурою. Відповідачем не надано жодного доказу, що позивач перешкоджав йому вільному та безперешкодному користуванні причалом;

- акти та рахунки на сплату направлялись відповідачу щомісячно на поштову та електронну адреси з метою недопущення порушень умов Договору. При цьому, в порушення п.16.3 Договору, відповідачем не було повідомлено позивача про зміну місцезнаходження, що унеможливило направлення рахунків на нову адресу відповідача;

- форс-мажорні обставини можуть підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, а не від самого зобов`язання; сторони мають дотримуватись умов договору щодо попередження контрагента про виникнення форс-мажорних обставин; посилаючись на форс-мажор зацікавленій стороні повинно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов`язанні.

21.08.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву до 02.10.2023.

Ухвалою суду від 02.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.11.2023.

У судовому засіданні 01.11.2023, 22.11.2023 та 07.12.2023 судом оголошувались перерви відповідно до 22.11.2023, 07.12.2023 та 14.12.2023.

14.12.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога. Ухвалою суду від 14.12.2023 розгляд справи призначено на 15.01.2024.

Суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 15.01.2024 сторони підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 15.01.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 16.01.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

10.07.2013 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту), як володільцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв», як користувачем, укладено договір №А6-А про встановлення сервітуту (далі Договір) (а.с.24-30).

З преамбули такого Договору вбачається, що його укладено у зв`язку з необхідністю виконання користувачем комплексу робіт і послуг, пов`язаних з перевалкою вантажів (навантажувально - розвантажувальних робіт) через причал №9 з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії, підкранові колії, ділянки колій, стрілочні переводи), а також забезпечення володільцем можливості користування користувачем вказаним причалом і причальною інфраструктурою.

ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» користується причалом №9 (інв.№1031036) та причальною інфраструктурою: залізничними коліями №33 та №36 (інв.№1031079 та №1031080), підкрановими коліями (інв.№1031065), а Миколаївська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) має на окремому балансі причал №9 (інв.№1031036) та причальну інфраструктуру: залізничні колії №33 та №36 (інв.№1031079 та №1031080), підкранові колії (інв.№1031065). Місце розташування: територія Миколаївського морського порту.

Згідно п.1.1 Договору, сервітут встановлюється щодо користування причалами та причальною інфраструктурою, які розташовані за відповідною адресою.

Відповідно до п.2.1 Договору, сервітут встановлюється для можливості здійснення користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причали з використанням причальної інфраструктури.

Згідно п.п.3.1, 3.2 Договору, видом права сервітуту є право користування майном (причалами та причальною інфраструктурою). Сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалами та причальною інфраструктурою.

Відповідно до п.5.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №3 від 07.02.2022 (а.с.36,37), плата за сервітут за місяць складає: причал №9 (інв.№1031036) - 219528,64 грн без ПДВ; залізничні колії №33 та №36 (інв.№1031079, №1031080) - 2896,45 грн без ПДВ; підкранові колії (інв.№1031065) - 2041,77 грн без ПДВ.

Відповідно до п.5.3 Договору, оплата за користування сервітутом здійснюється користувачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок володільця на підставі акту наданих послуг, підписаного обома сторонами згідно виставленого рахунку щомісячно до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

На виконання умов Договору володільцем складені та направлені користувачу акти наданих послуг та рахунки за період з лютого 2023 року по травень 2023 року по 269360,23 грн з ПДВ кожний (а.с.38-55).

У квітні, травні 2023 року володільцем направлялись, а користувачем отримані претензії від 05.04.2023 та від 28.04.2023 про сплату заборгованості по Договору відповідно за лютий, березень 2023 року (а.с.56-65).

Позивач стверджує, що в порушення умов п.5.3 Договору вказані рахунки відповідачем неоплачені та сума основної заборгованості за спірний період становить 1078520,92 грн.

Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості по Договору за спірний період.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 395 ЦК, одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Статтею 403 ЦК України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Частинами 1, 3 статті 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Як випливає із поняття сервітуту (ст.401 ЦК), він завжди полягає у праві користування.

При цьому, при встановленні сервітуту чітко визначаються обсяг користування, спосіб користування та час користування.

Виходячи з правової природи сервітуту, - це право обмеженого користування чужими речами (майном) з певною метою і у встановлених межах. Призначення сервітуту - дозволити суб`єкту сервітутного права користуватися природними властивостями речі, щодо якої встановлено сервітут.

При цьому, сервітуарій має певні обов`язки: використовувати майно за цільовим призначенням сервітуту, визначеним у момент встановлення сервітуту; вносити власникові (володільцю) плату за користування майном тощо.

Таким чином, саме факт користування об`єктом сервітуту є визначальною обставиною, яка зумовлює оплату, а не сам по собі факт існування такого права.

За умовами п.1.1 Договору, сервітут встановлено щодо користування причалами та причальною інфраструктурою, які розташовані за відповідною адресою. Згідно п.п.3.1, 3.2 Договору, видом права сервітуту є право користування майном (причалами та причальною інфраструктурою). Сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалами та причальною інфраструктурою.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про морські порти України» під причалом розуміється гідротехнічна споруда, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

Під гідротехнічною спорудою морських портів (гідротехнічні споруди) розуміються інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, що використання причалу та причальної інфраструктури нерозривно пов`язане з обслуговуванням суден, у випадку відсутності суден причал не можливо використати за будь-яким іншим призначенням, виходячи зі специфічності цієї споруди.

На даний час є загальновідомою інформацію про те, що розпочата 24.02.2022 повномасштабна військова агресія рф, окупація територій Кінбурнської коси, ведення військових дій у межах Дніпровсько-Бузького лиману, у т.ч. обстріли і затоплення суден, зробили неможливим і небезпечним рух суден в акваторії Морського порту Миколаїв у напрямку Чорного моря. Так, територією активних бойових дій Миколаївська міська територіальна громада була у період з 26.02.2022 по 11.11.2022; м.Очаків Очаківської міської територіальної громади у період з 24.02.2022 до 01.06.2022, а населені пункти, що знаходяться на Кінбурнській косі з 24.02.2022 перебувають в окупації - с. Покровське Очаківської міської територіальної громади, с.Покровка Очаківської міської територіальної громади та с.Василівка Очаківської міської територіальної громади. Окупація військами агресора Кінбурнської коси дозволяє йому блокувати судноплавство в районі Дніпровсько-Бузького лиману (через який проходить БДЛК), здійснюючи мінування водної поверхні та обстріли суден.

Зазначені обставини підтверджуються відомостями з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 та від 22.12.2022 №309 та довідкою Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Слід зазначити, що заперечення позивача з приводу відсутності впливу форс-мажорних обставин на зобов`язання відповідача по Договору, судом відхиляються, оскільки виходячи з позиції відповідача, вказана довідка ТПП надана остатннім в підтвердження блокування судноплавства у регіоні та неможливість здійснення господарської діяльності і, відповідно, неможливість скористатись сервітутом.

Відповідно до розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 року №15 та №15/1 заборонено рух всіх суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, також заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу. Місцем використання і знаходження об`єкту сервітуту є морський порт Миколаїв, на який поширюється дія розпоряджень капітана Миколаївською морською порту від 09.03.2022 року №15 та №15/1.

Зазначені обставини позивачем не заперечені та не спростовані.

Виходячи з преамбули та п.1.1, 2.1 Договору №А6-А від 10.07.2013 його укладання було викликано необхідністю виконання користувачем (ТОВ «Нікморсервіс») комплексу робіт і послуг, пов`язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал №9 та з використанням причальної інфраструктури (залізничної колії, підкранової колії, ділянки колії, стрілочних переводів).

Доказів в підтвердження користування відповідачем об`єктом сервітуту, позивачем суду не надано.

Натомість відповідачем надано суду наказ №31 від 30.09.2022 про тимчасове призупинення діяльності ТОВ «Нікморсервіс» з 01.10.2022 та оголошення простою на час воєнного стану або до відновлення виробничої діяльності Миколаївського морського порту. На час оголошення простою наказано здійснити консервацію виробничих потужностей та майна підприємства, що знаходиться у його власності, оренді, сервітуті та іншому користуванні.

Таким чином, суд вважає доведеними ті обставини, що з 24.02.2022 ТОВ «Нікморсервіс» позбавлене можливості ведення господарської діяльності та використання причалу №9 (інв.№1031036) та причальної інфраструктури: залізничні колії №33 та №36 (інв.№1031079 та №1031080), підкранових колій (інв.№1031065) внаслідок ведення військових дій на території розташування об`єкту сервітуту, блокування судноплавства в районі Дніпровсько-Бузького лиману, тобто, внаслідок об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності, пов`язаної з виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт на території Миколаївського морського порту, при тому, що саме ця діяльність визначена як мета сервітуту.

Враховуючи, що правова природа сервітуту пов`язує плату за користування сервітутом з фактичним користуванням сервітуарієм об`єктом сервітуту (у даному випадку - причалом №9 та причальною інфраструктурою (залізничної колії, підкранової колії, ділянки колії, стрілочних переводів), то об`єктивна неможливість користування майном виключає обов`язок оплати сервітуту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

У відповідності до ст.129 ГПК України, у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 26.01.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва