Ухвала

від 30.01.2024 по справі 912/164/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/164/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

розглянувши заяви ОСОБА_1 та

фізичної особи-підприємця Руссо Тетяни Вікторівни

про відвід судді Бенедисюка І.М.,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (правонаступником якого є акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей")

до фізичної особи-підприємця Руссо Тетяни Вікторівни

про заборону використання знаків для товарів та послуг,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ;

ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа відповідача-1, скаржник, заявник) звернувся 14.12.2023, через підсистему "Електронний суд", до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив: скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 в частині залучення товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (далі - ТОВ "Маркхолдер") до участі у справі № 912/164/20, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у цій справі; направити справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2023: касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 зі справи № 912/164/20 залишено без руху; надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали та роз`яснено скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 зі справи № 912/164/20 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Третя особа відповідача-1 направила 29.12.2023, через підсистему "Електронний суд", до Верховного Суду заяви про: поновлення процесуального строку на касаційне оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 в частині залучення ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі № 912/164/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; усунення недоліків касаційної скарги, на виконання вимог ухвали від 22.12.2023. При цьому, скаржник зазначив, що спірна ухвала апеляційної інстанції від 24.10.2023 оскаржується ОСОБА_1 у частині залучення ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача разом з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023, оскільки вказана ухвала апеляційної інстанції не підлягає оскарженню окремо від рішення суду апеляційної інстанції, а тому її відповідно до вимог частини другої статті 304 ГПК України включено до касаційної скарги на означену постанову.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 26.01.2024: відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 зі справи № 912/164/20 та призначено її до розгляду у засіданні Касаційного господарського суду на 27.02.2024 року о 10:20; повідомлено учасників справи про право на подання відзивів на означену касаційну скаргу до 12.02.2024.

ОСОБА_1 звернувся 29.01.2024, через підсистему "Електронний суд", до Касаційного господарського суду із заявою про відвід судді Бенедисюка І.М., мотивованою надуманістю судових висновків про наявність підстав для залишення касаційної скарги третьої особи відповідача-1 без руху ухвалою Верховного Суду від 22.12.2023. На думку заявника, характер спірних правовідносин свідчить, щодо вигодонабувачем від судових висновків про наявність підстав для залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без руху є ТОВ "Маркхолдер".

Фізична особа-підприємець Руссо Тетяна Вікторівна (далі - відповідач) звернулася 30.01.2024, через підсистему "Електронний суд", до Касаційного господарського суду із заявою про відвід судді Бенедисюка І.М. Відповідач, підтримуючи доводи заяви про відвід, поданої ОСОБА_1 від 29.01.2024, зазначає також про особисту зацікавленість від процесуальної поведінки вказаного судді не тільки ТОВ "Маркхолдер", а й акціонерного товариства "Цефей" (далі - АТ "Цефей"), оскільки кінцевим бенефіціаром як ТОВ "Маркхолдер", так і АТ "Цефей" є Петренко Роман Петрович.

Вимогами змісту статей 35, 36 ГПК України визначено підстави для відводу, (самовідводу) судді.

Відповідно до статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, установлених статтею 36 цього Кодексу.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 35 ГПК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції (далі - Конвенція) про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, що узгоджується із висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17.

Наявність безсторонності для цілей передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

За змістом статті 6 Конвенції суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000).

Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини у рішенні від 15.07.2020 у справі № 16695/04 Газета Україна-Центр проти України. В розрізі розгляду вказаної справи Європейський Суд вказав, що суб`єктивний критерій, то презумпція особистої неупередженості судді, який діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. При цьому важливим залишається також об`єктивний критерій окремо від поведінки суддів та наявність обставин існування переконливих фактів, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Проте посилання ОСОБА_1 та ФОП Руссо Т.В. у заявах про відвід на існування підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, слід визнати необґрунтованими, оскільки доводи про упереджене ставлення судді Бенедисюка І.М. та процесуальна поведінка судді, яка заснована на особистій симпатії як до ТОВ "Маркхолдер" (заява третьої особи відповідача-1 про відвід судді від 29.01.2024), так і до АТ "Цефей" (заява відповідача про відвід судді від 30.01.2024), через надуманість судових висновків про наявність підстав для залишення касаційної скарги третьої особи відповідача-1 без руху ухвалою Верховного Суду від 22.12.2023, не є підставою, що викликає сумнів у неупередженості чи необ`єктивності судді під час розгляду цієї справи у розумінні статей 35, 36 ГПК України, адже означені доводи зводяться до оцінки процесуальних дій судді та суб`єктивної характеристики, які не вказують про наявність будь-яких доказів, в розумінні положень статті 73 ГПК України та обставин, що їх підтверджують, відповідно до імперативного змісту статей 76-79 ГПК України.

З приводу доводів заявника про безпідставність залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без руху ухвалою Верховного Суду від 22.12.2023 у справі № 912/164/20, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає про таке.

Як свідчить зміст ухвали Верховного Суду від 26.01.2024, з огляду на доводи скаржника, викладені в заяві про усунення недоліків касаційної скарги від 29.12.2023 щодо оскарження ухвали апеляційного господарського суду від 24.10.2023 в частині залучення ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі № 912/164/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача і зважаючи, що зазначена ухвала апеляційної інстанції не підлягає оскарженню окремо від рішення суду апеляційної інстанції та її відповідно до вимог частини другої статті 304 ГПК України включено до касаційної скарги ОСОБА_1 на означену постанову апеляційного господарського суду від 22.11.2023, то за наслідками перевірки щодо форми, змісту та строку на подання касаційної скарги стосовно дотримання вимог статей 288, 304 ГПК України при оскарженні вказаної ухвали апеляційного господарського суду від 24.10.2023, Верховним Судом відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 912/164/20.

У контексті поданих заяв ОСОБА_1 та ФОП Руссо Т.В., Верховний Суд зазначає, що заяви про відвід не містять належного обґрунтування та доказів на підтвердження того, що суддя Бенедисюк І.М. має приватний або інший інтерес, який пов`язаний з результатами вирішення цієї справи, а свідчить лише про незгоду осіб з процесуальними рішеннями судді, що підпадає під імперативну дію частини четвертої статті 35 ГПК України, за якою незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із процесуальними рішеннями суддів не свідчить про їх упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість та не є підставою для відводу останніх відповідно до наведених норм ГПК України. Поряд із зазначеним необхідність відводу судді саме з підстав незгоди з його правовою позицією прямо порушує один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.

Отже, незгода з судовим рішенням, не може бути підставою для відводу судді, передбаченої чинним процесуальним законодавством без надання особою, яка заявляє відвід, доказів проявлення цією суддею саме необ`єктивності чи упередженості при ухвалені такого судового рішення, висловлення окремої думки на користь однієї із сторін.

При цьому, заявниками не надано доказів, які б свідчили та/або могли свідчити про наявність можливого сумніву у заінтересованості результату розгляду справи № 912/164/20 за участі ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей", та які б свідчили про упередженість судді Бенедисюка І.М.

Інших обставин, які викликають у заявників сумніви у неупередженості та об`єктивності судді ними не зазначено.

Таким чином з урахуванням наведених обставин та вимог процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що заяви про відвід судді Бенедисюка І.М. у справі № 912/164/20 не містять посилання на обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, у зв`язку з чим Верховний Суд визнає заяви про відвід необґрунтованими.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати доводи, викладені в заяві ОСОБА_1 про відвід судді Бенедисюка І.М. у справі № 912/164/20, необґрунтованими.

2. Визнати доводи, викладені в заяві фізичної особи-підприємця Руссо Тетяни Вікторівни про відвід судді Бенедисюка І.М. у справі № 912/164/20, необґрунтованими.

3. Передати касаційну скаргу у справі № 912/164/20 та заяви про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяв про відвід судді Бенедисюка І.М.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова