Постанова

від 27.02.2024 по справі 912/164/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТПППогрібногПогрібноПогрібного Олександра ГригПогрібного Олександра ГригПогрібного Олександра ГригПогрібного Олександра ГригоровичаногПогрібногПогрібногПогрібного О. Г.ПогрібноПогрібного О. Гим О. Г.иПогрібний О. Г.й О. ГІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 912/164/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Ємця А. А.

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи 1 - Гриценко Ю. В. (адвокат),

третьої особи 2 - не з`явився,

третьої особи 3 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Погрібного Олександра Григоровича ,

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023

за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей"

до Фізичної особи-підприємця Руссо Тетяни Вікторівни

про заборону використання знаків для товарів та послуг,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Погрібний Олександр Григорович ; ОСОБА_2 .

ІСТОРІЯ СП68218

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. До осподарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (далі - ТОВ "Маркхолдер") правонаступником якого є Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" (далі - АТ "Цефей", позивач) до Фізичної особи - підприємця Руссо Тетяни Вікторівни (далі - ФОП Руссо Т. В., відповідач) про заборону використання знаків для товарів і послуг. Із урахуванням заяви про зміну предмета позову ТОВ "Маркхолдер" просить заборонити ФОП Руссо Т. В. використовувати в будь-який спосіб, будь-якими шрифтами та алфавітами позначення "УКРЗОЛОТО", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 НОМЕР_1, зокрема, але не виключно: нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Маркхолдер" зазначає про незаконне використання ФОП Руссо Т. В. торгового знака "УКРЗОЛОТО" за місцем здійснення господарської діяльності шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, розташованого в місті Кропивницькому за адресою: вул. 50 років Жовтня, 23/34, оскільки відповідач не уклала відповідних ліцензійних договорів із власником знаку - ТОВ "Маркхолдер".

1.3. Господарський суду Кіровоградської області ухвалою від 26.10.2020 залучив до участі у справі Погрібного Олександра Григоровича та ОСОБА_2 третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (далі - Погрібний О. Г. , третя особа 1 та ОСОБА_2., третя особа 2).

1.4. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача АТ "Цефей".

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 30.09.2022 (суддя Тимошевська В. В.) позовні вимоги задовольнив частково; заборонив ФОП Руссо Т. В. використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення "УКРЗОЛОТО", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 № НОМЕР_1, шляхом нанесен№124382го позначення на вивіски та їх розміщення під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

2.2. Додатковим рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023, суд задовольнив заяву ТОВ "Маркхолдер" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 912/164/20; стягнув з ФОП Руссо Т. В. на користь ТОВ "Маркхолдер" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні заяв ФОП Руссо Т. В. та Поргібного О. Г. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі відмовив. Заяву Білого Д. В. про відшкодування його витрат на професійну правничу допомогу в справі залишив без розгляду.

2.3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 29.03.2023 рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.09.2022 скасував. Прийняв у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Маркхолдер" до ФОП Руссо Т .В. про заборону використання знаків для товарів і послуг, відмовив.

2.4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 22.06.2023 касаційні скарги Погрібного О. Г. та ТОВ "Маркхолдер" задовольнив частково; постанову та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №912/164/20 скасував, а справу передав на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. Касаційну скаргу ФОП Руссо Т. В. залишив без задоволення, а додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у цій справі на це рішення - без змін.

2.5. За результатами нового розгляду Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.10.2023 задовольнив заяву ТОВ "Маркхолдер" про здійснення процесуального правонаступництва позивача (ТОВ "Маркхолдер") на його правонаступника - Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" (далі - АТ "Цефей"), виключив АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, та змінив процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Задовольнив заяву АТ "Цефей" про здійснення процесуального правонаступництва позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей", з виключенням АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Здійснив заміну позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей". Виключив АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Змінив процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, залучив ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі № 912/164/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (далі - третя особа 3).

2.6. Постановою від 22.11.2023 Центральний апеляційний господарський суд (у складі колегії суддів: Кощеєва І. М., Верхохляд Т. А., Мороз В. Ф.) апеляційну скаргу АТ "Цефей" задовольнив; рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.09.2022 у справі № 912/164/20 скасував; прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково; заборонив ФОП Руссо Т. В. використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення "УКРЗОЛОТО", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 № НОМЕР_1, шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення під час пропонування для продажу та / або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків; у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив; стягнув з ФОП Руссо Т. В. на користь АТ "Цефей" 2 102,00 грн судового збору за подання позову та 19 612,80 грн витрат на судову експертизу, 3 153,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги, 6 888,00 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

2.7. Ухвалюючи постанову, апеляційний господарський суд виходив із того, що ТОВ "Маркхолдер" не надавав ФОП Руссо Т. В. дозволу на використання знака для товарів та послуг "УКРЗОЛОТО", а отже, права позивача щодо виключного права використання торгового знака, відповідач порушив. Твердження відповідача і третіх осіб про те, що використання вказаного позначення на вивісці є способом використанням твору образотворчого мистецтва, суд визнав необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи. Водночас за висновком суду факт припинення ФОП Руссо Т. В. підприємницької діяльності під час розгляду справи в суді не доводить наявність підстав для закриття провадження у справі згідно з положеннями статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Погрібний О. Г. (скаржник), не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції про здійснення процесуального правонаступництва (в частині залучення ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача), звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить: скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у частині залучення ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі № 912/164/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у цій справі; направити справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга Погрібного О. Г. подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

4.1.2. Так, в обґрунтування підстав касаційного оскарження ухвали та постанови суду апеляційної інстанції Погрібний О. Г. посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, зокрема статей 13, 73, 74, 76, 77, 79, 80, 86, 236, 269 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №916/553/22, від 18.01.2023 у справі №522/13211/14, від 22.02.2023 у справі №480/1270/21, від 24.01.2023 у справі №320/5796/21, від 06.04.2023 у справі №640/13626/20, від 03.08.2022 у справі №280/4264/21, від 07.12.2022 у справі №340/9011/21, від 15.02.2023 у справі №560/1271/21;

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 50 ГПК України у подібних правовідносинах;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, вказуючи про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема статей 73, 74, 76, 77, 79, 80, 86, 236, 269 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, за доводами скаржника, суд не дослідив зібраних у справі доказів.

4.1.3. За доводами Погрібного О. Г. , суд апеляційної інстанції безпідставно залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Маркхолдер" без зазначення та мотивування в цій частині на які саме права чи обов`язки зазначеної особи, зокрема і як саме може вплинути рішення суду.

4.1.4. Наведене, за твердженням скаржника, не узгоджується з положеннями частин першої - четвертої статті 50 та пункту 1 частини першої статті 267 ГПК України. Суд апеляційної інстанції в цій частині не врахував, що підставою для залучення судом апеляційної інстанції до участі у справі особи, яка не є стороною у справі, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є обов`язковим встановлення обставин можливості впливу судового рішення на права, обов`язки та інтереси цієї особи.

4.1.5. Крім того, скаржник наголошує на тому, що рішення суду апеляційної інстанції, прийняте по суті спору, не містить мотивів відхилення аргументів третьої особи 1, викладених в апеляційній скарзі, зокрема, в частині заперечень, які стосуються ухвали суду першої інстанції про призначення судової експертизи від 19.03.2020.

4.1.6. За узагальненими доводами касаційної скарги в цій частині, третя особа 1 вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову з порушеннями норм процесуального права (частини першої статті 269 ГПК України). Зокрема, не суд не дослідив зібраних у справі доказів та не встановив істотних обставин, які стосуються справи.

4.2. Інші доводи учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Цефей" доводи касаційної скарги відповідач не визнає і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, а також просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Погрібного О. Г. в частині відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, а в частині касаційного оскарження з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.2.2. ТОВ "Маркхолдер" подало відзив на касаційну скаргу третьої особи 1, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

4.2.3. Відповідач та третя особа 2 своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористалися.

5. Касаційне провадження. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.02.2024 № 32.2-01/251 проведений повторний автоматизований розподіл справи № 912/164/20 у звґязку з відпусткою судді Малашенкової Т. М.

5.2. 10.02.2024 Руссо Т. В. звернулась до Верховного Суду з клопотанням про зупинення провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням у справі № 912/3563/19. У клопотанні відповідач зазначає, що справа № 912/164/20 та справа № 912/3563/19 є пов`язаними, оскільки у зазначених справах ТОВ "Маркхолдер" посилається на тотожні обставини, а також підтверджує свої позовні вимоги тотожними доказами. Зазначає, що у справі №912/3563/19 предметом спору є вимоги ТОВ "Маркхолдер" до ФОП Руссо Т. В. про стягнення збитків за порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку "УКРЗОЛОТО" і у наведеній справі буде вирішено питання про права та обов`язки ТОВ "Маркхолдер" за свідоцтвом на знак для товарів і послуг від 25.06.2010 № НОМЕР_1 за однакових із цією справою обставин.

5.3. За твердженням Руссо Т. В. , оскільки матеріали цієї справи не містять примірника угоди про відступлення права вимоги про відшкодування збитків, провадження у цій справі підлягає зупиненню до набрання законної сили рішення у справі № 912/3563/19, оскільки результат розгляду зазначеної справи вплине на результат вирішення спору у справі, що розглядається.

5.4. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобовґязаний зупинити провадження у справі у випадку обґєктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на обґєктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

5.5. Верховний Суд зазначає, що в силу наведених вище норм метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути зґясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

5.6. У цьому випадку відсутня обґєктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається (№ 912/3563/19), зокрема, зважаючи на підстави позову, визначені у цьому спорі (заборону використання знаків для товарів та послуг), предмета доказування, а також фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, вважає, що наведене клопотання не підлягає задоволенню.

5.7. Верховний Суд зазначає, що заявлені у цій справі вимоги мають індивідуальний характер, стосуються правомірності / неправомірності дій відповідача щодо використання торгового знака "УКРЗОЛОТО" за місцем здійснення господарської діяльності шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, які позивач, посилаючись на конкретні норми права та обставини, розцінює як такі, що порушили його права. Тобто обставини, які підлягають установленню під час вирішення спору в цій справі, не відносяться до предмета доказування в справі № 912/3563/19.

5.8. Водночас Руссо Т. В. належним чином не обґрунтувала, які обставини будуть встановленні судом у справі до якої заявник просить зупинити провадження у справі № 912/164/20 як вони вплинуть на результат касаційного перегляду цієї справи.

5.9. З огляду на вказане клопотання Руссо Т. В. про зупинення провадження у справі № 912/164/20 задоволенню Судом не підлягає.

5.10. Також 26.02.2024 від Погрібного О. Г. (скаржник) та представника скаржника надійшли клопотання про відкладення розгляду справи № 912/164/20 на іншу дату, які мотивовані неможливістю прибуття в судове засідання як самого скаржника, так і його уповноваженого представника для участі у розгляді цієї справи, через зайнятість Погрібного О. Г. та його представника в іншому судовому засіданні, яке відбудеться у Кропивницькому апеляційному суді 27.02.2024 з розгляду справи № 404/2721/21.

5.11. Розглянувши у судовому засіданні клопотання Поргібного О. Г. та його представника, Верховний Суд відмовляє у задоволенні цього клопотання з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 ГПК України. Суд враховує, що скаржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце призначеного на 27.02.2024 засідання суду касаційної інстанції у цій справі, процесуальний закон не містить положень щодо обовґязкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи, участь учасників справи та/або їх представників у судовому засіданні суд касаційної інстанції у цій справі обовґязковою не визнавав, розгляд справи касаційною інстанцією здійснюється в межах статті 300 ГПК України, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевий та апеляційний господарські суди у справі, зокрема, встановлили таке.

6.1. За наявними матеріалами справи судом апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Маркхолдер" станом на час звернення до суду з позовом у цій справі належало право власності на торговий знак "УКРЗОЛОТО" (далі - Торговий знак), що зареєстрований, зокрема, для категорії товарів "Ювелірні вироби" (клас 14, Міжнародний класифікатор товарів та послуг). Право власності на знак засвідчено свідоцтвом від 25.06.2010 НОМЕР_1 згідно зі вказаним зображенням: "УКРЗОЛОТО". Відповідно до інформації, опублікованої у виданні у сфері інтелектуальної власності "Промислова власність", бюлетень № 19, 2019, ТОВ "Маркхолдер" було власником торгового знаку згідно з рішенням № 25919.

6.2. ТОВ "Маркхолдер" стало відомо про незаконне використання Торгового знака, зокрема шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, розташованого в місті Кропивницькому за адресою: вул. 50 років Жовтня (Соборна), буд. 23/34. За місцем розташування вказаного ювелірного магазину, згідно з твердженням позивача, господарську діяльність з продажу ювелірних виробів на час подання позову здійснював відповідач. На підтвердження фактів неправомірного використання відповідачем позначення "УКРЗОЛОТО" у господарській діяльності позивач надав такі докази: товарний чек від 24.10.2019; розрахункову квитанцію серії АВБ № 0047702; фотокопії розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки.

6.3. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ФОП Руссо Т. В. вказувала на те, що позначення на будинку за адресою: м. Кропивницький, вул. 50 років Жовтня (Соборна), буд. 23/34 є твором образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 11.10.2016 № 68218, виданого на імґя авторів ОСОБА_2 та Погрібного О. Г . Крім того, вказане позначення не замовла та не монтувала ФОП Руссо Т. В.

6.4. Суди попередніх інстанцій встановили, що 02.01.2019 між ОСОБА_2 , Погрібним О. Г. (Ліцензіари) та ФОП Руссо Т. В. (Ліцензіат) укладено ліцензійний договір, за яким Ліцензіату (відповідачу) надано невиключну ліцензію на право використання твору образотворчого мистецтва "Зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 11.10.2016 № 68218. За умовами ліцензійного договору визначено строк його дії - один рік з пролонгацією, у разі якщо за один місяць жодна зі сторін договору не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору.

6.5. Суди встановили, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства підтвердило обставини щодо реєстрації авторського права на твір "Зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1" (Свідоцтво від 11.10.2016 № 68218).

6.6. Господарський суд першої інстанції призначив експертизу об`єктів інтелектуальної власності у справі. На вирішення експерта суд поставив такі питання:

- чи є використання відповідачем позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" на вивісці ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, способом використання знаків для товарів та послуг;

- чи є позначення "УКРЗОЛОТО" на вивісці ювелірної крамниці під час пропонування ювелірних виробів до продажу схожим до ступеню змішування з позначенням "УКРЗОЛОТО", що засвідчується свідоцтвом України № НОМЕР_1;

- що відтво124382написі "УКРЗОЛОТО", розміщеному на будівлі за адресою: м. Кропивницький, вул. 50 років Жовтня, 23/24, - знак для товарів і послуг відповідно до свідоцтва України від 25.06.2010 № НОМЕР_1, чи твір обра124382ого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 11.10.2016 № 68218?

6.7. За результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності в господарській справі надійшов висновок експертів від 30.09.2020 № 9564/20-53/20443/20-53, згідно з яким:

- позначення "УКРЗОЛОТО", що використовується на вивісці ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів та послуг "УКРЗОЛОТО", зареєстрованим за свідоцтвом України від 25.06.2010 № НОМЕР_1 щодо спорідне124382арів і послуг, визначених у Додатку до висновку;

- позначення "УКРЗОЛОТО", що використовується на вивісці ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є використанням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 № НОМЕР_1;

- позначенн124382с) "УКРЗОЛОТО", розміщене на вивісці ювелірного магазину на будівлі за адресою: м. Кропивницький, вул. 50 років Жовтня, 23/24, є відтворенням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 № НОМЕР_1.

Встановити,124382означення "УКРЗОЛОТО", розміщене на будівлі за адресою: м. Кропивницький, вул. 50 років Жовтня, 23/24, відтворенням твору образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 11.10.2016 № 68218 за наявними матеріалами, не видається за можливе.

6.8. Суди також встановили, що ФОП Руссо Т. В. орендувала частину нежитлового приміщення за адресою: м. Кропивницький, вул. 50 років Жовтня, 23/34 на підставі договору оренди від 01.01.2019. Відповідно до акта приймання-передачі від 31.12.2019 орендоване приміщення ФОП Руссо Т. В. повернула орендодавцю 31.12.2019.

6.9. Згідно з договором оренди від 01.01.2020 та актами приймання-передачі вказане приміщення з січня 2020 року перебувало в оренді ФОП Погрібного О. Г.

6.10. У листі-відповіді від 04.10.2021 власника приміщення (на запит адвоката третьої особи) повідомлено, що за адресою: м. Кропивницький, вул. 50 років Жовтня, 23/34 з дозволу власника приміщення ФОП Погрібний О. К. у грудні 2019 року демонтував вивіску з позначенням "УКРЗОЛОТО", а в січні 2020 року змонтовано вивіску аналогічного змісту з позначенням "УКРЗОЛОТО"; на сьогодні за вказаною адресою демонтовано вивіску з позначенням "УКРЗОЛОТО" та змонтовано вивіску з позначенням "ЦЕНТРЗОЛОТО".

6.11. Також згідно з випискою з ЄДРПОУ 01.07.2021 було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Руссо Т. В. за її рішенням.

6.12. Суд першої інстанції за клопотанням відповідача ухвалою від 27.04.2021 призначив у справі додаткову експертизу обґєктів інтелектуальної власності. Витрати з проведення додаткової експертизи поклав на відповідача ФОП Руссо Т. В. Однак додаткова експертиза не була проведена у звґязку з несплатою її вартості.

6.13. Господарський суд першої інстанції протокольною ухвалою суду від 03.08.2022 прийняв заяву ТОВ "Маркхолдер" від 15.07.2022 про виправлення описки. Зокрема, суд враховував, що згідно зі вказаною заявою правильною адресою місця знаходження ювелірного магазину, на вивісці якого розміщено спірне позначення "УКРЗОЛОТО", є вул. 50 років Жовтня 23/34 (Соборна) у м. Кропивницькому.

6.14. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що на час прийняття судом першої інстанції рішення у справі, фактично право власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за свідоцтвом України від 25.06.2010 № НОМЕР_1 позивач у спр124382В "Маркхолдер") відчужив на користь АТ "Цефей". З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції ухвалою суду від 06.02.2023 залучив до участі у справі АТ "Цефей" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

6.15. У новому розгляді справи суд апеляційної інстанції також встановив, що право власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за Свідоцтвом України від 25.06.2010 № НОМЕР_1 ТОВ "Маркхолд124382о відчужено на користь АТ "Цефей" за договором про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) від 30.06.2021.

6.16. Роздруківкою з інформаційного порталу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 (публікація в124382ні від 27.10.2021 № 43 ) підтверджуються обставини, що на зараз власником Свідоцтва України від 25.06.2010 № НОМЕР_1 є АТ "Цефей".1243827. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.10.2023 задовольнив заяву ТОВ "Маркхолдер" про здійснення процесуального правонаступництва позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей", виключивши АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, та змінивши процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог. Задовольнив заяву АТ "Цефей" про здійснення процесуального правонаступництва позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей", виключивши АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Здійснив заміну позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей". Виключив АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Змінив процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, залучивши ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі № 912/164/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на наявність оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023)

8.1. Так, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник, не погоджуючись із застосуванням судом апеляційної інстанції положень статті 50 ГПК України, посилається на те, що ухвала суду апеляційної інстанції про здійснення процесуального правонаступництва, зокрема, в частині висновків суду про наявність підстав для залучення до участі у справі ТОВ "Маркхолдер" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ухвалена з порушенням норм процесуального права (статті 50 ГПК України), а висновок суду апеляційної інстанції в цій частині є необґрунтованим за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що підпадає під пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.2. Зокрема, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції встановивши обставини, що на час прийняття судом першої інстанції рішення у справі ТОВ "Маркхолдер" відчужило на користь АТ "Цефей" право власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за свідоцтвом України від 25.06.2010 № НОМЕР_1, у вирішенні 124382 щодо заміни позивача правонаступником за заявами вказаних осіб на підставі статті 52 ГПК України здійснив процесуальне правонаступництво позивача у справі. Однак, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права (статей 50, 269 ГПК України) та безпідставно залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Маркхолдер".

8.3. За доводами Погрібного О. Г. , ухвала суду апеляційної інстанції від 24.10.2023 в цій частині не містить будь-якого мотивування стосовного того, як саме рішення у справі може вплинути на права або обов`язки ТОВ "Маркхолдер", а тому підлягає скасуванню в цій частині.

8.4. Підставою касаційного оскарження у справі стало питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції положень статті 50 ГПК України за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

8.5. В іншій частині (щодо застосування положень статті 52 ГПК України) ухвала суду апеляційної інстанції від 24.10.2023 зі справи не є предметом касаційного розгляду за касаційною скаргою третьої особи 1.

8.6. Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про розґяснення рішення чи відмову у розґясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

8.7. З наведених норм убачається, що ухвала суду апеляційної інстанції від 24.10.2023 у справі № 912/164/20 у частині вирішення питання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на відміну від ухвали про заміну сторони у справі), не міститься в переліку ухвал суду апеляційної інстанції, на які згідно з пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу окремо від рішення суду.

8.8. Разом із тим порушення норм процесуального права, допущенні апеляційним судом при їх ухваленні, у встановлених процесуальним законодавством випадках можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду. Право сторони на оскарження ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, передбачено у частині другій статті 304 ГПК України. З цього, зокрема, і виходить суд касаційної інстанції у розгляді доводів касаційної скарги Погрібного О. Г.

8.9. Так, розглядаючи заявлені позовні вимоги, апеляційний суд вказав на те, що матеріалами справи підтверджується факт переходу прав власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за свідоцтвом України від 25.06.2010 НОМЕР_1 від позивача 124382і ТОВ "Маркхолдер". Зокрема, за договором про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) від 30.06.2021, ТОВ "Маркхолдер" за винагороду передав право власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за Свідоцтвом України від 25.06.2010 № НОМЕР_1 на користь 124382 АТ "Цефей". Роздруківкою з інформаційного порталу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 (публікація в124382ні від 27.10.2021 № 43) підтверджуються обставини, що власником Свідоцтва України від 25.06.2010 № НОМЕР_1 є АТ "Цефей".1243820. Розглядаючи заяви ТОВ "Маркхолдер" і АТ "Цефей" про заміну сторони та надання правонаступнику (АТ "Цефей") статусу сторони у справі (позивача) суд апеляційної інстанції встановивши наявність підстав для заміни учасника справи на момент розгляду апеляційною інстанцією, керуючись принципом розумності і пропорційності та з метою уникнення надмірного формалізму, визнав обґрунтованими та задовольнив заяви ТОВ "Маркхолдер" і АТ "Цефей"; здійснив заміну позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей", виключив АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

8.11. Із резолютивної частини ухвали суду апеляційної інстанції про заміну сторони у справі від 24.10.2023 також вбачається, що суд апеляційної інстанції змінив процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, залучивши ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі № 912/164/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

8.12. У контексті доводів касаційної скарги Погрібного О. Г. щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статті 50 ГПК України та висновків суду апеляційної інстанції за результатами вирішення спору, колегія суддів зазначає таке.

8.13. Суд зазначає, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обовґязків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо).

8.14. Відповідно до приписів частин першої - третьої статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обовґязки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обовґязки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

8.15. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина четверта статті 50 ГПК України).

8.16. Верховний Суд зауважує, що суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які повґязують її з однією із сторін у процесі. Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 201/2760/20.

8.17. У розумінні статті 50 ГПК України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме: ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості предґявлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

8.18. Отже, в силу наведеної вище норми умовою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як за ініціативою суду, так і за клопотанням відповідних осіб, є саме те, що рішення господарського суду може вплинути на їх права та обовґязки і в силу положень частини четвертої обов`язком суду є зазначення обставин, на які саме права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду.

8.19. Разом з тим суд апеляційної інстанцій в порушення положень статті 50 ГПК України, надаючи оцінку доводам заяв ТОВ "Маркхолдер" і АТ "Цефей" та досліджуючи підстави щодо здійснення такої умови договору про передачу прав власності на торговельні марки (на знаки для товарів і послуг) від 30.06.2021, взагалі не з`ясовував питання та не надав належної оцінки наявності / відсутності підстав для залучення ТОВ "Маркхолдер" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Зокрема, суд не встановив обставин, які саме права та інтереси цієї особи буде зачіпати рішення у цьому спорі саме після відчуження останнім (за винагороду) права власності на торгову марку "УКРЗОЛОТО" за Свідоцтвом України від 25.06.2010 № НОМЕР_1 на користь АТ "№124382 зокрема і вчинення ТОВ "Маркхолдер" дій щодо заміни його процесуального статуту у цьому спорі.

8.20. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що заміна позивача у цьому спорі процесуальним правонаступником (АТ "Цефей" - власник торгової марки "УКРЗОЛОТО" за Свідоцтвом України від 25.06.2010 № НОМЕР_1) саме за заяв124382"Маркхолдер" призвела до автоматичної втрати останнім статусу учасника спірних правовідносин, пов`язаних із захистом майнових прав власника торгової марки, а тому рішення суду, ухвалене у цьому спорі, не впливає безпосередньо на його права та обовґязки.

8.21. Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 50 ГПК України, оскільки за відсутності правових підстав залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ТОВ "Маркхолдер".

8.22. Разом з тим Суд зазначає, що вказане процесуальне порушення в силу положень частини другої статті 311 ГПК України не може бути достатньою та самостійною підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами вирішення спору по суті, оскільки такі особи (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору) не є субґєктами спірних правовідносин і у вирішенні спору по суті суд фактично не вирішує питання про їх права та обовґязки.

Щодо підстави касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023, передбаченої пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України

8.23. Так, за узагальненими доводами касаційної скарги Погрібний О. Г. зазначає про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 1, 3, 13, 74, 269 ГПК України та неналежне здійснення судом апеляційної інстанції оцінки доводів його апеляційної скарги стосовно законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, зокрема, в частині заперечень на ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи від 19.03.2020, що відповідно, на думку скаржника, мало наслідком порушення принципів змагальності та диспозитивності судового процесу.

8.24. На переконання Погрібного О. Г. , суд першої інстанції не дотримався вимог частини першої статті 99 ГПК України та призначив у справі судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, зокрема, за відсутності належного мотивування клопотання позивача стосовно неможливості надати суду експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними. Разом з тим суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги в цій частині (щодо порушення судом першої інстанції положень частини першої статті 99 ГПК України).

8.25. Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо обґєктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

8.26. Особливість висновку експерта полягає в тому, що предметом його дослідження є обставини, встановлення яких потребує наявності спеціальних знань (частина друга статті 98 ГПК України).

8.27. Отже, висновок експерта дозволяє встановити певні специфічні обставини, які не можуть бути встановлені іншими доказами (засобами доказування).

8.28. Частиною першою статті 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для зґясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

8.29. Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду. Крім того, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку саме з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

8.30. У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що у цій справі спір виник у сфері інтелектуальної власності, а саме щодо здійснення прав на торговельну марку.

8.31. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю дій відповідача, які полягали у використанні відповідачем за відсутності дозволу власника знака для товарів та послуг за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 (право власно124382яке належало ТОВ "Маркхолдер" як на момент виникнення спірних відносин, так і на момент звернення до суду), тобто з порушенням відповідних норм та прав власника торгової марки.

8.32. Отже, спірні правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем у цій справі, відносяться до сфери інтелектуальної власності, а саме щодо такого обґєкта, як торговельна марка. Правове регулювання цих відносин має притаманні лише цій сфері специфіку та особливості.

8.33. Верховний Суд виходить з того, що у вирішенні спорів, пов`язаних із захистом прав на торговельні марки для зґясування питань, що потребують спеціальних знань, з дотриманням принципів змагальності, рівності та диспозитивності господарський суд не має перебирати на себе непритаманні суду функції експерта та у випадках , порядку та за умов, передбачених ГПК України, призначає експертизу.

8.34. На підставі цього суд першої інстанції і задовольнив клопотання ТОВ "Маркхолдер", а сторони не заперечували призначити у справі експертизу обґєктів інтелектуальної власності.

8.35. Суд також зазначає, що з огляду на принципи змагальності сторін (стаття 13 ГПК України) та диспозитивності господарського судочинства (стаття 14 ГПК України) при зґясуванні підстав щодо призначення та проведення експертизи господарський суд Полтавської області врахував пояснення учасників спору стосовно питань, роз`яснення яких, на їх думку, потребують висновку судової експертизи, зокрема й упоясненнях щодо експертної установи для проведення судової експертизи.

8.36. Доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції положень частини першої статті 99 ГПК України Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані. Зокрема, як вже було зазначено вище призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у цьому спорі обґрунтовано саме специфікою правового регулювання спірних правовідносин і предметом доказування та ніяким чином не може бути поставлено у залежність лише від наявності / відсутності належного мотивування стороною спору причин неможливості надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів.

8.37. Суди встановили, що за результатами проведеної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, про що складено висновок експерта від 30.09.2020 №9564/20-53/20443/20-53, зазначено, що позначення "УКРЗОЛОТО", що використовується на вивісці ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу є: схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів та послуг "УКРЗОЛОТО", зареєстрованим за свідоцтвом України НОМЕР_1 щодо спорідне124382арів і послуг, визначених у Додатку до Висновку; використанням знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1; відтворенням124382для товарів та послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1.

8.38. 124382уд зазначає, що в силу положень статті 73 ГПК України висновок експерта є одним із засобів доказування.

8.39. У аспекті порушених у касаційній скарзі питань Верховний Суд зауважує, що експертиза у цій справі була проведена, а висновок за її результатами отриманий у порядку, визначеному статтями 98 - 103 ГПК України, з наданням йому оцінки як доказу відповідно до статей 86, 104 ГПК України. Суд першої інстанції встановив відсутність підстав для задоволення клопотання третіх осіб про постановлення окремої ухвали щодо експерта Климової Н.Ю. у зв`язку з не доведенням порушенням нею законодавства чи інших недоліків у діяльності цього експерта.

8.40. Матеріалами справи також підтверджується, що експерт Климова Н. Ю. була викликана господарським судом першої інстанції у судове засідання 12.09.2022 для надання пояснень щодо висновку.

8.41. Суд встановив, що помилкове зазначення у висновку експерта номеру будинку, в якому розташований ювелірний магазин не спростовує обставин, що експертом досліджувалися всі докази, які були надані сторонами, зокрема і відповідачем, у яких адреса будинку була зазначена "..23/24" і "..23/34".

8.42. Разом з тим суди першої та апеляційної інстанції встановили, що долучених до матеріалів справи фотознімків експерту було достатньо для того, щоб дослідити зображення напису (позначення) "УКРЗОЛОТО", при цьому спір або заперечення між сторонами щодо відповідності відтвореного на фотознімках обґєкта його оригіналу були відсутні. Згідно з поясненнями судового експерта дослідження зображення напису (позначення) "УКРЗОЛОТО" експертом досліджувались на фотокопіях, а тому, не зважаючи на те, ухвала суду від 19.03.2020 не містить вихідних даних для проведення експертизи в частині опису об`єкта експертного дослідження, відповідачем самостійно були надані фото вивіски із спірним позначенням і експертний висновок стосується всіх зображень "УКРЗОЛОТО", які були надані саме відповідачем для проведення експертизи.

8.43. З огляду на наведене суди і дійшли висновку, що фактичне дослідження експертом двох вивісок, розміщених на одній будівлі над входом у приміщення, жодним чином не вплинуло на правильність результатів проведеного експертом дослідження.

8.44. Посилання на порушення положень пункту 4.14 Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень" від 08.10.1998 № 53/5 при проведенні експертизи у зв`язку з безпідставною зміною експертом питань, які були поставлені на вирішення експертизи в ухвалі суду від 19.03.2020, суд апеляційної інстанції відхилив як необґрунтовані. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що порівняльний аналіз переліку питань, на які експерт надав відповіді, та переліку питань, визначених в ухвалі суду, дає підстави для висновку, що у даному випадку зі сторони експерта має місце лише певне редагування питань зі збереженням їх суті.

8.45. Отже, перевіривши правильність дотримання судами попередніх інстанцій приписів статей 99, 98 ГПК України, оцінивши наведені ними обґрунтування та врахувавши установлені фактичні обставини, які підлягають встановленню у цьому спорі, колегія суддів дійшла висновку, що при задоволенні клопотання позивача про призначення у цій справі судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності порушень приписів процесуального Закону не відбулося.

8.46. Стосовно доводів касаційної скарги в частині порушення положень пунктів 3.5., 3.9 Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень" від 08.10.1998 № 53/5 при проведенні експертизи, Суд зазначає таке.

8.47. У розгляді наведених доводів з урахуванням конкретних обставин справи встановлених судами, Верховний Суд насамперед враховує мотиви ухвалення рішення. Зокрема, суди встановили факт незаконного використання відповідачем знака для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО". За висновками судів відповідач у порушення вимог закону, не уклавши відповідних ліцензійних договорів з власником знака - ТОВ "Маркхолдер", незаконно використовував знак для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО" під час здійснення господарської діяльності. Обставини щодо неправомірного використання знаку для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО" під час пропонування до продажу товарів шляхом нанесення його на вивіску ювелірної крамниці за адресою: м. Кропивницький, вул. 50 років Жовтня, 23/34 та факт здійснення відповідачем господарської діяльності з продажу ювелірних виробів у ювелірному магазині за вказаною адресою (як на момент подання позову, так і на час призначення та проведення судової експертизи) є незаперечними.

8.48. Висновки суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтуються на таких фактичних встановлених судами обставинах:

- з доданої до позову роздруківки з інформаційного порталу Українського інституту інтелектуальної власності (УКРПАТЕНТ) щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1, вбачається, 124382ом на час звернення до суду з позовом власником свідоцтва було ТОВ "Маркхолдер", а на час вирішення спору по суті - АТ "Цефей" (роздруківка з інформаційного порталу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1; публікація в Б№124382 від 27.10.2021 № 43);

- позивач не надавав особі, у віданні або користуванні якої знаходиться ювелірний магазин на вул. 50 років Жовтня 23/34 (Соборна) у м. Кропивницькому, дозволу на використання знака для товарів і послуг - "УКРЗОЛОТО";

- обставина неправомірного використання знака для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО" під час пропонування до продажу товарів шляхом нанесення його на вивіску ювелірної крамниці є незаперечною;

- зібрані у справі докази свідчать про те, що за місцем розташування приміщення, в якому ФОП Руссо Т.В. здійснювала торгівельну діяльність з продажу ювелірних виробів, розміщено вивіску з позначенням "УКРЗОЛОТО";

- обставини фактичного розміщення на будівлі за адресою: м. Кропивницький, вул. Соборна, 23/34 вивіски з позначенням "УКРЗОЛОТО" не заперечили та не спростували інші учасники під час розгляду справи;

- права позивача щодо виключного права використання торгового знака (зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг) порушені.

8.49. Крім того, суди встановили, що ці обставини підтверджуються такими письмовими доказами: товарним чеком від 24.10.2019, в якому зазначено "УКРЗОЛОТО" та відомості про товар і його ціну, місця продажу: вул. 50 Років Жовтня 23/34; розрахунковою квитанцією серії АВБ від 24.10.2019 № 004702 про купівлю ювелірного виробу із підписом продавця та датою продажу, на якій зазначено податковий номер продавця - 2551813401, який співпадає із реєстраційним номером облікової картки платника податків ФОП Руссо Т. В.; укладеним договором оренди приміщення від 01.01.2019 з метою оренди - розміщення відділу роздрібної торгівлі ювелірними виробами; основним видом економічної діяльності ФОП Руссо Т.В. згідно з ЄДРПОУ - 47.77 "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах".

8.50. З урахуванням наведеного вище, Верховний Суд зазначає, що у цьому спорі суди попередніх інстанцій визнали висновок від 30.09.2020 №9564/20-53/20443/20-53 належним доказом з огляду на те, що на підставі такого доказу можна встановити обставини, які входять до предмета доказування, і, крім того, зґясували, що цей висновок відповідає вимогам статті 98 ГПК України.

8.51. Разом з тим зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили та надали оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам, у тому числі і висновку експерта й ухвалили рішення про задоволення позовних вимог на підставі доказів, які були надані учасниками процесу. Тобто висновок експерта у цьому спорі був оцінений судами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України (в сукупності й взаємозв`язку з іншими доказами у справі).

8.52. Доводи касаційної скарги у цій частині Верховний Суд вважає виключно намаганням спрямувати касаційний суд втрутитися у фактичну складову оскаржуваних судових рішень та надати власну оцінку зазначеному доказу (висновку), однак в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.53. Крім того, згідно з доводами касаційної скарги постанова суду апеляційної інстанції у справі оскаржується третьою особою 1 також з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

8.54. Касаційна скарга в цій частині мотивована, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зазначених у пункті 4.1.2 цієї постанови.

8.55. Колегія суддів наголошує, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.56. У контексті доводів касаційної скарги з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України (неправильне застосування положень статей 13, 73, 74, 76, 77, 79, 80, 86, 236, 269 ГПК України) та пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази), колегія суддів першочергово наголошує та тому, що норми права, означені скаржником є загальними, адже є нормами процесуального права, вміщеними у ГПК України, та застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмета доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими у контексті збору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.

8.57. При цьому правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження, як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

8.58. Разом з тим алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

8.59. Також слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

8.60. У контексті наведеного Суд зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції не суперечать наведеним висновкам Верховного Суду, оскільки у справі, що розглядається, та в наведених скаржником справах суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм процесуального права.

8.61. У справі, що розглядається аргументи скаржника змістовно зводяться до безпідставності висновків апеляційного суду про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Водночас наведені доводи спростовуються установленими обставинами цього спору та змістом оскаржуваного судового рішення.

8.62. З огляду на наведене Верховний Суд констатує, що заперечення скаржника до вчинених судами попередніх інстанцій дій і наведених обґрунтувань є виключно субґєктивно-оціночними, оскільки будь-яких істотних аргументів щодо здійсненого судами попередніх інстанцій правозастосування касаційна скарга в цій частині не містить.

8.63. Верховний Суд вкотре наголошує, що наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обовґязковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.64. З огляду на викладене посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 15.06.2022 від 22.03.2023 у справі №916/553/22, від 18.01.2023 у справі №522/13211/14, від 22.02.2023 у справі №480/1270/21, від 24.01.2023 у справі №320/5796/21, від 06.04.2023 у справі №640/13626/20, від 03.08.2022 у справі №280/4264/21, від 07.12.2022 у справі №340/9011/21, від 15.02.2023 у справі №560/1271/21, не приймаються Верховним Судом з огляду на їх неподібність зі справою, яка переглядається.

8.65. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу суд встановив, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.66. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 912/164/20 в частині касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

8.67. Іншою підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі Погрібний О. Г визначив пункт 4 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

8.68. В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі третя особа 1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову з порушеннями норм процесуального права (частини першої статті 269 ГПК України) та не дослідив зібраних у справі доказів і не встановив істотних обставин, які стосуються справи. Тобто доводи скаржника зводяться до підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, відповідно до якої наведені порушення є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.69. Проте у цій справі заявлена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, є необґрунтованою, про що зазначалося вище у тексті цієї постанови.

8.70. З огляду на необґрунтованість зазначеної позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника і на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, а також на доводи, що стосуються порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та недослідження судами зібраних у справі доказів.

8.71. Отже, наведені Погрібним О. Г. доводи касаційної скарги не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції на цій підставі.

8.72. Слід також зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення, про які зазначено у пунктах 8.11. - 8.22. цієї постанови не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

8.73. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, повґязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобовґязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовґязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.74. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовґязує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.75. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу Погрібного О.Г. слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений у звґязку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Погрібного Олександра Григоровича на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі № 912/164/20 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі №912/164/20 (в частині залучення ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача) - без змін.

2. Касаційне провадження за касаційною скаргою Погрібного Олександра Григоровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 912/164/20, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

3. В іншій частині касаційну скаргу Погрібного Олександра Григоровича залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 912/164/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Погрібний Олександр Григорович№124382№12438212438212438268218682186821868218УКРЗОЛОТОУКРЗОЛОТОУКРЗОЛОТОУКРЗОЛОТОУКРЗОЛОТОПогрібний О. ГПогрібний О. Г.Погрібним О. Г.Погрібного О. ГПогрібного О. Г.Погрібного О.Г.Погрібного Олександра ГригоровичаПоргібного О. ГПоргібного О. Г.