Ухвала
від 29.01.2024 по справі 554/1142/23
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

29 січня 2024 року

місто Київ

справа № 554/1142/23

провадження № 61-419ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Пророка В. В.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Снекторггруп» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із відповідача на його користь заробітну плату за січень 2023 року та компенсацію за 04 дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 839,40 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 13 січня 2023 року до дня фактичного розрахунку, але не більше шести місяців, у розмірі 10 650,00 грн.

Посилався на те, що він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Снекторггруп» (далі - ТОВ «ТД «Снекторггруп») на посаді інженера з охорони праці з 16 листопада 2022 року по 13 січня 2023 року за строковим трудовим договором.

При звільненні з роботи йому не виплатили заробітну плату за січень 2023 року та компенсацію за 4 дні невикористаної щорічної відпустки. Під час телефонної розмови із власником ТОВ «ТД «Снекторггруп» ОСОБА_2 останній запрошував його на підприємство отримати розрахунок, але він висловив прохання перерахувати кошти на банківську карту «ПриватБанку» в порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про оплату праці».

10 травня 2023 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

29 листопада 2023 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Октябрського районного суд м. Полтави від 10 травня 2023 року залишено без змін.

08 січня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року. Просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

22 листопада 2023 року у Рішенні Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти 1 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом з тим вказаним рішенням не визнано неконституційними пункти 2, 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина четверта статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини четвертої 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ, що виникають з трудових відносин.

З аналізу наведених норм ЦПК України можна зробити висновок, що касаційному перегляду не підлягають справи, передбачені пунктами 2, 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України, та справи з ціною позову до двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому перевірці підлягає наявність саме цих підстав.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково.

Предметом касаційного оскарження є спір про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 839,40 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10 650,00 грн.

У касаційній скарзі заявник не зазначив, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення справи для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

У доводах касаційної скарги відсутнє посилання на суспільний інтерес у вирішенні спору чи необхідність у формуванні або суперечливість у практиці застосування статей 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, а доводи стосуються питання оцінки доказів судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд не вбачає обставин, за наявності яких судові рішення у справі, що виникла з трудових відносин та з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, могли би бути переглянуті в касаційному порядку.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у справі, що виникла з трудових правовідносин та з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави

від 10 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 29 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Снекторггруп» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

І. В. Литвиненко

В. В. Пророк

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення29.01.2024
Оприлюднено01.02.2024
Номер документу116670726
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати

Судовий реєстр по справі —554/1142/23

Ухвала від 29.01.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ситнік Олена Миколаївна

Постанова від 29.11.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Триголов В. М.

Ухвала від 14.09.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Триголов В. М.

Ухвала від 13.09.2023

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Триголов В. М.

Рішення від 10.05.2023

Цивільне

Октябрський районний суд м.Полтави

Савченко Л. І.

Ухвала від 10.05.2023

Цивільне

Октябрський районний суд м.Полтави

Савченко Л. І.

Ухвала від 04.04.2023

Цивільне

Октябрський районний суд м.Полтави

Савченко Л. І.

Ухвала від 09.02.2023

Цивільне

Октябрський районний суд м.Полтави

Савченко Л. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні