Постанова

від 25.01.2024 по справі 357/3369/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №357/3369/23 Головуючий у І інстанції - Ярмола О.Я. апеляційне провадження №22-ц/824/908/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

за участю секретаря судового засідання Ольшевського П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - Марценюк Лесі Анатоліївни на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2023 року у справі за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - Марценюк Лесі Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулося до суду з позовом про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

29 серпня 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - Марценюк Л.А. подала клопотання, в якому, серед іншого, просила стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у даній справі у розмірі 20 000 грн.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами та заявою про забезпечення позову, вчиняв процесуальні дії, подавав апеляційну скаргу у справі, клопотав про зміну позовних вимог і вже після того, як позивач зрозумів безпідставність свого позову, вирішив залишити його без розгляду. Адвокат уважала, що такі дії є зловживанням процесуальними правами. Відповідач понесла судові витрати у зв`язку з розглядом даного позову, їй були надані юридичні послуги, тобто безпідставний позов позивача зумовив необхідність відповідачу захищати свої права.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2023 року позов залишено без розгляду.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року про заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0035.

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни про стягнення судових витрат на правову допомогу - відмовлено.

У вересні 2023 року представником відповідача ОСОБА_1 - Марценюк Л.А. подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

У мотивування вимог, посилаючись на частину п`яту статті 142 ЦПК України, зазначала, що дії позивача ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» були необґрунтованими, мала місце суперечлива поведінка позивача і зловживання процесуальним правом. Так, зрозумівши безпідставність своїх дій, позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2023 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення про відшкодування відповідачу ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з указаною ухвалою, представник відповідача ОСОБА_1 - Марценюк Л.А. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 понесених нею судових витрат у розмірі 20 000 грн.

У мотивування апеляційної скарги зазначає, що дії позивача свідчать про наявність суперечливої поведінки, де з одного боку він вчиняв дії, подавав процесуальні документи, однак, зрозумівши безпідставність таких дій, подав заяву про залишення позову без розгляду.

Уважала, що вчинення позивачем суперечливих дій та подання заяви про залишення позову без розгляду є необґрунтованими діями позивача та зловживанням процесуальними правами.

Вказувала, що позивач подання позову фактично використовував виключно для того, щоб перешкоджати відповідачам ОСОБА_1 та ТОВ «Агротрейд-2000» користуватися спірною земельною ділянкою.

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що стороною відповідача у заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн повторно викладено позицію сторони про недобросовісність позивача та суперечливу поведінку останнього.

Фактично, представник відповідача повторно спонукає суд розглянути вимогу про відшкодування судових витрат, яку вже викладено у формі заяви про ухвалення додаткового рішення.

Судом зазначено, що під час підготовчого провадження в даній справі не було визнано дії позивача недобросовісними та суд не вживав заходи в зв`язку із зловживанням учасниками процесу своїми процесуальними правами.

Таким чином, відповідач не довела необґрунтованість дій позивача у даній справі.

Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулося до суду з позовом про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

29 серпня 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - Марценюк Л.А. подала клопотання, в якому, серед іншого, просила стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 20 000 грн.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами та заявою про забезпечення позову, вчиняв процесуальні дії, подавав апеляційну скаргу у справі, клопотав про зміну позовних вимог і вже після того, як позивач зрозумів безпідставність свого позову, вирішив залишити його без розгляду. Адвокат уважала, що такі дії є зловживанням процесуальними правами. Відповідач понесла судові витрати у зв`язку з розглядом даного позову, їй були надані юридичні послуги, тобто безпідставний позов позивача зумовив необхідність відповідачу захищати свої права.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2023 року позов залишено без розгляду.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року про заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0035.

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни про стягнення судових витрат на правову допомогу - відмовлено.

У вересні 2023 року представником відповідача ОСОБА_1 - Марценюк Л.А. подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

У мотивування вимог, посилаючись на частину п`яту статті 142 ЦПК України, остання зазначала, що дії позивача ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» були необґрунтованими, мала місце суперечлива поведінка позивача і зловживання процесуальним правом. Так, зрозумівши безпідставність своїх дій, позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2023 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення про відшкодування відповідачу ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно положень статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Таким чином, згідно аналізу положень статті 270 ЦПК України, ухвалення додаткового рішення передбачається у разі настання визначених частиною першою вказаної статті умов, за наслідками закінчення розгляду справи по суті.

У свою чергу, залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.

У такому випадку вирішення питання судових витрат регулюється частиною 5 статті 142 ЦПК України, якою передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною шостою статті 142 ЦПК України встановлено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

За змістом частини першої та пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Подаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, сторона відповідача посилалася на необґрунтованість дій позивача, що виражалися у його суперечливій поведінці, де з одного боку він вчиняв дії, подавав процесуальні документи, однак, зрозумівши безпідставність таких дій, подав заяву про залишення позову без розгляду.

Зауважувала, що відповідач ОСОБА_1 понесла судові витрати у зв`язку з розглядом даного позову, їй були надані юридичні послуги, тобто безпідставний позов позивача зумовив необхідність відповідачу захищати свої права.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно роз`яснень пункту 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18.

З аналізу зазначених норм вбачається, що обов`язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

- необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

- укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Отже, саме по собі залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача.

Під час розгляду справи місцевим судом жодні дії позивача не визнавалися недобросовісними та не було встановлено зловживання з боку позивача своїми процесуальними правами.

Зважаючи на викладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач ОСОБА_1 не довела необґрунтованість дій позивача у даній справі, в діях позивача по зверненню до суду та залишенні своїх позовних вимог без розгляду відсутні ознаки суперечливої поведінки. Позивач, як і інші сторони даного спору, діяли в процесі у відповідності до наданих їм прав, передбачених статтями 43, 49 ЦПК України, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив ухвалу, що відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у заявах про ухвалення додаткового рішення, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - Марценюк Лесі Анатоліївни - залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник