Постанова

від 31.01.2024 по справі 300/2836/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 300/2836/22

адміністративне провадження № К/990/4620/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року (головуючий суддя Кафарський В. В.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року (головуючий суддя - Нос С.П., судді: Кухтей Р.В., Обрізко І.М.),

у справі №300/2836/22

за позовом ОСОБА_1

до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася суду з позовною заявою до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Івано-Франківська митниця ДФС України) про визнання неправомірними і скасування рішень Голови комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС України, зокрема, наказу від 22 грудня 2021 року №15-к «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 », попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 10 січня 2021 року та наказу від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що Голова комісії з реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС України Сав`юк В.В. не мав належних прав для видання наказів від 22 грудня 2021 року №15-к «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 », від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 », тому що Івано-Франківська митниця ДФС на цей час не здійснює жодної діяльності у сфері митної справи та перебуває у стані припинення, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2011 року №704 «Про затвердження порядку здійснення заходів пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» Голова комісії не має повноважень скасовувати накази та приймати накази щодо поновлення працівників на роботі, чим порушив право ОСОБА_1 на працю та не створив належних умов для виконання її посадових обов`язків, відповідно до частини другої та четвертої статті 43 Конституції України.

3. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, закрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними і скасування рішень в частині визнання неправомірним та скасування попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 10 січня 2021 року.

4. Не погодившись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивачка звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року та ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року. Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги в частині визнання неправомірним та скасування попередження про звільнення ОСОБА_1 від 10 січня 2021 року задовольнити.

5. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, ОСОБА_1 з 01 серпня 2001 року проходила державну службу в органах Державної митної служби, зокрема, з 06 лютого 2008 року в Івано-Франківської митниці.

7. Наказом Івано-Франківської митниці ДФС України від 04 грудня 2018 року №603-к на підставі частини другої статті 87 закону України «Про державну службу» з 21 червня 2017 року припинено державну службу ОСОБА_1 начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС.

8. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі №300/64/19 позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу №603-к від 04 грудня 2018 року, про поновлення на посаді, про стягнення заробітної плати за період з 21 червня 2017 року по 04 грудня 2018 року в сумі 203 830 грн, стягнення компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік в сумі 14 942,46 грн, стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 05 грудня 2018 року по 03 січня 2019 року в розмірі 11 111,06 грн, стягнення компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 80 000 грн задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 04 грудня 2018 року № 603-к «Про припинення державної служби». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 05 грудня 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

9. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року в справі №300/64/19 апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі №300/64/19 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста Івано-Франківськ-центральний Івано-Франківської митниці ДФС з 05 грудня 2018 року. Ухвалено у вказаній частині нову постанову, якою поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 21 червня 2017 року. У решті рішення суду залишено без змін.

10. Наказом Голови комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС від 22 грудня 2021 року №15-к «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 » позивачку поновлено на посаді начальника відділу митного оформлення « 1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 21 червня 2017 року.

11. В подальшому на адресу позивача направлено попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 .

12. 13 січня 2022 року ОСОБА_1 отримала попередження від 10 січня 2021 року про наступне вивільнення з посади начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ центральний» Івано-Франківської митниці ДФС, підписане Головою комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської ДФС Сав`юком В.В .

13. Наказом Голови комісії з реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено з 15 лютого 2022 року ОСОБА_1 з посади начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ - центральний» Івано-Франківської митниці ДФС, у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності штату державних службовців.

14. Не погоджуючись із наказами про поновлення та звільнення, а також з попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ - центральний» Івано-Франківської митниці ДФС, позивачка звернулася із цим адміністративним позовом до суду.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Закриваючи провадження у справі в частині визнання неправомірним та скасування попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 10 січня 2021 року, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17, від 05 серпня 2019 року у справі №522/18588/17, від 11 липня 2019 року №826/14642/15, що заінтересованість особи повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача;

- попередження не відповідає ознакам акту індивідуальної дії, оскільки само по собі не реалізує правові приписи (на відміну від наказу про звільнення), що унеможливлює застосування судового захисту в порядку пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України);

- попередження не є остаточним документом, який зобов`язує до вчинення будь-яких дій працівника та/або роботодавця; само по собі не породжує певних правових наслідків; його результати не мають обов`язкового характеру для учасників трудових правовідносин; воно не може створювати нових правових норм чи доповнювати нормативне регулювання;

- попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а лише засвідчує факт повідомлення працівника із зазначенням дати його вручення (ознайомлення) та має на меті виключення можливості спору з приводу як самого факту попередження про наступне вивільнення, та і змісту такого повідомлення;

- відсутність ознак порушеного права та законного інтересу позивачки, що підлягають судовому захисту у частині позовних вимог про визнання неправомірним і скасування попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 10 січня 2021 року;

- ці позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Позивач у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування норми права у подібних правовідносинах, який би регламентував:

- можливість судового розгляду законності звільнення (наказу про звільнення) згiдно зі статтею 87 Закону №889-VIII та статтею 40 КЗпП України без врахування попередження про звільнення;

- необхідність у визначенні попередження про наступне вивільнення як акту індивідуальної дії, враховуючи що воно є обов`язковим документом та підставою для видачі наказу про звільнення.

17. На думку скаржниці судами попередніх інстанцій:

- не враховано вимоги статті 87 (припинення державної служби за iнiцiативою суб`єкта призначення) Закону №889-VIII та статті 40 (розірвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу) КЗпП України, якими передбачено, як обов`язкову процедуру звільнення видачу акту індивідуальної дії, а саме, попередження про наступне вивільнення. Та як наслідок, відсутність цього документа, складеного з урахуванням вимог законодавства тягне за собою порушення процесуальних прав в частині звільнення (видачі наказу про звільнення);

- не враховано те, що попередження про наступне вивільнення при розгляді справи про правомірність вивільнення порушує її процесуальні права, передбачені статтею 59 Конституції України (право на захист);

- як наслідок дії судів призвели до порушень норм матеріального та процесуального права передбачених статтею 2 КАС України.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

20. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 10 січня 2021 року.

21. Суди, серед іншого, дійшли висновку про те, що ці позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства.

22. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 10 січня 2021 року, з огляду на таке.

23. У постанові від 29 квітня 2020 року у справі №804/6761/17 Верховний Суд, дійшов висновку про те, що попередження не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій працівника та/або роботодавця; само по собі не породжує певних правових наслідків; його результати не мають обов`язкового характеру для учасників трудових правовідносин; воно не може створювати нових правових норм, доповнювати чи здійснювати нормативне регулювання. При цьому саме по собі попередження про наступне вивільнення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, так само як і вимоги щодо оскарження відповідних дій суб`єкта владних повноважень, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

24. З урахуванням вказаних висновків та вимог пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, Верховний Суду у справі №804/6761/17 дійшов висновку про закриття провадження у справі.

25. Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №804/6761/17.

26. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального законодавства та дійшли правильного висновку про закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 10 січня 2021 року.

27. Висновки, викладені в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, якою залишено без змін ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року, відповідають раніше викладеним висновкам Верховного Суду та вказані рішення судів попередніх інстанцій не підлягають скасуванню.

28. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

29. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

30. Згідно з частиною першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі №300/2836/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду