Постанова

від 31.01.2024 по справі 300/2836/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 300/2836/22

адміністративне провадження № К/990/19795/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року (головуючий суддя Кафарський В. В.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року (головуючий суддя - Нос С. П., судді: Кухтей Р.В., Обрізко І.М.)

у справі №300/2836/22

за позовом ОСОБА_1

до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулася суду з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Івано-Франківська митниця ДФС України) про визнання неправомірними та скасування рішень Голови комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС України, а саме наказу від 22 грудня 2021 року №15-к «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 », попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 10 січня 2021 року та наказу від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що Голова комісії з реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС України Сав`юк В.В. не мав належних прав для видання наказів від 22 грудня 2021 року №15-к «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 » та від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку з тим, що Івано-Франківська митниця ДФС на той час не здійснює жодної діяльності у сфері митної справи та перебувала у стані припинення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2011 року №704 «Про затвердження порядку здійснення заходів пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» Голова комісії не має повноважень скасовувати накази та приймати накази щодо поновлення працівників на роботі, а тому порушено її право на працю та не створено належних умов для виконання посадових обов`язків відповідно до частини другої та четвертої статті 43 Конституції України.

3. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, закрито провадження у адміністративній справі в частині визнання неправомірним та скасування попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 10 січня 2021 року.

4. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

5. Позивач подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

6. Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, ОСОБА_1 з 01 серпня 2001 року проходила державну службу в органах Державної митної служби, зокрема, з 06 лютого 2008 року в Івано-Франківської митниці.

8. Наказом Івано-Франківської митниці ДФС України від 04 грудня 2018 року №603-к на підставі частини другої статті 87 закону України «Про державну службу» з 21 червня 2017 року припинено державну службу ОСОБА_1 , начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС.

9. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі №300/64/19 визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 04 грудня 2018 року № 603-к «Про припинення державної служби». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 05 грудня 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року в справі №300/64/19 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 05 грудня 2018 року. Ухвалено у цій частині нове рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 21 червня 2017 року. У решті рішення залишено без змін.

11. Наказом Голови комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС від 22 грудня 2021 року №15-к «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 » позивача поновлено на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 21 червня 2017 року.

12. В подальшому на адресу ОСОБА_1 направлено підписане Головою комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської ДФС Сав`юком В.В. попередження про наступне вивільнення з посади начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ центральний», отримане нею 13 січня 2022 року.

13. Наказом Голови комісії з реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено з 15 лютого 2022 року ОСОБА_1 з посади начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ - центральний» Івано-Франківської митниці ДФС, у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності штату державних службовців.

14. Не погоджуючись із вказаними наказами, а також з попередженням про наступне вивільнення з посади, позивач звернулася із цим адміністративним позовом до суду.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року в справі №300/64/19 надана оцінка щодо поновлення ОСОБА_1 саме на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС України з 21 червня 2017 року відповідно, що і було зроблено Головою комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС України Сав`юком В.;

- як наслідок, позовна вимога позивача про скасування наказу «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 » від 22 грудня 2021 року №15-к є безпідставною та задоволенню не підлягає;

- посиланням на правову позицію Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положення Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а саме у справах №640/11024/20, №380/3646/20, №380/3551/20, №380/3389/20, №380/3435/20, №380/3654/20, №380/4357/20, №380/3547/20, №380/3833/20, №380/3269/20, №380/3754/20, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у державному органі;

- Івано-Франківською митницею ДФС України дотримано передбаченого законодавством порядку повідомлення позивачки про її наступне вивільнення;

- на час прийняття наказу від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 » нормами Закону №889-VIII було врегулювано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку з реорганізацією;

- посилання позивачки на те, що відповідачем не дотримано норм КЗпП України є помилковими;

- наказ від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідає вимогам, визначеним Типовою інструкцією з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55, містить зазначення обов`язкових реквізитів, вказівку на підставу його видання «попередження про наступне вивільнення від 10 січня 2022 року» та причини і підстави звільнення (у зв`язку з реорганізацією Івано-Франківської митниці ДФС);

- зважаючи на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Івано-Франківська митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39640261) перебувала в стані припинення, а тому Голова комісії з реорганізації прийняв наказ про поновлення та звільнення ОСОБА_1 ;

- у відповідача були наявні правові підстави для видання оспорюваних наказів та повідомлення про наступне вивільнення позивача у зв`язку з реорганізацією, а відповідно це вказує на наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з 15 лютого 2022 року.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Позивач у касаційній скарзі посилалась на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України вказуючи на відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у яких державного службовця (працівника митниці) поновлено на посаді в порушення вимог пункту 4 частини першої статті 2 та підпункту 2-4 частини першої статті 7 Закону № 889-VIII та звільнено з державної служби (митної служби) за статтею 87 Закону № 889-VIII в редакції, що була не дійсна на момент видачі спірного наказу (виникнення спірних правовідносин).

17. На переконання скаржниці суд першої та другої інстанції при розгляді справи в частині позовних вимог щодо скасування наказу Iвано-Франкiвської митниці ДФС вiд 22 грудня 2021 року №15- к «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_3 » не застосував норми матеріального права передбачені пунктом 4 частини першої статті 2 Закону №889-VIII, якими встановлено вимоги щодо порядку призначення (поновлення) на посаді державного службовця, посади державної служби, посадових обов`язків, належних умов служби та оплати праці.

18. У порушення указаних норм судом не досліджено, що при видачі цього наказу не були внесені зміни:

1) в структурі Iвано-Франкiвської митниці ДФС не створено відповідний митний пост та відділ митного оформлення, які зазначені в наказі;

2) у штатному розписi не створено відповідну посаду на яку позивачку призначено в наказi;

3) не встановлено оклад, відповідно до посади на яку позивачку призначено та не внесено в кошторис.

19. Тобто, суд першої та другої інстанції не застосувавши норми матеріального права передбачені пунктом 4 частини першої статті 2 Закону №889-VIII та порушив норми процесуального права передбачені статтями 2, 370, 372 КАС України, якими встановлено, що перевірка судами рiшень суб`єкта владних повноважень здійснюється відповідно Конституції та законів України.

20. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали оцінку матеріалам справи та виключно на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осiб-пiдприємцiв Івано-Франківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39640261) зробили незаконний висновок, що Голова кoмiciї з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС мав правові підстави для видачі оспорюваного наказу та є суб`єктом призначення. При цьому суди, зробивши цей висновок, не застосували норми матеріального права передбачені пунктом 7 частини першої статті 2 та пунктом 4 частини другої статті 17 Закону №889-VIII, оскільки суб`єкт призначення це державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі, а наказ про призначення (поновлення) на посаді, затверджує (підписує) керівник державного органу, який є суб`єктом призначення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

22. Спірні правовідносини у цій справі склалися щодо визнання правомірності/неправомірності рішень Голови комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС України щодо виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 та її звільнення.

23. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про правомірність наказу від 22 грудня 2021 року №15-к «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 », з огляду на таке.

24. Відповідно до матеріалів справи, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року в справі №300/64/19 Головою комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС В.Сав`юком видано наказ від 22 грудня 2021 року №15-к «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

25. Згідно із цим наказом скасовано наказ Івано-Франківської митниці та поновлено позивача на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 21 червня 2017 року.

26. Оскаржуваний наказ не суперечить постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року в справі №300/64/19, а тому є правомірним.

27. Верховний Суд уважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що Голова комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС В.Сав`юк мав право і повноваження видавати та підписувати наказ від 22 грудня 2021 року №15-к.

28. Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

29. Частинами першою, третьою, четвертою статті 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

30. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи ( комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

31. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

32. Отже, за приписами Цивільного кодексу України відповідні комісії діють не від власного імені, а від імені юридичної особи як її орган.

33. Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів визначає Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 (далі - Порядок №1074).

34. Цим Порядком затверджено заходи, що здійснюються представниками державних органів, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються, а також членами комісії з реорганізації ДФС, що є представниками інших центральних органів виконавчої влади відповідно до вимог Постанови №1074.

35. Наказом Державної фіскальної служби України від 17 грудня 2021 року №55-РГ Сав`юка В.В. призначено Головою комісії з реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС.

36. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Сав`юк В.В. внесений, як особа, яка може вчиняти дії від імені Івано-Франківська митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39640261), у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

37. За таких обставин, Сав`юк В.В. мав право приймати та підписувати оскаржуваний наказ.

38. Позивачка не погоджується із реальним виконанням рішення суду про її поновлення на роботі, що в цьому випадку мало місце, з огляду на те, що фактично не приступила до виконання роботи.

39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що звільнення позивачки із займаної посади відбулось відповідно до пункту 1 частини першої 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією державного органу.

40. Наказ від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 » оскаржується позивачем, оскільки, на її думку, є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує її права.

41. Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

42. Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

43. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

44. Частиною третьої статті 87 Закону №889-VIII (на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

45. Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

46. Аналогічний висновок щодо застосування частини третьої статті 87 Закону №889-VIII (в останній редакції Закону від 23 лютого 2021 року №1285-IX) висловлений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 11 травня 2023 року у справі №380/9574/21, від 12 жовтня 2023 року у справі №380/10238/21, від 02 листопада 2023 року у справі №380/9055/22, від 23 лютого 2023 року у справі №140/9066/21 та інших.

47. Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково застосували частину третю статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року №440-IX (далі - №440-IX), яка була не чинною на час виникнення спірних правовідносин.

48. Суди встановили, що з моменту попередження про наступне вивільнення і по дату звільнення з державної служби відповідачем не пропонувалося позивачу іншої рівноцінної посади державної служби та/або іншої роботи (посади державної служби).

49. Проте застосування судами попередніх інстанцій редакції частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, яка була не чинною на час виникнення спірних правовідносин, призвело до неправильних висновків про те, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються.

50. Верховний Суд зазначає, що після внесення змін до частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ існування обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті включає зобов`язання роботодавця (держави) в особі суб`єкта призначення або керівника державної служби щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме: з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

51. Тобто, суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

52. Частиною третьою статті 87 Закону №889-VІІІ у редакції Закону №1285-ІХ законодавець чітко визначив можливість звільнення державного службовця на підставі пункту 1 частини першої цієї статті (зокрема, у разі скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців) виключно за відсутності можливості запропонувати йому відповідні посади або в разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

53. Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак відповідач у межах спірних правовідносин був зобов`язаний дотриматися визначеної законом процедури вивільнення державних службовців.

54. За наведених обставин Верховний Суд вважає, що суди не проаналізували належним чином обставини, що склались у спірних правовідносинах та неправильно застосували законодавство, що регулює спірні правовідносини, не дослідили зміни структури або штатного розпису відповідача, не дослідили те чи була можливість у відповідача запропонувати позивачці іншу рівнозначну посаду державної служби та/або іншу роботу (посаду державної служби), чи вирішувалось питання переважного права залишення на роботі на інших посадах.

55. Судами попередніх інстанцій встановлено, на час попередження позивача про наступне вивільнення та прийняття наказу про її звільнення, Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби України перебувала в стані припинення.

56. Однак, судами не досліджувалось питання про наявність вакантних посад в новоутвореному внаслідок реорганізації державному органі на дату звільнення позивача.

57. Також суди попередніх інстанцій не досліджували та не встановлювали чи мала ОСОБА_1 переважне право на залишення на роботі та чи враховувалися вказані обставини відповідачем.

58. Необхідність з`ясування цих обставин також зумовлена ключовими аргументами позивача, які стосувалися доводів щодо непропонування їй інших вакантних посад та щодо її переважного права на залишення на роботі, як дружини військовослужбовця.

59. Без з`ясування й перевірки вказаних обставин і доводів неможливо підтвердити чи спростувати факт виконання відповідачем вимог обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII щодо пропонування працівнику іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, неможливо установити законність та дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 .

60. Отже, суди попередніх інстанцій не встановили усіх фактичних обставин справи та не дослідили відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення спору, що є порушенням вимог статей 9, 242, 308 КАС України.

61. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваній постанові.

62. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для нового розгляду справи в частині позовних вимог про визнання неправомірними і скасування наказу від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

63. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

64. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

65. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання неправомірним і скасування наказу від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 » скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

66. Під час нового розгляду справи судам необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

67. В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року залишити без змін.

68. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року в справі №300/2836/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним і скасування наказу Голови комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС України від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Справу № 300/2836/22 в цій частині направити на новий судовий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду