Постанова

від 27.01.2025 по справі 300/2836/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/2836/22 пров. № А/857/20541/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Державної митної служби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 300/2836/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

суддя у І інстанції Григорук О.Б.,

дата ухвалення рішення 11.07.2024,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення не зазначено, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду із позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС України (далі відповідач) про визнання неправомірними і скасування рішень голови комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС, зокрема, наказу від 22.12.2021 за №15-к «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 », попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 10.01.2021 та наказу від 14.02.2022 за №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що Голова комісії з реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС Сав`юк В.В. не мав належних прав для видання наказів №15-к «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 » від 22.12.2021, «Про звільнення ОСОБА_1 » від 14.02.2022 №1-к, оскільки Івано-Франківська митниця ДФС на даний час не здійснює жодної діяльності у сфері митної справи та перебуває у стані припинення, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2011 №704 «Про затвердження порядку здійснення заходів пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» голова комісії не має повноважень скасовувати накази та приймати накази щодо поновлення працівників на роботі, чим порушив право ОСОБА_1 на працю та не створив належних умов для виконання її посадових обов`язків, відповідно до ч. 2 та 4 ст. 43 Конституції України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2022, залишеною без змін відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022, закрито провадження у цій справі в частині визнання неправомірним та скасування попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 10.01.2021.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 300/2836/22 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року в справі №300/2836/22 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним і скасування наказу Голови комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС України від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Справу №300/2836/22 в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року залишено без змін (т.2. а.с.101-109).

19.02.2024 дана справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (т. 2 а.с. 114, 115).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 допущено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача Івано-Франківську митницю ДФС України її правонаступником Галицькою митницею Держмитслужби (т. 2 а.с. 139, 140).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 у справі №300/2836/22 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці ДФС України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 14.02.2022 №1-к.

Не погодившись із вказаним рішенням його оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених у такому рішенні, обставинам справи.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що для належного вирішення даного спору суду першої інстанції слід було встановити обставини справи, зокрема, наявності чи відсутності можливості пропонування рівнозначної чи нижчої посади позивачу, що і слугувало підставою для направлення касаційним судом даної справи на новий розгляд.

Встановлюючи ці обставини, суд першої інстанції зазначив, що досліджуючи можливість запропонувати позивачу відповідні посади державної служби станом на момент видання оскаржуваного наказу, були відсутні структури та штатні розписи Івано-Франківської митниці ДФС та Галицької митниці Держмитслужби.

Суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що під час процедури звільнення позивача Івано-Франківська митниця ДФС зобов`язана була з`ясувати наявність вакантних посад у органу, який виконував завдання і функції у визначеній сфері правовідносин станом на момент звільнення, у Івано-Франківській митниці Держмитслужби, а також запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, з урахуванням переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю.

Однак, на момент розгляду цієї справи Івано-Франківська митниця ДФС ліквідована, а отже з`ясування обставин чи звертався Голова комісії з реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС до Івано-Франківської митниці Держмитслужби щодо наявності/відсутності у останньої вакантних посад а отже і встановлення можливості пропонування посад державної служби є неможливим.

На переконання апелянта, суд першої інстанції, з`ясувавши, що виконання і функції у визначеній сфері правовідносин, які були покладені на Івано-Франківську митницю ДФС виконує Івано-Франківська митниця Держмитслужби як новостворений державний орган, повинен був залучити Івано-Франківську митницю Держмитслужби стороною у справі та витребувати інформацію про наявність та відсутність у Івано-Франківській митниці Держмитслужби вакантних посад станом на час звільнення позивача.

Таким чином, визнаючи протиправним та скасовуючи спірний наказ від 14.02.2022 судом першої інстанції не досліджувалося питання про наявність чи відсутність посад в новоствореній структурі на дату звільнення позивача, про що наголошено Верховним Судом і було підставою для направлення справи на новий розгляд.

Апелянт просив скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 у цій справі та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Зокрема, вказала, що: відповідач помилково стверджує, що підставою для направлення Верховним Судом цієї справи на новий розгляд є саме не дослідження питання про наявність вакантних посад в новоствореному внаслідок реорганізації державному органі на дату звільнення позивача. Підставою для скерування справи на новий розгляд було невірне застосування норм ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» в процедурі вивільнення, а не з`ясування наявності вакантних посад в новоствореному органі, який є тільки одним із етапів процедури вивільнення працівника.

Позивач погоджується з апелянтом, що питання її подальшого працевлаштування повинно розглядатися саме із залученням Івано-Франківської митниці Держмитслужби, яка і є новоствореним органом, що виконує завдання і функції у визначеній сфері правовідносин. Зокрема, це і є обов`язком відповідача з`ясувати наявність вакантних посад у Івано-Франківській митниці Держмитслужби.

Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 11.07.2024 без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що головою комісії з реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної посади та направлено попередження про наступне вивільнення поштовим зв`язком з рекомендованим повідомленням про вручення на адресу: вул. Грушевського, 14/20, м. Івано-Франківськ, 76018, яке отримано 13.01.2022.

При дослідженні наказу голови комісії з реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » від 14.02.2022 №1-к встановлено що в ньому міститься посилання на попередження про наступне вивільнення від 10.01.2022, а отже зазначення у попередженні про наступне вивільнення 2021 року є опискою, і вказана обставина не може слугувати підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу.

Крім того, із наданої позивачем довідки військовослужбовець ОСОБА_2 проходить кадрову військову службу на посаді осіб офіцерського складу з 27.02.1999. Доказів проходження військової служби за призовом суду не надано, що виключає можливість застосування ч. 1 ст. 18 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до спірних правовідносин.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що з моменту попередження про наступне вивільнення і по дату звільнення з державної служби відповідачем не пропонувалося позивачу іншої рівноцінної посади державної служби та/або іншої роботи (посади державної служби).

Вказане також не заперечував представник Івано-Франківської митниці ДФС, а також не заперечує представник Галицької митниці Держмитслужби, про що зазначено у відзивах на адміністративний позов (т.1 а.с. 70-72, т.2 а.с.145-151). Доказів протилежного суду не надано.

Досліджуючи можливість запропонувати позивачу відповідні посади державної служби зазначено, що станом на момент видання оскаржуваного наказу були відсутні структура та штатні розписи Івано-Франківської митниці ДФС та Галицької митниці Держмитслужби.

Івано-Франківська митниця Держмитслужби як новоутворений державний орган станом на момент видання оскаржуваного наказу виконував завдання і функції у визначеній сфері правовідносин, які були покладені на Івано-Франківську митницю ДФС та Галицьку митницю Держмитслужби, і які виконує дотепер.

Враховуючи вказане, під час процедури звільнення позивача Івано-Франківська митниця ДФС зобов`язана була з`ясувати наявність вакантних посад у органу, який виконував завдання і функції у визначеній сфері правовідносин станом на час звільнення, а саме у Івано-Франківській митниці Держмитслужби та запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, з урахуванням переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю.

Обов`язок запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей Івано-Франківською митницею ДФС не виконаний перед звільненням позивача, а тому спірний наказ Івано-Франківської митниці ДФС України від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування наказу Івано-Франківської митниці ДФС України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 14.02.2022 №1-к слід задовольнити.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 01.08.2001 проходила державну службу в органах митної служби, зокрема, з 06.02.2008 в Івано-Франківській митниці.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.0.04.2021 у справі №300/64/19 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу № 603-к від 04.12.2018, про поновлення на посаді, про стягнення заробітної плати за період з 21.06.2017 по 04.12.2018 в сумі 203830 грн., стягнення компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік в сумі 14942,46 грн., стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 05.12.2018 по 03.01.2019 в розмірі 11111,06 грн., стягнення компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 80000 грн. Визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 04.12.2018 року за № 603-к «Про припинення державної служби». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 05.12.2018. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 в справі №300/64/19 апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №300/64/19 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 05.12.2018 року. Ухвалено у вказаній частині нову постанову, якою поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №1 митного поста Івано-Франківськ-центральний Івано-Франківської митниці ДФС з 21.06.2017. У решті рішення суду залишено без змін.

Наказом голови комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 » від 22.12.2021 №15-к позивача поновлено на посаді начальника відділу митного оформлення « 1 митного поста «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС з 21.06.2017.Надалі на адресу позивача направлено попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 .

Наказом голови комісії з реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » від 14.02.2022 №1-к припинено державну службу та звільнено з 15.02.2022 ОСОБА_1 з посади начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Івано-Франківськ центральний» Івано-Франківської митниці ДФС у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності штату державних службовців.

Не погоджуючись із наказами про поновлення та звільнення, вважаючи такі рішення відповідача неправомірними, з метою захисту порушених прав позивач звернулася із даним адміністративним позовом до суду з позовними вимогами про визнання неправомірним та скасування наказу від 22.12.2021 за №15-к «Про виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 » та наказу від 14.02.2022 за №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 »

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі № 300/2836/22, яка набрала законної сили, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 в справі №300/2836/22 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним і скасування наказу Голови комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС України від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Справу №300/2836/22 в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 залишено без змін (т.2. а.с.101-109).

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 та скасовуючи рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 року у справі № 300/2836/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним і скасування наказу Голови комісії з проведення реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС України від 14.02.2022 №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з направлення справи у цій частині на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, Верховний Суд вказав таке.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак відповідач у межах спірних правовідносин був зобов`язаний дотриматися визначеної законом процедури вивільнення державних службовців.

За наведених обставин Верховний Суд вважає, що суди не проаналізували належним чином обставини, що склались у спірних правовідносинах та неправильно застосували законодавство, що регулює спірні правовідносини, не дослідили зміни структури або штатного розпису відповідача, не дослідили те чи була можливість у відповідача запропонувати позивачці іншу рівнозначну посаду державної служби та/або іншу роботу (посаду державної служби), чи вирішувалось питання переважного права залишення на роботі на інших посадах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, на час попередження позивача про наступне вивільнення та прийняття наказу про її звільнення, Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби України перебувала в стані припинення. Однак, судами не досліджувалось питання про наявність вакантних посад в новоутвореному внаслідок реорганізації державному органі на дату звільнення позивача.

Також суди попередніх інстанцій не досліджували та не встановлювали чи мала позивач переважне право на залишення на роботі та чи враховувалися вказані обставини відповідачем.

Необхідність з`ясування цих обставин також зумовлена ключовими аргументами позивача, які стосувалися доводів щодо непропонування їй інших вакантних посад та щодо її переважного права на залишення на роботі, як дружини військовослужбовця.

Без з`ясування й перевірки вказаних обставин і доводів неможливо підтвердити чи спростувати факт виконання відповідачем вимог обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII щодо пропонування працівнику іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, неможливо установити законність та дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі Закон № 889-VIII у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частинами 2, 3 статті 5 Закону № 889-VIII передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За змістом ч. 5 статті 22 Закону № 889-VІІІ у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Пункт 4 ч. 1 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Згідно з ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Частиною 5 ст. 87 Закону № 889-VIII передбачено, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

06.06.2021 набув чинності Закон № 1285-ІХ, яким законодавець змінив особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ і виклав частину третю Закону № 889-VІІІ у такій редакції: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.».

Отже, після внесення Законом № 1285-ІХ змін до ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ існування обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті включає зобов`язання роботодавця (держави) в особі суб`єкта призначення або керівника державної служби щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Тобто, суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №640/24023/21, від 23 лютого 2023 року у справі № 140/9066/21, від 11 травня 2023 року у справі №380/9574/21, від 27 червня 2023 року у справі № 120/3712/21-а, від 14 вересня 2023 року у справі №640/15737/22 та інших.

Вказана редакція ч. 3 статті 87 Закону № 889-VIII діяла як на момент попередження позивача про можливе наступне звільнення 10.01.2022, так і на час видачі оскаржуваного наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » №1-к від 14.02.2022, а отже, у відповідача був наявний обов`язок щодо здійснення пропозиції іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, зокрема, врахувати за наявності підстав переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

У постанові від 30.11.2022 у справі №640/15797/21 Верховний Суд також сформував позицію, що приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VIIІ у редакції, чинній з 06 березня 2021 року, вже не дозволяють суб`єкту призначення альтернативної поведінки в цій ситуації (пропонувати вакантні рівнозначні посади чи ні). Тобто положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у системному зв`язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22) треба розуміти так, що в разі реорганізації (державного органу), що є підставою для звільнення державного службовця (у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести. Водночас приписи частини п`ятої статті 22 Закону №889-VI дозволяють здійснити цю процедуру без обов`язкового проведення конкурсу.

У подальшому застосування такого підходу щодо тлумачення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIIІ у редакції Закону № 1285-ІХ знайшло відображення у низці інших постанов Верховного Суду, приміром у справах № 640/12871/21, № 340/1791/22, №120/3712/21-а, № 640/12442/21, № 140/7340/22 та ін.

Доцільно зауважити, що суд касаційної інстанції у цій справі, зокрема, вказав, що суди не з`ясували наявність вакантних посад в новоутвореному внаслідок реорганізації державному органі на дату звільнення позивача, а також наявності у позивача переважного права на залишення на роботі та чи враховувалися вказані обставини відповідачем.

При цьому Верховний Суд наголосив, що без з`ясування й перевірки вказаних обставин неможливо підтвердити чи спростувати факт виконання відповідачем вимог обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII щодо пропонування працівнику всіх вакантних посад, які працівник може обіймати відповідно до свої кваліфікації, неможливо установити законність та дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 .

Отже, судова практика Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ у редакції Закону № 1285-IX у контексті обов`язку суб`єкта призначення/керівника державної служби пропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення, усі наявні вакантні посади є сталою та послідовною.

Судом першої інстанції з метою встановлення відповідних обставин ухвалою від 23.02.2024 витребовував у Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України у встановлений судом строк для подання відзиву на позов в даній справі докази:

- пропонування позивачу одночасно з попередженням про звільнення іншої рівнозначної посади державної служби, або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей;

- наявності/відсутності вакантних посад в новоутвореному внаслідок реорганізації Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України державному органі на дату звільнення позивача;

- врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю.

Крім того, ухвалою від 16.04.2022 допущено процесуальне правонаступництво, а саме замінено відповідача Івано-Франківську митницю Державної фіскальної служби України її правонаступником - Галицькою митницею Держмитслужби.

У відзиві на позовну заяву від 10.05.2024 (Т.2, а.с.145-151) Галицька митниця Держмитслужби, даючи відповіді на зазначені у постанові Верховного Суду питання, які підлягали з`ясуванню під час нового розгляду справи повідомила, що не володіє інформацією чи була можливість у Івано-Франківської митниці ДФС запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби та/або іншу роботу (посаду державної служби), а також чи вирішувалося питання переважного права залишення на роботі на інших посадах.

В той же час, зазначено, що з відповіді Голови комісії з реорганізації Івано-Франківської митниці ДФС Сав`юка В.В. від 19.01.2021 на адвокатський запит адвоката Винника Ю.Г. від 11.01.2022 №01/22 заявника було проінформовано про те, що документи, що стосуються основної діяльності Івано-Франківської митниці ДФС, у тому числі, копії наказів, штатні розписи та структура Івано-Франківської митниці ДФС на 2018 та 2019 роки передані до Державного архіву Івано-Франківської області. Також зазначено, що структури та штатні розписи на 2020 та на 2021 року не затверджувалися.

Як вказує відповідач, зазначене свідчить про те, що станом на дату попередження про наступне вивільнення та на дату звільнення позивача у Івано-Франківської митниці ДФС була відсутня можливість пропонування рівнозначної або іншої посади державної служби, в зв`язку з відсутністю структури та штатного розпису для Івано-Франківської митниці на 2021 рік.

З огляду на викладене, питання переважного права залишення на роботі на інших посадах не вирішувалося.

Щодо наявності/відсутності вакантних посад державної служби у Галицької митниці Держмитслужби як правонаступника Івано-Франківської митниці ДФС на дату звільнення (15.02.2022) ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки повноваження реорганізованих митниць ДФС, що перейшли до Галицької митниці Держмитслужби , в подальшому передані, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби», територіальним органам Державної митної служби України, утвореним наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 №460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби як відокремлених підрозділів», які розпочали виконання повноважень та функцій з 01.07.2021, відтак, структура та штатний розпис для галицької митниці Держмитслужби на 2022, 2023 та 2024 роки не затверджувалися та відповідно, з 2022 року по сьогоднішній день відсутнє бюджетне фінансування Галицької митниці Держмитслужби.

Отже, відповідаючи на запитання Верховного Суду чи були наявні посади державної служби у Галицькій митниці Держмитслужби станом на дату звільнення позивача, як ствердив відповідач, відповідь очевидна жодної посади державної служби у Галицькій митниці Держмитслужби не було, в зв`язку з відсутністю на 2022 рік та по сьогоднішній день штатного розпису.

Покликання позивача на те, що вона є дружиною військовослужбовця та має переважне право на залишення на роботі є безпідставним та не відповідає нормам чинного законодавства. В процедурі реалізації підприємства (органу) зазначене право може бути реалізоване лише у випадку якщо внаслідок такої реорганізації штатна чисельність новоутвореного підприємства (органу) як правонаступника є меншою у порівнянні з підприємством, яке припинило свою діяльність чи органу, який припинив виконання функцій та завдань.

Оскільки станом на 2022 рік посад державної служби у Івано-Франківській митниці ДФС та у правонаступника Галицької митниці Держмитслужби не було, реалізація переважного права на залишення на роботі не могла бути застосована.

У контексті викладеного, колегія суддів зауважує, що предметом апеляційного перегляду є лише наказ від 14.02.2022 №1-к, а тому суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України не надає жодної оцінки попередженню про наступне звільнення Барановської від 10.01.2021.

При цьому, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції, що посилання позивача як на одну з підстав неправомірності прийняття наказу про звільнення, у зв`язку з невірно вказаною датою в повідомленні про наступне вивільнення є формальним та не спростовує факту обізнаності позивача з 13.01.2022 щодо наступного вивільнення. У спірному наказі від 14.02.2022 №1-к міститься посилання на попередження про наступне вивільнення від 10.01.2022, а отже зазначення у попередженні про наступне вивільнення 2021 року є опискою, і вказана обставина не може слугувати підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу.

Щодо наявності вакантних посад станом на момент звільнення позивача та можливості їй такі запропонувати, то слід зазначити таке.

Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби» №858 від 02.10.2019 та наказу ДФС України «Про реорганізацію митниць ДФС» з 29.11.2019 розпочато реорганізацію Івано-Франківської митниці ДФС, за результатом якої повноваження Івано-Франківської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» №895 від 30.09.2020 реорганізовано територіальні органи Державної митної служби, зокрема і Галицьку митницю Держмитслужби шляхом приєднання до Державної митної служби.

Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 №460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України, зокрема, Івано-Франківську митницю Держмитслужби.

Згідно з наказом Державної митної служби України «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» №472 від 30.06.2021, митниці, як відокремлені підрозділи Державної митної служби України розпочали з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 здійснення покладених на них функцій та повноважень.

Таким чином, Івано-Франківська митниця Держмитслужби як новоутворений державний орган станом на момент видання оскаржуваного наказу виконував завдання і функції у визначеній сфері правовідносин, які були покладені на Івано-Франківську митницю ДФС та Галицьку митницю Держмитслужби, і які виконує дотепер.

На думку суду, виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 87, частини п`ятої статті 22, пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII, з врахуванням вказаних вище правових висновків Верховного Суду, за встановлених у цій справі фактичних обставин звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, було б правомірним лише за умови відсутності можливості запропонувати їй відповідні посади у новоутвореному органі внаслідок реорганізації або у разі відмови позивача від переведення на запропоновані посади.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, в порушення частини третьої статті 87, частини п`ятої статті 22, пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII позивачу взагалі не були запропоновані інші рівнозначні посади державної служби або, як виняток, нижчі посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, при цьому, відповідач не надав суду жодних доказів того, що була відсутня можливість запропонувати позивачу відповідні посади у новоствореному внаслідок реорганізації державному органі на дату звільнення позивача або ж позивач відмовилася від переведення на запропоновану посаду. Відповідач покликається на передання документів до архіву, доказів звернення комісії з реорганізації до новоствореного органу щодо наявності вакантних посад не надано.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час процедури звільнення позивача Івано-Франківська митниця ДФС зобов`язана була з`ясувати наявність вакантних посад у органу, який виконував завдання і функції у визначеній сфері правовідносин станом на час звільнення, а саме у Івано-Франківській митниці Держмитслужби та запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, з урахуванням переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю.

Зважаючи на вищенаведене колегія суддів уважає правильним і обґрунтованим висновок про недотримання Держмитслужбою вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, що проявилося у невиконанні обов`язку щодо пропонування ОСОБА_1 усіх посад державної служби, які вона могла обійняти з урахуванням свої кваліфікації, що є істотним порушенням процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Тому звільнення позивача не може вважатися законним.

Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 340/1791/22 зазначив наступне: «Видається очевидним, що пропонування іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей (відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII) має на меті залишити працівника на державній службі (шляхом його переведення на запропоновану посаду без проведення конкурсу) й відповідач, якщо пропонує ці посади, то має робити це не для позірного дотримання процедури, визначеної законом, а для реального виконання цих приписів закону. Повідомлення переліку вакантних посад задля самого лише повідомлення цих посад як передумови для звільнення не свідчить про реальне виконання Закону чи, принаймні, намагання його виконати.».

За таких обставин, що обов`язок запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей Івано-Франківською митницею ДФС не виконаний перед звільненням позивача, а тому спірний наказ Івано-Франківської митниці ДФС України від 14 лютого 2022 року №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.

Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у позивача переважного права на залишення на роботі.

Дійсно згідно з приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» члени сімей військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу мають переважне право при прийнятті на роботу і на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників, а також на першочергове направлення для професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки з відривом від виробництва та на виплату на період навчання середньої заробітної плати.

Згідно з довідкою від 13.05.2024 №60/11/2-177 військовослужбовець ОСОБА_2 проходить кадрову військову службу на посаді осіб офіцерського складу.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, доказів проходження військової служби за призовом не надано, а тому суд позбавлений можливості констатувати наявність такого переважного права у контексті ч. ст. 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі №300/3836/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк