Рішення

від 29.01.2024 по справі 183/6559/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 183/6559/22

Провадження № 2/183/275/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 року м.НовомосковськДніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю: секретаря судового засідання КоссовичаА.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката ЩербиниС.В.,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідачів адвоката ПавловаГ. Є.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в інтересах яких у цій справі діє Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Носенко Андрій Григорович, про встановлення факту проживання однією сім`єю як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у лютому 2023року уточнила щодо складу відповідачів, пред`явивши позовні вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,про встановлення фактупроживання однієюсім`єюяк дружината чоловікбез реєстраціїшлюбу,визнання майнаспільною сумісноювласністю подружжя,поділ спільногомайна подружжята визнанняправа власностіна 1/2частину квартири.

В обґрунтуванняпозовних вимог позивач зазначала, що вона та ОСОБА_6 з 2012 року по день смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали разом як чоловік та жінка однією сім?єю без реєстрації шлюбу. Факт їх спільного проживання підтверджується актом про фактичне проживання від 28вересня 2022 року та актом про фактичне проживання від 30вересня 2022 року. За період їх проживання як подружжя вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, купували меблі, проводили разом дозвілля. Цей факт підтверджується фотокартками, також цей факт можуть підтвердити свідки: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_9 , і ІНФОРМАЦІЯ_3 донька ОСОБА_10 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26травня 2022 року у справі №183/476/22 було встановлено батьківство, а саме, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м.Новомосковськ Дніпропетровської області, та що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

У період спільного проживання позивача та ОСОБА_6 вони придбали нерухоме майно, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу було укладено 30листопада 2016 року на ім?я ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_6 заповіту на належне йому спадкове майно не складав. Спадкоємцями першої черги спадкування після смерті ОСОБА_6 є діти спадкодавця, батьки і вона. Для оформлення спадщини на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 їй необхідно надати до нотаріальної контори документи, що підтверджують, що вона є його дружиною.

Крім того, оскільки за період їх проживання вони придбали вищеназвану квартиру, остання фактично є їх спільною сумісною власністю. Оскільки офіційно шлюб між ними не було зареєстровано, вирішити питання можливо тільки в судовому порядку.

У зв`язку з цим позивач змушена звернутися до суду із позовною заявою про встановлення факту проживання як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не погоджуючись з позовом, подали відзив, у якому просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана ОСОБА_6 за їх особисті кошти та була його особистою приватною власністю. Крім того, зі змісту рішення суду від 26травня 2022року, на яке посилається позивач у своєму позові, убачається, що позивач ОСОБА_1 указувала на особисті, періодичні відносини з ОСОБА_6 , від яких народилося двоє дітей, з цього рішення убачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 фактично не проживали однією сім`єю, а просто зустрічалися та деякий час проводили разом.

Позивач подала відповідь на відзив, у якій повторно виклала обставини, зазначені у позовній заяві, а також додала, що народження сина у 2013 році та народження доньки у 2019 року також підтверджує, що позивач та ОСОБА_6 проживали як сім?я. Хоча їх відносини офіційно не були зареєстровані, та вони проживали разом однією сім?єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, купували меблі, виховували дітей, проводили разом дозвілля. Також вони накопичували кошти на придбання житла. Між відпустками по догляду за дітьми позивач працювала, свою заробітну плату майже всю відкладала. Частину заробітної плати ОСОБА_6 вони витрачали на харчування, одяг дітям, іншу частину відкладали. Крім того, ОСОБА_6 працював в Україні, періодично виїжджав за кордон на заробітки, щоб швидше накопити кошти на купівлю житла. Відповідні відмітки про перетин кордону містяться у закордонному паспорті ОСОБА_6 . Доказом роботи ОСОБА_6 за кордоном також є договір №22-01/2016 про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном від 25січня 2016 року. Як тільки вони накопичили необхідну суму коштів, відразу купили квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та переїхали від батьків.

Ухвалою судді від 14жовтня 2022року залишено позов без руху.

Ухвалою судді від 21листопада 2022року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з її розглядом у порядку загального позовного провадження.

Ухвалами суду від 25травня 2023року прийнято уточнену позовну заяву, задоволені клопотання сторін про виклик та допит свідків, витребувано докази.

Ухвалою суду від 27липня 2023року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 25січня 2024року прийнята відмова сторони позивача від допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові та відповіді на відзив, та просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представник позовні вимоги не визнали, просили у їх задоволенні відмовити, посилаючись на викладене у відзиві на позов.

Представник Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав, тому суд, з урахуванням думки учасників процесу, вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області НосенкоА.Г. у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність.

Суд, заслухавши вступне слово та пояснення учасників процесу, допитавши свідка ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, дійшов такого.

Фактичні обставини справи, установлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , матір`ю яких є ОСОБА_1 (а.с. 12, 13).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26травня 2022року у справі № 183/476/22, яке набрало законної сили 28червня 2022року, встановлено факт батьківства, а саме, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області (актовий запис про народження № 654, складений 17жовтня 2013року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області); зобов`язано Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області (актовий запис про народження № 654, складений 17 жовтня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області), зазначивши батьком дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змінити прізвище дитини з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 ». Встановлено факт батьківства, а саме, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Новомосковськ Дніпропетровської області (актовий запис про народження №24, складений 23січня 2019року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області); зобов`язано Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м.Новомосковськ Дніпропетровської області (актовий запис про народження № 24, складений 23 січня 2019 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області), зазначивши батьком дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змінити прізвище дитини з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 ».

За договором купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2016 року ОСОБА_6 придбав квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку було зареєстроване за ним у той же день ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 25-26, 29).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (а.с. 11).

В акті для надання за місцем вимоги Голови ОСББ «ПАЛАНОЧНА 41» від 28вересня 2022року зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , дійсно не проживає за вищевказаною адресою. Фактичне місце проживання по теперішній час з 2019року: АДРЕСА_1 (а.с. 30).

В акті №1122 від 30вересня 2022року, складеному головним спеціалістом відділу реєстрації та обліку громадян Виконавчого комітету Новомосковської міської ради І.А.Ткаля, який не підписаний цим спеціалістом, а підписаний «ст. інсп. БуткоТ.І.», який не входив у склад осіб, які складали зазначений акт, або був присутній під час його складання, в присутності жителів дома 41 на АДРЕСА_4 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , зазначено, що ОСОБА_1 , 1991року народження, ОСОБА_5 , 2013року народження, ОСОБА_4 , 2019року народження, з 2016року мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно проживають без реєстрації за вище вказаною адресою по теперішній час 2022. Акт для надання до суду. (а.с. 33).

Норми права, які застосовує суд, і мотиви їх застосування.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Спірні правовідносини стосуються встановлення факту проживання позивача та померлого ОСОБА_6 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з 2012року до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнання спірного майна, придбаного у вказаний період, спільною сумісною власністю та здійснення його поділу.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі,без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17,

від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1)час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3)мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі

№ 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст.79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження обставин позову позивачем подані суду такі докази у засвідчених ним копіях: світлини на 5 аркушах; свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26травня 2022року у справі №183/476/22; попередній договір про укладення Договору купівлі-продажу майна та отримання завдатку від 18листопада 2016року, укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_6 ; Договір купівлі-продажу квартири від 30листопада 2016року, укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_6 щодо квартири АДРЕСА_2 ; технічний паспорт на зазначену квартиру, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30листопада 2016року №74437082; акт для надання за місцем призначення від 28вересня 2022року, акт № 1122 від 30вересня 2022року; Договір №22-01/2016 про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, інформаційно-консультаційних послуг та додаткових послуг від 25січня 2016року, сторонами якого зазначено: ФОП ОСОБА_16 та ОСОБА_6 , яким договір не підписаний; паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_6 .

Надаючи правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку, про недоведеність позивачем факту проживання з відповідачем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, чи її майнової участі у купівлі зазначеної вище квартири.

Так, у рішенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26травня 2022року у справі №183/476/22, у його мотивувальній частині зазначено: «Так судом встановлено, і зазначені обставини не оспорювалися сторонами, що позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_6 з жовтня по листопада 2012року, а також в березні-квітні 2018 року знаходилися у відносинах, під час яких позивач завагітніла.».

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи позивача про її проживання однією сім`єю як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 у період з 2012року до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , спростовуються обставинами, встановленими зазначеним вище рішенням суду від 26травня 2022року про встановлення батьківства, яке набрало законної сили 28червня 2022року і позивачем, зокрема у цій частині, не оскаржувалось.

Крім того, як зазначено в описовій частині рішення суду від 26травня 2022року, де міститься стислий виклад позиції позивача: «…з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що в жовтні 2012 року вона познайомилася з сином відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , вони стали зустрічатися, але недовго, близько місяця. Від цих відносин ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила дитину ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що після народження сина, батько дитини ОСОБА_6 виїхав на заробітки до Донецької області, а тому був позбавлений можливості вчасно оформити своє батьківство по відношенню до дитини, у зв`язку з чим органами державної реєстрації актів цивільного стану в актовому записі про народження сина відомості про батька були зазначені з її слів у відповідності до ч.1ст. 135 СК України.

Через декілька років в березні-квітні 2018 року вона випадково зустріла ОСОБА_17 , розповіла йому про сина, останній пообіцяв їй, що визнає своє батьківство та зробив їй пропозицію, у зв`язку з чим запросила його до себе додому. ОСОБА_6 грався з дитиною та цього ж дня залишився ночувати в неї, але на ранок пішов та більше не повернувся.

Згодом позивач ОСОБА_1 зрозуміла, що вдруге завагітніла від ОСОБА_17 та ІНФОРМАЦІЯ_3 народила доньку ОСОБА_1 , яку також у відповідності до приписів ч. 1 ст. 135 СК України зареєструвала в органах державної реєстрації актів цивільного стану та в актовому записі про народження доньки відомості про батька були зазначені з її слів.

13 грудня 2021 року позивачу зателефонувала відповідач ОСОБА_2 та повідомила про те, що її син, ОСОБА_6 загинув на виробництві в м.Волноваха Донецької області від удару електрострумом і попросила показати їй онуків.».

Таким чином, обґрунтування ОСОБА_1 її позову про встановлення батьківства відносно її малолітніх дітей, спростовує її позицію у цій справі, що також береться судом до уваги.

Також, факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, спростовується змістом Договору купівлі-продажу спірної квартири від 30листопада 2016року, укладеного між продавцем ОСОБА_15 та покупцем ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області БайдукМ.М., зареєстрованого в реєстрі за №4405.

Так, у преамбулі Договору зазначено, що сторони договору ознайомлені з вимогами діючого законодавства України, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, діючи добровільно без будь-якого фізичного або морального примусу, уклали цей договір.

У пунктах 6.1 та 6.3 цього Договору зазначено, що на укладання та підписання цього Договору надано заяву Покупця про те, що на момент придбання квартири він є неодруженим, тобто у зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, придбає квартиру за особисті приватні кошти. Сторони в цьому правочині стверджують один одному та повідомляють усім зацікавленим у тому особам, що: у момент укладання цього договору вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій та могли (можуть) керувати ними; розуміють природу цього правочину, свої права та обов`язки за договором; володіють українською мовою, що дало їм можливість правильно та однозначно зрозуміти про протлумачити цей договір; при укладанні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів; договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких для продавця обставин; правочин не є удаваним та/або фіктивним (а.с. 25-26).

З огляду на викладені положення Договору, суд приходить до висновку, що сам померлий ОСОБА_6 , принаймні на дату укладання договору, 30листопада 2016року, не вважав себе таким, що проживає з ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.

Крім того, в жодному з наданих позивачем актів про проживання (а.с. 30, 33), поданих на підтвердження її позовних вимог разом з позовом, не зазначено про проживання померлого ОСОБА_6 за однією адресою з ОСОБА_1 та малолітніми дітьми у спірний період.

Щодо посилань представника позивача на визнання відповідачами деяких фактів, викладених в позові, а саме, що ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_6 проживали разом без реєстрації шлюбу, суд зазначає, що не розцінює надані відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пояснення як визнання позову в цій частині, з огляду на те, що їх пояснення не є визнанням того, що ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_6 проживали як чоловік і дружина однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження факту отримання як позивачем, так і відповідачем будь-якого доходу у спірний період.

Щодо наданихпозивачем світлин,суд зазначає,що наних зображенідекілька осібжіночої тачоловічої статі,діти,у різнихжиттєвих обставинах,при цьомуустановити,що зображенона деякихсвітлинах неможливо через погану якість їх копій; при цьому спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі№ 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі№ 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі№ 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі№ 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі №531/295/19.

Вирішення цієї цивільної справи та ухвалення у ній відповідного законного й обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Усі ці складові могли бути з`ясовані лише у процесі доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач, який брав участь у судовому процесі з розгляду цієї справи через представника, представленого адвокатом, у разі наявності труднощів щодо витребування доказів у справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але під час розгляду цієї справи цього зроблено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи, письмових доказів та показань свідка, наданих суду, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності, дають об`єктивні підстави вважати, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає повністю.

Судові витрати віднести на рахунок сторін, що їх понесли.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок сторін, що їх понесли.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ;

- ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Новомосковським МВ УМВС України у Дніпропетровській області 13листопада 1998року, АДРЕСА_6 ;

- ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_6 ;

-приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Носенко Андрій Григорович, РНОКПП невідомий,

АДРЕСА_7 ;

-малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_8 ;

-малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_8 ;

-Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, код ЄДРПОУ 04052206, 51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Гетьманська, 14.

Повне рішення суду складено та підписано 01лютого 2024року.

Суддя Г.Є.Майна