Рішення

від 29.01.2024 по справі 153/1857/23

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа153/1857/23

Провадження2/153/471/23-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л. В.

справа №153/1857/23

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Передовик» про стягнення поворотної фінансової допомоги,

сторони та інші учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Ямпільського районного суду Вінницької області із даною позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ «Передовик» на його користь борг в сумі 523500 гривень та судові витрати по справі в розмірі 5235 гривень. Свої вимоги мотивував тим, що ним на рахунок відповідача - ТОВ «Передовик», в період з 10 травня 2018 року по 25 лютого 2020 року, була надана поворотна фінансова допомога, що документально підтверджується дублікатами чека від 02.02.-21.11.-22.11.2023, із призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога від ОСОБА_1 », отримувач: ТОВ «Передовик», картка/рахунок одержувача: 26002318301, а саме: 10.05.2018 - 46000 грн.; 16.05.2018 20400 грн.; 29.11.2018 57600 грн.; 16.05.2019 80000 грн.; 18.06.2019 45000 грн.; 30.07.2019 21500 грн.; 16.08.2019 25000 грн.; 04.09.2019 22000 грн.; 10.09.2019 10000 грн.; 04.11.2019 2000 грн.; 28.11.2019 104000 грн.; 25.02.2020 90000 грн., всього 523500 гривень. 24 липня 2023 року позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом надіслано письмову вимогу щодо повернення поворотної фінансової допомоги в розмірі 523500 грн. у термін до 02.08.2023, з копіями квитанцій, що узгоджується з ч.1 ст.1049 ЦК України, що підтверджується квитанцією Укрпошти від 24.07.2023 із трек номером 2450001391391 та описом вкладення. Вказана вимога відповідачем отримана особисто 28.07.2023, що підтверджується трекінг відправленням за номером 245000139139. По теперішній час відповідач на вимогу позивача про повернення безповоротної фінансової допомоги не відреагував, отриману поворотну фінансову допомогу в розмірі 523500 грн. не повернув, що змушує його звернутись до суду про стягнення цих коштів з відповідача. Зазначив, що за змістом підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. До цих правовідносин які виникли між позивачем та відповідачем з приводу переказу ОСОБА_1 на рахунок відповідача коштів, позивач вважає за необхідне застосувати положення ст.1212 ЦК України, виходячи із того, що відсутній укладений в письмовій формі, між ОСОБА_1 та відповідачем, договір поворотної фінансової допомоги, указана сума не є позикою, а відповідні правовідносини носять позадоговірний характер. Так, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Норми ст.1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Відповідна судова практика є усталеною (постанова ВС від 17 лютого 2022 року у справі №365/388/20). Положення Глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно зі ст.1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19), від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (провадження №14-175цс21)). Відповідно до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Предметом регулювання Глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18)). У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №910/17324/19 (провадження №12-12гс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави, у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку право відношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Положення ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання. Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (провадження №14-175цс21) вказано, що відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто, зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №357/9126/22 (провадження №61-7317св23). Також згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Саме тому з вимогою до відповідача про повернення поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 звернувся письмово в редакції від 21.07.2023, направлена на адресу відповідача поштою 24.07.2023, та отримана відповідачем особисто 28.07.2023. Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Оскільки відповідач не повертає кошти, тому він змушений звернутися до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

03.01.2024 за вхід.№40 від відповідача ТОВ «Передовик» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд застосувати до заявлених ОСОБА_1 до ТОВ «Передовик» позовних вимог про стягнення поворотної фінансової допомоги строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказав, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Передовик» про стягнення поворотної фінансової допомоги, аргументуючи свій позов тим, що ним в період з 10 травня 2018 року по 25 лютого 2020 року була надана поворотна фінансова допомога на рахунок ТОВ «Передовик» в сумі 523500 гривень. Як стверджує позивач зазначену поворотну допомогу відповідач йому не повернув. Посилаючись на норми ст.ст.15, 16, 530 та 1212 ЦК України позивач вважає, що зазначена ним сума має бути стягнута з ТОВ «Передовик» на його користь. За вимогами ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Відповідач вважає, що даний позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню з огляду на наступне: Щодо посилання позивача у своєму позові на норми ст.1212 ЦК України, то вказані норми не підлягають застосуванню у даному спорі, оскільки вони стосуються позадоговірних зобов`язань. Крім того посилання на практику Великої Палати Верховного Суду, а саме постанову у справі №320/5877/17 від 13 лютого 2019 року, взагалі свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки даною постановою було скасовано рішення першої та апеляційної інстанції, якими заявлені позовні вимоги були задоволені. Відповідно до положень ст.530 ЦК України, на яку посилається позивач, дійсно, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Але ч.1 цієї статті зазначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Представник відповідача стверджує, що ОСОБА_1 у своєму позові зазначає, що поворотна фінансова допомога надавалася ним за відсутності укладеного в письмовій формі договору поворотної фінансової допомоги, що не відповідає дійсності. Поворотна допомога ТОВ «Передовик» надавалася ОСОБА_1 відповідно до договорів про надання поворотної фінансової допомоги, в кожному з яких, пунктом 3.1. передбачено, що надана позивачем ОСОБА_1 поворотна фінансова допомога підлягає поверненню позичальнику до 365 діб з моменту перерахування коштів. Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Також відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору позики щодо його предмету, порядку і строку виконання. Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій кількості, що була передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановленні договором. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно норм ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, починається зі спливом строку виконання. Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України від 06.11.2013 у справі №6-116цс13 зазначено, що відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у Постановах від 19.03.2014 у справі №6-20цс14, від 18.06.2014 у справі №6-61цс14, від 03.06.2015 у справі №6-31цс15. Відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.11.2016 у справі №6-2104цс16, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Частинами 4, 5 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Така ж позиція викладена у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Отже позивач звернувся до суду 04 грудня 2023 року. Відповідно ним пропущено строки звернення до суду з позовом про стягнення поворотної фінансової допомоги по платежам від 10.05.2018, 16.05.2018, 29.11.2018, 16.05.2019, 18.06.2019, 30.07.2019, 16.08.2019, 04.09.2019, 10.09.2019, 04.11.2019, 28.11.2019. В межах позовної давності позивачем заявлено позовні вимоги лише по платежу вчиненому ним 25.02.2020 року. Відповідач стверджує, що позивач безпідставно зазначає в своєму позові, що ТОВ «Передовик» не повернуло йому отриману поворотну фінансову допомогу в розмірі 523500 гривень. Вказана обставина не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Передовик» в зазначений позивачем період було перераховано на погашення зазначеної фінансової допомоги, на рахунок позивача 20000,00 грн. 27.02.2019 року відповідно до довідки про списання коштів АТ «Райффайзен Банк» від 26.12.2023 року; 25000,00 грн. 17.10.2019 року відповідно до довідки про списання коштів АТ «Райффайзен Банк» від 26.12.2023 року; 20000.00 грн. 27.12.2019 року відповідно до довідки про списання коштів АТ «Райффайзен Банк» від 26.12.2023 року. Представник відповідача стверджує, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Передовик» про стягнення поворотної фінансової допомоги безпідставні, оскільки надана ним товариству поворотна фінансова допомога в своїй більшій частині повернута, також, зазначені позовні вимоги заявлені ним з пропуском строку позовної давності. Просить суд застосувати до заявлених ОСОБА_1 позовних вимог до ТОВ «Передовик» строки позовної давності, а також просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Передовик».

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні просить суд на підставі підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, статті 1212 ЦК України, стягнути зТОВ «Передовик»на йогокористь боргв сумі523500гривень (п`ятсотдвадцять тритисячі п`ятсотгривень),які нимбули наданівідповідачу якповоротна фінансовадопомога,в періодз 10травня 2018року по25лютого 2020року, що підтверджуються дублікатами чеків, які ним додані до позову, а саме: 10.05.2018 46000 грн.; 16.05.2018 20400 грн.; 29.11.2018 57600 грн.; 16.05.2019 80000 грн.; 18.06.2019 - 45000 грн.; 30.07.2019 21500 грн.; 16.08.2019 25000 грн.; 04.09.2019 22000 грн.; 10.09.2019 10000 грн.; 04.11.2019 2000 грн.; 28.11.2019 104000 грн.; 25.02.2020 90000 грн., всього 523500 грн., оскільки відповідач у добровільному порядку не бажає повертати йому поворотну фінансову допомогу. Зважаючи, що між ним та відповідачем не були укладені в письмовій формі договори поворотної фінансової допомоги на вищезазначені кошти, тому така поворотна фінансова допомога не є позикою, і ці правовідносини носять позадоговірний характер, як ним зазначено у позові. Норми ст.1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Відповідна судова практика є усталеною (постанова ВС від 17 лютого 2022 року у справі №365/388/20). Він ознайомився із відзивом відповідача на позов, а також ознайомившись із документами доданими відповідачем до відзиву. Висловлюючи свою думку, категорично не погоджується із викладеними у відзиві обставинами, на які посилається відповідач, а також звертає увагу суду, що документи додані відповідачем до відзиву не мають ніякого відношення до обставин цієї справи і до спірних правовідносин, які розглядаються судом. Також стверджує, що відповідач до відзиву надав довідку АТ «Райффайзен Банк» від 26.12.2023 про списання коштів ТОВ «Передовик» за період з 27.02.2019 по 27.02.2019, в якій зокрема зазначено: Призначення платежу: «Поворотна фінан.доп. ОСОБА_1 зг.дог.№2 від 23.02.2018,інші платежі на зарплатні картки ТОВ «Передовик» згідно відомості №4 від 27.02.2019», сума платежу: 20000.00 грн. При цьому, відповідач не надав сам договір №2 від 23.02.2018, а тому, неможливо визначити і встановити предмет цього договору, інші істотні умови, неможливо визначити, що передбачав вказаний договір. Також йому не відомо про який договір №2 від 23.02.2018 йдеться мова, не відомо які істотні умови містить вказаний договір, та невідомо який предмет відносин визначає цей договір. Отже він стверджує, що намагається повернути кошти, які ним були надані відповідачу як поворотна фінансова допомога згідно квитанцій, а у квитанціях відсутня вказівка, що кошти надавались відповідачу на підставі якогось договору. Саме тому, надана ним відповідачеві поворотна фінансова допомога, яка є предметом заявленого позову, надавалась відповідачеві без укладання будь-яких договорів. Звертає увагу суду, що довідка АТ «Райффайзен Банк» від 26.12.2023 про списання коштів ТОВ «Передовик» за період з 27.02.2019 по 27.02.2019 не стосується предмету заявленого позову, і не спростовує обставин зазначених у позові. Також надані відповідачем копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2018 на суму 46000 грн.; 17.05.2018 на суму 20400 грн., та 30.11.2018 на суму 57600 грн. також не стосуються обставин і правовідносин цієї справи. Вказані вище договори містять умову надання допомоги, згідно якої п.2.3. передбачено, що поворотна фінансова допомога надається протягом 1 року з дати підписання Договору. Тобто логічно, поза розумним сумнівом та юридично правильним є те, що кошти за вказаними договорами у відповідному розмірі (сумі) мають бути надані відповідачеві саме з дати, після підписання таких договорів. Надані ж ним до позову дублікати квитанцій, а саме, квитанція від 10.05.2018 на суму 46000 грн., квитанція від 16.05.2018 на суму 20400 грн. та квитанція від 29.11.2018 на суму 57600 грн. свідчать про те, що кошти були надані відповідачеві раніше, ніж дата укладання вищезазначених договорів, що суперечить п.2.3. договору, які відповідач надав до відзиву. Надана поворотна фінансова допомога відповідачу, яка перерахована відповідачу згідно квитанцій по даті раніше ніж укладені договори, лише свідчать про те, що кошти надавались відповідачу без укладеного договору. Отже, вказана обставина свідчить, що вищезазначені договори про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2018 на суму 46000 грн.; 17.05.2018 на суму 20400 грн., та 30.11.2018 на суму 57600 грн. не мають відношення до заявленого предмета позову про стягнення з відповідача поворотної фінансової допомоги на підставі квитанцій доданих до позову. Збіг розміру (цифр) цих коштів, не вказує на те, що кошти надавались відповідачу згідно договорів, як вказує відповідач. Це припущення відповідача не підтверджене належними і допустимими доказами. Інші надані відповідачем документи, а саме, копія договору №2 про повернення поворотної фінансової допомоги від 16.05.2019 та копія договору №3 про повернення поворотної фінансової допомоги від 18.06.2019 свідчать про те, що вони укладались між ТОВ «Передовик» та фізичною особою підприємцем (ФОП) як суб`єктом підприємницької діяльності, а не як фізичною особою - ОСОБА_1 . Із наданих відповідачем довідок АТ «Райффайзен Банк» від 26.12.2023 про списання коштів ТОВ «Передовик» за період з 17.10.2019 по 17.10.2019, довідка АТ «Райффайзен Банк» від 26.12.2023 про списання коштів ТОВ «Передовик» за період з 27.12.2019 по 27.12.2019 також вбачається, що кошти повертались ФОП як суб`єкту підприємницької діяльності, а не як фізичній особі - ОСОБА_1 . Проте, як вбачається із наданих до позову дублікатів квитанцій поворотна фінансова допомога відповідачеві ТОВ «Передовик» надавалась фізичною особою ОСОБА_1 , а не як ФОП суб`єктом підприємницької діяльності. Таким чином, надані відповідачем документи до відзиву стосуються інших договірних правовідносин між позивачем та відповідачем, до яких застосовуються інші норми матеріального права, та із врахуванням іншого суб`єктивного складу ФОП і ТОВ підлягають розгляду господарським судом, і жодного відношення до доказування обставин у цій справі не мають. Відповідач намагається ввести суд в оману подаючи до цієї справи документи (договори, довідки про списання коштів), які не мають відношення до цієї справи та стосується інших - договірних відносин, і таким чином, вказаними документами намагається підмінити поняття, обставини та правовідносин у цій справі, які є різними за своєю суттю та юридичною природою їх виникнення. У цій же справі, спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються виключно позадоговірних правовідносин які виникли між позивачем як фізичною особою та ТОВ «Передовик», і застосуванню підлягають саме норми права які регулюють позадоговірні відносини (ст.1212 ЦК України), оскільки надано відповідачеві поворотну фінансову допомогу, яка є предметом заявленого позову, без укладання договорів, що підтверджується квитанціями доданими до позовної заяви, та надавались відповідачеві як фізичною особою, а не як ФОП-суб`єктом підприємницької діяльності, що також підтверджується квитанціями доданими до позовної заяви, і якими підтверджуються та обґрунтовуються заявлені позовні вимоги. Як уже вище було зазначено, у наданих і приєднаних до позову квитанціях, також відсутня вказівка на те, що кошти надавались на виконання вищезазначених договорів. Окремо зазначає, що документи які надані ним та відповідачем свідчать лише про те, що у нього із відповідачем з приводу надання-повернення поворотної фінансової допомоги у різних сумах (розмірах) по датах, існують різні за змістом правовідносини, як договірні так і позадоговірні, і ці обставини повинні досліджуватися окремо, виходячи із змісту поданих документів та обставин справи. Що стосується наданих відповідачем договорів, які укладені між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Передовик» і довідок про списання коштів, то з приводу вирішення цих спірних правовідносин, які виникли в результаті виконання вказаних договорів, то він би мав право звертатись до господарського суду про стягнення іншої невиплаченої частини коштів як повернення поворотної фінансової допомоги за договорами. Також у відзиві міститься прохання застосувати строки позовної давності, що на його думку є безпідставним та необґрунтованим. Строк звернення до суду із цим позовом не пропущений, оскільки строк (термін) виконання зобов`язання по поверненню наданої відповідачеві, згідно квитанцій, поворотної фінансової допомоги не був встановлений (визначений) жодним договором і законом. Як зазначено у позові, 24 липня 2023 року було надіслано на адресу відповідача письмову вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги в розмірі 523500 грн. у термін до 02.08.2023р., що підтверджується квитанцією Укрпошта від 24.07.2023 із трек номером 2450001391391 та описом вкладення. Вказана вимога відповідачем отримана особисто 28.07.2023, що підтверджується трекінг відправленням за номером 2450001391391. Отже, відповідач зобов`язаний був повернути кошти у термін до 02.08.2023, або у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, що узгоджується із вимогами ч.2 ст.530 ЦК України. Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Окрім цього, на території України з 12 березня 2020 року був установлений карантин, а Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Саме тому, позовна давність звернення до суду із позовом про вирішення цих спірних правовідносинах не пропущена. Окрім цього, звертає увагу суду на те, що наданий відповідачем відзив за своєю формою та змістом не відповідає вимогам ст.178 ЦПК України, тобто оформлений з порушенням чинного законодавства, оскільки у відзиві ТОВ «Передовик» невірно визначений процесуальний статус сторін у цій цивільній справі, а саме, у відзиві позивачем зазначено ТОВ «Передовик», а відповідачем зазначено ОСОБА_1 . Згідно поданої позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження у справі статус сторін по справі визначений інший, а саме, позивачем у справі є - ОСОБА_1 , а відповідач ТОВ «Передовик». Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. На підставі викладеного, враховуючи, що поданий відзив на позов не відповідає вимогам статті 178 ЦПК України, у його прийнятті слід відмовити та повернути відповідачу. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року №497/502/17 (провадження №61-43153св18). Висловлюючи свою думку з приводу заявленого відповідачем клопотання про приєднання доказів від 12.01.2024, та наданих до цього клопотання копій видаткових накладних та акту взаємозаліку, зазначив, що відповідно до п.4 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Згідно ч.3 ст.83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Частиною 4 ст.83 ЦПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Згідно ч.5 ст.83 ЦПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Крім того ч.8 ст.83 ЦПК України визначено, що докази не подані у встановлений законом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обґрунтувала неможливість їх неподання у вказаний строк, з причин, що не залежали від неї. Згідно ст.120ЦПК Українистроки,в межахяких вчиняютьсяпроцесуальні дії,встановлюються законом,а якщотакі строкизаконом невизначені -встановлюються судом.Згідно ч.1,2ст.126ЦПК правона вчиненняпроцесуальної діївтрачається іззакінченням строку,встановленого закономабо судом.Документи,подані післязакінчення процесуальнихстроків,залишаються безрозгляду,крім випадків,передбачених цимКодексом.Згідно ч.ч.1-4ст.127ЦПК Українисуд зазаявою учасникасправи поновлюєпропущений процесуальнийстрок,встановлений законом,якщо визнаєпричини йогопропуску поважними,крім випадків,коли цимКодексом встановленонеможливість такогопоновлення. Встановлений судомпроцесуальний строкможе бутипродовжений судомза заявоюучасника справи,поданою дозакінчення цьогостроку,чи зініціативи суду. Якщоінше невстановлено законом,заява пропоновлення процесуальногостроку,встановленого законом,розглядається судом,у якомуналежить вчинитипроцесуальну дію,стосовно якоїпропущено строк,а заявапро продовженняпроцесуального строку,встановленого судом-судом,який встановивстрок,без повідомленняучасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Як вбачається,відзив напозов поданий27.12.2023.До відзивуне булидолучені (приєднані)документи,які долученідо клопотанняпро приєднаннядоказів.Також,у відзивіне повідомленосуд з яких об`єктивних причин докази у формі письмових документів, не можуть бути подані у встановлений законом строк (ч.4 ст.83 ЦПК). Також уклопотанні проприєднання доказіввідповідач неставить питанняпро поновлення(продовження)процесуального строкуна поданнянових доказів,та неповідомляє судпро поважні(об`єктивні)причини пропущеннявстановленого закономі судомстроку наподання доказів,а такожне обґрунтував неможливість їх неподання у вказаний строк, з причин, що не залежали від нього. Отже, вважає, що клопотання про приєднання доказів із приєднаними новими письмовими доказами, про які не зазначено у відзиві, подане відповідачем з пропущенням строків, встановлених ч.2 ст.83 ЦПК України, без поважних причин. Просить суд позовні вимоги задовольнити, а також відмовити у прийнятті поданого відповідачем відзиву, який за своєю формою та змістом не відповідає вимогам ст..178 ЦПК України, тобто оформлений з порушенням чинного законодавства та повернути відповідачу, а також просить суд у задоволенні клопотання представника відповідача про приєднання доказів відмовити, а документи, які приєднанні до цього клопотання залишити без розгляду.

Представник відповідача ТОВ «Передовик» адвокат Семко В.М., який діє на підставі Ордеру серії АВ №1108420 від 26.12.2023 у судовому засіданні під час виступу із вступним словом згідно ст.227 ЦПК України просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку із пропуском строку, по-скільки ним заявлені вимоги у зв`язку із пропуском строку (1 рік + 3 роки) а також відмовити у задоволені заявлених позовних вимог ОСОБА_1 що стосується вимоги за однією квитанцією від 25.02.2020.

29 січня 2024 року під час розгляду справи по суті головуючим у сторін (позивача ОСОБА_1 та представника відповідача адвоката Семко В.М.) згідно ст..222 ЦПК України було з`ясовано про наявність заяв чи клопотань пов`язаних з розглядом справи, які не було заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні. Після отримання відповіді про їх відсутність, головуючим суддею згідно ст..227 ЦПК України було ухвало про заслуховування вступного слова позивача та представника відповідача. Під час виступу із вступним словом представником відповідача адвокатом Семко В.М. було заявлено клопотання про виклик і допит свідка ОСОБА_2 , у задоволені якого судом було відмовлено із ухваленням даного рішення у нарадчій кімнаті. Після проголошення вищезазначеної ухвали, представником відповідача адвокатом Семко В.М. було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи із наданням йому можливості написання заяви про відвід головуючого судді. Судом дане клопотання було задоволено та під звукозапис було оголошено перерву до 29.01.2024 до 11 години 55 хвилин, про що учасники процесу (позивач та представник відповідача) було ознайомленні, так як перебували у судовому засіданні. 29.01.2024 об 11 годині 58 хвилин суд повернувся до розгляду справи, однак належним чином повідомлений представник відповідача не з`явився у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, заява про відвід головуючого судді не надійшла. А тому, у відповідності із п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України головуючим було ухвалено про продовження розгляду справи у відсутність належним чином повідомленого відповідача (його представника адвоката Семко В.М.).

Заяви, клопотання: заява позивача про забезпечення позову, заяви позивача про проведення підготовчого засідання та судового розгляду справи у відсутність позивача, заява представника відповідача ТОВ «Передовик» - адвоката Семко В.М. про ознайомлення з матеріалами цивільної справи та відкладенням підготовчого судового засідання, заяви позивача про проведення підготовчого засідання у відсутність позивача, клопотання представника відповідача ТОВ «Передовик» - адвоката Семко В.М. про приєднання доказів; клопотання представника відповідача адвоката Семко В.М. про виклик і допит свідка ОСОБА_2 , клопотання представника відповідача адвокат Семко В.М. про відкладення розгляду справи і надання йому строку для написання заяви про відвід головуючого судді.

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 26 травня 2023 року на 10 годині 00 хвилин (а.с.38-40); задоволення заяви позивача про забезпечення позову (а.с.42-46); задоволення клопотання представника відповідача адвоката Семко В.М. про відкладення підготовчого засіданні та надання йому можливості ознайомлення із матеріалами справи (а.с.58-60), закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 29.01.2024 (а.с.92-93), відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Семко В.М. про виклик і допит свідка ОСОБА_2 (а.с.92-93), задоволено клопотання представника відповідача адвоката Семко В.М. про відкладення розгляду справи і надання йому можливості написання заяви про відвід головуючого судді, про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами та без виходу суду до нарадчої кімнати.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі - копія паспорта громадянина України (а.с.4) судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Довжок Ямпільського району Вінницької області.

Із квитанції Укрпошти про надіслання рекомендованого листа (трек номер 2450001391391) від 24.07.2023, вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги на ім`я ТОВ «Передовик» від 21.07.2023, опису вкладення, копії квитанції №1225-5673-5088-7163 від 10.05.2018 сума 46000 грн., копії квитанції №1231-4186-3012-3612 від 16.05.2018 сума 20400 грн., копії квитанції №1428-3628-0298-9814 від 29.11.2018 сума 57600грн., копії квитанції №1688-4260-6509-6841 від 16.08.2019 сума 25000грн., копії квитанції №1671-5433-0373-3979 від 30.07.2019 сума 21500грн., копії квитанції №1707-4290-9077-6842 від 04.09.2019 сума 22000грн., копії квитанції №1713-3438-5255-5956 від 11.09.2019 сума 10000грн., копії квитанції JBKLJ61O27JZNT від 18.06.2019 сума 45000грн., копії квитанції №1768-5426-7869-9466 від 04.11.2019 сума 2000грн., копії квитанції JBKLJBS02RS61R від 28.11.2019 сума 104000грн., результат відстеження вручення рекомендованого листа по трек номеру 2450001391391 (а.с.5-18) судом встановлено, що ОСОБА_1 через Укрпошту направив Вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги (з підтверджуючими квитанціями про переводи коштів на рахунок ТОВ «Передовик»), яку 28.07.2023 вручено особисто.

Із дублікатів чеків «ПриватБанк»: від 21.11.2023 на суму 20400 грн. (дата здійснення операції 16.05.2018); від 21.11.2023 на суму 46000 грн. (дата здійснення операції 10.05.2018); від 21.11.2023 на суму 21500 грн. (дата здійснення операції 30.07.2019); від 21.11.2023 на суму 57600 грн. (дата здійснення операції 29.11.2018); від 21.11.2023 на суму 22000 грн. (дата здійснення операції 04.09.2019); від 21.11.2023 на суму 25000 грн. (дата здійснення операції 16.08.2019); від 21.11.2023 на суму 104000 грн. (дата здійснення операції 28.11.2019); від 21.11.2023 на суму 10000 грн. (дата здійснення операції 10.09.2019); від 02.02.2023 на суму 80000 грн. (дата здійснення операції 16.05.2019); від 02.02.2023 на суму 45000 грн. (дата здійснення операції від 18.06.2019); від 21.11.2023 на суму 2000 грн. (дата здійснення операції від 04.11.2019); від 21.11.2023 на суму 90000 грн. (дата здійснення операції 25.02.2020) (а.с.19-20) судом встановлено, що ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ «Передовик» «поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_1 » на загальну суму 523500 гривень.

Із копії Договору №2 про надання поворотної фінансової допомоги від 16.05.2019 (а.с.66-67) судом встановлено, що ТОВ «Передовик» та ФОП ОСОБА_1 уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 80000 гривень. Однак, даний договір суд вважає неналежним доказом, так як договір укладений із ФОП ОСОБА_1 , а не фізичною особою ОСОБА_1 , і даний договір немає ніякого відношення до даної цивільної справи, та як позов заявлено у цивільному судочинстві, а не господарському.

Із копії Договору №3 про надання поворотної фінансової допомоги від 18.06.2019 (а.с.68-69) судом встановлено, що ТОВ «Передовик» та ФОП ОСОБА_1 уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 45000 гривень. Однак, даний договір суд вважає неналежним доказом, так як договір укладений із ФОП ОСОБА_1 , а не фізичною особою ОСОБА_1 , і даний договір немає ніякого відношення до даної цивільної справи, та як позов заявлено у цивільному судочинстві, а не господарському.

Із копії Договору №4 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2018 (а.с.70-71) судом встановлено, що ТОВ «Передовик» та ОСОБА_1 уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 46000 гривень. Даний доказ суд вважає не належним, оскільки ОСОБА_1 заявлено вимогу про повернення коштів (у тому числі у сумі 46000 гривень, які були перераховані 10.05.2018, тобто за день до укладення договору 11.05.2018), і відповідно даний договір не стосується предмету доказування у даній справі, а саме заперечень відповідача, так як кошти позивачем у тотожній сумі були перераховані раніше ніж укладено даний договір, тобто не на виконання даного договору.

Із копії Договору №5 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.05.2018 (а.с.72-73) судом встановлено, що ТОВ «Передовик» та ОСОБА_1 уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 20400 гривень. Даний доказ суд вважає не належним, оскільки ОСОБА_1 заявлено вимогу про повернення коштів (у тому числі у сумі 20400 гривень, які були перераховані 16.05.2018, тобто за день до укладення договору 17.05.2018), і відповідно даний договір не стосується предмету доказування у даній справі, а саме заперечень відповідача, так як кошти позивачем у тотожній сумі були перераховані раніше ніж укладено даний договір, тобто не на виконання даного договору.

Із копії Договору №10 про надання поворотної фінансової допомоги від 30.11.2018 (а.с.74-75) судом встановлено, що ТОВ «Передовик» та ОСОБА_1 уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 57600 гривень. Даний доказ суд вважає не належним, оскільки ОСОБА_1 заявлено вимогу про повернення коштів (у тому числі у сумі 57600 гривень, які були перераховані 29.11.2018, тобто за день до укладення договору 30.11.2018), і відповідно даний договір не стосується предмету доказування у даній справі, а саме заперечень відповідача, так як кошти позивачем у тотожній сумі були перераховані раніше ніж укладено даний договір, тобто не на виконання даного договору.

Із копії довідки про списання коштів від 26.12.2023 (а.с.76) судом встановлено, що була проведена Поворотна фінан.доп. ОСОБА_1 зг.дог.№2 від 23.02.2018р. перераховано 20000 грн. Дану довідку суд вважає не належним доказом, оскільки проведено повернення поворотної фінансової допомоги ТОВ «Передовик» - ОСОБА_1 у сумі 20000 гривень згідно договору №2 від 23.02.2018, який взагалі не є предметом розгляду даного спору, так як даний договір №2 від 23.02.2018 судом не розглядає і даний договір судом взагалі не досліджувався, так як на підтвердження його укладення відповідачем (чи його представником) даного договору суду не надано.

Із копії довідки про списання коштів від 26.12.202 3(а.с.77) судом встановлено, що ТОВ Передовик» - ФОП ОСОБА_1 повернено поворотну фінансову допомогу у сумі 25000 грн. Дану довідку суд вважає неналежним доказом, оскільки вона не стосується предмета спору, так як кошти повернено ФОП ОСОБА_1 (про що зазначено у довідці), а не фізичній особі ОСОБА_1 .

Із копії довідки про списання коштів від 26.12.2023 (а.с.78) судом встановлено, що ТОВ «Передовик» - ФОП ОСОБА_1 повернено поворотну фінансову допомогу у сумі 20000 грн. Дану довідку суд вважає неналежним доказом, оскільки вона не стосується предмета спору, так як кошти повернено ФОП ОСОБА_1 (про що зазначено у довідці), а не фізичній особі ОСОБА_1 .

Із копії Видаткової накладної №10 від 26 грудня 2018 року (а.с.86) судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Передовик» соняшник урожаю 2018 у кількості 3.75 т. на суму 30000грн.

Із копії Видаткової накладної №2 від 26 березня 2019 року (а.с.87) судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Передовик» соняшник урожаю 2018 у кількості 16.55 т. на суму 132400 грн.

Із Акту взаємозаліку №2 від 30 грудня 2018 року (а.с.88) судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Передовик» становить 30000 грн. по наступних договорах: Договір купівлі-продажу від 05.10.2018 30000,00грн. Заборгованість ТОВ «Передовик» перед ОСОБА_1 становить 30000 грн. по наступних договорах: договір поворотної допомоги 29961,50 грн. №1 від 18.10.2018 38.50 грн.

Із Акту взаємозаліку №1 від 29 березня 2019 року (а.с.89) судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Передовик» становить 132238,50 грн. по наступних договорах: Договір купівлі-продажу від 05.10.2018 - 132238,50 грн. Заборгованість ТОВ «Передовик» перед ОСОБА_1 становить 132238,50 грн. по наступних договорах: договір поворотної допомоги 132238.50 грн.

Дані докази (видаткова накладна №10 від 26.12.2018, видаткова накладна №2 від 26.03.2019, акт взаємозаліку №2 від 30.12.2018 та акт взаємозаліку №1 від 29.03.2019) суд вважає неналежними доками, так як вони не стосуються предмета розгляду даної справи, а також звертає увагу відповідача (його представника) на те, що вони подані із порушенням строків подання встановлених ч.3 ст.83 ЦПК України, і тому суд залишає їх без розгляду..

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши законодавство України, яким регулюються спірні правовідносини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого, згідно з практикою Суду, відносяться й грошові кошти.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Оскільки суду не надано доказів того, що між сторонами існували договірні правовідносини, то суд приходить до висновку, що між сторонами мали місце позадоговірні відносини. Таким чином, згідно встановлених судом фактичних обставин справи вбачається, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу переказу коштів на загальну суму 523500 гривень регулюються положеннями ст.1212 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК Українирегулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першоїстатті 1212 ЦК Українибезпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті право відношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленогостаттею 1212 ЦК Україниу разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Упостановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17(провадження №12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19) зроблено висновок, що "предметом регулюванняглави 83 ЦК Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положеньглави 83 ЦК України".

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частин першої та другої статті509 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першоюстатті 177 ЦК Україниоб`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під правовою підставою збагачення повинна розумітися певна економічна мета надання майна, легітимізована відповідним юридичним фактом, або така, що ґрунтується безпосередньо на законові. Одночасна наявність цих двох елементів: відповідність збагачення економічній меті надання майна, юридичного факту (норми закону), що легітимізує цю мету, - є необхідною для того, щоб збагачення однієї особи за рахунок іншої вважалося підставним та правомірним.

Залежно від того, в якій формі виражається недолік правової підстави, що породжує обов`язок повернути майно, можна виокремити, зокрема, такий вид безпідставного збагачення як збагачення, правова підстава якого була відсутньою з самого початку (ab initio sine causa). До таких можна віднести, наприклад, передачу майна за правочинами, що не відбулися (у тому числі за договорами, що не були укладені).

У такому випадку відбувається збагачення, хоча й з волі потерпілого, проте, яке не засноване на правомірному юридичному фактові. Таке збагачення виникає внаслідок передачі майна як виконання за договором, який не було укладено.

Загальна умова частини першоїстатті 1212 ЦК Українизвужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставіст.1212 ЦК Українитільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК Україниможе застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Подібні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, провадження № 14-175цс21.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2019 року по справі № 759/1206/17.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

По-скільки договору між сторонами укладено не було, позивачем було надано відповідачу кошти без правової підстави, відповідач збагатився за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, тому суд приходить до висновку, що до даних правовідносин слід застосовувати ст..ст.1212, 1213 ЦК України.

І тому, суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача поворотну фінансову допомогу на загальну суму 523500 гривень, які були безпідставно набуті (збагачено без правової підстави) відповідачем.

Що стосується посилання відповідача (та його представника адвоката Семко В.М.) на підусти для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском строку позовної даності, то суд зазначає наступне:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до частини четвертоїстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини п`ятоїстатті 261 ЦК Україниза зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги від 21.07.2023 дана вимога була направлена відповідачеві 24.07.2023, а отримана відповідачем 28.07.2023.

Тобто, строк позовної давності, на застосуванні якого наполягає відповідач та його представник, не сплив, оскільки вимогу відповідачем було отримано 28.07.2023, а з позовом позивач звернувся 04.12.2023, тобто в межах строку позовної давності.

А тому, відсутні правові підстави (ч.4 ст.267 ЦК України) для застосування підстав спливу строку позовної давності.

Відповідно ч.7ст.158ЦПК Україниу разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно ч.8 ст.158 ЦПК України якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

А тому, із врахуванням вище викладеного, суд вважає за необхідне зазначити про продовження дії забезпечення позову (арешту майна та грошових коштів, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах ТОВ «Передовик» ЄДРПОУ 36237829 у межах суми 528735 гривень, накладений згідно ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2023 року) протягом дев`яносто днів з дня набрання даним рішенням законної сили, а в разі відкриття за заявою ОСОБА_1 виконавчого провадження протягом вищезазначеного строку, то дані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення у даній цивільній справі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позовні вимоги позивача задоволено, а тому у порядку ст.141 ЦПК України має підстави стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у сумі 5235 гривень згідно квитанції №241493141 від 24.11.2023.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 83, 91, 120, 126, 127, 133, 141, 158, 197, 222, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 530, 1212, 1213 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Передовик» (ЄДРПОУ 36237826) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ) заборгованість зповоротної фінансовоїдопомоги у сумі523500 гривень, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 5235 гривень, а всього 528735 (п`ятсот двадцять вісім тисяч сімсот тридцять п`ять) гривень.

Заходи забезпечення позову арешту майна та грошових коштів, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах ТОВ «Передовик» ЄДРПОУ 36237829 у межах суми 528735 гривень, накладений згідно ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2023 року, продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили, а в разі відкриття за заявою ОСОБА_1 виконавчого провадження протягом вищезазначеного строку, то дані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення у даній цивільній справі №153/1857/23.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01 лютого 2024 року.

Головуючий Т. В. Гаврилюк