Постанова

від 16.04.2024 по справі 153/1857/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 153/1857/23

Провадження № 22-ц/801/736/2024

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т. В.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Матківської М. В.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Передовик», в інтересах якої діє адвокат Семко Валерій Миколайович, на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гаврилюк Т. В. в залі суду в м. Ямпіль Вінницької області, повне судове рішення складено 01 лютого 2024 року,

в цивільній справі № 153/1857/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Передовик» про стягнення поворотної фінансової допомоги,

встановив:

Короткий зміст вимог

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Передовик» (далі - ТОВ «Передовик») про стягнення поворотної фінансової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що ним на рахунок ТОВ «Передовик», в період з 10 травня 2018 року по 25 лютого 2020 року, була надана поворотна фінансова допомога, що документально підтверджується дублікатами чека від 02.02.-21.11.-22.11.2023, із призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога від ОСОБА_1 », отримувач: ТОВ «Передовик», картка/рахунок одержувача: 26002318301, а саме: 10.05.2018 - 46 000 грн.; 16.05.2018 - 20 400 грн.; 29.11.2018 - 57 600 грн.; 16.05.2019 - 80 000 грн.; 18.06.2019 - 45 000 грн.; 30.07.2019 - 21 500 грн.; 16.08.2019 - 25 000 грн.; 04.09.2019 - 22 000 грн.; 10.09.2019 - 10 000 грн.; 04.11.2019 - 2 000 грн.; 28.11.2019 - 104 000 грн.; 25.02.2020 - 90 000 грн., всього - 523 500 грн. 24 липня 2023 року позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом надіслано письмову вимогу щодо повернення поворотної фінансової допомоги в розмірі 523 500 грн. у термін до 02.08.2023, з копіями квитанцій, що узгоджується з ч. 1 ст. 1049 ЦК України. Вказана вимога відповідачем отримана особисто 28.07.2023. Однак по теперішній час відповідач на вимогу позивача про повернення безповоротної фінансової допомоги не відреагував, отриману поворотну фінансову допомогу в розмірі 523 500 грн. не повернув.

Посилаючись на норми статей 530, 1212, 1213 ЦК України, позивач просив стягнути з ТОВ «Передовик» на його користь борг в сумі 523 500 грн. та судові витрати по справі в розмірі 5 235 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 січня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Передовик» на користь ОСОБА_1 заборгованість з поворотної фінансової допомоги у сумі 523 500 гривень, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 5 235 гривень, а всього 528 735 (п`ятсот двадцять вісім тисяч сімсот тридцять п`ять) гривень.

Роз`яснено, що заходи забезпечення позову - арешту майна та грошових коштів, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах ТОВ «Передовик» ЄДРПОУ 36237829 у межах суми 528 735 гривень, накладений згідно ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2023 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили, а в разі відкриття за заявою ОСОБА_1 виконавчого провадження протягом вищезазначеного строку, то вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення у цій цивільній справі №153/1857/23.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки договору між сторонами укладено не було, позивачем було надано відповідачу кошти без правової підстави, відповідач збагатився за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, тому суд дійшов до висновку, що до даних правовідносин слід застосовувати положення статей 1212, 1213 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 січня 2024 року, ТОВ «Передовик», в інтересах якої діє адвокат Семко В. М., подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення у зв`язку з тим, що судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, допущена неправильна оцінка доказів, досліджених в судовому засіданні, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, заходи забезпечення позову, накладені згідно з ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2023 року скасувати.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 28 лютого 2024 року вказану справу передано до розгляду у складі колегії суддів: суддя-доповідач Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Міхасішин І. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, визначено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу з Ямпільського районного суду Вінницької області.

Ухвалою апеляційного суду від 26 березня 2024 року розгляд справи призначено 09 квітня 2024 року о 11.20 год. з повідомленням учасників справи.

В подальшому розгляд справи відкладено на 16 квітня 2024 року о 10.00 год.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що в рішенні суду вказано, що поворотна фінансова допомога надавалася ОСОБА_1 за відсутності укладеного в письмовій формі договору поворотної фінансової допомоги, що не відповідає дійсності. Вказує, що поворотна допомога ТОВ «Передовик» надавалася ОСОБА_1 відповідно до договорів про надання поворотної фінансової допомоги, в кожному з яких, пунктом 3.1., передбачено, що надана позивачу ОСОБА_1 поворотна фінансова допомога підлягає поверненню позичальнику до 365 діб з моменту перерахування коштів.

Окрім того зазначає, що в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , хоча і заперечив, що надані суду відповідачем договори про надання поворотної фінансової допомоги є саме тими договорами, відповідно до яких надавалася ним саме та поворотна фінансова допомога, про повернення якої він заявив у даному позові, але при цьому сам в своїх поясненнях в судовому засіданні 29 січня 2024 року зазначив, що поворотна фінансова допомога у сумі 523 500 гривень, яка є предметом розгляду судом саме в цьому провадженні, надавалася ним на підставі договорів, укладених між ним та ОСОБА_2 , як засновником ТОВ «Передовик».

Звертає увагу, що у відповідача були наявні лише договори укладені між ОСОБА_1 як однією стороною і ОСОБА_1 , як директором ТОВ «Передовик», тобто позивач ОСОБА_1 виступав одночасно і однією і іншою стороною договорів, і відповідно договори поворотної фінансової допомоги укладалися ОСОБА_1 від імені ТОВ «Передовик» з самим собою в своїх інтересах. Зауважує, що у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2014 року у справі №3-110гс14 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Вказує, що позивач звернувся до суду 04 грудня 2023 року. Відповідно ним пропущено строки звернення до суду з позовом про стягнення поворотної фінансової допомоги. При цьому в межах позовної давності позивачем заявлено позовні вимоги лише по платежу вчиненому ним 25.02.2020.

Крім того, позивач безпідставно зазначає в своєму позові, що ТОВ «Передовик» не повернуло йому отриману поворотну фінансову допомогу в розмірі 523 500 гривень. На думку представника відповідача, вказана обставина не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Передовик» в зазначений позивачем період було перераховано на погашення зазначеної фінансової допомоги, на рахунок позивача 35 200,00 грн відповідно до платіжного доручення №00000000007 від 23.01.2019; 2 600,00 грн відповідно до платіжного доручення №00000000022 від 30.01.2019; 20 000,00 грн відповідно до платіжного доручення №00000000045 від 27.02.2019; 41 140,49 грн відповідно до платіжного доручення №00000000293 від 29.11.2019, 2 859,51 грн відповідно до платіжного доручення №00000000340 від 29.11.2019, 11 500,00 грн відповідно до платіжного доручення №00000000023 від 07.02.2020. Також в рахунок погашення отриманої від ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги, ТОВ «Передовик» 29.03.2019 передало позивачу через взаємозалік майна на суму 132 238,50 грн, відповідно до договору купівлі-продажу від 29.03.2019.

Представник відповідача також не погоджується і зазначеною в рішенні суду констатацією належного його повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Звертає увагу, що надані відповідачем документи стосуються інших правовідносин, які склалися між ним та відповідачем як між ФОП та юридичною особою ТОВ «Передовик», до яких застосовуються інші норми матеріального права, та із врахуванням іншого суб`єктивного складу ФОП і ТОВ та підлягають розгляду господарським судом. І жодного відношення до доказування обставин у цій цивільній справі, в межах заявленого предмета позову, не мають. Зауважує. що строк звернення до суду із цим позовом ним не пропущений, оскільки строк (термін) виконання зобов`язання по поверненню наданої відповідачеві, згідно з квитанціями, поворотної фінансової допомоги не був встановлений (визначений) жодним договором і законом. Окрім цього, на території України з 12 березня 2020 року був установлений карантин, а Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже у цій справі відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності. За наведених підстав просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 січня 2024 року - без змін.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Представник відповідача ТОВ «Передовик» - адвокат Семко В. М. вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав та надав відповідні пояснення. Суду пояснив, що позивач, будучи директором ТОВ «Передовик», на свій розсуд перераховував гроші як фізична особа, а бо як ФОП, а договори укладав сам із собою. Товариство надало докази повернення коштів позивачу, взаєморозрахунки продукцією, проте суд першої інстанції не надав їм належної юридичної оцінки.

Позивач ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Суду пояснив, що був виконавчим директором товариства з 2010 по 2016 рік, і з 2017 до березня 2020 року, а також був співзасновником з часткою 40 відсотків, яку відписав у 2020 році. В цей же час був оформлений як ФОП. Він знаходився на господарстві в Ямпільському районі, а за пропозицією бухгалтера, яка обслуговувала товариство і знаходилася в м. Вінниці, перераховував поворотну фінансову допомогу ТОВ «Передовик». Договори з ФОП не мають відношення до даної справи, оскільки по таких договорах у позивача є інші платіжки, які він не надавав у цій справі, а надасть в господарській справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено, що ОСОБА_1 через Укрпошту 21.07.2023 направив на адресу ТОВ «Передовик» вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги (з підтверджуючими квитанціями про переводи коштів на рахунок ТОВ «Передовик»), яку 28.07.2023 отримано відповідачем (а.с.5-18).

Із дублікатів чеків «ПриватБанк»: від 21.11.2023 на суму 20 400 грн. (дата здійснення операції 16.05.2018); від 21.11.2023 на суму 46 000 грн. (дата здійснення операції 10.05.2018); від 21.11.2023 на суму 21 500 грн. (дата здійснення операції 30.07.2019); від 21.11.2023 на суму 57 600 грн. (дата здійснення операції 29.11.2018); від 21.11.2023 на суму 22 000 грн. (дата здійснення операції 04.09.2019); від 21.11.2023 на суму 25 000 грн. (дата здійснення операції 16.08.2019); від 21.11.2023 на суму 10 000 грн. (дата здійснення операції 28.11.2019); від 21.11.2023 на суму 10 000 грн. (дата здійснення операції 10.09.2019); від 02.02.2023 на суму 80 000 грн. (дата здійснення операції 16.05.2019); від 02.02.2023 на суму 45 000 грн. (дата здійснення операції від 18.06.2019); від 21.11.2023 на суму 2 000 грн. (дата здійснення операції від 04.11.2019); від 21.11.2023 на суму 90 000 грн. (дата здійснення операції 25.02.2020) встановлено, що ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ «Передовик» «поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_1 » на загальну суму 523 500 гривень (а.с. 19-20).

Згідно з копією Договору №2 про надання поворотної фінансової допомоги від 16.05.2019, ТОВ «Передовик» та ФОП ОСОБА_1 уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 80 000 гривень (а.с.66-67).

Відповідно до копії Договору №3 про надання поворотної фінансової допомоги від 18.06.2019, ТОВ «Передовик» та ФОП ОСОБА_1 уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 45 000 гривень (а.с.68-69).

Перерахування поворотної фінансової допомоги і укладення ОСОБА_1 договорів про надання поворотної фінансової допомоги з ТОВ «Передовик» здійснювалося перебуваючи ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Передовик».

Однак вищевказані договори суд першої інстанції визнав неналежними доказами, так як вони укладені із ФОП ОСОБА_1 , а не фізичною особою ОСОБА_1 , і вказані договори не мають ніякого відношення до даної цивільної справи, так як позов заявлено у цивільному судочинстві, а не господарському.

Із копії Договору №4 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2018 встановлено, що ТОВ «Передовик» та ОСОБА_1 уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 46 000 гривень (а.с.70-71).

Зазначений доказ місцевий суд визнав неналежним, оскільки ОСОБА_1 заявлено вимогу про повернення коштів (у тому числі у сумі 46 000 гривень, які були перераховані 10.05.2018, тобто за день до укладення договору - 11.05.2018), і відповідно цей договір не стосується предмету доказування у даній справі, так як кошти позивачем у тотожній сумі були перераховані раніше ніж укладено вказаний договір.

Відповідно до копії Договору №5 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.05.2018 також встановлено, що ТОВ «Передовик» та ОСОБА_1 уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 20 400 гривень (а.с.72-73).

Цей доказ суд визнав неналежним, оскільки ОСОБА_1 заявлено вимогу про повернення коштів (у тому числі у сумі 20 400 гривень, які були перераховані 16.05.2018, тобто за день до укладення договору - 17.05.2018), так як кошти позивачем у тотожній сумі були перераховані раніше ніж укладено цей договір.

Із копії Договору №10 про надання поворотної фінансової допомоги від 30.11.2018 також вбачається, що ТОВ «Передовик» та ОСОБА_1 уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 57 600 гривень (а.с.74-75).

Такий доказ суд також визнав неналежним з тих же підстав, оскільки ОСОБА_1 заявлено вимогу про повернення коштів (у тому числі у сумі 57 600 гривень, які були перераховані 29.11.2018, тобто за день до укладення договору - 30.11.2018), і відповідно кошти позивачем у тотожній сумі були перераховані раніше ніж укладено зазначений договір.

Згідно з копією довідки про списання коштів від 26.12.2023 встановлено, що була проведена поворотна фінансова допомога ОСОБА_1 згідно з договором №2 від 23.02.2018 перераховано 20 000 гривень (а.с.76).

Зазначену довідку місцевий суд вважав неналежним доказом, оскільки проведено повернення поворотної фінансової допомоги ТОВ «Передовик» - ОСОБА_1 у сумі 20 000 гривень згідно договору №2 від 23.02.2018, який взагалі не є предметом розгляду даного спору, і цей договір судом взагалі не досліджувався, так як на підтвердження його укладення відповідачем не надавався.

Із копії довідки про списання коштів від 26.12.2023 судом встановлено, що ТОВ Передовик» - ФОП ОСОБА_1 повернено поворотну фінансову допомогу у сумі 25 000 гривень (а.с.77).

Відповідно до копії довідки про списання коштів від 26.12.2023 судом встановлено, що ТОВ «Передовик» - ФОП ОСОБА_1 повернено поворотну фінансову допомогу у сумі 20 000 гривень (а.с.78).

Вищевказані довідки суд визнав неналежними доказами, оскільки вони також не стосуються предмета спору, оскільки кошти повернені ФОП ОСОБА_1 (про що зазначено у довідках), а не фізичній особі ОСОБА_1 .

Згідно з копією видаткової накладної №10 від 26 грудня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Передовик» соняшник урожаю 2018 у кількості 3.75 т на суму 30 000 гривень (а.с.86).

Із копії видаткової накладної №2 від 26 березня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Передовик» соняшник урожаю 2018 року у кількості 16,55 т на суму 132 400 гривень (а.с.87).

Згідно з актом взаємозаліку №2 від 30 грудня 2018 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Передовик» становить 30 000 грн. по наступних договорах: Договір купівлі-продажу від 05.10.2018 30 000,00 грн., заборгованість ТОВ «Передовик» перед ОСОБА_1 становить 30 000 грн. по наступних договорах: договір поворотної допомоги 29 961,50 грн. №1 від 18.10.2018 (а.с.88).

Із акту взаємозаліку №1 від 29 березня 2019 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Передовик» становить 132 238,50 грн. по наступних договорах: Договір купівлі-продажу від 05.10.2018 - 132 238,50 грн., заборгованість ТОВ «Передовик» перед ОСОБА_1 становить 132 238,50 грн. по наступних договорах: договір поворотної допомоги 132 238,50 грн. (а.с.89).

Вказані докази (видаткова накладна №10 від 26.12.2018, видаткова накладна №2 від 26.03.2019, акт взаємозаліку №2 від 30.12.2018 та акт взаємозаліку №1 від 29.03.2019) місцевий суд визнав неналежними доказами, так як вони не стосуються предмета розгляду даної справи. Крім того, оскільки такі докази подані із порушенням строків подання, встановлених ч. 3 ст. 83 ЦПК України, суд першої інстанції залишив їх без розгляду.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення Глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 13 лютого 2019 року у справі N 320/5877/17 (провадження N 14-32цс19), від 14 грудня 2021 року у справі N 643/21744/19 (провадження N 14-175цс21)).

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Предметом регулювання Глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі N 922/3412/17 (провадження N 12-182гс18)).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі N 910/17324/19 (провадження N 12-12гс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави, у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі N 643/21744/19 (провадження N 14-175цс21) вказано, що відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Натомість у даній справі апеляційним судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Передовик» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено ряд договорів про надання поворотної фінансової допомоги.

Так, 16 травня 2019 року між ТОВ «Передовик» в особі директора ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір № 2 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого позичальник надав підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобов`язалося повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Поворотна допомога мала надаватися частинами в національній валюті України в межах суми 80 000 грн, впродовж 1 року з дати підписання Договору, до моменту вимог її повернення позичальника, на безоплатній основі - пункти 1.1, 2.1-2.4 Договору (а.с. 66).

18 червня 2019 року укладено аналогічний договір про надання поворотної фінансової допомоги № 3 на суму 45 000 грн (а.с. 66).

Перед тим, а саме 11 травня 2018 року було укладено договір № 4 про надання поворотної фінансової допомоги між ТОВ «Передовик» в особі директора Жереб А.М. і ОСОБА_1 на суму 46 000 грн (а.с. 70). За цим договором повернення коштів мало відбутися до 365 діб з моменту перерахування коштів.

17 травня 2018 року між цими ж сторонами було укладено договір № 5 про надання поворотної фінансової допомоги в межах суми 20 400 грн (а.с. 72).

30 листопада 2018 року було укладено договір № 10 про надання поворотної фінансової допомоги в межах суми 57 600 грн (а.с. 74).

Апеляційний суд вважає дані договори належними і допустимими доказами існування між Товариством з обмеженою відповідальністю «Передовик» і ОСОБА_1 договірних відносин, що виникають з договору позики.

Так, згідно з пп. 14.1.257 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою для повернення.

За своєю правовою природою договір поворотної фінансовою допомоги є договором позики, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання коштів або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Сторонами договору позики можуть бути будь-які особи, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці та фізичні особи.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (170 грн), а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

При цьому суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, який вважав неналежними договори, укладені між ТОВ «Передовик» в особі ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_1 вважаючи, що ОСОБА_1 передавав грошові кошти ТОВ «Передовик» і як фізична особа, і як фізична особа - підприємець.

Проте поза увагою суду першої інстанції залишилися ті обставини, що суми грошових коштів, перерахованих на підставі частини із представлених позивачем квитанцій (дублікатів квитанцій) про перерахування ОСОБА_1 . поворотної фінансової допомоги, співпадають з сумами, зазначеними в договорах про надання поворотної фінансової допомоги, укладених ним як ФОП, й заявлених ним до стягнення як фізичною особою.

Крім того, позивачем, на підтвердження своїх доводів, не представлено доказів виконання ним цих договорів як фізичною особою-підприємцем на спростування тих обставин, що перекази, здійснені ним і заявлені до стягнення як фізичною особою, не були здійснені ним на виконання договорів з його участю як фізичної особи - підприємця.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що в договорі № 2 про надання поворотної фінансової допомоги, укладеному 16 травня 2019 року між ТОВ «Передовик» в особі ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_1 як банківський реквізит вказано поточний рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «Приватбанк» (а.с. 67).

Цього ж дня, а саме 16 травня 2019 року з поточного рахунку ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця на поточний рахунок ТОВ «Передовик» було перераховано суму поворотної фінансової допомоги вказаної в договорі № 2 - 80 000 грн (а.с. 20).

Аналогічно за договором № 3 від 18 червня 2019 року, укладеним між ТОВ «Передовик» і ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 45 000 грн перераховані в цей же день з рахунку ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця (а.с. 15).

Разом з тим, зазначені суми заявлені позивачем до стягнення на його користь як фізичній особі, а відтак відповідні договори містять інформацію щодо предмета доказування, а відтак є належними в розумінні статті 77 ЦПК України.

Так само помилково суд першої інстанції не взяв до розгляду договір № 4 від 11 травня 2018 року на суму 46 000 грн, договір № 5 від 17 травня 2018 року на суму 20 400 грн, та договір № 10 від 30 листопада 2018 року на суму 57 600 грн, пославшись на те, що суми, що відповідають зазначеним в договорах, укладених між ТОВ «Передовик» і ОСОБА_1 (як фізичною особою) фактично були перераховані в переддень їх укладення, а відтак не на виконання умов договору.

Відповідно до дубліката чека від 10 травня 2018 року ОСОБА_1 перераховано 46 000 грн, дубліката чека від 16 травня 2018 року - 20 400 грн, а відповідно до дубліката чека від 29 листопада 2018 року - 57 600 грн.

Короткий проміжок часу між перерахуванням коштів і укладенням договорів (в переддень), точна відповідність сум переказів і сум поворотної фінансової допомоги, а також зазначення відповідного призначення платежу - «поворотна фінансова допомога» вказують на безпосередній зв`язок між відповідними переказами і їх наступним договірним врегулюванням, що не суперечить частині 3 статті 631 ЦК України.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги й інші докази, які підтверджують повернення ТОВ «Передовик» коштів ОСОБА_1 як раніше внесеної поворотної фінансової допомоги: 27.02.2019 - 20 000 грн згідно з довідкою про списання від 26.12.2023 (а.с. 76), 17.192019 - 25 000 грн згідно з довідкою про списання коштів від 26.12.2023 (а.с. 77), 27.12.2019 - 20 000 грн згідно з довідкою про списання коштів (а.с. 79).

Також ОСОБА_1 отримував від підприємства сільськогосподарську продукцію, розрахунки за яку відбувалися через взаємозаліки: 26.12.2018 - соняшник на суму 30 000 грн за актом взаємозаліку № 2 від 30.12.2018 (а.с. 86, 88), 26.03.2019 - соняшник на суму 132 400 грн за актом взаємозаліку № 1 від 29.03.2019 (а.с. 87, 89).

Отже перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги й взявши до уваги докази, які безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції, судом апеляційної інстанції однозначно встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 і ТОВ «Передовик» існують договірні відносини, які виникли з договорів поворотної фінансової допомоги, що за своєю правовою природою є договорами позики, при цьому зазначені договірні правовідносини охоплюють як випадки перерахування грошових коштів в якості поворотної фінансової допомоги з попереднім чи наступним укладення окремих письмових договорів про це, так і без такого, тобто шляхом укладення договору позики шляхом передачі грошових коштів, що підтверджується банківськими квитанціями.

Таким чином, передача ОСОБА_1 грошових коштів ТОВ «Передовик» мала конкретні правові підстави, здійснювалася в межах договорів позики, що виключає їх кваліфікацію як кондикційного зобов`язання і застосування до спірних правовідносин статей 1212, 1213 ЦК України.

При цьому відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Позаяк в суді першої інстанції підставою позову ОСОБА_1 було саме повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів), суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно змінити ці підстави й вимоги виходячи з встановлених правовідносин, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Щодо судових витрат

Відповідно до пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому з позивача на користь відповідача слід стягнути понесені ним документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Передовик», в інтересах якої діє адвокат Семко Валерій Миколайович, задовольнити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Передовик» про стягнення поворотної фінансової допомоги - відмовити.

Заходи забезпечення позову - арешту майна та грошових коштів, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах Товариства з обмеженою відповідальністю «Передовик» ЄДРПОУ 36237826 у межах суми 528 735 гривень, накладений згідно з ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2023 року, скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: село Довжок, Могилів-Подільський район, Вінницька область, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Передовик» (місцезнаходження: село Довжок, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 36237826) понесені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 7 852 (сім тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривні 50 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

М. В. Матківська